скачать книгу бесплатно
Баба Надя, виглянувши з тераси, приклала долоню до чола i прокоментувала:
– Шось суне…
Справдi «шось» квапливо сунуло. Просто до мене.
Захекана Василiса Семенiвна iз дулькою-пучком на потилицi, в блакитному халатi, у криво застебнутiй кофтi та домашнiх капцях, стояла на порозi, тримаючись рукою за горло (iй явно бракувало повiтря). А другою простягувала менi пiд нiс блакитного конверта.
Всадовивши настирну гостю, я прочитала листа пiд ii нетерплячим поглядом i реплiками: «Ну що там, га? Скiльки, га?» Лишенько, як же менi було ii жаль! Вона стрiмголов мчала до мене, вважаючи, що коли Федоренки отримали спадщину i Гульпаки отримують допомогу вiд iхньоi багатоi конфесii, то раптом i iй щастя привалило? І вже десь на краю ii планiв i мрiй вона прикинула, як розподiлити грошi. Якщо буде стiльки-то – половину синовi. Або й не вiддасть, бо невiстка така жаднюча, усе iй мало, все’дно розтринькае на всякий непотрiб. Нi, вона сама. Купить синовi машину – разом поiдуть i виберуть…
– Цей лист, Василiсо Семенiвно, – ласкаво, наче до хвороi, звернулась я, – потрапив до вас помилково. Це просто рекламний буклет про новинки в мережi товарiв – з сухих кормiв та консервiв для собак, котiв, кроликiв, морських свинок, папуг i щурiв.
– Щурiв?! Щурiв?! – Василiса Семенiвна втупила в мене недовiрливий погляд. – Навiщо – для щурiв?!
– Ну, iснують такi домашнi щури – досить симпатичнi. Бувають бiленькi. Або руденькi. У них такi лапки, як рученята людськi… – навiщось почала пояснювати я.
Недооцiнила я бiйцiвський характер Василiси Семенiвни! Вона, нiчого не кажучи, пiдхопилась, вирвала з моiх рук конверт i, дивлячись на мене, як ото у фiльмах на зрадникiв або фашистiв, взяла високий старт i щезла. Утiм недалеко. До сусiднього кварталу, себто до моеi мами. Перевiрити свiдчення. А раптом я збрехала i якимись хитромудрими шляхами хочу вiдiбрати ii законну спадщину.
