скачать книгу бесплатно
– Суд?
– Можливо, це якась алегорiя. У картах Таро е карта з такою назвою.
– Каiн – це ж персонаж релiгiйноi книги? – iмператор також дивився на пiфiйку. Вiн подумав, що Сайкс опинилась на порозi одного з тих осяянь, що складали таемну – а хтось казав: справжню – iсторiю Планети Жiнок.
– Каiнiти, свiдки Сильного… – пiфiйка немов пробувала цi слова на смак, перевiряла iх на присутнiсть живоi магii. – Це може стати напрямком.
– Пiдказкою? – iмператор намагався триматись на одному щаблi розумiння з Преподобною.
– Напрямком, – повторила пiфiйка, вдивляючись у те, що вмiли бачити лише очi Знаючих. – Напрямком пошукiв.
Проклятi свiдки Сильного
(витяг з анонiмного твору, написаного на Магонii (Пiфii) у ІІІ ст. Ери Вiдновлення.)
[…] Адже насправдi ми нiчого про них не знаемо. На всi запитання, хто ж такi каiнiти, iсторики вiдповiдають словами трьох християнських письменникiв, що жили у катакомбну епоху, – словами Іринея Лiонського, Епiфанiя i Тертулiана. Іриней писав про них, як про маленьку секту гностикiв, що вважали старозавiтного Іегову злим божком, а Каiна – його першою жертвою серед людей.
Вони називали Каiна Сильним, а його брата Авеля – Слабким. Злий божок боявся змiцнення роду людського, тому ствердив вищiсть слабких над сильними, людей короткоi волi над людьми волi довгоi. Злий божок закрiпив свое свавiлля прокляттям, накладеним на Каiна.
Вiдповiдно, каiнiти клялись роздiлити з Сильним його прокляття, брали на себе всi тягарi довгоi волi i протистояли злому божковi. Якщо вiрити Іринеевi, вони вважали, що шлях спасiння пролягае «через всi роди справ», тобто через добро i зло. Вони вiрили, що передвiчна Софiя викупае ними, мегагрiшними свiдками Каiна, свою чистоту, необхiдну для боротьби зi злим божком.
Нам невiдомо, хто заснував цю вiру, як називались ii пророки i що сталось з iхнiми послiдовниками за наступних епох. Проклятi оточили себе i свою мiсiю надзвичайною конспiрацiею. Їхня тiнь час вiд часу виникала на дорогах земноi iсторii. В революцiйних кублах та нiцшеанських салонах зустрiчали непримиренних фанатикiв, якi не зупинялись перед жодними злочинами i не йшли на жоднi компромiси. Їхня ненависть до свiтопорядку переходила межi розумного, а ii джерела залишались для сучасникiв безадресними. Тому в iсторii i лiтературi таких протагонiстiв вселенськоi революцii ототожнювали з божевiльними та шукали причини iхньоi одержимостi у дитячих травмах та специфiчнiй будовi психiки.
Про джерела iстинноi революцiйностi натякали окультисти i ясновидцi, але iх не чули. Анi Йетса, анi Даниiла Андреева, анi Алiстера Кроулi. У тiй колодi Таро, яку останнiй створив разом з Фрiдою Харрiс, е багато зображень, що приписуються каiнiтському пантеону, зокрема три «Маги», «Іерофант», «Принцеса». Дехто вважав самого Кроулi каiнiтом, але бiльшiсть дослiдникiв схилялись до думки, що каiнiти керували цим безперечно талановитим, але психiчно розхитаним окультистом.
У кiнцi ХХ – на початку ХХІ столiття ЕП завдяки розважальнiй iндустрii, тема каiнiтiв дiстала нового розвитку. В популярнiй комп’ютернiй грi Vampire раса безсмертних кровососiв була представлена як «нащадки протовампiра Каiна». Це надало означенню «каiнiт» нових мiфологiчних конотацiй. Частина iсторикiв припускае, що таке «перепризначення» було зовсiм невипадковим. Його iнспiрували самi каiнiти, якi саме тодi потребували новоi маски, пiд якою вони могли б вийти на широку арену. Є свiдчення, що каiнiтiв вкрай цiкавили можливостi рiзноманiтних глобальних iнформацiйних та соцiальних мереж, що стартували у першiй половинi ХХІ столiття. […]
Базованi на культi кровi сатанинськi секти, що набули популярностi у перенаселених мегаполiсах Азii та Америки на початку ХХІІ столiття, ведуть свiй початок вiд iгрових «вампiрських свiтiв». Перетворення генетичноi iнженерii на домашнi практики дозволило сектантам трансформувати свiй обмiн речовин та зовнiшнiсть у «вампiрському напрямку». Їхнi тiла набули демонiчних форм, що виникали в мареннях Алiстера Кроулi, Говарда Лавкрафта i творцiв мiстичних серiалiв. Роги, хвости та шкiрянi крила зрослись з плоттю, даною iм при народженнi. Органи травлення пристосувались до кривавих дiет. Щоправда, це не додало модифiкованим особам анi фiзичноi мiцi, анi тривалостi життя.
