скачать книгу бесплатно
Рельеф iз зображенням вшанування Атона
Народився вiн 3 червня 1863 року в Лондонi. Своi дослiдження з давньоi iсторii вiн почав в Англii i першу друковану працю присвятив неолiтичнiй стоянцi в Стоунхенджi. В 1880 роцi у вiцi двадцяти семи рокiв вiн поiхав до Єгипту, де вiв розкопки впродовж сорока шести рокiв. Дiяльнiсть Петрi в Єгиптi починаеться вiдкриттям у дельтi Нiлу грецького мiста Навкратiса, вiдомого за письмовими джерелами, з храмами на честь Аполлона, Гери, Дiоскурiв, Афродiти i з великою кiлькiстю рiзноманiтних речей. Потiм вiн розкопав мiсто Танiс, яке певний час було столицею Єгипту. У Танiсi вiн виявив будинок юриста на iм’я Бекiеху з великою кiлькiстю папiрусiв. Далi – розкопки у Фiвах, Крокодилополi, Фаюмському оазисi. Флiндерс Петрi остаточно встановив мiсцезнаходження Меридового озера. Поблизу озера вiн вiдкрив мiсто Кахун – «мiсто пiрамiди» – мiстечко робiтникiв, що виникло пiд час будування пiрамiди, а потiм було залишено. Перерахувати всi розкопки, якi проводив Флiндерс Петрi, дуже важко. Вiн був одним з найщасливiших археологiв. Вiн знаходив чудовi пам’ятки там, де iншi вже вiдмовлялися копати. Але, крiм того, вiн був одним iз найсумлiннiших i талановитих археологiв. До методики розкопок Петрi нiчого нового не додав. Вiн просто дуже ретельно дотримувався своiх наукових принципiв: зробити все, щоб пiд час розкопок пам’ятку було максимально збережено, бути уважним до найдрiбнiших подробиць процесу, робити точнi креслення всiх споруд та розкопу з позначками на планi мiсця кожноi знахiдки.
Вiльям Флiндерс Петрi
Принципово новою у Флiндерса Петрi була iнтерпретацiя, тобто аналiз пояснення речей. Вiн першим засвiдчив на значення керамiки (глиняного посуду) для датування пам’ятки. Керамiку використовували для датування i ранiше, але це була керамiка орнаментована, розписна. Петрi почав вивчати просту керамiку, на яку досi навiть не звертали уваги. Нинi пiд час розкопок не викидають жодного уламка, i тисячi тонн керамiки зберiгають у фондах музеiв усього свiту. Виявилося, що ця проста, неорнаментована або дуже бiдно орнаментована керамiка може дати археологовi дуже багато – за ii формою, за матерiалом, за якiстю випалу, за способами виготовлення та iн. визначаеться час i мiсце ii виробництва, призначення, загальний ступiнь культури людей, якi ii виробляли, ареал розповсюдження i т. iн. Флiндерс Петрi вказав на значення египетських та грецьких речей для перехресного датування порiвняльним методом. Саме цей метод дав змогу згодом встановити абсолютну хронологiю крито-мiкенськоi культури. Крiм того, Флiндерс Петрi мае заслуги i в органiзацii колективних дослiджень. У 1884 роцi вiн заснував Археологiчне товариство, яке в 1905 роцi перетворилося на Британську археологiчну школу в Єгиптi. Багато уваги придiляв вiн iсторii ремесел. Однiею з найважливiших його наукових праць (наукова спадщина Флiндерса Петрi налiчуе 90 томiв) був атлас знарядь працi всiх часiв та народiв, единий у своему родi. Цiкаво, що Петрi, який був видатним фахiвцем у галузi «малих форм» египетського мистецтва (керамiки та пластики), водночас був знавцем найвеличнiших споруд, якi дiйшли до нас вiд давнiх египтян, – величезних надгробних пам’яток, пiрамiд.
Дослiдження пiрамiд у Гiзi Петрi почав 1880 року. Вiн улаштував собi помешкання в давнiй гробницi й увечерi заходив до Великоi пiрамiди. Повертався вiн тiльки пiсля пiвночi, сiдав на ящик, який правив йому за стiл, i записував те, що довiдався про пiрамiди: вимiрювання висоти, ширини та довжини ходiв, нахилiв кутiв. Записував вiн також своi гiпотези.
