скачать книгу бесплатно
І-цзiн. Книга змiн
Коллектив авторов
Істини
«І-цзiн. Книга змiн» – це китайський фiлософсько-окультний трактат, що з’явився наприкiнцi II тис. до н.е., а коментарi до нього, як стверджуе традицiя, були написанi Конфуцiем, творцем самобутнього етико-фiлософського вчення, що отримало його iм’я i стало основою китайськоi державностi.
«Книга змiн» мала величезний вплив на духовну культуру Китаю, бо визначала розвиток фiлософii, математики, полiтики, стратегii, теорii живопису i музики та й самого мистецтва взагалi.
У ХХ столiттi «Книгу змiн» для себе вiдкрили европейцi. Науковцiв цiкавить саме фiлософський аспект трактату, а пересiчних людей вабить його окультний бiк – можливiсть передбачити свою долю.
І-цзiн
Книга змiн
Вступ
Цей вступ призначений читачевi, який не знаеться на Китаi. Вiн потрiбен як такий собi путiвник по пропонованiй роботi, мае зорiентувати читача в питаннях, без урахування яких не буде зрозумiлою сама «Книга змiн» i, бiльше того, не буде зрозумiло, чому автор взявся за переклад i доcлiдження пам’ятки, яка дуже мало, на перший погляд, означае для сучасного читача. Крiм того, саме в цьому вступi необхiдно пояснити основну термiнологiю пам’ятки, яка постiйно буде застосовуватися пiзнiше i без якоi не можна обiйтися, читаючи «Книгу змiн».
Ми виконали цю роботу, бо, вивчаючи матерiали з iсторii китайськоi фiлософii, постiйно стикалися з необхiднiстю передувати дослiдженню кожноi фiлософськоi школи дослiдженням «Книги змiн» – основного та початкового пункту мiркувань майже всiх фiлософiв Стародавнього Китаю.
«Книга змiн» стоiть на першому мiсцi серед класичних книг конфуцiанства i в бiблiографiчних оглядах китайськоi лiтератури. Це зрозумiло, адже бiблiологiя та бiблiографiя у феодальному Китаi були створенi людьми, що отримали традицiйну конфуцiанську освiту. Бiблiографи старого Китаю непохитно вiрили в традицiю (не споконвiчну, але достатньо стару), що вiддаляла створення «Книги змiн» в таку глибоку давнину, що жодна iнша класична книга не могла конкурувати з нею в хронологiчнiй першостi, хоча фактично «Книга змiн» – аж нiяк не найдавнiший iз пам’ятникiв китайськоi писемностi, це встановила та ж китайська фiлологiя.
Однак незалежно вiд традицii, незалежно вiд конфуцiанства «Книга змiн» мае всi права на першiсть у китайськiй класичнiй лiтературi, бо мае велике значення в розвитку духовноi культури Китаю. Вона мала вплив у рiзних галузях: фiлософii, математицi, полiтицi, стратегii, теорii живопису та музики i в самому мистецтвi: вiд знаменитого сюжету стародавнього живопису «Вiсiм скакунiв» до магiчного напису на монетi-амулетi чи орнаментi на сучаснiй попiльничцi.
Не без суму, але й не без задоволення маемо надати «Книзi змiн» безумовне перше мiсце серед iнших класичних книг i як найважчiй iз них: найважчiй i для розумiння, i для перекладу. «Книга змiн» завжди мала славу темного та загадкового тексту, оточеного обширною лiтературою, часто суперечливою в тлумаченнях коментаторiв. Незважаючи на грандiознiсть цiеi двотисячолiтньоi лiтератури, розумiння деяких мiсць «Книги змiн» досi створюе майже нездоланнi труднощi, – настiльки незвичнi i чужi для нас тi образи, в яких викладенi ii концепцii. Тому нехай читач не скаржиться на автора цих рядкiв, якщо деякi мiсця перекладу цiеi пам’ятки не будуть зрозумiлими при першому читаннi. Можна втiшитись тiльки тим, що i на Далекому Сходi оригiнал «Книги змiн» не розумiють так просто, як iншi китайськi класичнi книги.
Щоб суттево допомогти читачевi, ми зупинимося на планi нашоi роботи, на зовнiшньому описi змiсту «Книги змiн» i на ii найголовнiшiй технiчнiй термiнологii.
Наша робота дiлиться на три частини. В першiй викладаються основнi данi, досягнутi при вивченнi цiеi пам’ятки в Європi, Китаi й Японii. Друга частина – стислий виклад даних, отриманих нами при дослiдженнi тринадцяти основних проблем, пов’язаних iз «Книгою змiн». Третя частина – переклади книжки.
