скачать книгу бесплатно
– Чув я, що i велика людина втрачае розум. Мабуть, правду кажуть.
– Про що це ти? – не зрозумiв Герогли.
– Всi кажуть, що ти просто розгубився, ага. Але ж не на простого коня стара сiла – на Гир-ата, прозваного Меджнун-Делi, а старiй сто вiсiмдесят рокiв, i сама вона вся з кулак. Та при переходi з першоi ж гори кiнь заграе та скине ii i до вечора кiнь прискаче до нас. Не ходи, ага, не турбуйся даремно, залишайся тут, заночуй.
Це дурiсть, звичайно, була. Але Герогли повiрив пастуховi.
– Мабуть що залишусь, – вiдповiв вiн i вирiшив заночувати у пастухiв.
А чабанам тiльки цього i треба – почали вони ловити, рiзати i оббiлувати його ж баранiв, взялися готувати яхну, тамдирлау, iшлеме, гомме…[46 - Яхна, тамдирлама, iшлеме, гомме – назва страв нацiональноi кухнi.] А коли зайнявся наступний день, Герогли запитав:
– Ну, чабани, прискакав Гир-ат?
– О ага, та звiдки ж йому знати, що ти тут? Якщо вiн, граючи, скинув стару, то мабуть пасеться десь у горах. Пiднiмися на гору, поклич свого Гир-ата, пiсню йому заспiвай – вiн почуе твiй голос, дивись та й прискаче.
– Що ж, мабуть заспiваю, – вирiшив Герогли i почав лiзти на гору.
А пастухи за його спиною перешiптуються:
– Спритно ми ошукали його! Не можемо до мейхани твоеi прийти, привiтати тебе, так хоч тут, в горах, спiв твiй почуемо, з нас i цього буде досить…
А Герогли вибрався на гору i заспiвав, викликаючи Гир-ата:
Мати твоя з авутiв, батько твiй рiд веде
Вiд бiлих, могутнiх птахiв. Будь-який джигiт
Забуде багатство i розум заради тебе,
Вирощений мною в Чандибiлi, Гир-ат, прийди!
Високий твiй круп, суха твоя голова,
З четвертого року на п'ятий – життя твое,
У день жорстокого бою – товариш мiй,
Вирощений мною в Чандибiлi, Гир-ат, прийди!
Весна цвiла, коли йшов Гир-ат.
Очi твоi в сльозах, копита в пилюцi,
Пiдла донька Пiрси забрала тебе,
Вирощений мною в Чандибiлi, Гир-ат, прийди!
Щастя було би сiсти на тебе верхи,
Зла стара баба викрала тебе,
Друг твiй, Герогли, страждае без тебе,
Вирощений мною в Чандибiлi, Гир-ат, прийди!
Та де там – не прискакав Гир-ат!
– Щоб ти пропав, через тебе я цiлiсiнький день втратив, – сказав Герогли, спустився з гори i пiшов своею дорогою. Йшов вiн, iшов та й дiйшов до рiчки Араз. Глянув – стрiмка течiя.
– О боже, покровителю мiй, як тут бути? На Гир-атi рiчку перескочити нiчого не варто. А зараз, видно, треба шукати брiд.
