скачать книгу бесплатно
Але, де б я не був, мiраж iде за мною:
вуста твоi коханi, дорожчi за рiку.
37
Вселенський бiль в душi, на радiсть ворогам.
Скорботу всiх людей узяв я в душу сам.
Всiм страдникам напiй знаходять вiд печалi,
коли ж страждаю я, страждання – мiй бальзам!..
38
За приклад не бери бездумного глупця:
за витiвки дiвиць не потривож Творця!
На вiру попит е, i на безвiр’я також,
тож вибери товар, що буде до лиця.
39
Не здiйснюй вчинкiв злих вже вiд дитячих лiт,
щоб сором не спалив красу твоiх ланiт.
Покаешся, але хулу людську не спиниш -
i стане, мов чулан, тiсним для тебе свiт.
40
Усiм вiд дурня – з терену вiнець.
Розумний же картае не овець,
а лиш себе, як забредуть у шкоду…
Нiкого не винить лише мудрець!..
41
Задумав що Аллах, як дав жадобу нам?
Потiшити тiла й вiддати хробакам?
Так, задуми Творця не зрозумiвши толком,
без толку живемо i йдем навстрiч гробкам.
Авiценна
(980 – 1037)
1
Не схвалюю брехню, бо я не лицемiр.
Вклоняюсь iстинi, яка найкраща з вiр.
Я з вами став на прю, i грiшники, й святошi!
Аллах акбар, i Вiн розсудить мудро спiр…
2
Коли б всезнайком став, як девi, хитрий бiс,
то доля не була б за тайною завiс,
заранi знав би я, коли бiда чатуе -
не бачив би нiхто моiх гарячих слiз.
3
У морi слiв е сокровенна суть -
ii нам мудрi люди принесуть.
Про Всесвiт думаю – однi лиш тайни,
вiдклав розгадку iхню на майбуть.
4
Терзаюся роки в земнiй юдолi
i суть людей взнаю, хоча й поволi:
знiтившись, бороду куйовдять всi,
або скриплять зубами у неволi.
5
До мудрих вчителiв ходили ми колись.
Їх мудрiстю, здалось, ми пiдкорили вись.
Та лиш в кiнцi життя ми iстину збагнули:
iз праху ми! Як пил, до хмари пiднеслись.
6
Є люди, звиклi братися за меч:
iм не життя, коли без ворожнеч!..
Горбатих, кажуть, виправить могила,
а цi життям ганьблять своiх предтеч…
7
Хвалько стае донощиком мулли.
Зберiг ти тайну – гiдний похвали!
Вона – слуга, допоки таемниця,
розкажеш всiм – зазнаеш кабали…
8
Твоi злодiйства – тавра чи печатi,
а ти в Аллаха просиш благодатi.
Надiешся даремно ти, повiр:
посiяв зло – його ти маеш жати!..
9
Мiй друг у недруга мого вже гiсть…
Як не мудруй, та це погана вiсть.
Не iм я цукру – раптом там отрута?
Боюся мухи – з коброю щось iсть!..
10
Позичив недруг погляд у гадюк,
а в пазусi – достатньо каменюк.
Поглянув би на мене, як на друга,
я посмiхнувся б також без принук.
11
Ти добре знаеш – буде каяття,
але чи буде час для вороття?
Трудись, щоб добрий слiд в життi лишити,
щоб грiшним не було твое життя.
12
За iстиною йди – i знайдеш путь вперед,
а зваби всi своi спали, мов очерет.
Коли захочеш людям iстину сказати,
то не шукай найвищий в мiстi мiнарет.
13
Вiд сивини в очах стае вже бiло,
тож поспiшай узятися за дiло,
бо як в життi тобi сягти вершин,
як стануть немiчнi душа i тiло?
14
Як дошка шахова, лежить земля,
на шиях у фiгур – Судьби петля.
У небуття пiшли i пiшаки, i ферзi…
І ми зiграем в шахи опiсля.
15