Текст «Книги змiн» неоднорiдний як iз боку складових його частин, так i з боку самих письмових знакiв, в яких вiн показаний. Крiм звичайних iероглiфiв, вiн мiстить ще особливi значки, що складаються з двох типiв рисок, сяо. Один тип – це цiлi горизонтальнi риски: iх називають ян (свiтловi), ган (напруженi), або найчастiше, за символiкою чисел, цзю (дев’ятки). Інший тип рисок – це перерванi посерединi горизонтальнi рисочки: iх називають iнь (тiньовi), жоу (податливi), або найчастiше, за символiкою чисел лю (шiстки). У кожному значку шiсть таких рисок, розмiщених у розмаiтих комбiнацiях. За теорiею «Книги змiн», весь свiтовий процес – це чергування ситуацiй, що походить вiд взаемодii та боротьби сил свiтла й темряви, напруги та податливостi, i кожна з таких ситуацiй символiчно показуеться одним iз цих знакiв, яких у «Книзi змiн» усього 64. Їх розглядають як символи дiйсностi i китайською називають гуа (символ). У европейськiй китаезнавчiй лiтературi iх називають гексаграмами. Гексаграми, всупереч нормi китайськоi писемностi, пишуться знизу догори, i вiдповiдно до цього рахунок рисок у гексаграмi починаеться знизу. Таким чином, першою рискою гексаграми вважаеться нижня, ii називають початковою, друга риска – друга знизу, третя – третя знизу тощо. Останню риску називають не шостою, а горiшньою (шан). Риски символiзують етапи розвитку тiеi чи iншоi ситуацii, показаноi в гексаграмi. Мiсця ж вiд нижнього, початкового, до шостого, горiшнього, якi займають риски, називають вей (позицii). Непарнi позицii (початкова, третя та п’ята) вважають позицiями свiтла (ян); а парнi (друга, четверта та горiшня) – позицiями темряви (iнь). Природно, що тiльки в половинi випадкiв свiтлова риска опиняеться на свiтловiй позицii, а тiньова – на тiньовiй. Цi випадки називають «доречнiстю» рисок: у них сила свiтла чи темряви «знаходить свое мiсце». Загалом це розглядаеться як сприятливе розташування сил, але не завжди вважаеться найкращим.
Таким чином, ми отримуемо таку схему:
Таким чином, гексаграма з повною «доречнiстю» рисок – це 63-тя, а гексаграма з повною «недоречнiстю» рисок – 64-та.
Уже в найдавнiших коментарях до «Книги змiн» вказуеться, що спочатку було створено вiсiм символiв iз трьох рисок, так званi триграми. Вони отримали певнi назви i були прикрiпленi до певних кiл понять. Тут ми вказуемо iхне накреслення та iхнi основнi назви, властивостi й образи.
З цих понять можна зробити висновок, як у теорii «Книги змiн» розглядався процес виникнення, буття та зникнення. Творчий iмпульс, занурюючись в середовище меону – виконання, дiе, насамперед, як збурення останнього. Пiсля цього настае його повне занурення в меон, яке призводить до створення творiння, до його перебування. Але позаяк свiт – це рух, боротьба протилежностей, то поступово творчий iмпульс вiдступае, вiдбуваеться уточнення сил, що творяться, i далi за iнерцiею зберiгаеться якийсь час лише iхне зчеплення, яке призводить, врештi-решт, до розпаду всiеi ситуацii, що склалася, до ii вирiшення.
Кожна гексаграма може розглядатися як поеднання двох триграм. Їхне взаемне спiвставлення характеризуе цю гексаграму. При цьому в теорii «Книги змiн» традицiйно вважають, що нижня триграма стосуеться внутрiшнього життя, майбутнього, створюваного, а горiшня – зовнiшнього свiту, що вiдступае, руйнуеться, тобто:
– зовнiшне, що вiдступае, руйнуеться;
– внутрiшне, що наступае, створюеться.
Крiм цього, гексаграма iнодi розглядаеться й як така, що складаеться з трьох пар рисок. За теорiею «Книги змiн», у свiтi дiють три космiчнi потенцii – гармонiя великоi трiади Небо – Людина – Земля.
Існуе також вироблена у ворожильнiй практицi iцзiнiстiв символiка окремих позицiй гексаграми. У суспiльствi: 1. Простолюдин; 2. Службовець; 3. Боярин; 4. Придворний; 5. Цар; 6. Досконалий чоловiк. У людському тiлi: 1. Ступнi; 2. Гомiлки; 3. Стегна; 4. Тулуб; 5. Плечi; 6. Голова. У тiлi тварини: 1. Хвiст; 2. Заднi ноги; 3. Задня частина тулуба; 4. Передня частина тулуба; 5. Переднi ноги; 6. Голова.
Траплялися й iншi способи розгляду структури гексаграм, але повне перелiчення iх для нашоi мети зайве. Тому ми обмежуемося лише такими вказiвками.
У горiшнiй i нижнiй триграмах аналогiчнi позицii мають найближчий стосунок одна до одноi. Так перша позицiя слушна щодо аналогii до четвертоi, друга – до п’ятоi та третя – до шостоi.
Також вважали, що свiтло тяжiе до темряви так само, як пiтьма до свiтла. Тому й у гексаграмi цiлi риски кореспондують перерваним. Якщо спiввiдноснi позицii (1…4, 2…5, 3…6) зайнятi рiзними рисками, то вважаеться, що мiж ними «е вiдповiднiсть»; у разi однорiдностi рисок на спiввiдносних позицiях мiж ними «вiдповiдностi немае».
Особлива увага зосереджена на аналiзi гексаграми другоi та п’ятоi позицiй. Кожна з них е (в нижнiй або у горiшнiй триграмах) центральною, тобто такою, в якiй найдосконалiшим i найврiвноваженiшим чином виявляються ознаки триграми.
Крiм цього, при аналiзi гексаграми традицiйно вважають, що бiльшого значення набувають риски свiтловi або тiньовi, якщо вони в меншостi. Так, у гексаграмi едина тiньова друга риска «керуе» iншими рисками й е для них центром тяжiння.
