Гойдалка

скачать книгу бесплатно

Гойдалка
Володимир Львович Єшкiлев

Сучасна гостросюжетна прозаФаренго #3
Справжнiй полiцейський запрограмований на боротьбу з загрозами правопорядку, а справжня партизанка мае вести свiй бiй до кiнця. У третiй книзi епопеi «Фаренго» «Гойдалка» сюжетнi лiнii здаються прямими та прогнозованими. Але коли маеш справу з тiлами, у яких замешкали боги, варто чекати на несподiванi повороти та прояви збоченоi логiки. Все впираеться в гойдалку, яку створили зовсiм не для гойдання, та в iграшку, спроектовану для самотностi. І коли на гральну дошку кидають останнi резерви, нiкому вже немае дiла до тих, хто просто хоче жити…

Володимир Єшкiлев

Гойдалка

Частина перша

Полювання на Бога

1

Лiфанiйськiй космопорт (локацiя Лiфанiя-шоста), планета Тiронiя (3КВ22:4), система зiрки Хаябуси (HD10647)

11 юна 417 року Ери Вiдновлення

Як i багато столiть тому, процедуру зустрiчi корабля визначав окремий протокол, затверджений мiсцевою службою Головного технiка. Йдучи пiдземним тунелем, що з’еднував примiщення логiстичноi служби з ангарами та вантажними платформами, Корпач згадав, що технiки називали протокол «графiком прибуття».

«Чому ж тодi ми називаемо цей чортiв графiк циклограмою?» – запитав Корпач в невiдомоi Сутностi, що зачаiлася у внутрiшнiй темрявi його свiдомостi. Й сам собi здивувався. Колись Сутнiсть здавалась ворогом, що зачаiвся в засiдцi. А сьогоднi вiн спiлкувався з нею, як з доброю приятелькою. Запитував усякi бздури.

Дивний сьогоднi день, подумав вiн, однозначно дивний. Крижана легкiсть наповнювала веселим ритмом i бадьорила кожний м’яз. Вiн давно не вiдчував такого. Цiлий фестиваль всерединi – й без жодного стимулятора, без коктейлiв з окультноi музики, грибiв та штучноi активацii центрiв задоволення. Добрий настрiй безкоштовно, за просто так. Дарунки незримих Сил – iнакше й не скажеш. Вiн вiдчув, що Сутнiсть погодилась i з його здивуванням, i навiть зi згадкою про вищi Сили.

Це зацiкавило Корпача.

Мешканка його внутрiшньоi безкiнечностi щойно визнала iснування мешканцiв безкiнечностi зовнiшньоi. Й навiть гмикнула щось нерозбiрливо-солiдарне.

Демон, що вiруе в богiв. Прикольно.

Вiн посмiхнувся.

Якби мiсцевий психометричний контроль дiзнався про Сутнiсть, оператор-логiстик Вукi Корпач негайно залишився б без роботи. Й, вiдповiдно, без житлового простору i соцiального пакета, належних працiвниковi космопорту. Але незримi щупальця та ментальнi зонди тiронiйського контролю, на його щастя, не були всемогутнiми й багато до чого не дотягувались. Наприклад, вони за довгi роки так i не дотягнулись до вмонтованих у череп Корпача iмплантiв доповненоi реальностi, заборонених цивiльним ще за доби Отцiв-вiдновлювачiв. Оператор десь чув, що кожний другий тiронiець користуеться такими iмплантами, злiсно порушуючи кiлька мiсцевих та iмперських законiв.

Саме тут, у пiдземному лабiринтi, доречно було скористатись помiчними iмплантами. Корпач активував iх швидким подвiйним примруженням лiвого ока. Картина навколишнього свiту змiнилась. Перед очима оператора-логiстика висвiтилися iндикацiйнi лiнii та шеренги кольорових позначок. Вони пiдказали йому, що температура у тунелi дорiвнюе двадцяти чотирьом за Цельсiем, що тиск штучноi атмосфери на десять мiлiбарiв нижчий вiд норми, що iзоляцiя силовоi магiстралi у трьох мiсцях прогризена невiдомими шкiдниками, а у бiчному проходi вiдбуваеться несанкцiонована бiологiчна активнiсть. Параметри останньоi вказували на присутнiсть зграi щурiв-мутантiв.

