скачать книгу бесплатно
будь нам стовiдсотковим!
Розпороши, Порошенку,
Ворогiв на порох —
Хай на кутнi засмiеться
Наш заклятий ворог!
Роздери вороже кодло
На дрантя, на пiр’я!
Як Афган колов у боцi,
Хай заколе Сирiя!
Знаемо багацькi вади.
Ти – скоробагатько.
Коли взявся батькувати,
Так батькуй! Будь батьком!
Будь скаженим,
навiженим,
та не будь хорошим,
А не справишся, наш батьку,
iз кодлом ворожим,
Тодi тебе, Порошенку,
ми геть розпорошим!
ІІ
Порошенко починав з цитацii: «Щоб подолати корупцiю, посадiть для початку трьох своiх друзiв. Ви знаете напевно – за що, i вони знають – за що». Згодом я дiзнався, що це були слова Лi Куан Ю, тодiшнього прем’ер-мiнiстра Сингапуру, який недавно помер у вiцi 91 року i був при владi рокiв сорок, коли не бiльше. Зробив свiй край шедевром.
Порошенку треба було б почати посадку, щоб не бути голослiвним, з Гройсмана, Луценка i кого третього, я не знаю, ви знаете краще. Жаль, що садити довелося б з таких симпатичних для мене людей. Гройсман спробував би, що воно таке – в’язниця, Луценко зробив би порiвняльну характеристику мiж буцегарнями Януковича i свого теперiшнього шефа, а третiй – про третього ви знаете краще. Тодi б народ повiрив Президенту i пiшов за ним би у вогонь i воду добровiльно, а не з недовiрою, як тепер. Чимсь треба жертвувати, або друзями, або фiрмою «Рошен» в Липецьку…
III
Що ж пiдходить Украiнi,
Що ж писав Ю на колiнi:
«П. ти слухайся дружину
Так як Ю слухав Чу (дружина Лi Куан Ю)
На партiйну на дружину (БПП)
З палицею йди, як Чу
До дiтей ходила справно —
І Блок слухатиме славно!..
Заробивши досхочу,
Вiн поставить iй свiчу!..
Йти або в багатство,
Або в депутатство,
Чом синок твiй недочув?
Мама не була як Чу?
З усiх рекомендацiй Лi Куан Ю не забороняй лише цiлуватись на вулицi – це заборонити найлегше при такiй кiлькостi силових вiдомств. Але ця заборона матиме катастрофiчнi наслiдки…
В. С
…Ваню, вiзьми закохайся у мене.
Ваню, вiзьми мене полюби,
Аби щирiсть проста i натхненна
Осяяла нашi хохлацькi лоби.
В. Симоненко. «Освiдчення»
А я був би наодинцi
Я iз вами, Тарандинцi,
Пас би кози ачи вiвцi
В маленькому селi Бiiвцi.
Скiльки спiльних в нас проблем
З вiдмiнником Василем.
Я б з ним в школу шурував,
І качок ганяв на став.
Чи ж були у них качки?
Чи лиш кури й огiрки?
Йому б вибрав огiрка,
Вчився добре – честь яка!
Я ж бешкетник, хулiган.
Вчився добре, без доган,
Та змагав мене футбол.
Вiн забив би менi гол
По науцi – все ж на п’ять!
Як же зараз доганять?
Дорогий Василю! Брате!
Де ж нам мужностi набрати
І твоеi висоти,
Щоб так просто й чесно йти.
Ти – високо! Звiддаля
Покажи свого бриля…
Квадрат Малевича
Корiнна киянка-пенсiонерка
Надiя Іванiвна Лобанова
Розповiла менi по дорозi
Про чорний квадрат Малевича
Стосовно сучасного пекла.
Чотири Президенти нашi —
Два Леонiди, Вiктори два
Створюють чорний квадрат.
Мусить бiда наша перестати.
Мусить з’явитися свiтло
В проломi квадрату чорного
Створеного, злютованого
Чотирма Президентами.
Йшли ми з Володимирського собору.
Сто свiчок купив для каплички.
Сто затятих думок
Роiлось в моiй головi.
Я запiзнювавсь на презентацiю
Альбому Миколи Стороженка.
Сто свiчок запали менi
В проломi квадрату чорного!
В квадратi тунелю мовчали свiчки.
Бодай одна свiчечко, запалай!
Господи, Богом молю,
Зблисни менi!.. Одну свiчечку!..
07.03.2015,
Конча Озерна
???
Я стiльки життiв прожив у життi,
Мов кiнь, толочився в зеленому житi.
Завжди був самотнiм, у кожнiм гуртi.
Копита пiдковами не пiдбитi.
Коли ж iх пiдбили й пустили у свiт —
О як заболiли жорстокi вухналi!