Друга частина тексту «Книги змiн» написана звичайними для китайськоi мови iероглiфами й е iнтерпретацiею гексаграм загалом, спiввiдношенням складових iхнiх триграм та окремих рисок. Це, власне, й е текст «Книги змiн». Вiн неоднорiдний, належить рiзним авторам i створений у рiзний час.
У цьому текстi ми, передусiм, розрiзняемо основний текст i коментарi, що примикають до нього, й якi давно вже нiби зрослися з основним текстом, тому подальша достатньо рясна коментаторська лiтература розвинулася навколо основного тексту та доданими до неi коментарями.
В основний текст входять такi дванадцять складових частин:
I. Назва гексаграми, гуамiн, пiзнiше була приписана назвам складових ii триграм.
II. Ворожильна формула, показана за допомогою чотирьох термiнiв (якостей), так звана си де, цi термiни: юань (початок), хен (проникнення, розвиток), лi (сприятливiсть, визначення) i чжен (стiйкiсть, буття). Цi термiни присутнi повнiстю або частково або ж вiдсутнi.
III. Афоризми з приводу гексаграм загалом, гуацi, вони бувають бiльш-менш розвиненими. Інодi мiстять у собi «чотири ознаки» або одну з чотирьох основних романтичних пророцтв (щастя, нещастя, каяття, жаль), якi, мабуть, е пiзнiшою вставкою в текст, як i пояснювальнi слова типу «осуду не буде», «хвали не буде», «нiчого не сприятливого» тощо.
IV. Афоризми при окремих рисках, яо-цi, за мовою та типом дуже близькi до тексту III i мiстять у себе такi ж складовi. Всi iншi тексти (V…XII) – це найдавнiшi коментарi, складенi значно пiзнiше, нiж основний текст.
V. Коментар до тексту III, «Туань чжуань». У цьому коментарi гексаграма розглядаеться з боку складових ii триграм, рисок тощо, i на цiй основi пояснюеться текст III.
VI. Великий коментар образiв, «Да сян чжуань», де гексаграма розглядаеться з точки зору образiв триграм, ii складових, i даеться вказiвка етичного порядку. Як i вся «Книга змiн», тексти V i VI на межi 30-i i 31-i гексаграм механiчно дiляться на першу та другу частини.
VII. Малий коментар образiв, «Сяо сян чжуань». Вiн зовсiм iнакший i за своiми завданнями, i за мовою вiд попереднього й за коментаторськими приписками до афоризмiв тексту IV. Пояснення в ньому дають переважно стосовно до технiки ворожiння, що грунтуються на структурi гексаграми i щодо фiлософського осмислення «Книги змiн» стосунку не мають. Походження цього тексту порiвняно пiзнiше.
VIII. Коментар до афоризмiв, «Сi ци чжуань», або «Да чжуань» – «Великий коментар»; це такий собi трактат, в якому викладаються основи фiлософськоi концепцii «Книги змiн» (онтологiя, космологiя, гносеологiя й етика), технiка ворожiння по «Книзi» i свого роду iсторiя культури Китаю в далекiй давнинi. Його порiвняно пiзно додали до пам’ятки, але, без сумнiву, вiн найцiкавiший для iсторii китайськоi фiлософii. Вiн також механiчно дiлиться на двi частини.
IX. Тлумачення триграм, «Шогуа чжуань». Текст складаеться з двох неоднакових частин. Перша, значно менша, за своiм характером, мовою та тематикою примикае до тексту VIII i потрапила в текст IX, мабуть, помилково, через переписувачiв. Друга, бiльша частина, мiстить окремi характеристики триграм, класифiкацiю iх i предметiв свiту за категорiями триграм. За характером текст цiеi частини зовсiм вiдмiнний вiд першоi та дуже нагадуе романтичнi спекуляцii перших ханьських коментаторiв.
X. Тлумачення порядку гексаграм, «Сюй гуа чжуань». Текст дуже вiдрiзняеться вiд усiх iнших текстiв «Книги змiн». У ньому розвиваеться й аргументуеться послiдовнiсть розташування гексаграм у «Книзi змiн». Цей текст заслуговуе бiльшоi уваги, нiж та, яка йому зазвичай удiляеться. Тiльки Чен І-чуань (XI ст.) опрацював його послiдовнiше та перетворив на невеликi вступи до кожноi гексаграми. Цей текст дуже цiнний як матерiал для iсторii прийомiв мислення в Китаi.
XI. Рiзнi мiркування про гексаграми, «Цза гуа чжуань». Це щось на кшталт продовження або, точнiше, залишки другоi частини тексту IX. Великоi цiнностi не становить.
XII. Глоса, китайською «Вень янь чжуань», в якiй подане пояснення термiнiв тексту перших двох гексаграм. Це дуже строкатий текст, з повторами, мабуть, складений iз найдавнiших цитат усноi мантичноi традицii поряд iз пiзнiшими iнтерпретацiями термiнiв. По сутi, цей текст губиться в морi аналогiчних коментаторських глосiв, i залишився б непомiченим, якби давня, але необгрунтована чутка не пов’язала його з iменем Конфуцiя.