Нiчого незвичного.

Корпач увiмкнув пристрiй з вiдлякуючим репелентом. Вiд його поясу вiдокремився невеличкий модуль-розпилювач. Покружляв навколо, розсiяв сполуку на перехрестi тунелiв й знов повернувся до поясного гнiзда. Щури миттю повтiкали, залишаючи на iндикаторi позначки холонучих теплових слiдiв. Корпач повiдомив технiчну службу про пошкодження магiстралi, заглянув до найближчого коридору – радше для проформи, анiж з пiдозри – й не знайшов там жодного блудняка.

Все ще вiдчуваючи в тiлi бадьорий ритм, вiн рушив до ангару й далi – до брами вантажноi платформи. Конденсат набрякав важкими краплями на вентиляцiйних трубах, хлюпав пiд пiдошвами й примножував скупi вiдблиски свiтла. Невдовзi брама вiдкрилась операторовi у всiй своiй величi: висока, масивна плита царювала над простором порталу. Вона пiдносилась над транспортною рампою, пiдсвiчена габаритними вогнями та люмiнофорами кранiв-тельферiв. Їi силовi ребра здавались вiдрогами стрiмкоi скелi. Темно-сiрий керамiт наче всотував у себе свiтло, згущуючи нiчнi тiнi. Свiтло, що лилось з високоi стелi, вiдстрибувало вiд цих тiней, як щойно мутанти вiдстрибували вiд репеленту.

Корпачевi завжди здавалось, що в темних кутах порталу чаiлись привиди. Астральних iстот вiн не боявся. Його пiввiковий життевий досвiд свiдчив, що люди небезпечнiшi за привидiв та хижу космодромну фауну. Принаймнi тут, на Тiронii.

Але стоп.

Вiн вже не один. Вузьке обличчя.

Вузькi стегна. Вузькi ступнi.

Технiк Танга з’явилася, як i завжди, несподiвано. Вона, не без специфiчноi грацii, вiдокремилась вiд здоровенного шматка темряви, що ховався мiж силовими елементами рампи. Колись Корпача дратували котячi рухи та похмура вдача цiеi мовчазноi еврокитайки. Проте згодом вiн змiнив свою думку про неi. Серед тiронiйських контрабандистiв Танга зажила слави крутоi i таланистоi отаманши, якiй щастило обходити пастки митникiв i Джи Тау. Суха, як трiска, невисока та гнучка, вона здавалась пiдлiтком, котрого заради жарту одягнули у комбiнезон з емблемами служби Головного технiка.

– Працюемо вдвох? – запитав у отаманши Корпач, дивлячись, як неквапно, з урочистою солiднiстю великого механiзму, розходяться стулки брами.

Танга, не кажучи анi слова, увiмкнула iндикацiйну голограму. Судячи з усього, це мало правити за позитивну вiдповiдь. Голограма спалахнула в повiтрi райдужним кубиком, розгорнулась в екран i зависла перед ii обличчям. Синювате мерехтiння перетворило жiнку на ожилого мерця з пригодницькоi симуляшки.

Гнучкi пальцi еврокитайки пробiгли екраном, ледь занурюючись до його тривимiрностi, а губи стиснулись у тонку лiнiю.

Вона ввела код готовностi термiнала до прийому «човника».

Кивнувши задля порядку, Корпач рушив до брами. Забороло його шолому закрилося за мить до того, як компресори припинили виштовхувати з ангара тiронiйське повiтря. Одночасно зачинилися мембрани тунелей, що вели до примiщень космопорту. На трубопроводах, наче листя на земних рослинах. затрiпотiло лусковиння термiчноi iзоляцii. Атмосфера пустельноi планети з тихим шерехом увiйшла до ангара i заповнила всi його закутки. Металевi поверхнi миттево вкрила паморозь, калюжi на пiдлозi взялись кригою. Зовнiшнiй тиск рiзко впав, оператор вiдчув легкий поштовх у скронях i напругу комбiнезона, оболонка якого тепер уповiльнювала рухи там, де дiю суглобiв не пiдсилювала механiка екзоскелета.

Корпач вiдчув, як прискорилось серцебиття, як судома стиснула скронi. Змiна атмосфери приводила з собою древнi тiнi. Разом iз тiронiйським повiтрям i тiронiйським морозом до земних споруд входили чужi привиди. Корпач здогадувався, що вiн вiдчувае iх завдяки Сутностi. Колись це насторожувало оператора, але з часом вiн звик. Привиди не шкодили, тримались вiдсторонено i коректно. Можливо, земнi колонiсти iх не цiкавили. Можливо, й самi привиди не були тубiльцями. Минуле планети й тепер, пiсля двох з половиною столiть колонiзацii, залишалось для есперiв[1 - Еспер – людина з пiдвищеним рiвнем чутливостi до тонких рiвнiв реальностi. Вiд абревiатури ESP (Extrasensory perception) – екстрасенсорна дiяльнiсть.] суцiльною загадкою. Офiцiйна iмперська наука тут нiчим не могла зарадити. Для неi Тiронiя була планетою з примiтивною грибковою бiосферою без явних ознак догуманоiдноi колонiзацii. Хоча еспери одностайно свiдчили про ii давню астральну населенiсть, представники академiчних кiл лише знизували плечима. Для змiни iхньоi позицii потрiбнi були матерiальнi залишки викопних цивiлiзацiй.

А залишкiв не знаходили.

Над космопортом панувала нiч, темряву якоi розсiювало свiтло найменшого з супутникiв Тiронii – попелясто-срiбноi Шарлотти та принагiдне сяяння блакитних зiрок. Цi свiтила належали до Скупчення Белефора, що з’явилось над схiдним обрiем на знак близького свiтанку. Згiдно з циклограмою орбiтальний «човник» мав от-от притiронитись. Без iмплантатiв Корпач не змiг би роздивитись вкритий ультрачорним лаком корабель, але реальнiсть було доповнено рухливою червоною рамкою, котра послужливо виокремила темну крапку, що стрiмко бiгла посадковою дистанцiею.

Ультрачорне на чорному, огорнуте чорнотою ночi.

Обабiч рамки висвiтилися позначки швидкостi корабля та поточнi параметри планетноi атмосфери. Оператор зазначив про себе, що вiтер дме вiд гiрського пасма, а не навпаки. Атмосферний тиск був значно нижчим за середнi значення.

«Насуваеться пилова буря», – зрозумiв вiн i пробiг поглядом шеренги протиштормових екранiв. Ще одна рамка вистрибнула з-за поля зору й позначила найближчу щоглу. Навiть з такоi вiдстанi Корпач помiтив сполохи статичних розрядiв на ii верхiвцi. До бурi лишалися лiченi години.

Свiтанку працiвники космопорту не побачать, на змiну ночi прийде темрява пилових хмар.

А вiдтак примчать смерчi.

Ревливi тiронiйськi торнадо, чиi хоботи завширшки з ангар. Кажуть, що вони потужнiшi за марсiанськi та бальсанiйськi. Вукi Корпач не змiг би анi пiдтвердити, анi спростувати цього. Вiн нiколи не залишав Тiронii.

«Човник» тим часом огорнуло сяйво. Барилисте тiло корабля гальмувало, проходячи крiзь портали гравiтацiйних ущiльнювачiв. Прибуття вiдбулося точно за циклограмою. Мiлiсекунда до мiлiсекунди.

