скачать книгу бесплатно
– Завчив.
– Ну, то скажи, в якому роцi отой неписьменний бандит Пiсарро завоював державу iнкiв? Штепа невиразно блудить очима.
– Що йому iнки, – зауважуе Лагутiн, – його сфера – театральний свiт. Кажуть, ти вийшов на великуi сцену?
– Пробував.
– Та невже? На яких ролях? – вдавано дивуються хлопцi, хоч добре знають про недавнiй оперний дебют Штепи.
– Я не перебiрливий, – каже Штепа, а Степура пояснюе:
– Ото бачили в «Тихому Донi», де козаки з дерев'яними гвинтiвками пробiгають через сцену? То ж i вiн там бiг у лампасах. Лампаси, бутафорна гвинтiвка, оскаженiлiсть на обличчi – роль хоч куди!
– Тепер ось i вам доведеться бiгати, тiльки вже не з дерев'яними, – каже Штепа, i вивернутi губи його все посмiхаються. – Чи, може, вас забракували?
По обличчю Колосовського одразу майнула хмурiсть.
– З чого це ти береш?
– Та дивлюсь, що такi радi йдете… Чого, думаю, радiють?
– Тобi цього не зрозумiти, Штепонько, – промовив Дробаха, i його вилицювате, землистого кольору обличчя стало серйозним.
– Чому не зрозумiти?
– А тому, – Дробаха злегка смикнув Штепу за кiнець галстука, – що ти еси бевзь, альбо ж телепень…
– Стультус по-латинi, – додав Духнович, рушаючи до трамвая, що саме наближавсь до зупинки.
Трамвай був переповнений людьми. Скочивши на приступку, Духнович уже з дверей помахав друзям рукою:
– Ауфвiдерзейн!
Незнайоме слово одразу насторожило двiрника, що стояв неподалiк грiзний, нашорошений.
– То наш, наш, – посмiхнувшись, заспокоiв двiрника Дробаха.
– З цим тепер треба обережнiше, – попередив Штепа i, одвернувшись вiд двiрника, продовжував стишеним голосом: – Справжня шпигуноманiя по мiсту. В кожному вбачають диверсанта. Кажуть, на ринку баби кошиками навiть мiлiцiонера побили, думали, нiмець перевдягнений… Вiн накликав на себе пiдозру, знаете, чим? Своею надмiрною чемнiстю…
– Штепо, не поширюй плiток, – пристрожив Дробаха навмисно голосно, щоб налякати Штепу. – Іди вже, випробовуй долю.
– Та й пiду. Дiвчата, ви ж теж?
– Ми дорогу знаемо, – холодно кинула йому Таня. Дiвчатам теж на факультет, туди, куди й Штепi, – на Раднаркомiвську. Але, щоб не йти разом з ним, вони демонстративно переходять на другий бiк вулицi i йдуть окремо.