У рiзних виданнях «Книги змiн» цi тексти розташовуються по-рiзному, але загалом збереглися двi системи розташування текстiв. По-перше, давнiша система, в якiй тексти I, II, III i IV подаються не один пiсля закiнчення iншого, а так: перша гексаграма, тексти I, II, III i IV, що ii стосуються, а далi текст XII, що ii стосуеться; пiсля цього друга гексаграма, тексти I, II, III, IV i XII, що ii стосуються; потiм третя гексаграма з такою ж послiдовнiстю текстiв (крiм XII) тощо. Пiсля текстiв 64-i гексаграми розмiщаються один за одним тексти V, VI i VII, VIII, IX i XI. По-друге, пiзнiша система розташування текстiв, яка вiдрiзняеться вiд першоi тiльки тим, що тексти V, VI i VII рознесенi по гексаграмах, причому тексти V i VI розмiщаються безпосередньо пiсля тексту IV, а текст VII рознесений пiд вiдповiдними окремими афоризмами тексту IV. Ця система була засвiдчена в коментаторськiй лiтературi III ст. Така вiдмiннiсть розташування текстiв уже вказуе, що з давнiх-давен i в коментаторських школах помiчали неоднорiднiсть тексту «Книги змiн». Як документ цiннi тексти I, II, III i IV, як розвиненiшi коментарi – тексти V, VI, VIII i X. Іншi ж тексти мало сприяють розумiнню «Книги змiн» i багато в чому поступаються пiзнiшим коментарям. У цiй роботi головна увага зосереджена на основному текстi i лише побiчна – на коментарях V, VI, VIII i X.
Основний текст «Книги змiн» – спочатку ворожильний, а згодом i фiлософський текст, сформований iз матерiалiв землеробського фольклору на територii удiлiв Цзiнь або Цинь мiж VIII i VII ст. до Р. Х.
Фiлологiчний переклад основного тексту без iнтерпретацiйних примiток мало зрозумiлий европейському читачевi, як, утiм, мало зрозумiлий або й зовсiм незрозумiлий основний текст, узятий без коментаря, китайському чи японському читачевi, не пiдготовленому спецiально до читання цього тексту. Однак китаезнавець, незалежно вiд його нацiональностi, знайомий iз системою «Книги змiн», безумовно, може збагнути основний текст ii як в оригiналi, так i перекладi. Що ж робить ii зрозумiлою? Знання ii системи, вмiння знайти пояснення одного мiсця ii в рядi iнших мiсць. Так, при читаннi основного тексту необхiдно мати на увазi таке:
1. Кожна гексаграма – це символ тiеi чи iншоi життевоi ситуацii, що розгортаеться в часi. Кожен афоризм при гексаграмi – коротка характеристика цiеi ситуацii в основному або загалом. Кожен афоризм при окремих рисках – конкретна характеристика того чи iншого етапу в розвитку цiеi ситуацii. При цьому варто взяти до уваги те, що, зважаючи на рiвень технiки мислення та мови авторiв, такi характеристики майже нiколи не бувають показанi у формi точних понять. Стихiя «Книги змiн» – образнiсть. Замiсть того, щоб сказати про доречнiсть колективноi дii, «Книга змiн» каже: «Коли рвуть очерет, iншi стебла тягнуться за ним, адже вiн росте пучком. Стiйкiсть до щастя. Розвиток». Замiсть того, щоб сказати про марнiсть початих дiй, «Книга змiн» каже: «Нiкчемнiй людинi доведеться стати сильною; благородному чоловiковi доведеться загинути. Стiйкiсть жахлива. Коли цап буцае огорожу, то в нiй застрягнуть роги» тощо.
Також в основному текстi зустрiчаються стандартизованi образи, певним чином формули, як, наприклад: «Сприятливий брiд через велику рiчку», тобто ситуацiя призводить до якогось великого чину. Або «Сприятлива зустрiч iз великою людиною» – вказiвка на можливу допомогу з боку могутнього чоловiка.
2. Як уже зазначено, афоризми при окремих рисках розповiдають про послiдовний розвиток ситуацii. При цьому перша позицiя характеризуе лише сам початок цього процесу, коли вiн ще не виявлений iз усiею його типовiстю. Друга позицiя характеризуе апогей внутрiшнього розвитку цiеi ситуацii так само, як п’ята позицiя – максимальне розкриття його зовнi. Третя позицiя характеризуе момент кризи, переходу вiд внутрiшнього до зовнiшнього. Тому якщо прочитати поспiль всi афоризми третьоi позицii, то, незважаючи на весь iхнiй лаконiзм, що iнодi зустрiчаеться, виступае iхня спiльна риска – небезпека становища. Наприклад: «Очiкування в багнi. Наближаеться прихiд розбiйникiв» (гекс. № 5); «У вiйську може бути вiз трупiв. Нещастя» (гекс. № 7); «І кривий може бачити! І кульгавий може наступати! Але якщо наступиш на хвiст тигра, то вiн укусить тебе, i буде нещастя. Воiн усе ж дiе заради великого володаря» (гекс. № 10); «Крокви прогинаються. Нещастя» (гекс. № 28); «Зв’язаному втiкачевi буде хвороба та небезпека. Тримати слуг i служниць – щастя» (гекс. № 33) тощо. Четверта позицiя характеризуе початок прояву цього процесу зовнi. Тому вона настiльки ж мало типова, як i перша. Однак на нiй позначаеться сприятливий вплив п’ятоi позицii, що наближаеться. Тому й афоризми четвертоi позицii не такi похмурi, як попереднi. П’ята позицiя вже вказана в зв’язку з другою. Шоста ж позицiя – це завершення або перерозвиток процесу цiеi ситуацii, в якому вона або втрачае свою типовiсть, або перетворюеться на свою протилежнiсть. Останне особливо характерно викладено в гексаграмах № 11 i № 12.