Танга увiмкнула механiку платформи, з якоi назустрiч «човнику» виплила рампа. Коли корабель зупинився, стiни i дах ангара також рушили до нього, зусiбiч закриваючи космiчного гостя вiд мiсцевих стихiй. Мелодiйний звуковий сигнал пробiг ангаром, повiдомляючи, що над космiчним транспортом з цiеi митi встановлена юрисдикцiя колонii. «Човник» огорнули пурпурово-червонi свiтла митного контролю. Пiвдюжини летючих кiборгiв зависло на рiзних рiвнях поряд iз кораблем. Вони оточили його колом, встановлюючи у такий спосiб митно-санiтарний кордон.

Корпачевi стало цiкаво: який сюрприз приготувала отаманша митникам цього разу. Вiд початку вiйськових приготувань контроль за галактичним трансфером посилили. Цей «човник» привiз вантаж з мiжзоряного транспортника, що належав ноланськiй компанii. Останнiм часом Джи Тау i митники особливо ретельно перевiряли вантажнi модулi з портовими позначками свiтiв Сектора Кастора. Причини такоi вибiрковоi пильностi не були доведенi до вiдома технiкiв, але знаючi люди подейкували, що на Нолi пробудилося пiдпiлля.

Корпач озирнувся на технiка. Танга сплетеними пальцями зробила швидкий знак, який на символiчнiй мовi контрабандистiв означав «зараз почнеться цирк». Борти «човника» розчепiрились, наче надкрилля велетенського жука, вiдкриваючи для огляду його вмiст. У вантажному модулi громадились грона контейнерiв. Майже всi вони виглядали одноманiтно-сiрими, i лише капсули, що мiстили небезпечнi ксеноформи, несли на собi яскраво-попереджувальне маркування.

Летючi кiборги залетiли до корабельного черева i розпочали сканування. Вiдтак рампою покотилися вiзки, побiгли кiборги-«павуки», шукаючи транзитнi, термiновi та спецiальнi вантажi, на якi чекали iншi кораблi та склади-накопичувачi космопорту.

Це рухливе роботизоване господарство, в принципi, не потребувало операторськоi допомоги. Ним керував супремус космопорту[2 - Як i великi мiжзорянi кораблi, космiчнi порти та орбiтальнi станцii споряджувались особливо потужними квантовими (позитронними) комп’ютерами, якi мали назву «супремусiв».]. Вiд нього кiборги отримували маркувальнi ознаки вантажiв. Супремус проклав для них оптимальнi маршрути в лабiринтах складiв, ангарiв i термiналiв, завантажив транспортнi завдання в iхнi процесори. Корпачева присутнiсть мала радше ритуальне значення. Проте знак, отриманий вiд Танги, змусив його напружитись. Нинi мало статися щось не передбачене циклограмою.

Власне, саме для таких випадкiв й ввели посаду чергового оператора.

«Щось» не змусило себе довго чекати. Один з кiборгiв-сканерiв продублював свiй рапорт звуковим сигналом. Бiльшiсть апаратiв згрупувалася навколо контейнера, подiбного до пари з’еднаних основами шестикутних пiрамiд. На Корпачевому комунiкаторi засвiтився сигнал потенцiйноi бiологiчноi небезпеки.

– Знайдена контрабанда. Попередньо класифiкована як несанкцiонований бiологiчний вантаж, – доповiв оператор черговому адмiнiстратору термiнала. Розвантажування «човника», судячи з усього, вiдкладалось. Згiдно з iнструкцiями, починаючи з моменту виявлення контрабанди, весь простiр ангара потрапляв до компетенцii Джи Тау. Вiдповiдно, Корпач i присутнi технiки мали тепер виконувати лише iхнi накази та розпорядження.

Танга вимкнула голограму, зробила в бiк оператора пальцями «жабку» й зникла у темрявi.

«Тобто я маю сам все робити?» – здивувався Корпач.

Довго дивуватися йому не вийшло. Тривожний сигнал, наче гiрськiй камiнець, зрушив цiлу лавину подiй, розбудив сплячi резерви безпеки. Спалахнули бiлi смуги карантинних фiльтрiв. Активованi бiологiчнi мембрани перекрили вентиляцiйнi отвори. Технiчним балконом побiгли помальованi у червоне роботи-«павуки». А в комунiкаторi оператора виник знайомий голос лейтенанта Лiпскi. Той вже п’ятий рiк очолював загiн вiчно заклопотаних, забiганих та насуплених Джи Тау, якi, незважаючи на службову гiперактивнiсть, раз за разом програвали бандi Танги.