«Все боiться часу, але час боiться пiрамiд»
Гiпотези про що? Що таемничого було в пiрамiдах, якi протягом тисячолiть стоять на виднотi? Ще Геродот милувався ними.
Про пiрамiди було вiдомо, що це – гробницi, велетенськi будiвлi для саркофагiв. Як вони будувалися? Як досягли вони досконалостi й розмiрiв великих пiрамiд? Чому iхне будiвництво занепало?
Фараон Джосер
Перша пiрамiда була збудована на початку III династii для царя Джосера (Даси).
Пiрамiда разом з поминальними спорудами, що до неi належали, уособлюе несподiваний злет кам’яного будiвництва. На самiй спорудi можна побачити слiди зiткнення двох вiкiв – кам’яного з мiдним. На окремих блоках залишилися слiди обробки iхньоi поверхнi камiнними свердлами (близько 400 кременiв було знайдено неподалiк), але таких слiдiв небагато – тобто величезна споруда була побудована здебiльшого за допомогою мiдних знарядь. Нам вiдомо iм’я видатного зодчого, що збудував поховальну споруду для царя Джосера, – Iмхотеп (I-ма-ха-тап). Його шанували в Мемфiсi як бога цiлительства, але ще за життя Iмхотеп був у великiй пошанi у свого володаря.
Спадкоемцi Джосера – Xор Сехемхет (Могутнiй нутрощами), Xаба (Ха-бi) та Неферкара Небка (Наф-ку-Рiа Нiбку) полишили своi пiрамiди (ступiнчастi, як i пiрамiда Джосера) незавершеними або зруйнованими.
Ступiнчаста пiрамiда Джосера
Першою справжньою (в геометричному розумiннi) пiрамiдою був, вiрогiдно, надгробок невiдомого царя в сучасному селi Медум (пiвденнiше Каiра). Вона спочатку також була ступiнчаста, але наступне лицювання перетворило ii на правильну пiрамiду 90 м заввишки. Перший фараон IV династii Снофру залишив двi величезнi пiрамiди, одна 100 м, друга– 99 м заввишки (друга – «надломлена»).
Найбiльшою стала пiрамiда сина i спадкоемця Джосера, царя Xуфу (Хеопса, Xуф-i-Xнамi). «Небосхил Xуфу» був 146 м заввишки, довжина кожноi сторони основи перевищувала 230 м, а площина ii дорiвнювала 54 300 м
. Але ця пiрамiда перевершувала всi попереднi не тiльки розмiрами. Вражае якiсть, з якою побудована ця пiрамiда. Величезнi вiдграненi брили пiдiгнанi одна до одноi з надзвичайною точнiстю. Лицювальне камiння внутрiшнiх примiщень та на зовнiшнiх схилах зiмкнуте так щiльно, що мiж ними не можна просунути навiть леза ножа, а всерединi – навiть голки, аркуша паперу чи волосини. До наших часiв вона майже не збереглася, але в давнину трикутнi гранi пiрамiди здавалися рiвними, гладенькими поверхнями. Велика пiрамiда була бездоганною, а кожна ii грань з дивовижною точнiстю спрямована до однiеi з чотирьох сторiн свiту.
Пiрамiда Снофру мала бути 120 м заввишки, але на висотi 40 м з’явилися трiщини. За порадою вчених висоту пiрамiди зменшили до 97 м, проте вона продовжувала трiскатися. Так з’явилася пiрамiда з надломленими гранями.
Страхiтливий тиск кам’яних брил на внутрiшнi примiщення розподiлявся за допомогою розвантажувальних порожнеч, ступiнчастих склепiнь та перекриття. У проходах величезнi плити-заслони вiльно пiднiмалися й опускалися у прорiзях в камiннi.
Греки вважали пiрамiди одними iз «семи чудес свiту», але насправдi пiрамiди виявилися «найчудеснiшими». Шiсть «чудес» загинули, а пiрамiди стоять. Середньовiчнi i бiльш пiзнi володарi Єгипту здирали з них лицювання для своiх будiвель, але зруйнувати пiрамiди iм було не пiд силу.