3. Необхiдно завжди мати на увазi, що основний текст найтiснiшим чином пов’язаний iз гексаграмами, триграмами та рисками, iхнiми складовими. Тому для того, щоб вдуматися в значення того чи iншого афоризму, необхiдно розглядати його з урахуванням iхньоi символiки, зазначеноi у вступi до цiеi роботи.
4. Зв’язок афоризмiв одного з одним, iхню змiну необхiдно розглядати як конкретизацiю семи основних постулатiв «Книги змiн», успадкованих iз цього реального тексту всiма коментаторами, незважаючи на всю iхню вiдмiннiсть, вказану ранiше. Цi сiм постулатiв найяскравiше виступають у «Сi ци чжуанi», однак при ретельному мiркуваннi можна переконатися, що вони як такi собi обертони притаманнi й основному тексту. Ось вони в загальних рисах:
1) свiт – це мiнливiсть i незмiннiсть, i, бiльше того, iхня безпосередня еднiсть;
2) в основi цього лежить полярнiсть, що проходить через весь свiт, антиподи якоi настiльки ж протилежнi один одному, як i тяжiють один до одного: в iхнiх взаеминах проявляеться свiтовий рух, як ритм;
3) завдяки ритму стале i те, що ще не настало, об’еднуються в одну систему, за якоi майбутне вже iснуе також i в сьогоденнi, як «паростки» нових подiй;
4) необхiдне i теоретичне розумiння, i практичне здiйснення цього; й якщо дiяльнiсть людини нормована таким чином, то вона гармонiйно включаеться в свое оточення;
5) таким чином, виключаеться конфлiкт внутрiшнього та зовнiшнього, i вони лише розвивають один одного тим, що внутрiшне визначаеться зовнiшнiм i творить у зовнiшньому;
6) при цьому особистiсть придiляе достатню увагу, як собi, так i навколишньому ii суспiльству, i, задовольняючись своiм становищем, знаходить можливiсть вищоi форми творчостi: творчостi добра, а не виконання якихось правил великоi моралi;
7) так, завдяки витриманiй едностi абстракцiй i конкретностi досягаеться повна гнучкiсть системи.
Може скластися враження, що цi постулати показанi занадто сучасною мовою. Однак у завдання автора цього дослiдження входить посильно зробити зрозумiлим читачевi те, що йому незрозумiле у виглядi оригiнального тексту. Якщо озброiтися цими вказiвками й узятися за читання пропонованого перекладу, то навряд чи «Книга змiн» буде настiльки зрозумiлою, звiсно, лише за умови активноi уваги читача до тексту. Пасивне ж читання «Книги змiн» як цiкавоi белетристики, – даремна трата часу.
Перша частина iнтерпретацii побудована на пiдставi критичноi школи коментаторiв Ван Бi, Вань І, Іто Тогай.
Назва цiеi класичноi книги Китаю пояснюеться тим, що головна iдея, що лежить в ii основi, – це iдея мiнливостi. У доiсторичнi часи, ще до виникнення писемностi, цю iдею люди почерпнули зi спостереження над змiною свiтла та темряви в свiтi, що оточуе людину. На основi цiеi iдеi була побудована теорiя ворожiння про дiяльнiсть людини: чи йде ця дiяльнiсть врозрiз iз ходом свiтового звершення, чи вона гармонiйно включаеться в свiт, тобто чи несе вона нещастя або щастя, як це називаеться мовою технiчних термiнiв «Книги змiн».
Звична система «Книги» склалася, в основному, при Чжоуськiй династii i, на вiдмiну вiд романтичних систем раннiх часiв, вона називаеться «Чжоуською книгою змiн». Вона складаеться з 64 символiв, кожен iз яких показуе ту чи iншу життеву ситуацiю в часi з точки зору ii поступового розвитку. Символи складаються зi шести рисок кожен: i цi риски позначають послiдовнi щаблi розвитку цiеi ситуацii. Риски бувають двох типiв: або цiльнi, або перерванi посерединi; першi символiзують активний стан, свiтло та напругу, а другi – пасивний стан, пiтьму та податливiсть.
Ця система – плiд багатовiкового накопиченого досвiду спостереження свiту, свiту реального, барвистого. Тут цiлком доречно згадати те, що Гете каже про свiт фарб: фарби – це дii та страждання свiту. Можна вiдчути «Книгу змiн» як епопею взаемодii свiтла та темряви. Тодi вона набувае i барвистостi, i виразностi.
Перша частина
№ 1. Цянь. Творчiсть
Тут творчiсть розглядаеться в його найчистiшому виглядi. Це перш за все – акциденцiя неба як уособлення творчоi сили, що лежить на початку всього iснуючого. Вона, як унiверсальна сила, принципово не може мати жодних перешкод у своему розвитку, якому сприяе те, що ця сила е абсолютно стiйкою. Досконалий чоловiк може в своiй дiяльностi повнiстю проявити таку творчiсть, яка добре вiдбиваеться на всьому його оточеннi. Ось чому в текстi сказано: «Творчiсть. У первiсному розвитку сприяе стiйкiсть».
1
Загалом активнiй дiяльностi вiддаеться перевага перед простим, пасивним буттям, тому потрiбна особлива пильнiсть для того, щоб ця дiяльнiсть привела до позитивного результату. Момент ii початку е одним iз найвiдповiдальнiших моментiв. У ньому ще недоречна дiяльнiсть, а потрiбна лише замкнута та зосереджена пiдготовка. Людина може бути сповненою сил, але час ще несприятливий для ii дiяльностi. В образi дракона, що пiрнув, тобто потужноi iстоти, яка сховалася i ще не дiе, зображуеться така людина. Не варто думати, що це може стосуватися лише якихось особливих людей, бо зовсiм не притаманно «Книзi» обмежувати застереження, що даються в нiй, iхньою придатнiстю лише для декотрих людей. Тому про перший момент будь-якоi творчостi сказано: «Сильна риска – на початку. Пiрнув дракон, не дiй».