Вони так i залишилися соцiальними маргiналами, мешканцями альтернативних клубiв та кримiналiзованих передмiсть. Їхня субкультура, керована невидимими каiнiтами, влилась у глобальнi потоки трендiв, проте не зайняла в них домiнуючоi позицii. Мейнстрiм, навiть за найгiрших часiв, формувався образними конструктами з меншою напругою ненавистi. Для каiнiтiв, при всiх iхнiх стараннях, залишалась вiдкритою лише протестна нiша.
Чим вони й скористались при першiй ж нагодi.
Модифiкованi вампiри i демони прийняли активну участь у глобальних заворушеннях середини ХХІІ столiття, вiдомих як «революцiя Темряви». Тодi ж, як вiдповiдь, почалось стихiйне знищення незаконних генетичних потвор, що призвело до численних кривавих ексцесiв та перших всепланетних заборон генетичних експериментiв та iнженерноi хiрургii, за допомогою яких людськi органiзми зрощувались з тваринними. Частина вбитих пiд час «мiськоi вiйни 2164 року» людиноптахiв, за деякими даними, належала до вкрай законспiрованоi Шотландськоi фiлii секти «крилатих сильних», якi поклонялись Люциферу, Каiну та практикували складнi ритуальнi вбивства.
Остаточно генетичне свавiлля припинили Отцi-вiдновлювачi, а iмперськi закони поклали край вiдкритiй деструктивнiй пропагандi соцiопатiв. Вирiшальну роль у цьому зiграла воля Сiроокого Імператора, який взяв на себе вiдповiдальнiсть за фiзичне знищення сотень тисяч сатанiстiв та люциферiанцiв. Судячи з усього, серед страчених на Землi та в колонiях було чимало законспiрованих каiнiтiв. Якщо залишки секти й збереглись, вони вимушенi були пiти у глибоке пiдпiлля. […]
Нове пожвавлення дiяльностi Свiдкiв Сильного пов’язують з масовим виробництвом клонiв та заселенням ними негостинних свiтiв. У клонському середовищi вперто циркулюють релiгiйнi уявлення про Проклятого Бога, що обiцяв рабам звiльнення, а iхнiм господарям – смерть.
Ця легенда з часом ускладнилась, обросла подробицями та вiдгалуженнями. Союзницею i помiчницею Проклятого Бога в уявi клонiв стала його божественна дружина. Їi прототипами послужили як iндiйська богиня Калi, так i знаменита лiдерка клонського повстання на Центаврi-6 – Скажена Акша. Позаяк обставини смертi останньоi залишились нерозгаданими, клони увiрували в те, що Проклятий Бог перенiс Акшу на свою резидентальну планету, яка фiгуруе в деяких клонських вiруваннях як священна планета Калам. Згiдно з популярною легендою, коли Проклятий з’явиться в колонiзованих землянами свiтах, Скажена Акша (в намистi з дитячих черепiв) йтиме по праву руку вiд нього i зрiзатиме голови ворогiв «свiтловим мечем».
По лiву руку вiд бога-месника, згiдно з iерархiею, йтиме ще один персонаж клонських «евангелiй» – робочий клон серii В064, вiдомий як Нiмий Пакувальник. Вiн увiйшов в iсторiю як безжальний вбивця природнонароджених, що влаштував рiзанину на транспортному кораблi «Сен-Луiс» у 213 р. ЕВ., а пiзнiше був за це жорстоко страчений – викинутий в скафандрi з вiдключеними системами терморегуляцii у вiдкритий космос. […]
Злого божка, який прокляв Каiна Сильного, древнi каiнiти називали Істерою.
9
Ресурсна станцiя Четвертого флоту на орбiтi планети Тiронii (3КВ22:4), система зiрки Хаябуси (HD10647)
6 юла 417 року Ери Вiдновлення
Цього разу Марков несподiвано легко пережив гiбернацiю. Вже через шiсть годин пiсля виходу корабля у тривимiрний простiр вiн повернувся до виконання своiх обов’язкiв. А ще за пiвдоби, на орбiтальнiй станцii, вiн зайняв апартаменти, в яких зазвичай зупинявся командувач Четвертого флоту. Влада iндустрiальноi планети не надавала карантинних послаблень навiть адмiралам.