– Моi люди будуть в тебе за двадцять хвилин, – розтягуючи слова на альфiйський манер повiдомив Лiпскi. – Поки що пригальмуй розвантаження.

– А може, без цього обiйдемося, лейтенанте? – пiсля пiдкреслено важкого сопiння запитав Корпач. – Без гальмування?

– Це як?

– Бiологiчний контроль не фiксуе жодних загроз. «Павуки» iзолюють контейнер i чекатимуть на ваших людей. А розвантаження решти пiде згiдно з циклограмою, – оператор спостерiгав, як червонопузi роботи зi всiх бокiв облiплюють вмiстилище контрабанди.

– Ти там зовсiм грьобнувся, Вукi? Перейшов на рiзке курево? – голос Лiпскi повеселiшав.

– Насуваеться шторм.

– Я знаю. Й що з того?

– Повiтряний трафик за три години буде блоковано. Якщо негайно не розiбрати модуль, двi третини вантажiв зависнуть на складi. Зависнуть на кiлька дiб. Адмiнiстрацii це не сподобаеться.

– Це ваш клопiт, Вукi.

– Згiдно з маркуванням, у модулi е вантажi з обмеженим термiном зберiгання…

– Повторюю: вашi проблеми.

– …Ви не дослухали, сiр. Цi вантажi належать уряду Пiфii. Вони там усi пiд iмперськими вiйськовими шифрами. Найвищi рiвнi секретностi i термiновостi. У мене таке передчуття, що проблеми не лише в мене.

Лейтенант узяв паузу. Чим довше вiн мовчав, тим кращав Корпачевий настрiй. Фестивальнi ритми в його м’язах воскресли i прагнули танцiв. Крижана легкiсть все ще обiцяла посмiшки долi та несподiванi перемоги.

«Питаеш, чи рiзке в мене курево… Авжеж, рiзке i глибокобiйне… Тобi, лягавому, до самоi смертi такого не вдути. До твого останнього схлипу у вашiй псячiй дiдорнi», – подумки зловтiшався оператор, уявляючи, як на блiдiй пицi Лiпскi проступають плями кольору штучноi яловичини. І нехай пес подавиться «сiром». Звiсно, звертатись до iмперських шнирiв через «сiр» – западло. Тим бiльше, за старими тiронiйськими звичаями. Але заради доброi справи можна.

Врештi-решт, Лiпскi прийняв рiшення. Цiлком буденним тоном вiн винiс вердикт:

– Розбирайте модуль. Я дозволяю. Але на виходi з тунелю буде встановлено додатковий кордон.

– Дякую, лейтенанте, – Корпач порухом брови вiдновив рух кавалькади транспортних кiборгiв. – Ви мудро вчинили, сiр.

– Пiшов би ти…

«Сам туди сходи, сiр довбаний! – оператор вже побачив на другiй лiнii виклик з неiдентифiкованого комунiкатора. – А ось i Танга намалювалась…»

Вiн переслав iй шаблон: «Я зайнятий. Зв’яжуся з вами за стандартну годину». Повiдомлення з такою послiдовнiстю слiв означало, що Джи Тау дозволили розвантаження i розгортають свiй митний фiльтр у головному тунелi.

Позначка виклику блимнула двiчi, а вiдтак – тричi.

«Тридцять другий контейнер», – розкодував послання Корпач. Вiн вiдчув, що Сутнiсть нарештi вилiзла зi свого барлогу i мурчить щось на штиб: «Все буде добре, добре…»

Вiн активував на нарукавному дисплеi схему вантажного модуля. Тридцять другу позицiю на нiй займав срiблясто-сiрий цилiндр триметровоi довжини з видимим лише за допомогою iмплантiв маркуванням котрогось з ноланських унiверситетiв. Щось з галузi ксенобiологii. Цилiндр був транзитним i призначався для завантаження у черево корабля G411 «Гвiдо Бастардо»[3 - Індекс «G» означае клас корабля. У даному випадку «малий науково-дослiдний корабель». Про класифiкацiю кораблiв Зоряного Флоту дивiться в Додатку 3 до першого роману трилогii «Фаренго» – «Тiнь попередника».]. Комплектацiя вантажу мала вiдбуватися на сусiдньому термiналi.

