скачать книгу бесплатно
Могутнiше за меч
Джеффрi Арчер
БестХронiки Клiфтона #5
«Могутнiше за меч» – п’ята книга серii «Хронiки Клiфтона». Подii в романi вiдбуваються у 1964–1970 роках.
Гаррi Клiфтон, уже вiдомий в усьому свiтi письменник, президент англiйського ПЕН-клубу, розпочинае кампанiю щодо звiльнення Анатолiя Бабакова, перекладача Сталiна, засланого до Сибiру за те, що вiн написав правдиву книжку про вождя свiтового пролетарiату. Дружину Гаррi Емму, голову правлiння «Судноплавноi компанii Беррiнгтонiв», через наслiдки невдалоi спроби бойовикiв ІРА потопити комфортабельний лайнер «Бекiнгем», збудований цiею компанiею, i судовий процес, розпочатий ледi Вiрджинiею Фенвiк, змушують пiти у вiдставку. Себастьян Клiфтон завдяки своiм надзвичайним здiбностям здобувае авторитет у банку «Фартингс», однак, вчинивши нерозважливо, втрачае кохану дiвчину… Про подальшу долю членiв родини Беррiнгтонiв-Клiфтонiв читайте в романi «Надходить та година».
Джеффри Арчер
Могутнiше за меч
© 2015 by Jeffrey Archer
© Є. М. Тарнавський, переклад украiнською, 2021
© М. С. Мендор, художне оформлення, 2021
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019
* * *
Гаррi присвячую
Дякую за безцiннi поради та допомогу Саймону Бейнбриджу, Алану Гарду, професору Кену Говарду,
Елiсон Принс, Кетрiн Рiчардс, Мерi Робертс,
доктору Нiку Робертсу i Сьюзен Вотт,
а також Саймону Себагу-Монтефйоре,
автору книжок «Сталiн: двiр Червоного царя» та «Молодий Сталiн», за його поради та науку
В чоловiкiв е правило чудове —
Перо могутнiше за меч.
Едвард Булвер-Лiттон (1803–1873)
Пролог Жовтень 1964 року
Пролог
Жовтень 1964 року
Бренден не постукав у дверi, просто повернув клямку й просунувся досередини, озираючись назад, аби бути певним, що його нiхто не бачив. Зовсiм не хотiлося пояснювати, що о цiй нiчнiй порi молодик iз каютного класу робить у каютi лiтнього лорда. Не те щоб хтось став це коментувати, але…
– Нас нiхто не потурбуе? – запитав Бренден, щойно зачинивши дверi.
– Нiхто не заважатиме нам до сьомоi години завтрашнього ранку, а пiзнiше не буде кого турбувати.
– Добре, – схвалив Бренден.
Вiн опустився на колiна, розблокував замки великоi валiзи, вiдкинув вiко й узявся перевiряти пристрiй, на створення якого йому знадобилося бiльше мiсяця. Наступнi пiв години вiн провiв, вивчаючи, чи не порушенi з’еднання дротiв, чи кожен механiзм налаштований правильно i чи годинник почне вiдлiк при натисканнi вмикача. Тiльки коли переконався, що все перебувае в iдеальному робочому станi, пiднявся з колiн.
– Усе готово, – вiдрапортував бойовик. – Коли накажете його активувати?
– О третiй годинi. Менi знадобиться тридцять хвилин, аби прибрати все це, й мае залишитися достатньо часу, щоб дiстатися до моеi другоi каюти.
Бренден повернувся до валiзи i встановив таймер на третю годину.
– Все, що вам треба буде зробити, це натиснути на вмикач перед тим, як вийти, й перевiрити, чи ожила секундна стрiлка.
– А що може пiти не так?
– Якщо лiлii залишаться в ii салонi, нiчого. Нiхто в цьому коридорi й, мабуть, i на нижнiй палубi не матиме шансiв вижити. В грунтi пiд цими квiтами лежить шiсть фунтiв динамiту, набагато бiльше, нiж потрiбно, але таким чином ми можемо бути певнi, що заробимо своi грошi.
