скачать книгу бесплатно
– Отже, залишаеться тiльки пан шкiльний прислужник, – сказав учитель, вiдштовхнув од себе помiчникiв i повернувся до К., який протягом усiеi попередньоi сцени стояв, спершись на мiтлу, i мовчки слухав. – Цей добродiй, який через свое боягузтво спокiйно спостерiгае, як iнших несправедливо звинувачують за його провини.
– Припустимо, – сказав К., помiтивши, що завдяки втручанню Фрiди перший напад гнiву у вчителя минувся i вiн пом’якшав. – Якби помiчникiв трохи вiдлупцювали, менi не було б iх дуже шкода; якщо iх десять разiв оминае заслужене покарання, можуть один раз постраждати незаслужено. Але i з огляду на все iнше я був би за те, якби ми з вами змогли оминути прямий конфлiкт, гадаю, ви також. Та оскiльки Фрiда принесла мене в жертву помiчникам, – тут К. зробив паузу, було чути, як у тишi за ковдрами схлипуе Фрiда, – то тепер ми мусимо з’ясувати ситуацiю до кiнця.
– Нечувано, – обурилася вчителька.
– Цiлком з вами згоден, панно Гiзо, – пiдтакнув учитель. – Вас, пане прислужнику, за таке шкiдництво ми, ясна рiч, вiдразу ж звiльняемо, вибiр покарання, яке ви неминуче отримаете, я залишаю за собою. А зараз ви разом зi всiма своiми манелями негайно вимiтайтеся звiдси. Це для нас буде справжнiм полегшенням, i урок нарештi зможе початися. Отож, миттю!
– Я не зрушуся з мiсця, – сказав К. – Ви – мiй безпосереднiй начальник, але не ви призначили мене на цю посаду, це зробив пан сiльський староста, i тiльки його звiльнення я вважатиму дiйсним. А вiн дав менi цю роботу не для того, щоб я замерз разом з усiма своiми людьми пiд школою, а щоб уникнути необдуманих вчинкiв з мого боку, як ви самi сказали. Мое звiльнення в запропонований вами спосiб цiлком суперечить його намiрам; i так я вважатиму доти, поки не почую протилежного з його вуст. До речi, якщо я не виконаю вашого легковажного наказу, це й вам пiде на користь.
– Отже, ви не виконаете? – запитав учитель.
К. похитав головою на знак заперечення.
– Подумайте добре, – сказав учитель. – Вашi рiшення не завжди найкращi; згадайте хоча б вчорашне пообiддя, коли ви вiдмовилися вiдповiдати на допитi.
– Чому ви зараз про це говорите? – запитав К.
– Тому що менi так хочеться, – вiдповiв учитель. – Востанне повторюю: геть звiдси!
Але коли й це не дало належного результату, вчитель пiдiйшов до кафедри й тихо порадився з учителькою. Вона сказала щось про полiцiю, але вiн вiдмовився од цiеi пропозицii. Урештi вчитель сказав дiтям перейти до iншого класу, де вiдбудеться спiльний для всiх урок. Така змiна звичного режиму сподобалася учням, i кiмната спорожнiла пiд веселий смiх i галас дiтлахiв, учителi вийшли останнiми. Гiза несла класний журнал, на якому розвалилася байдужа до всього кiшка. Учитель з радiстю залишив би кiшку, але натяк на це вчителька рiшуче вiдхилила, мотивуючи свое рiшення жорстокiстю К., тому через К. вчителю довелося терпiти ще й кiшку. Напевно, саме це i вплинуло на останнi сказанi ним при виходi слова:
