скачать книгу бесплатно
Так проходили суботнi днi. В недiлю всi снiдали у своiх домiвках. Голова колгоспу видiлив кошти кожнiй господинi на харчування студентiв, якi в них проживали, але навiть якби вiн цього не зробив, вони радо частували б iх варениками та домашнiм борщем, бо мами е мами – завжди шкодують дiтей – як своiх, так i чужих.
За цi мiсяцi люди звикли одне до одного, i студенти приходили пiсля роботи як до себе додому. У недiлю любили вiдiспатися за минулий тиждень, а багато хто – виспатися на мiсяць вперед. Цiлий день валялись у лiжку i вставали тiльки, щоб поiсти або вискочити в холоднючий туалет, похiд в який вiдтягали до останнього, а потiм бiгли за хату, ледь не гублячи своi тiлеснi надбання.
Похiд на холод враз проганяв сон i нагадував про блага мiськоi цивiлiзацii, i студентам, вихiдцям iз села, вказував, що треба гарно вчитись, щоб не повертатися до первiснообщинного ладу, який панував у селi.
Роман жив на краю села в сiм'i старшоi самотньоi жiнки, не- вродливоi, але характер мала дуже м'який. Якось так Бог поеднав у нiй – красиву i добру душу та абсолютно несимпатичну зовнiшнiсть, через яку вона нiколи не була одружена, але, тим не менше, мала гарненьку дочку, яку народила в пiзньому вiцi, i село не знало, вiд кого. Вона виховала дитину сама, в бiднотi, але у великiй любовi.