2
Наступний момент, показаний другий рискою, яку в символiцi називають полем, тобто поверхнею землi, характеризують тим, що людина, сповнена творчоi сили, зашифрована в образi дракона, може вже вийти зi свого усамiтнення: вiн, якщо з’явився, вже перебувае в полi. Його творчiсть уже може проявитися, його бачать усi, i таке становище для всiх сприяе зустрiчi з такою великою людиною. Крiм цього, в системi графiчних спiввiдношень символiв «Книги» традицiйно вважають, що мiж рисками символiв iснуе якийсь резонанс, «вiдповiднiсть», а саме: перша риска вiдповiдае четвертiй, друга – п’ятiй, третя – шостий. Але в символiцi соцiальноi iерархii п’ята риска позначае володаря. Тому на другiй позицii, що стоiть вiдповiдно до частини п’ятоi, – сприятлива зустрiч iз великою людиною. Ось чому текст цiеi риски каже: «Сильна риска – на другому мiсцi. З’явився дракон, що перебувае в полi. Сприятлива зустрiч iз великою людиною».
3
Перша хвиля творчого акту на другiй позицii вже досягла найвищоi точки. Але все це iснуе наразi лише внутрiшньо, бо першi три риски позначають внутрiшнiй свiт, а другi три – зовнiшнiй. Все це ще не реалiзоване зовнi. Потрiбен вихiд iз себе для цiеi реалiзацii. Його символiзуе третя риска. При такому переходi природно виникае якась криза, таке становище вважаеться небезпечним навiть для шляхетного чоловiка, котрий упродовж усього першого перiоду творчостi (весь день) вiддавався безперервному творенню. Тiльки сповнена сил пильнiсть наприкiнцi цього перiоду (увечерi) може призвести до того, що осуду не буде. Тому це сказано i в текстi: «Сильна риска – на третьому мiсцi. Шляхетний чоловiк до кiнця дня безперервно творить. Увечерi вiн пильний. Небезпека. Але осуду не буде».
4
При виходi до активноi дiяльностi зовнi у чоловiка, котрий пiдготував ii внутрiшньо, нiби вибиваеться грунт iзпiд нiг, але саме ця попередня готовнiсть уможливлюе успiшний результат. Це з достатньою яснiстю показано в образi тексту: «Сильна риска – на четвертому мiсцi. Наче стрибок у безодню. Осуду не буде».
5
Тiльки на п’ятiй позицii творчий процес виступае у своiй повнiй силi. Вiн до кiнця проявився зовнi i, маючи в собi достатньо сили, не потребуе жодноi пiдтримки. Вiн, як сповнений сил дракон, летить у небi. З такоi висоти творець легко може помiтити велику людину, де б та не перебувала. Але i сам вiн е великою людиною, котра настiльки розгорнула свою дiяльнiсть, що ii неважко побачити кому завгодно. Ось як це показано в текстi: «Сильна риска – на п’ятому мiсцi. Лiтаючий дракон перебувае в небi. Сприятлива зустрiч iз великою людиною».
6
На цьому, власне, закiнчуеться творчий процес. Все подальше е лише непотрiбним перерозвитком. Якщо творчiсть вже досягла свого цiлковитого прояву i бiльше вже нiчого створити не можна, то той, хто в цьому становищi все ж захотiв би «творити» й далi, проявив би лише свою зайву пиху, в результатi якоi йому довелося б покаятися. Так каже i цей текст: «Сильна риска – нагорi. Пихатий дракон. Буде каяття».
Резюме
Увесь процес творчостi показний сильними свiтловими рисками. Це, певна рiч, добрi сили, але для справдi хорошого результату треба повнiстю керувати ними i не допускати того, щоб вони панували. Тiльки тодi дiяльнiсть може вiдбуватися гармонiйно до всього свiтового звершення i бути щасливою. Тому в текстi, де сили свiтла показанi в образi драконiв, сказано: «При дii сильних рисок дивись, аби всi дракони не панували. Тодi буде щастя».