Судячи з тутешнiх iнтер’ерiв, командуючий мав слабкiсть до кольорового кришталю i блискучих металiв. Величезний червоний кристал, що правив адмiраловi за робочий стiл, Маркова дратував. Вiн розклав своi комунiкатори просто на лiжку, лiг на черево i ввiмкнув симулятори матричноi реальностi. Так вiн продовжив формувати «зграю гончакiв», оперативну групу, призначену для пошукiв Ленго. Деякi з кандидатiв у гончаки перебували на Тiронii, iнших очiкували тут, в орбiтальному карантинi.
Першим iз тiронiйських спецiв до «зграi» потрапив шериф Орбаль, котрий три десятилiття вiдстежував заколоти клонського пiдпiлля у куполах та на залюднених магiстралях, що вели до космопорту. За цi роки офiцер врятував життя десяткам тисяч природнонароджених. Вони б неминуче загинули вiд клонського саботажу, терактiв та розбiйних нападiв, якби коротун з голеною головою раз у раз не ставав на шляху гуманоiдiв з серiйними номерами.
Шерифа генерал знав особисто. Ще двох оперативникiв, з молодшого поколiння, йому рекомендували аналiтики. Це було подружжя Крайблiв – Гая i Лiко. Їхнi службовi показники за останнi три роки не опускалися нижче статусу «вiдмiнно». Гая потрапила до лав правоохоронцiв зi злиденного купола Славiя-2, де чудом вижила пiсля кiлькох епiдемiй i рiзанин. Лiко, навпаки, вибором фаху здивував друзiв i родичiв. Йому, нащадковi спадкових управлiнцiв зi столичноi Лiфанii-5, готували прямий шлях до офiсiв керiвних корпорацiй, але лiфанiйський мажор обрав не престижне менеджерське крiсло, а вулицi i тунелi, наповненi шантрапою, наркотиками та щоденними розборками дiлерiв.
Те, що повiдомили про Крайблiв облiковi файли, генералу сподобалось. Може, подружжю й бракувало Орбалевого досвiду, але в них було те, що Марков цiнив в молодих полiцейських, – слiдчий азарт, з’еднаний з фартом.
«З цих вийдуть добрi гончаки», – вирiшив вiн, продивившись симуляторнi реконструкцii кiлькох операцiй, де вiдзначились Гая i Лiко. Оперативниця вiдзначалася блискавичною реакцiею, а ii чоловiк не втрачав самовладання навiть пiд перехресним вогнем. А ще вони володiли всiма видами легкоi зброi та вiльно спiлкувались чотирма дiалектами, що панували в житлових куполах та пiдземних виробiтках екваторiального поясу планети.
Четвертий кандидат в «гончаки» мав рiдкiсну для Тiронii спецiалiзацiю. Вiн нечасто навiдував залюдненi зони, мандруючи безкрайнiми пустелями та руiнами Іржавого поясу. Його послугами користалась не лише полiцiя, але й тi заможнi туристи, що обирали екстремальнi маршрути. За даними, що iх отримав Марков, вiн жив самiтником у здоровенному гусеничному транспортерi, надаючи перевагу спiлкуванню з кiборгами i випадковими знайомими. Приятелi називали вiдлюдька Родером, хоча в облiкових файлах вiн значився як Чжоу Гван, а вiдеозаписи свiдчили про його еврокитайське походження. Бiографiя в Родера вiдзначалась пунктирнiстю, яка зазвичай натякае на темнi справи, але пристойнiших альтернатив облiковi файли не пропонували. Вони також свiдчили про феноменальну Родерову здатнiсть передбачати пиловi шторми та руйнiвнi торнадо.
«За цим босяком треба буде тримати око», – пiдсумував Марков. Вiн прийняв рiшення i перемкнувся на зовнiшнiй канал зв’язку. Його викликав президент колонii Амiр Камов.
У вiртуальний реальностi iхня зустрiч вiдбулася в залi з мавританськими арками та старовинними картинами. Усюди сяяло золото, поряд з мармуровим столом височiв бiло-зелений штандарт колонii. Вiртуальний президент прийняв вiртуального генерала при повному парадi, у червоно-золотому мундирi з галунами i колекцiею орденiв на широких грудях. Високий i кремезний, вiн вийшов з-за мармурового столу назустрiч iмператорському посланцевi, надягнувши на обличчя привiтну посмiшку.