– Ключ е?
– Авжеж, – пiдтвердив Бренден. – Каюта сiмсот шiсть. Там знайдете новий паспорт i квиток пiд подушкою.
– Про щось iще треба хвилюватися?
– Нi. Просто переконайтеся, що секунда стрiлка ожила – перед тим як вийти.
Гленартур усмiхнувся.
– Побачимося в Белфастi.
* * *
Гаррi вiдчинив дверi каюти й вiдступив, пропускаючи дружину.
– Я цiлком виснажена, – сказала Емма й схилилася понюхати лiлii. – Не знаю, як королевi-матерi вдаеться пам’ятати про всiх.
– Вона тiльки це й робить, i iй це добре вдаеться, але, гадаю, й вона була б виснажена, якби кiлька днiв спробувала попрацювати головою ради директорiв компанii Беррiнгтонiв.
– Я все ж не промiняла б свою роботу на ii, – визнала Емма, звiльняючись зi своеi сукнi та вiшаючи ii в гардероб. По тому вона зникла у лазничцi.
Гаррi ще раз перечитав листа вiд Їi величностi королеви-матерi. Таке особисте послання. Емма вже вирiшила поставити цю вазу в свiй кабiнет, коли вони повернуться до Бристоля, i наповнювати ii лiлiями кожного понедiлкового ранку. Гаррi всмiхнувся. А чом би й нi?
Коли Емма вийшла з лазнички, Гаррi зайняв ii мiсце та зачинив за собою дверi. Вона вислизнула з халата й лягла у лiжко, занадто втомившись, щоб прочитати хоч кiлька сторiнок «Шпигуна, який прийшов iз холоду» нового автора, рекомендованого Гаррi. Вона вимкнула свiтло бiля свого лiжка й побажала: «На добранiч, любий», хоча й знала, що Гаррi не може ii почути.
До того часу, коли Гаррi вийшов iз лазнички, його дружина вже мiцно спала. Вiн пригорнув дружину так, нiби вона була дитиною, поцiлував ii в чоло i прошепотiв: «На добранiч, кохана», а потiм лiг у лiжко, звеселившись вiд ii нiжного муркотiння. Вiн нiколи навiть уявити собi не мiг, що вона може хропiти.
Чоловiк не мiг заснути, настiльки пишався нею. Спуск корабля на воду не мiг би вiдбутися краще. Вiн перевернувся на бiк, сподiваючись, що сон не забариться, i хоча його очi налилися свинцем, вiн почувався виснаженим, та все одно нiяк не мiг заснути. Щось було не так.
* * *
Інший чоловiк, який зараз благополучно повернувся до каюти другого класу, також не спав. Хоча була третя ранку i його робота була вже виконана, заснути навiть не намагався. Вiн саме готувався до роботи.
Коли доводиться чекати, тривога завжди однакова. Чи не залишили якiсь пiдказки, що можуть привести прямо до вас? Чи не припустилися якихось помилок, якi можуть призвести до того, що операцiю спiткае невдача i змусить вас повернутися додому, спiймавши облизня? Вiн не зможе розслабитися, поки не опиниться в рятувальному човнi, а ще краще, на борту iншого корабля, що прямуватиме до iншого порту.
П’ять хвилин i чотирнадцять секунд…
Бойовик знав, що його спiввiтчизники, котрi борються за ту ж справу, нервуватимуть так само, як i вiн. Чекати завжди найгiрше, коли ви вже нiчого не контролюете й бiльше нiчого не можна зробити.
Чотири хвилини й одинадцять секунд…
Гiрше, нiж на футбольному матчi, коли рахунок рiвний i ти не знаеш, хто виявиться наполегливiшим i здатним забити гол у додатковий час. Вiн пригадав настанови командира свого пiдроздiлу: коли сигнал спрацюе, необхiдно одним iз перших опинитися на палубi й першим бiля рятувальних шлюпок, адже до цього часу наступного дня вони вже шукатимуть когось вiком до тридцяти п’яти рокiв iз iрландським акцентом, тож стулiть пельки, хлопцi.
