скачать книгу бесплатно
а потiм твiй ручай морськi обiймуть хвилi…»
47
Ще раз в цей свiт Господь не нас пошле гiнцями —
в грядущiм не менi стрiчатись, друзi, з вами.
Ловiть же мить життя: не прийде вдруге, нi!
Не прийдемо i ми з вiдомоi вам ями.
48
Як можеш, не тужи за днем скороминущим,
не отягчай душi минулим i грядущим.
Скарби своi розтрать ще в грiшному життi,
бо в потойбiчний свiт ти пiдеш неiмущим.
49
Не хмур, будь ласка, брiв, терпи удари долi:
найшвидше гинуть тi, якi душею кволi.
Над нами фатум – скрiзь. І вiн сильнiший нас.
Не лий даремно слiз – не сип на рани солi.
50
Пилинка ця була живою, вiрогiдно.
Кучериком або бровою, вiрогiдно.
Зiтри з лиця свого ти нiжним рухом пил:
красунею вiн був – Зухрою, вiрогiдно.
51
У русi Всесвiту одна мета – людина.
У правди Господа однi уста – людина.
Як перстень з Божоi руки – кiльце планет,
а в перснi тiм мережка золота – людина!
52
Про потойбiчний свiт товче хтось аксiому,
вернутися адже ще не вдалось нiкому!
Нам всiм цей свiт тiсний, як караван-сарай,
та в потойбiчну тьму не поспiшайте з дому.
53
Прихiд наш i вiдхiд – таемнi круговини:
зачате ким життя, де кiнчик пуповини?
Не скаже правди нам нiхто про вiчну путь:
звiдкiль прийшли? Що жде за вiком домовини?
54
Цей свiт – лиш мить. А я – дрiбна частина митi.
Два подихи зроблю, слiзьми за мить обмитi.
Не плач i не журись, бо знае лиш Господь,
хто зможе тлiнний свiт навiки уярмити.
55
Де сонми тих, якi до нас бенкетували?
І де рубiни губ, i де очей опали?
Живи, допоки плоть – не у могилi прах,
що стане плоттю знов, як вигребуть шакали.
56
Немае смислу нам в цiм свiтi виглядати
для себе вiд Небес якоiсь благодатi.
Весь припис вiд судьби одержимо сповна,
i бiльшого не слiд вiд Господа нам ждати.
57
Життя твое промчить, як в горах талi води.
Його цiнуй i джбан пiдстав для насолоди.
Як жити вмiеш ти, то так воно й мине,
старайся менше всiх собi завдати шкоди.
58
Все – суета сует. Ця iстина вiдома.
Доводиться життям, хоча i аксiома.
Минуле вже пройшло. Майбутне ще гряде.
Не плаче нi за чим iстота лиш свiдома.
59
Вiд черева Землi i до кiлець Сатурна
в тлумаченнях своiх всi стали на котурни.
Розгадую i я велику таiну:
якi настануть днi, коли минуть безжурнi?