– Привiт, Рене, старий друже! – прокотився вiртуальною залою лев’ячий рик Камова.
– Вiтаю вашу ясновельможнiсть, – у вiдповiдь посмiхнувся Марков, принагiдно згадавши звiроподiбного президентського батька, котрого давно, рокiв зо двадцять тому, зловив на утриманнi мережi припортових притонiв.
«Цiкаво, – подумав вiн, – якщо в реалi я тепер лежу на лiжку, то що насправдi робить це сутенерове порiддя? Плавае у басейнi з курвами?»
– Імператор просив допомогати тобi, – повiдомив лiдер Тiронii. – Але, Рене, ти маеш менi розповiсти, якого бiса такого крутого дядька прислали на наш смiтник. Джи Тау щось вiд нас приховують? Клони готують революцiю?
«В штани наклав? – подумки посмiхнувся Марков. – А ще слiв не фiльтруеш. Імператор не просив тебе, гiвнюче, iмператор тобi наказав».
– Я прибув, щоб попередити можливi збурення серед клонiв, – мовив вiн якомога бундючнiше. – Охоронець прав i свобод свiтiв надав менi надзвичайнi повноваження. З цього моменту я маю право задiяти для проведення спецiальноi операцii всi наявнi правоохороннi сили колонii та оперативнi пiдроздiли Четвертого флоту.
– А флотське командування? – вiртуальний Камов важко оперся на стiлець, дивлячись кудись повз генерала.
– Узгоджуе своi дii зi мною. Як казав ваш покiйний батько, вони в темi, але не в долi.
– Я не зовсiм тебе розумiю.
– Довше житимеш.
– Все так погано? – посмiшка на президентському обличчi виблякла.
– Гiрше, анiж можна собi уявити. Нове повстання може за масштабами перевершити Великий бунт п’ятдесят шостого року.
– Але ж ми…
– За моiми даними на Тiронiю прибув очiкуваний клонами харизматичний лiдер. Я спробую впiймати його ще до початку масових заворушень.
– А куди дивилися Джи Тау?
«Тобi в задницю», – подумав генерал, а вголос сказав:
– Небезпека перевищуе можливостi опору мiсцевих сил охорони порядку. Саме тому я наголошую на важливостi моеi мiсii.
– Все що треба, Рене, все що треба, – вiртуальний Камов розвiв руками. – Я надам всi наявнi ресурси. Що тобi потрiбно? Транспорт?
Грошi?
– Я залучу мiсцевих спецiалiстiв. А ще менi потрiбно, щоб усi полiцейськi сили планети перейшли на цiлодобовий посилений режим роботи. Заборонити зiбрання, закрити всi без винятку розважальнi заклади. Блокпости – на виiзди з куполiв. На космодромах оголосити надзвичайну ситуацiю. З цього моменту жодний корабель, жодний скегер, жодний «човник» не повинен залишити планету. Все, що вилетить за межi атмосфери без мого особистого дозволу, буде збите. Нiяких виключень, нi для кого.
– Повна блокада? Як у п’ятдесят шостому?
– Саме так.
– А це не спровокуе клонiв на виступ?
– Добре, якщо спровокуе. Повстання, за нашими даними, технiчно ще не готове. Якщо вони почнуть передчасно, ми легше з ними впораемось.
– Зоряна Матiр! – орденоносна голограма дивно смикнулась.
– Виконуй, – розпорядився Марков. – До зв’язку.
Вiн вiд’еднався вiд зовнiшнього комунiкацiйного контуру. Перед очима спалахнули транспаранти термiнових депеш. Перша з них: командуючий пiдтверджував жорсткий формат блокади. Наступна: загони вiйськового спецназу щойно взяли пiд охорону стартовi майданчики i периметри паливних заводiв. Й ще одна: iмперськi воiни, що прибули на станцiю, повiдомили про готовнiсть до зустрiчi.
Імперськi воiни.
Марков вдоволено гмикнув. Формування «команди гончакiв» пiдiйшло до завершення. Прийшов час познайомитись з елiтними бiйцями трону, яких прислали невiдомо звiдки без жодного iнформацiйного супроводу та облiкових файлiв. Це iнтригувало. Генерал перейшов на захищену лiнiю i запросив воiнiв до своiх апартаментiв.
Марков знав, що вони завжди вiдправляються на завдання трiйками. Майстер, або дiйсний воiн, i два кандидати. Сюрпризом стало те, що командиром групи виявилась молода жiнка, а ii помiчниками – старшi за неi чоловiки.
Усi трое привiтали його i вiдрекомендувались згiдно з флотським статутом.