«Усiм цим бiсовим космопортом рулить мафiя», – констатував Корпач. Вiд Сутностi не надiйшло жодного заперечення.

Тепер його мiсiя звелася до дрiбницi. Транзитнi вантажi на сусiднiй термiнал вiдправлялися через допомiжний тунель, де в останнi тижнi регулярно псувались детектори стеження. Оператор мав внести до логiстичноi схеми одне-едине виправлення. Крихiтне, непомiтне й, на перший погляд, не суттеве. Робот, що везтиме унiверситетський цилiндр, згiдно з цим виправленням, зробить семи-секундну зупинку напроти розсувних дверей технiчного коридору. Дверi знаходяться за сотню метрiв вiд виходу з тунелю, де Лiпскi плануе розташувати свiй додатковий кордон.

За тими дверима, мiркував Корпач, радше за все, вже приготували вiзок з точною копiею ноланського цилiндра. Спритностi приятелiв Танги стане на те, щоб за сiм секунд помiняти вiзки. Й нiхто не зауважить дрiбного збою у циклограмi. А виправлення у логiстичнiй схемi остаточно зникне з пам’ятi робота при завантаженнi до його квантовоi макiтри наступного маршруту, себто за пiвгодини. Тому що з роботом вже попрацювали небуденнi знавцi квантових макiтр.

Корпач вiдiрвав погляд вiд схеми i подивився на «човник». «Павуки» вiдтягнули чорно-жовтого порушника спокою до карантинноi зони й заповзялися знiмати з нього такелажнi засоби. А срiбний цилiндр дiстався пошарпаному колесному роботовi, котрий якраз укладав його на свiй вiзок.

Святковий настрiй не був випадковим, вирiшив Корпач, сьогоднi направду був вдалий день. Оператор майже фiзично вiдчув, як круглiшають i товстiшають цифри на тому анонiмному банкiвському рахунку, код якого вiн тримав у своiх природних мозкових звивинах, подалi вiд зрадливих iмплантатiв.

Десь поряд з тим кодом ховався вхiд до барлогу Сутностi. Вона також уникала чiпiв з кiборгенною пам’яттю.

«Най береже тебе Держатель Склепiнь, – побажав контейнеровi Корпач. – І тебе, срiбний цилiндре, i твого брата-близнюка, що полетить на тому дослiдницькому коритi… Цiкаво, а ким був Гвiдо Бастардо? Напевне, вченим. Яким-небудь махнутим на усю голову академiком, що на однiй з довбаних планет знайшов ксенопавука чи там ксенокальмара. Або ще якесь слизьке, бридке i отруйне

“ксено”…»

2

Борт лiнкора L1 «Айн-Соф», орбiта планети Фаренго (9КВ97:2), система зiрки Талiс.

23 юна 417 року Ери Вiдновлення

Корабельному супремусовi чомусь подобалося виводити важливi повiдомлення просто на голографiчну консоль Першого поста. Там, на тлi зiрок i пiдсвiчених синiми зiрками пилових хмар Орiона, нинi висiло яскраве тривимiрне зображення Фаренго. Воно створювало iлюзiю прозоростi корпусу лiнкора. На тiй частинi зображення, де тiнь надвечiр’я наповзала на захiдну пiвкулю, щойно спалахнули блiдо-зеленi позначки та лiтери iмператорського наказу.

Одночасно на внутрiшнiй комунiкатор Зорана надiйшла його звукова форма. Слова наказу входили до свiдомостi командора з карбованою чiткiстю, наче вiдстрибуючи вiд дзвiнкоi металевоi пластини.