№ 2. Кунь. Виконання
Навiть найнапруженiша творчiсть не може реалiзуватися, якщо немае того середовища, в якому воно буде здiйснюватися. Але i це середовище, для того щоб здiйснити абсолютну творчiсть, мае бути також абсолютно податливим i пластичним. Крiм цього, воно мае бути позбавлене будь-якоi власноi iнiцiативи, мае в повному самозреченнi лише вторити та слiдувати за iмпульсами творчостi. Але разом iз тим воно не було б в змозi виконувати те, що е творчим задумом. Тому ця цiлком самозречена сила показуеться метафорично в образi кобилицi, яка, хоч i позбавлена норову коня, але не поступаеться йому в здатностi до дii. Якщо творчiсть – це небо, свiтло, досконалий чоловiк, то виконання – це земля, пiтьма. Шляхетний чоловiк – той, котрий слухае та виконуе вказiвки досконалоi людини. Саме йому тут належить дiяти не за цими вказiвками, а з власноi волi, тодi вiн мiг би лише помилятися. І тiльки слiдуючи за своiм повелителем, вiн може знайти його. Так, для шляхетного чоловiка тут найкраще, втративши подiбних до себе самого друзiв, знайти приятеля, котрий стоiть вище за нього, котрий своiми якостями доповнюе його недолiки. В просторовiй символiцi «Книги» пiвденний захiд вважаеться областю темряви, позаяк там починаеться згасання свiтла. І, на противагу, пiвнiчний схiд – дiлянка, де зароджуеться свiтло, вважаеться областю свiтла. Виконання ж показане в рисках темряви, тому йому треба втратити подiбнi до нього сили на пiвденному заходi та знайти сили, що заповнюють приятеля, – на пiвнiчному сходi, щоб скоритися iм. При цьому важливо, щоб дiяльнiсть виконання протiкала в повному спокоi, в покiрному прийняттi своеi долi, без перерозвиненого, iнакше його дiяльнiсть не буде виконувати задуми творчостi, а конкурувати з ними. Темрява вступить у незакономiрний бiй зi свiтлом, що не може привести до позитивного результату, бо сила темряви – слiпа необхiднiсть, а не ясна свiдомiсть. Якщо перший символ стосуеться переважно володаря, чоловiка тощо, то символ виконання розповiдае про дiяльнiсть пiдданого, дружини тощо. У ньому показана в розвитку необхiднiсть у виконаннi. У текстi це сказано так: «В початковому розвитку сприятлива стiйкiсть кобилицi. Шляхетному чоловiковi доведеться дiяти, але якщо вiн подасться вперед, то заблукае, вiдступивши ж назад, вiн знайде повелителя. Тут позитивно на пiвденному заходi знайти приятеля i на пiвнiчному сходi втратити товариша. Спокiйна стiйкiсть – на щастя».
1
Перший момент виконання такий, що в ньому воно саме ще непомiтно. І тим не менше воно буде реалiзовуватися з повною необхiднiстю. Нехай навiть сила темряви i холоду тут ще не виявлена. Але вона вже почала дiяти. Нехай у тому, що вже випала паморозь, ще не помiтний майбутнiй мороз, але якщо паморозь уже е, отже, недалеко той час, коли буде i мiцний лiд, в якому холод i темрява проявляться вже повною мiрою. Змiцнення сили та темряви може бути зрозумiлим i в переносному сенсi: це – час, коли щораз бiльше можуть почати дiяти нiкчеми – аморальнi люди. Треба передбачати подii i бути готовим до зустрiчi з ними. Тому як попередження звучать слова тексту: «Слабка риска – на початку. Якщо ти наступив на паморозь, отже, наближаеться мiцний лiд».
2
У символiцi геометричних форм «Книги» небу присвоена форма кола, а землi – квадрата. Просторово небо уявляеться куполоподiбним, а земля – прямою, пласкою. Але, вступаючи у взаемодiю з небом, земля мусить повнiстю пристосуватися до нього, щоб реалiзувати його iмпульси. Незважаючи на вiдмiннiсть iхнiх форм, це можливо в силу розмiру землi. (Давньокитайська уява, що нескiнченно великий квадрат прагне перетворитися в коло, зазначена в роздiлi 41 «Дао де цзiн»: «У великого квадрата немае кутiв».) У кожному символi «Книги» одна з рисок вважаеться головною. В цьому випадку це – саме друга риска. Тому в нiй переважно показана ознака цього символу. А якщо ця ознака присутня найповнiшою мiрою, то тут не потрiбнi жоднi попереднi вправи, не потрiбна жодна попередня пiдготовка, а все складаеться сприятливо само собою. Тiльки в свiтлi цих думок стае зрозумiлим текст: «Слабка риска – на другому мiсцi. Плаский квадрат величезний. Хоч i не готуешся, але не буде нiчого несприятливого».
3
Пiсля першого, внутрiшнього прояву цiеi ситуацii знову настае криза, пiд час якоi неможлива активна дiяльнiсть. Людина може бути надiлена найдостойнiшими якостями, але час не сприяе iй. Тому вона мае затамувати свiй блиск. Вона може бути стiйкою i навiть може дiяти, однак лише за умови, що ii дiяльнiсть буде вiдбуватися не за ii власним рiшенням, а тiльки за вказiвками вождя, котрий стоiть вище за неi, тодi лише ii справу можна довести до потрiбного вирiшення. Ось чому i в текстi сказано: «Слабка риска – на третьому мiсцi. Затамувавши свiй блиск, зможеш залишитися стiйким. Можливо, якщо будеш дiяти, тримаючись вождя, сам не здiйснюючи нiчого, справа буде доведена до кiнця».
4
При пасивностi сили темряви, характерноi для виконання, стан кризи дещо затягуеться. Тому, хоча на четвертiй позицii вона вже минае, ii вплив усе ж залишаеться. Людина може володiти чимось вагомим, але тут краще iй заховати те, що у неi е: зав’язати мiшок. Ця позицiя символiзуе становище наближеноi до володаря людини – хитке та сповнене тривог. Звiсно, якщо людина в такому становищi буде триматися в тiнi, то небезпека не буде iй загрожувати, однак, залишаючись непомiченою, вона не може розраховувати i на похвалу. Тому в текстi читаемо: «Слабка риска – на четвертому мiсцi. Зав’яжи мiшок. Осуду не буде i похвали не буде».