– Берта, сiр, майстер групи.
– Нейд, сiр, боець групи.
– Цао, сiр, боець групи.
Члени трiйцi не справляли враження суперменiв. Невисокi на зрiст, з невиразними й вiдстороненими, наче заклепаними, обличчями, короткими зачiсками та економними рухами. Усi одягненi в iдеально пiдiгнану сiро-зелену флотську форму без шевронiв i рангових вiдзнак.
Генерал згадав, що вони й досi називають себе «горобцями». – Імперський комiсар Рене Марков, – вiн пiдвiвся на знак поваги до легендарного Братства. – Радий, що ви до нас приедналися.
Ви коли-небудь виконували завдання на Тiронii?
– Ми знаемо Тiронiю, сiр, – кивнула Берта. – У нас е необхiдне навiгацiйне спорядження, ресурси та автономнi засоби пiдтримки життедiяльностi.
– Зрозумiло. Я планую задiяти вас у складi спецiальноi пошуковоi команди. Я знаю, що вам зручнiше дiяти як окремий пiдроздiл, але тут особливий випадок.
– Сiр, ми можемо дiяти так, як вимагатиме ситуацiя, – запевнила Берта. – Якщо е така необхiднiсть, ми вiзьмемо до уваги фiзичнi можливостi та оперативнi навички ваших людей. Але потрiбно провести хоча б мiнiмальне бойове злагодження всiеi команди. Ми повиннi вивчити обладнання полiцейських, скоординувати з ними роботу комунiкаторiв та засобiв взаемопiдтримки.
– У нас обмаль часу.
– Це займе не бiльше двох годин, сiр.
– Вас ознайомили зi специфiкою завдання?
– У цiлому, сiр. Ми знаемо, що розшукуваний клон на iм’я Ленго володiе певними телепатичними вмiннями. Нам критично необхiдна детальнiша iнформацiя щодо його можливостей.
– На жаль, нiчим не можу допомогти.
– Ми маемо досвiд боротьби з менталiками, сiр, – випередила запитання генерала Берта. – Але важливо знати вiддаль, з якоi Ленго може застосовувати телепатiю… Вiн володiе навичками дистанцiйного контролю?
– Невiдомо. Але треба готуватись до найгiршого.
– Чому?
– Його тiло е вмiстилищем древньоi могутньоi сутностi. Для вас це може звучати дивно, але це не просто клон, а… своерiдна iнкарнацiя безсмертноi iстоти, котра свого часу тримала пiд контролем чи не всю Галактику.
– Ми звикли не дивуватись, – зауважила Берта. – Імперськi воiни, сiр, мали справу з потужними телепатами, з ксеноморфами та з проявами бiологiчноi активностi невiдомого походження. За останнi столiття ми накопичили значний досвiд боротьби з небезпечними створiннями.
– Ще одне, – Марков поклав долоню на червону кришталеву поверхню. – Ленго шукае на Тiронii артефакт. Пурпурового кольору камiнь овальноi форми розмiром з дитячу долоню. Є припущення: якщо таки знайде, то його паранормальнi можливостi зростуть.
– Як саме?
– Я можу лише припускати… Напевне, зросте потенцiал його ментального впливу.
– А е якась iнформацiя про те, як саме тiй iстотi вдавалось керувати всiею Галактикою?
– Наскiльки менi вiдомо, у тi часи вiн практично одноосiбно контролював мережу порталiв, за допомогою яких мiг практично миттево долати галактичнi вiдстанi.
– Чи можливо буде припустити, сiр, що розшукуваний артефакт якось пов’язаний iз цими порталами?
«А це слушна здогадка, – подумав Марков. – Ця Берта досить кмiтлива. Або ж Тесленовi аналiтики зарядили ii вiдповiдною iнфою».
– Не виключено, – сказав вiн уголос.
– Перед самим вiдльотом, сiр, ми отримали повiдомлення вiд Преподобноi Сайкс, що на Тiронii знаходиться один з порталiв. Можемо припустити, що Ленго шукае не лише камiнь.
– Преподобна вказала, де саме знаходиться портал?
– Так, сiр, г’ормiти передали iй точнi координати. Вiн знаходиться пiд поверхнею планети, в районi мертвого мiста Саiд, на пiвночi
Іржавого поясу.
– Це спрощуе пошуки.
– Сiр, ми можемо вирушити туди за годину, а ваша команда, генерале, пiдтягнеться для пiдкрiплення.
Марков зрозумiв, що «горобцi» вже мають готовий план операцii, санкцiонований якщо не самим iмператором, то його пiфiйською радницею.