Пiрамiди вражали i вражають людську уяву. Ще греко-римськi автори одностайно стверджували, що пiрамiди – царськi гробницi, але в бiльш пiзнi часи багатьом не вiрилося, а комусь i досi не вiриться, що це справдi так. Пiрамiди вважали храмами, мiсцями таемних подiй, господарськими будiвлями, спорудами для спостереження за небесними тiлами, заслонами вiд пiскiв пустелi, iх сприймали за гру природи. Хтось вважав, що такi незвичайнi споруди могли створити лише надзвичайнi iстоти – вихiдцi iз загадковоi краiни Атлантиди, навiть гостi з галактичних свiтiв. Скiльки винахiдливостi було задiяно, щоб на пiдставi розмiрiв Великоi пiрамiди, ii частин, склепiнь та переходiв створити новi закономiрностi, пророцтва та таемничi теорii! Поверховi домисли про пiрамiди вже давно спростованi. Та досi наукова думка шукае вiдповiдi, що таке Велика пiрамiда.
Надломлена пiрамiда Снофру
Пiрамiди фараонiв IV династii Хуфу, Хафра та Менкаура
За допомогою яких знарядь i якими засобами були побудованi пiрамiди? Яким чином кам’яне зодчество досягло такоi чiткостi? Хто будував пiрамiди? Навiщо iх узагалi будували?
До комплексу похвальних споруд входили разом з пiрамiдою два храми – один у долинi, другий – поминальний бiля пiднiжжя пiрамiди, та дорога – галерея мiж храмами. Храм – щось на зразок приймальноi зали померлого царя. Масивнi прямокутнi стовпи з полiрованого гранiту пiдтримували стелю. Гранiтнi стiни i пiдлога будiвлi були ретельно вiдполiрованi.
Свiтло падало з невеликих отворiв, пробитих у верхнiй частинi стiни i створювало урочистий напiвморок, у якому особливо величними здавалися темнi статуi фараона – владики, що приймае шановних гостей.
Вiд цього урочистого залу до пiрамiди вiв довгий критий коридор. Його стiни i пiдлога також були зробленi з полiрованого гранiту. Цим коридором до пiрамiди везли тiло фараона у важкому саркофазi з коштовного камiння.
Виготовлення мумii
Для того щоб уберегти вiд тлiння тiло царя, яке, на думку египтян, було житлом його душi, його бальзамували. Докладну розповiдь про процес бальзамування для нас зберiг давньогрецький письменник Дiодор, що жив у I столiттi н. е. УГеродота також е свiдчення про бальзамування небiжчикiв. Померлого приносили в примiщення для бальзамування. Тiло клали на пiдлогу, i до нього наближався жрець, що накреслював знаки. На лiвому боцi тiла вiн позначав рискою мiсце, де мав проходити розтин. Потiм пiдходив iнший i ефiопським каменем (можливо, обсидiаном) робив розтин, пiсля чого пускався навтьоки, бо за звичаем у нього з прокльонами кидали камiння всi присутнi. Цi прокльони становили древнiй релiгiйний ритуал, пов’язаний iз спричиненням калiцтва померлому. Пiсля цього до тiла приступали безпосередньо бальзамувальники. Один залiзними гаками через нiздрi витягав з черепа частину мозку. Мозок, що залишився, розчиняли упорскуванням рiзного зiлля. Через надрiз у боцi виймали нутрощi, якi обмивали в пальмовому винi i запашних есенцiях. Потiм iх обгортали тонкими лляними пасмами i вкладали в спецiальнi посудини-канопи, зробленi з глини, алебастру чи порфiру.
Мумiя в гробницi
Кришки каноп були зробленi у виглядi рiзних голiв. У канопу з кришкою, що зображувала людську голову, складали шлунок i кишки, у канопi з головою шакала лежали легенi i серце, а посудина з головою кiбчика призначалася для печiнки.