5
І друга, i п’ята риски, як середнi риски в нижнiй i горiшнiй триграмах, показують одну з найважливiших якостей: врiвноваженiсть, що розумiеться як умiння без крайнощiв завжди бути на належному мiсцi. [Це центральне положення показане в образi, що вимагае певного пояснення. Справа в тому, що гама фарб за давньокитайськими поглядами складаеться не з семи (як у нас), а з п’яти кольорiв, i в нiй жовтий колiр займае центральне положення. Тому в афоризмах, що стосуються других i п’ятих рисок, часто зустрiчаються образи, що мають епiтет «жовтий»]. Також жовтий колiр – це колiр землi. П’ята риска в цьому символi хоча i не е головною, але, займаючи найзручнiше становище у горiшнiй триграмi, що позначае зовнiшне, символiзуе все ж можливiсть прояву зовнi. Зовнiшнiй прояв – це наче одяг. Але позаяк тут мова йде про землю, то й ii розташування, нижче за небо, знаходить свое вiддзеркалення в тому, що в образi вказана нижня частина китайського одягу: спiдниця. Сприятливiсть цiеi позицii дае можливiсть говорити тут не тiльки про щастя, а й навiть про первiсне щастя. Пiсля цих пояснень, iмовiрно, буде зрозумiлiшим текст: «Слабка риска – на п’ятому мiсцi. Жовта спiдниця. Початкове щастя».
6
Шоста позицiя показуе перерозвиток цiеi ситуацii. Сила пiтьми, будучи перерозвиненою, вступае в боротьбу з силою свiтла. Тут, на крайнiй позицii, на межi, змагаються свiтло i пiтьма, небо i земля, яким притаманнi синiй i жовтий кольори. Добром ця битва не може бути, бо вона – порушення свiтовоi закономiрностi, й ось ллеться «кров драконiв»: слабка риска нагорi. Дракони б’ються на межi. Їхня кров синя та жовта. Щоб уникнути такоi битви при впливi сил пiтьми (слабких рисок), треба завжди мати на увазi, що тут сприятливою може бути лише вiчна стiйкiсть. Про це каже i загальне застереження до цього символу: «При дii слабких рисок сприятлива вiчна стiйкiсть».
№ 3. Чжунь. Початковi труднощi
Власне, саме з цiеi гексаграми й починаеться розповiдь про взаемодiю свiтла та темряви, бо першi двi гексаграми показують внутрiшнiй розвиток свiтла та темряви поза iхньою взаемодiею. Але початок будь-якоi дii полягае в подоланнi попереднього стану. Звiдси й труднощi цього становища, висловленi в самiй назвi гексаграми. Вона складаеться iз символiв води: хмари – нагорi або зовнi, блискавки, громи – внизу або всерединi. Горiшнiй символ позначае також занурення в небезпеку, бо в ньому риска свiтла занурена в середовище рисок темряви. Нижнiй символ позначае рух, що пробиваеться зсередини, збурення. Таке зрушення, яке, наприклад, навеснi стимулюе рослини до росту. Але воно протiкае в серединi небезпек, в умовах початкових труднощiв. Тому в такому русi надмiрна квапливiсть може лише нашкодити справi, а, навпаки, витримка i стiйкiсть можуть сприяти споконвiчному розвитку. Важливо не тiльки вказати позитивно правильний шлях до подолання цих труднощiв. На ньому потрiбнi, перш за все, пiдтримка та допомога оточуючих. Їх треба схилити на свiй бiк, аби вони допомагали своею дiею, i тодi самому можна не вдаватися до жодних виступiв, бо вони ще надто небезпечнi. Саме в силу небезпеки необхiдно об’еднання сил. Воно потрiбно було i сюзерену, котрий вперше облаштовуе своi володiння за сприяння феодалiв, що зводять його на престол; воно потрiбно й окремiй людинi, котра починае свою справу. Навiть у пiзнавальному життi окремоi людини справи йдуть так само: в найперший момент своеi появи пiзнавальна думка рухаеться пiд покровом непiзнаностi та зовнi вбираеться в образи уявлень. Це показано в символах цiеi гексаграми: всерединi – блискавка, грiм, зовнi – хмари. Блискавка пiзнаваноi думки вбираеться хмарами уявлень, i цi уявлення вiдiграють роль помiчникiв мислення. У текстi тут читаемо: «Початковi труднощi. У первiсному розвитку сприятлива стiйкiсть. Не треба нiкуди йти. Тут сприятливо зводити на престол васалiв».
1
Перша, початкова риска вiдiграе головну роль в цiй гексаграмi, бо вона позначае початковi труднощi. Це, вочевидь, активнiсть, рух, але вона лежить пiд щiльним шаром ще не подоланоi пасивностi. Тому такий рух ще не може бути поступальним. Це лише тупцяння на мiсцi, лише пiдготовка до справжнього руху. Ось чому поспiшнi дii тут можуть бути лише на шкоду. Навпаки, стiйкiсть – це вмiння з повною витримкою дотримуватися слушностi – ось те, що тут може бути сприятливим. Труднощi цього становища, природно, вимагають допомоги з боку пiдлеглих. Тому саме це становище сприяе вербуванню помiчникiв. Так i в пiзнаннi: це лише перший момент усвiдомлення руху думки. Вона також мае знайти тут пiдтримку в засвiдченнi досвiду та в перевiренiй рацii розуму. Про це говорять i образи тексту: «Сильна риска – на початку. Нерiшуче тупцяння на мiсцi. Сприятливо перебувати в стiйкостi. Сприятливо зводити на престол васалiв».