Та бив я пiдковами, гупав у лiд,
Менi пiдкорялись заснiженi далi.
Копита скришились, пiдковок катма
А як без копит, лиш вiдкинуть копита.
Зима коверзуе, кепкуе зима:
Яка ж вона мокра i несамовита.
Життя за життям загортае вона.
Змололось на бiло столочене жито.
Там радiсть i бiль, там покута й вина.
Все бiле болить, усе болем прошито…
Солонцювати
«Солонцювати» – дiеслово, яке повергае мене в нацiоналiстичний трепет! Цього дiеслова немае нi в росiйськiй, нi в польськiй мовах, про iншi мови не йдеться, там його i не повинно буть. Сьогоднi я солонцював. Давно вже пiдготував лiтр львiвського оригiнального свiтлого пива зразка 1715 року. З Телiженець привiз хабар – лiтр коров’ячого молока у пляшцi з-пiд «Моршинськоi». Купив в’яленого ляща за 10, 15 гривень, зекономив гривень 10, бо такого ж ляща дядько в пiдземному переходi продавав за 20-ку. Треба ж було осмiлiти настiльки, що наважився знайти вiдкривачку i вiдразу ж, ще не встиг розпакувати моркву для Рекса, як нахабно пiдважив металевий кружалець i налив пиво, яке чекав уже тижнiв два. За першим ковтком ще не брався за ляща. Спершу приготував iжу для Рекса i поставив йому в куток. Вiн узявся за роботу. Отодi я взявся за ляща. Скрутив голову як справжнiй катюга i став вiддирати луску. Якою ж смачною була в’ялена риба за 10, 15 гривень! Яким же втiшним був смак львiвського оригiнального!.. Не минуло й години, як страшенно закортiло пити. Отодi i нагодилося холодненьке молочко з Телiженець.
Ох це ж його i пронесе зараз! – подумали недруги мого питомого словечка «солонцювати». Аж нi! Все було в повному ажурi! Лише менi згадалося, як колись довелося читати одну польську книженцiю, i одна сучасна iнтелектуалiстка з Варшави чи Кракова дуже кепкувала над Тарасом Шевченком, як вiн готувався вже пiсля заслання до приятельськоi учти з друзями, як вiн готував собi вечерю з таранi чи ще з якоiсь солонини – як вiн збирався «солонцювати»… «Матерiал для рiзуна, для гайдамаки, для волоцюги», – нiчого iншого i не скажеш! Не для подумання! От що значить одне-однiсiньке питоме украiнське дiеслово, якого немае в сусiднiх мовах слов’янських, не кажучи вже про кримсько-татарську, турецьку чи угорську, чи литовську… Вiдразу тобi Шевченко – бандерiвець!
Отож менi досить один раз на рiк посолонцювати, аби впевнитись, що без мене i цього мого питомого дiеслова свiт западеться, свiт змiлiе i змалiе! І не треба менi Тягнибока, щоб упевнитись у своiй нацiональнiй iдентичностi – досить менi послухати мiнiстра Табачника (а не акордеонiста Табачника), почитати Олеся Бузину з його малоросiйським столiтнiм родоводом у добре приготовленiй як журналiстська страва газетi «Сегодня», i я вже можу нормально iснувати в цьому свiтi, де без мене все ж чогось бракуе, як бракуе мiльйонам багатомовних дiеслiв единого неповторного словечка «солонцювати»!
На спектаклi «Грек Зорба»
Котилася торба
з високого горба —
Там роман «Грек Зорба»
Був!
Котилася торба
З високого горба —
Славний фiльм «Грек Зорба»
Був!
Котилася торба
з високого горба —
Вже спектакль «Грек Зорба»
Є!
Вiталiй Малахов
за единим махом
Фiльм той перевершив —
Вже!
Режисером Зорби
Як верблюд двогорбий
вантажi вергае
Хай Бог помагае —
Хай!
Славний Хостiкоев
Дивних див накоiв
Мене обеззброiв
Геть!
А Сумська Наталя,
Вiртуозна краля.
Вже по Кайдашисi
заздрiсницi: лисi —
Глянь!
Нас у раж ввiгнали.
Ми на вас запали.
Всi ми стали греки
вiд кризи та спеки —
Жах!
Тож спектаклю слава.
Малахову – браво!
Є ще в Хостiкоева
Витримка героева
І снага Енеева
І любов Антеева —
А що е то е!..
30.09.2010 (четвер, на спектаклi)
???
Що воно за дивний пан
Доминiк отой Стросс-кан
Що гвалтуе кожну дiвку
Із Нью-Йорку покоiвку
Вдома теж соцiалiстку
Може б виписав повiстку
І на нашу прогресивну