У цей час тiло небiжчика спочатку натирали кедровою олiею i промивали всерединi пальмовим вином. Потiм на сорок днiв його занурювали в спецiальний лужний розчин. Затим знову промивали вином i просочували рiзними ароматичними смолами, що запобiгали гниттю. Наповнивши тiло зсередини ароматичними речовинами, розтин зашивали i передавали набальзамований труп спецiальним вдягальникам, що прикрашали його. Часто золотили нiгтi на руках i ногах, вставляли очi з кришталю чи слоновоi кiстки. На пальцi рук i нiг надягали перснi. Спорядивши в такий спосiб небiжчика, вдягальники вкривали все тiло шаром клею i починали обмотувати його тонкими лляними бинтами. Обертали, ретельно обмотуючи, пальцi рук i нiг i все тiло багато разiв, адже довжина цих бинтiв становила кiлька сот метрiв. У такий спосiб виготовлялася мумiя – нетлiнне житло для духу Ка, що мав iснувати вiчно.
Поховання фараона
Дiодор розповiдае, що, коли египетський фараон помирав, уся краiна перебувала у тривалiй жалобi, що продовжувалася сiмдесят два днi. Храми зачиняли, жертв богам не приносили, нiяких урочистостей не вiдбувалося, пахощами не вмащувалися. Усi цi днi египтяни не iли м’яса, не пили вина, не вживали виробiв iз борошна. Посипавши голови попелом, юрби чоловiкiв i жiнок блукали мiстом iз жалобними пiснями, в яких славили чесноти померлого фараона. У день, призначений для поховання, саркофаг iз набальзамованим тiлом фараона ставили на особливi ношi, прикрашенi пишним рiзьбленням i розписом, i з урочистими церемонiями проводжали в останню путь померлого владику, «сина сонця», який пiшов до богiв. Саркофаг з тiлом царя помiщали в склепi всерединi пiрамiди, гранiтнi стiни i стеля якого були ретельно вiдполiрованi.
За легендою, перший египетський фараон Менес заснував мiсто Крокодилополь i наказав шанувати в ньому крокодилiв, бо в цьому мiсцi йому врятував життя крокодил. Пiсля шiстдесятирiчного царювання Менеса затягнув пiд воду бегемот.
Родичi фараона i жерцi пiклувалися про те, щоб померлому не загрожувала небезпека в загробному свiтi, щоб вiн мiг вiльно пересуватися всерединi своеi гробницi i щоб боги прийняли його як рiвного. Тому часто стiни примiщень усерединi пiрамiд були списанi молитвами i заклинаннями. Особливо ретельнi закляття наносили на дверi, що вели з одного примiщення в iнше чи з коридора до камери. У пiрамiдi фараона VI династii (2600–2400 рр. до н. е.) Пепi бiля перших дверей написано цiлий гiмн, де йдеться про те, що цi «дверi неба» розверзаються тiльки для Пепi, i бiльше нi для кого iншого. Перед другими дверима написано текст, що завершуеться словами: «Коли ж приходить Пепi зi своiм Ка, дверi повиннi вiдчинятися. Присвячено цю пiрамiду Пепi i його Ка». На стiнах, що прилягають до дверей, зображенi стражi дверей – павiани, вовки, леви – закляття проти злих демонiв, що загрожують померлому фараону. Цi тексти, виявленi у великiй кiлькостi, е одним iз найдавнiших надбань релiгiйноi лiтератури. Вченi назвали iх за мiсцем знахiдки «текстами пiрамiд».
Розрiз пiрамiди Хеопса
Пiклуючись про безпеку духу померлого в загробному свiтi, його родичi не забували i про життево необхiднi речi. У спецiальних примiщеннях зберiгалися коштовностi й рiзнi побутовi речi, що належали фараону. Адже давнi египтяни вiрили, що померлий продовжуе жити й пiсля смертi, що вiн мае потребу у всiх тих речах, що були йому необхiднi за життя. І чудова гробниця царя правила йому за будинок, як i в життi будинком був розкiшний палац.
До пiрамiди – священного мiсця упокоення фараона, що став божеством, – простий смертний не смiв наближатися. Однак багатства, що ними наповнили комори царськоi усипальницi, були великою спокусою для грабiжникiв. Будiвники пiрамiд передбачили це. Вхiд до склепу закривався зсередини важким замковим каменем. Пiсля закiнчення похоронних церемонiй з-пiд каменя вибивалися пiдпори, i вхiд до центрального покою пiрамiди, де стояв чудовий гранiтний саркофаг з тiлом фараона, замикався назавжди.
Такий же величезний камiнь, спущений униз по похилому ходу до склепу, закривав хiд до коридора. Колодязь, яким спускалися люди, пiсля того як були замурованi всi входи i виходи, засипався. Царське поховання було недоступне для людей i демонiв. Фараон мiг мирно спочивати пiд стометровою громадою пiрамiди, що нависла над склепом.
Але всi застороги були марнi. Царськi гробницi пограбували ще в сиву давнину, i до наших днiв збереглися лише порожнi зали та хитромудрi переходи усерединi пiрамiд.
Про те, як будувалися пiрамiди, розказав Геродот. Але й самого Геродота вiд часiв будування вiддiляло понад два тисячолiття. Крiм того, вiн писав зi слiв провiдникiв. За Геродотом, працювати над пiрамiдою Хуфу було наказано всiм египтянам. Були зачиненi навiть храми та призупиненi жертвоприношення. Камiння, що його видобували на схiдному березi Нiлу, люди мали волокти до рiчки. Пiсля переправи на суднах на захiдному березi камiння перебирали iншi люди i перетягували до нагiр’я, де i розташовувалося мiсце будiвлi.
По сто тисяч чоловiк працювали позмiнно протягом трьох мiсяцiв, отож праця не припинялася упродовж року. Десять рокiв будували тiльки дорогу, якою доправляли камiння до мiсця будiвлi, а пiрамiду будували ще двадцять рокiв. Пiд землею, немовби на островi, улаштували поховальне примiщення, що омивалося водами Нiлу. Надземну споруду, тобто пiрамiду, зводили уступами, а для iхнього лицювання пiднiмали камiння за допомогою дерев’яних пристроiв, що були розставленi на уступах або перемiщувалися з нижнiх уступiв на вищi. Тобто будувалася пiрамiда знизу вгору, а лицювалася згори донизу. Геродот повiдомив, що напис на пiрамiдi увiчнив витрати на харчування робiтникiв (часником та цибулею!) – 1600 талантiв срiбла.
Середня вага одного блоку в пiрамiдi становить близько 2500 кг, але трапляються i гiгантськi блоки вагою до 50 тис. кг.
Цiй розповiдi довiряли 150–200 рокiв тому, але не нинi. Геродот був упевнений, що на будiвництвi застосовували залiзнi знаряддя, а ми знаемо, що iх в Єгиптi тих часiв не було.
Єгиптяни знали «небесне» метеоритне залiзо i виробляли з нього прикраси або магiчнi предмети.
Камiння, з якого побудовано пiрамiду, добували в нагiр’i, а з-за Нiлу привозили бiле вапно для лицювання. Нiякого пiдземного острова у Великiй пiрамiдi не iснувало. Срiбного грошового обiгу в Єгиптi також не було.
Пересування гiгантськоi статуi
Син та спадкоемець Хуфу Джедефра (Дадаф-Рiа, Раджедеф) також побудував пiрамiду, але набагато меншу, нiж батькiвська: довжина сторони основи дорiвнювала 100 м. Хуфу називав себе Сонцем, а Джедефра, перший серед фараонiв, став називати себе «сином Ра», тобто сином Сонця, а це свiдчить, що фараонiвська влада похитнулася.
Другий син i спадкоемець Хуфу – Кафра збудував свою пiрамiду поруч з пiрамiдою батька. Вона була гiдною Великоi пiрамiди. Заввишки сягала 143,5 м, а довжина кожноi iз сторiн основи становила 215,5 м. Вона виглядала навiть вищою за пiрамiду Хеопса, бо стояла на пагорбi. Вiрогiдно, що i Великий сфiнкс (висота 20 м) належить Хафровi. Сфiнкса було вирiзьблено з природноi скелi, що залишилася, як гадають, пiсля того, як навколо неi вийняли камiння для будiвлi однiеi з пiрамiд. Царiв-переможцiв вже в Старому царствi зображували у виглядi левiв з людською головою, що тримають у лапах переможених iноземних ворогiв. Отже, i Сфiнкс – це уособлення сили фараона.
