скачать книгу бесплатно
Крутий був досвiд того часу, коли й сама держава працювала як стартап, i намагалася зрозумiти, як не лише не заважати, а й допомагати.
Роздiл 10
Урмас Сиирумаа, створення кварталу Ротерманн i п’ять рокiв в US Invest
Я ненавиджу «iнтриги й плiтки у виглядi версiй» i тому просто скажу, що збiглося кiлька моментiв, i я пiшла з Фонду до приватного iнвестора Урмаса Сиирумаа, в його фонд US Invest.
Урмас Сиирумаа розпочав свою службову кар’еру, органiзуючи охорону вищих урядових гостей Президента. Вiн прийшов до цього своею працею, без високопоставлених кумiв i «тата, який подарував квартири». Навпаки, вiн вирiс без батька, i було зовсiм не просто, вiн сам розповiдав про це кiлька разiв в iнтерв’ю.
Незабаром Урмас створив власне охоронне пiдприемство ESS, яке згодом виросло в найбiльшого гравця в Естонii, потiм – у Прибалтицi, згодом стало найбiльшим у Схiднiй Європi. Зрештою ESS, перейменоване у Falck, було продано свiтовому лiдеру G4S, але за крутоi умови: «Ми вас купимо, але протягом десяти рокiв ви продовжите керувати ним, у вас це добре виходить».
Нiяких державних грошових потокiв або «наколядував мiльйони». Можна й так.
На той час, коли я прийшла в US Invest, маленька iмперiя виросла вже в бiльшу, i вартiсть активiв фонду становила бiльше 300 мiльйонiв евро. Це були й охороннi пiдприемства, i електростанцiя на вiдновлюваних джерелах енергii, i приватний медичний центр, i швидка допомога, сотнi тисяч квадратних метрiв нерухомостi в центрi Таллiнна й Риги, художня галерея, оператор WiMax та багато iншого.
За п’ять рокiв роботи в US Invest i з Урмасом я просто дуже багато чого навчилася, навiть не знаю, з чого почати перераховувати.
Хоча почну вiд самого початку – з того дня, коли я прийшла в його свiт. І це, справдi, свiт US. Урмас – iнвестор iз великоi лiтери з глянцевих журналiв, бiзнес-газет i всiляких топiв. Історiя Попелюшки, чи як там це називаеться, щоправда, Попелюшка – чоловiк. Але при цьому вiн надзвичайно проста й хороша людина.
Ми познайомилися на одному iз бiзнес-заходiв, у мене були непростi часи у стосунках з керiвником iнвестицiйного департаменту Фонду Розвитку, якого потiм звiльнили, i тут все збiглося i в часi, i в ситуацii. Зараз, коли я гуглила дати для книги, знайшла навiть статтi про те, як «Фонд втратив iнвестицiйного експерта, вiддавши його Урмасу», тобто мене. Не знаю, чи була я втратою для Фонду, але для мене перехiд до Урмаса був початком нового шляху розвитку, i не тiльки в тому, як робити правильнi Excel-таблицi розрахунку майбутньоi вартостi, хоча й це теж.
«Вашi документи в Excel, звичайно, крутi, але iнодi не треба ускладнювати, усе зводиться до простих показникiв i логiки. Базова потреба в продуктi е? Є. Ринок зростае? Зростае. Приблизно скiльки?» Ще декiлька запитань – i на серветцi можна прикинути, що вiдбудеться далi. Ми навiть подумали про те, щоб зберiгати цi серветки – зрештою, розрахунки, записанi на них, вiдрiзнялися вiд реальностi в середньому всього вiдсоткiв на п’ять. Просте iнодi не треба ускладнювати. «Мистецтво серветок».
Як не треба й ускладнювати спiлкування з людьми. Будь-якими. Урмас знае практично всiх, i всi знають його. Вiн також знае i днi народження спiвробiтникiв – вiд керiвникiв до прибиральниць. І вiн обов’язково привiтае. Хоча в US я не працюю з 2012 року, Урмас зателефонував i привiтав мене й у цей день народження, як iнколи вiн телефонуе, щоб просто поспiлкуватися. Тепло й приемно.
В один iз перших мiсяцiв роботи в US Урмас пiдiйшов до мого столу й попросив: «Слухай, зателефонуй, будь ласка, йому й скажи щось», – не пам’ятаю вже що. Той, кому треба було сказати щось, був особою з тих обкладинок, на яких не було Урмаса.
«Як я зателефоную, ми ж не знайомi?» – спитала я розгублено. Вiн подивився на мене й посмiхнувся: «Ну ось i познайомитеся».