У Ставцi згадали про лiнкор.

Змiст наказу зовсiм не збiгався з очiкуваннями та розрахунками першого офiцера «Айн-Софу». Попереднi розпорядження Адмiралтейства майже впевнили командора у тому, що лiнкору накажуть пiдтримати Одинадцятий флот у його вiйнi з гиргами. Такий наказ вписався б у логiку подiй й повернув би корабель до його бойового призначення.

Зорановi до тупого болю у попереку набридли розгладженi часом древнi планети, руiни та iхнi порохнявi таемницi. Вiн вiдчував себе розкопувачем могил, вiдчував присутнiсть нелюдських проклять, що не втратили сили за мiльйони рокiв. Ця моторошно-невловима присутнiсть геть виснажила командора. Вiн народився воiном, а не жерцем.

Вiдповiдно, вiн готував передислокацiю корабля до системи Ахернара. Й навiть вже затвердив рейсову схему, як i личило передбачливому та свiдомому свого призначення офiцеровi. Схема дозволяла зекономити третину пального та на безпечнiй вiдстанi обiйти темну область, де зачаiлася малоактивна чорна дiра.

Командор пишався цiею схемою.

«Предвiчний Велудумане, ти це бачиш! Знов треба все переробляти», – помахом руки Зоран знiс з консолi усi зображення. Лiтери згасли на двi секунди пiзнiше за глобус Фаренго.

Настав час помiркувати.

Імператор рiзко змiнив своi плани щодо лiнкора. Командиру «Айн-Софу» пропонувалось залишити систему Талiс й прямувати до зiрки, вiдомоi людству пiд багатьма назвами. Астрономи давнини знали ii пiд невиразним каталожним iндексом HD 140283, лiтератори доби Сiоранiв дали iй поетичнi iмена Ранковоi Мандрiвницi, Пратари, Матерi Зiрок, Оранжевоi Кулi. Люди п’ятого столiття Ери Вiдновлення залишили для вжитку найменш пафосне. Тому у стартовому наказi Ставки новий пункт призначення «Айн-Софу» було названо Пратарою.

Земляни вiддавна знали, що зiрку сьомоi зоряноi величини HD 140283 вiддiляють вiд Сонця сто дев’яносто свiтлових рокiв, що оранжеве свiтило мчить перпендикулярно площинi обертання Галактики зi швидкiстю пiвтора мiльйона кiлометрiв на годину. А також знали те, що це гiпершвидке свiтило е найстарiшою зiркою в межах досяжностi земних зорельотiв.

Вченi iмперськоi епохи додали до цього новi знання. Матiр Зiрок народилася за межами нашоi Галактики задовго до початку ii Першого циклу. Вона запалала тринадцять мiльярдiв стандартних рокiв тому, коли юному Всесвiтовi заледве виповнилось триста мiльйонiв. Рiдну Галактику Пратари невдовзi пiсля ii народження розiрвали гравiтацiйнi сили сусiднiх зоряних островiв. Сталося так, що велетенська «чорна дiра», яка виникла при злиттi кiлькох галактичних ядер, не знищила, а «виштовхнула» Пратару у далеку подорож, надавши iй колосального прискорення.

Земляни не оминули нагоди вивчити цього свiдка найдавнiших епох Всесвiту i спрямували до Пратари безпiлотний зонд. Той виявив, що своi рiднi планети та кометнi пояси Пратара втратила кiлька епох тому. Проте пiд час довгих мандрiв захопила двi планети-бродяжки, що тепер оберталися навколо неi на сильно витягнутих орбiтах. Одну з них, позначену як 18КВ216:2, вкривав суцiльний крижаний панцир товщиною у кiлька кiлометрiв. Друга – розмiром завбiльшки за Марс – потенцiйно була придатною для життя, проте химерна орбiта не давала добрих шансiв ii примiтивнiй мiкрофлорi. Та потерпала часом вiд холоду, а часом вiд пекельноi спеки. Нiчого цiкавого у системi Пратари зонд не знайшов.