скачать книгу бесплатно
SатирикоN (Pro i contra)
Іван Федорович Драч
Поет, кiносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський дiяч, полiтик, лауреат Шевченкiвськоi премii i Державноi премii СРСР Іван Драч (нар. 1936 р.) свого часу стрiмко увiрвався в лiтературу «шiстдесятникiв» i своею оригiнальною поезiею наробив чимало галасу. В кiнематографi саме за сценарiями Драча було створено низку справдi культових фiльмiв – «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камiнний хрест». Його поезiю добре знають i люблять не тiльки в Украiнi, а й далеко за ii межами. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком книжка поетичних перекладiв i статей митця «Наближення» (2008) та збiрки поезiй «Сивим конем» (2011) i «Тощо» (2013).
До видання увiйшли вiршi Івана Драча iз циклiв «Самоiдентифiкацiя», «Коли своеволить сваволя» та «SатирикоN», написанi в останнi роки, в яких поет чуйно вловив найтоншi вiбрацii сучасностi.
Іван Федорович Драч
Sатирикоn
(Pro i contra)
Самоiдентифiкацiя
Нiцше
Чи е у кого-небудь тепер, наприкiнцi XIX столiття, виразне уявлення про те, що поети могутнiших вiкiв називали натхненням?
Ф.Нiцше. «Ессе Ното»
Прогресивний паралiтик Нiцше.
Нiцше – божевiльний смолоскип…
Хто прорiк i глибше, i буйнiше.
Реготав – i заридав на схлип.
Гебельсiв i Гiтлерiв минаю.
Чи було? Не знаю! А було!
Із моiм народом, тож зi мною.
Ти ж над нами розвергав крило.
Та сприймаю твоi гордi висi
І твою високогiрну суть.
Обернися, Нiцше, обернися,
Без охвiстя того в нас побудь.
Заратустра тут громово скаже:
«Над гробами прапори киплять».
Ворог – iнший. Знай же, брате-враже:
У тризуба меч по рукоять!..
Чечени
Це Чечня мстить тобi i менi.
Що ж ми такого зробили Чечнi?
Те зробили, що вбили.
Що дозволили вбити Чечню.
Що вбивали ii день по дню,
Що за неi тодi не обстали,
Коли в свiтовому меню
Цiн прейскуранти на неi зростали.
І кат здивував мене дивом iз див —
Путiн Кадировим походив…
І вiн iх тримае тепер у руцi,
Не чеченцi вони – вже кадировцi…
Вже Америку нинi Чечня жахае.
Бояться вже Джон i Хаем
Чеченського слiду.
Посiеш отак зненавиду
І не проросте любов.
Яка далi рима?
Рима чеченська?
Вгадали. Кров…
Дарунок на ювiлей
Ти тiкаеш. Та рятунку
Нема з твого подарунку.
Онде вiн: це цiлий пульт.
Ось iнфаркт. А ось iнсульт.
Ось тобi кошмарний сон.
А ось повний паркiнсон.
Тож забавам годi. Край.
Що ти хоч, те вибирай.
В паркiнсонi вже не пити,
А в альцгеймi ще солити
Можна свiжi огiрки,
Коли руки – дрижаки.
Чарку пiднесуть ще друзi,
Не розiллеться на пузi,
Спинить все засциматня,
Як нiщо вже не спиня.
Пульт отой в твоiх роках,
Але не в твоiх руках.
Не роби собi ти культу
Із дарунку цього – пульту.
А живи – як жив. Живи!
Геть дурне iз голови!..
Вiдсутнiсть нюху пiсля антибiотикiв
Нiщо менi не пахне й не смердить…
Як це жахливо! А нiщо не пахне…
Очей твоiх зарошена блакить
Мого цiлунку виболiло прагне.
Нiщо менi не пахне й не смердить.
Як це потворно! Де той лютий сморiд?
Огидитись, о як менi кортить!
Нема огиди. Зеро. О, айм сорi!
А дуб цвiте. Волоття золоте.
Як дивно пахло це густе волоття.
В минулiм все лишилось, а проте
Конвалiею дихае волосся,
Твое волосся золоте й пахке.
Ще запах чую, а сивин не видно,
Ледь стрiпуеться, буйне i легке,
В парфумах ледь смеркае ненаситно.
Полин ледь-ледь проб’еться з полину —
Його мерщiй у пащу самогону.
То, може, звiдти нюх свiй поверну —
Його я чую й чутиму до скону.
Цибуля ось врятуе. Огiрок —
Із хрону й кропу зеленава дуля.
Ось буде пострiл. Зводиться курок.
Сочисто в нiс – кума моя цибуля.
Тож все ж не одцураеться буття,
Не зашпортнусь я у своему горi.
Пробiгла внучка – як пахтить дитя.
Йде сукин син – який од нього сморiд…
Самоiдентифiкацiя
Анi штокали,
Анi какали,
Вели мову барвiнково,
Розмовляли чорноброво —
Лиш балакали.
Анi пшекали,
Анi пшикали,
Як журавлики,
Курликали.
Воловодились,
Плуганились —
Все базiкали,
Коли вже було смертельно,
Чорно нiколи…
???
Схiд – солодкий
Захiд – солоний
Дай менi солоду
З твоiх долоней
Жiнко – снiжинко
З диханням гюрзи
Ти захмели мене
Але й тверези
На терези
Я не кину життя
Солодко-солоне
Життя – не ниття
На терези
Кину долю свою
Сходе мiй Заходе
Смерть у раю
Я одраюю
У пеклi твоiм
Усе поруйную
Про все розповiм
???
Вибираю хрест iз сонцем —
Просить вибрати рiдня
Й золотюнiм волоконцем
Витись до Великодня.
А на Паску йти крiзь вiтер
Просто до Телiженцiв,
Де у святошний гармидер
Так багато промiнцiв,
Де трава буйно-зелена,
Де безсмертя – то трава,
І до клена – чорноклена
Клан уклiнно порива,
Бо хрест вибрали iз сонцем,
Неможливо без хреста,
А без сонця скорогонцем
Не впiзнае простота…
Глибока аденома
(Фрагменти з лiкарнi)
Пiшов iз дому.
Забрав аденому.
В Інститутi Урологii професор
iз-за столу не встае i на мiй
добридень каже суконно, безцеремонно:
– Скидай штани!
Велика черга стоiть за мною, а
я прийшов, бо нетерпець, по блату,
по дзвiнку, чергу минувши таку.
– Що за центропупiя?
Колупну у дупi я,
Не хочеш – не колупну?
І геть тебе прожену?!
…Став у позу.