І поступово я перестала думати про статуси чи посади. Просто люди. Якщо треба, поспiлкуйтеся. Не припускайте, а запропонуйте i запитайте.
Ще один урок вiд Урмаса – коли я щось самовпевнено стверджувала, вiн завжди запитував: «Ти знаеш чи припускаеш?» Натяк зрозумiлий. Тепер уже й моi помiчницi звикли, що я можу передати найнеочiкуванiший номер зi словами: «зателефонуй йому». І не ставлять запитань. Зателефонувати, так зателефонувати. Познайомитися, так познайомитися.
Урмас, який пiсля перiоду заборони конкуренцii створив уже новi охороннi пiдприемства, досi може ввечерi зайти до супермаркету, щоб подивитися, чи коректна й чиста форма в охоронцiв, або зайти на будiвництво, щоб поспiлкуватися з будiвельниками. Є люди, яких реально влада не псуе.
Але, можливо, найважливiший приклад вiн показав iз реновацiею кварталу Ротерманн. Мрii обов’язково збудуться, коли ти вiриш, працюеш i показуеш приклад.
Квартал Ротерманн знаходиться в центрi Таллiнна, i ми називали його «новим серцем Таллiнна». Саме тут мало вiдродитися старе в новому образi. Ротерманн був створений в царськi часи, ще в 1850-тi роки, купцем Крiстiаном Ротерманном. Це був торговий дiм, навколо якого розташовувався маленький промисловий квартал iз соляними й борошняними складами, а ще там займалися виробництвом спирту. Вiзитiвкою кварталу стала цегляна труба, яку було помiтно ще здалеку.
Пiд час окупацii Естонii будiвлi були нацiоналiзованi й стали потихеньку розвалюватися, як i багато чого iншого. До 1979 року будiвлi були в такому жахливому, навiть примарному станi, що Андрiй Тарковський зняв у них частину фiльму «Сталкер». Ту частину, яка показувала безнадiйнiсть. Радянська епоха настiльки зруйнувала iсторичний квартал, що багато будинкiв (iснувала така думка) не пiдлягали реконструкцii. Але вони просто ще не знали Урмаса. А в нього було бачення, як зi старого кварталу за допомогою кращих архiтекторiв створити такий, куди люди захочуть прийти, щоб провести вiльний час, де буде вiдчуватися життя, а сам квартал стане будинком для креативних людей i всiх, хто цiнуе якiсть i стиль. Обов’язково зберегти старе, просто реновiрувати i зробити щось нове.
«Цього нiколи не вийде», – говорили навiть оптимiсти, бачачи справжнi руiни.
«Це нiколи не окупиться», – казали з жахом фiнансисти, коли Урмас пояснював свое бачення й говорив, що не буде економити на проектi Ротерманн.
«Добре», – погодився Урмас, щоб не сперечатися з тими, хто ще не розумiв. Вiн зробить, i тодi вони самi все побачать. «Нехай воно не окупиться, але я маю право зробити щось для душi й для майбутнiх поколiнь, не економлячи на мрii».
І так поступово будiвля за будiвлею почали вiдроджуватися придбанi Урмасом бiльше 70 000 квадратних метрiв у центрi Таллiнна. Я прийшла в US Invest саме тодi, коли почалася реконструкцiя першого будинку.
За допомогою мiсцевих i мiжнародних архiтекторiв кожен будинок почав жити своiм життям i набувати нового образу. За принципом: зберiгаючи старе, додати щось архiтектурно нове й сучасне. У 2009 роцi перша будiвля потрапила до фiналу архiтектурноi премii Євросоюзу, трохи згодом наступний будинок одержав головну нагороду Muinsuskaitse як найкраща вiдреставрована будiвля Естонii.
До кiнця 2010-го, тобто за 10 рокiв, квартал Ротерманна ожив саме так, як це бачив Урмас, – i в що не вiрила бiльшiсть. Центральна маленька площа була вiдновлена, так само як i будинки навколо неi. Принцип був такий: квартал може ожити лише тодi, коли там тривае життя. Вдень – це бiзнес i магазини, увечерi – це ресторани й бари, а вночi – це люди, якi прийшли додому, бо живуть на верхнiх поверхах. Мешканцi вмикають свiтло, i в кварталi тривае маленьке життя. Кожна деталь мала значення: де знаходяться кубики для сидiння, де пiшохiдний перехiд, де реально проходять люди, i що там розташовано.
Поступово Ротерманн став найпопулярнiшим центром для оренди офiсiв IT-компанiями, рекламними агентствами та iншими креативщиками, як i було задумано десять рокiв тому. На офiси черга, а квартал – це те мiсце, де можна показати гостям круту сучасну архiтектуру або ввечерi посидiти з друзями у крафтових пивоварнях.
Наступним придбанням Урмаса стала оборонна фортеця царських часiв, яка довго використовувалася як в’язниця й отримала назву «Батарея». Це той випадок, коли охоронцi iсторичних будiвель полегшено зiтхнули: iсторичний пам’ятник у надiйних руках. Хто-хто, а Урмас уже точно зможе перетворити старий депресивний комплекс бiля моря на новий свiтлий простiр, зберiгши його iсторiю.
Це iсторiя однiеi мрii й передбачення, в якi творець вiрив у той час, коли всi навколо залишалися скептиками. І говорив: «Нехай твоя праця буде твоею творчiстю, i виходячи з цього, грошi самi прийдуть». Такi iсторii з реального життя вчать бiльше нiж будь-який пiдручник.
Роздiл 11
Життя iнвест-менеджерки i реформа електронного здоров’я в Естонii
Чим же займаеться в реальному життi iнвестицiйний менеджер в iнвест-фондi? Саме iнвест-менеджеркою у 2007 роцi я прийшла до фонду, а у 2012-му пiшла з нього членом правлiння, коли в мене народився син. Я пам’ятаю, як у пологовому будинку ще допрацьовувала таблицi. Життя повноцiнноi iнвест-менеджерки, яка працюе в декiлькох краiнах, i новонароджений син просто не сумiснi.
Звичайний день – це коли ти розриваешся мiж своiми таблицями й презентацiями, таблицями iнших, купою рiзних договорiв i наглядових рад портфельних пiдприемств.
У моему випадку за цi п’ять рокiв я була в наглядових радах приблизно десяти компанiй, вивчала новi ринки, вiдповiдала за продаж портфельних пiдприемств. Залежно вiд рiвня залученостi, це все може займати вiд декiлькох годин до десятка годин на тиждень на кожну компанiю. А якщо ситуацiя кризова або компанiя в процесi продажу чи реструктуризацii, то, звичайно, i бiльше.
Так вийшло, що протягом декiлькох рокiв до продажу приватного медичного центру стратегiчному iнвесторовi я була членом його наглядовоi ради й допомагала реструктурувати i продавати компанiю. Протягом цих рокiв довелося вивчити також ринок медичних послуг Естонii. І зараз я б хотiла розповiсти трохи про медичну реформу в Естонii, i що з цього зрештою вийшло. Менi здаеться, що це актуально для Украiни, де наразi вiдбуваються реформи.
Уже в кiнцi 1990-х Естонiя почала проводити медичну реформу, багато в чому схожу на нашу, за принципом «грошi йдуть за пацiентом». Або навпаки, естонська схожа в чомусь на британську модель. І в Украiнi вибрали британську, але може вийти й естонська.
На початку реформи вирiшили, що медичнi центри й лiкарi первинки повиннi самi керувати своiми ресурсами, так ефективнiше. Тобто, вони повиннi оформитися як окремi юридичнi особи з прозорою звiтнiстю про дiяльнiсть, прибуток i збитки за законодавством органiзацiй з обмеженою вiдповiдальнiстю, як украiнськi ФОПи.
Сiмейнi лiкарi почали пiдписувати декларацii з пацiентами й отримувати дохiд у залежностi вiд кiлькостi пацiентiв у реестрi плюс фiксована доплата на пацiента за аналiзи. А у вiддалених мiсцях отримували ще й доплату.
Для ефективностi лiкарi первинки часто стали об’еднуватися в центри сiмейних лiкарiв, щоб разом орендувати примiщення й набрати необхiдну кiлькiсть пацiентiв для органiзацii осередку приватноi лабораторii. Саме в приватних лабораторiях лiкарi первинки, а часто i вторинки, закуповують послуги. За лабораторiями стоять iнвестори, якi мають ресурси для iнвестування в обладнання й новi технологii, а спiвпраця з лiкарями гарантуе iм постiйний потiк, за рахунок якого окупаються iнвестицii.
Щороку через Лiкарняну Касу, аналог НСЗУ, проводяться конкурси на конкретну кiлькiсть прийомiв до вузьконаправлених спецiалiстiв, i виграти замовлення можуть як центри, що належать державi, так i приватнi. Часто це не покривае витрат державних центрiв, i вони пропонують також платнi послуги. Так, вибираючи час прийому до вузьконаправленого спецiалiста, ти можеш вибрати водночас i час до державноi системи бронювання: або «швидко за своi грошi», або, можливо, i до того ж лiкаря «на безкоштовний час», тобто за держзамовленням, але мiсяцiв через два. Це створило певну ситуацiю холодноi громадянськоi вiйни, де держава стала певною мiрою конкурувати з приватним ринком, пропонуючи нижчi цiни, але це був побiчний ефект реформи.
Водночас увага в основному зосереджувалася на сiмейних лiкарях, тобто з будь-якою проблемою ти спочатку потрапляеш до сiмейного лiкаря, який намагаеться вирiшити проблему або, на свiй розсуд i за необхiдностi, виписуе направлення до вузьконаправленого спецiалiста. Отримавши направлення, ти можеш сам записатися до будь-якого необхiдного спецiалiста, який мае вiльний вiд держзамовлення час прийому. Якщо не отримав направлення, то постарайся все-таки вмовити сiмейного лiкаря або йди на платний прийом.
За пiдсумками 2019 року Естонiя вийшла на 29 мiсце в свiтовому рейтингу GHS. Украiна в цьому рейтингу на 93 мiсцi. Але не все так добре, як здаеться на перший погляд. Максимально дозволений час очiкування до вузьконаправленого спецiалiста – 43 днi. Це приблизно 6 тижнiв, i 30 % пацiентiв не потрапляли навiть в цi часовi рамки. До того ж, середнiй час очiкування ближчий до шостого тижня, нiж до третього. Погодьтеся, не з кожною проблемою хочеться чекати так довго, i зрештою, хоча я сплачую немаленький соцiальний податок, при потребi ходжу до приватних вузьконаправлених спецiалiстiв. Медичною системою взагалi задоволенi 60 % пацiентiв. Багато це чи мало, менi складно судити.
При цьому лiкарнi в дуже хорошому станi, за рахунок державних грошей i европейських структурних фондiв закуплено нове обладнання. Екстрена допомога безкоштовна для всiх, i коли життя в небезпецi, прийом вiдбуваеться буквально одразу. Коли життя не в небезпецi, очiкування може тривати й до 6 годин залежно вiд ступеня проблеми. Так, в Естонii справжньою проблемною дiлянкою став доступ до вузьконаправлених спецiалiстiв, але така ситуацiя спостерiгаеться в багатьох краiнах.
Чим Естонiя реально сильна – це електронною медициною або eHealth, або digital health.
З 2008 року вся система медицини тiльки електронна. Усi дiагнози й аналiзи вносяться в карту пацiента, додаеться поступово й iнформацiя вiд приватних лiкарiв i лабораторiй. Старi картки й дiагнози при цьому не оцифрованi.
Електронний рецепт запустили в 2010 роцi, i вже через кiлька мiсяцiв бiльшiсть пацiентiв волiли мати електронний рецепт, а не паперовий. Як це працюе? По сутi дуже просто. Лiкар вводить у центральний реестр iнформацiю про те, якi тобi лiки виписали, ти йдеш до аптеки, показуеш свiй паспорт або ID-карту, фармацевт вводить твiй унiкальний iдентифiкацiйний код в реестр рецептiв, на пiдставi iнформацii видае лiки й робить позначку, що лiки видано. Таким чином з’являеться повна звiтнiсть за рецептурою, i в сiмейного лiкаря е точнi данi про лiкування. До речi, тi, кому з папером комфортнiше, ще й зараз можуть отримати i паперовий рецепт. Це теж демократiя – право вибору, але на сьогоднi в паперовому виглядi рецепти хочуть отримувати тiльки декiлька вiдсоткiв з усiх пацiентiв.
Водночас я сама можу через кабiнет пацiента побачити всi своi дiагнози, аналiзи й рецепти, а також iсторiю, хто дивився мою iнформацiю. За замовчуванням доступ до карти мае тiльки сiмейний лiкар або фахiвець, до якого я прийшла, але я можу сама керувати своею карткою, тобто вирiшувати, кому до якоi частини карти давати доступ.
Спiвпраця з приватним сектором за принципом держзакупiвель поширюеться також i на швидку допомогу. Наприклад, приватний iнвестор може iнвестувати в створення бригад швидкоi допомоги вiдповiдно до законодавства та брати участь в конкурсi Лiкарняноi Каси. Наприклад, бригади приватноi швидкоi допомоги Karell, у радi якоi я була кiлька рокiв, брали виклики з центру «112» й обслуговували свiй периметр у радiусi 3 кiлометрiв. Я не знала тодi ще, що i з «112» у мене мае бути своя окрема життева iсторiя.