Три хвилини i сорок секунд… тридцять дев’ять…
Вiн глянув на дверi каюти, уявляючи найгiрше, що могло би статися. Бомба не вибухне, дверi виб’ють, i дюжина дебелих полiцiянтiв, а може, й бiльше, увiрвуться всередину, махаючи кийками навсiбiч, не пiклуючись про те, скiльки разiв вони по вас поцiлять. Але все, що вiн мiг чути, це ритмiчне гуркотiння двигуна – «Бекiнгем» продовжував свiй спокiйний рейс через Атлантику на шляху до Нью-Йорка. Мiсто, до якого вiн так i не дiстанеться.
Двi хвилини тридцять чотири секунди… тридцять три…
Чоловiк почав собi уявляти, як це буде, коли вiн повернеться на Фоллс-роуд. Пiдлiтки в коротких штанцях витрiщатимуться з благоговiнням, коли зустрiчатимуть його на вулицi, iхнiм единим прагненням стане бути схожим на нього, коли виростуть. Герой, який пiдiрвав «Бекiнгем» лише за кiлька тижнiв пiсля того, як його охрестила королева-мати. Жодноi згадки про невиннi втраченi життя; немае невинних життiв, якщо вiриш у свою справу. Насправдi вiн навiть не зустрiв нiкого з пасажирiв у каютах на горiшнiх палубах. Вiн прочитае все про них у завтрашнiх газетах, i якщо зробив свою роботу належним чином, його iменi там не буде.
Хвилина i двадцять двi секунди… двадцять одна…
Що iще може пiти не так? Невже пристрiй, споруджений у спальнi на горiшньому поверсi садиби Дангеннон, може пiдвести його останньоi митi? Невже йому доведеться пережити тишу, що означатиме невдачу?
Шiстдесят секунд…
Вiн пошепки почав рахувати секунди.
– П’ятдесят дев’ять, п’ятдесят вiсiм, п’ятдесят сiм, п’ятдесят шiсть…
Чи п’яничка, який дрiмав у крiслi вiтальнi, чекав часом не на нього? Чи мiг би вiн зараз перебувати на шляху до його каюти?
– Сорок дев’ять, сорок вiсiм, сорок сiм, сорок шiсть…
Чи могли замiнити лiлii, викинути, прибрати? Може, у панi Клiфтон алергiя на пилок?
– Тридцять дев’ять, тридцять вiсiм, тридцять сiм, тридцять шiсть…
Може, вдерлися до каюти лорда Гленартура i знайшли там вiдчинену валiзу?
– Двадцять дев’ять, двадцять вiсiм, двадцять сiм, двадцять шiсть…
А може, вже повсюди шукають чоловiка, який вислизнув iз туалету в салонi першого класу?
– Дев’ятнадцять, вiсiмнадцять, сiмнадцять, шiстнадцять…
Якщо вони… вiн вчепився в краi двоярусного лiжка, заплющив очi й почав рахувати вголос:
– Дев’ять, вiсiм, сiм, шiсть, п’ять, чотири, три, два, один…
Вiн перестав рахувати й розклепив повiки. Нiчого. Лише моторошна тиша, яка завжди означае невдачу. Вiн схилив голову й помолився Боговi, в якого не вiрив. І тiеi митi пролунав вибух такоi потужностi, що його кинуло об стiну каюти, як листок у шторм. Вiн ледве звiвся на ноги й усмiхнувся, коли почув людськi зойки. І мiг лише гадати, скiльком пасажирам на горiшнiй палубi вдалося вижити.
Гаррi й Емма
1964–1965
1
– Їi королiвська величнiсть, – пробурмотiв Гаррi, виходячи зi сонноi дрiмоти.
Вiн сiв, засвiтив нiчник, а потiм вислизнув iз лiжка й швидко пiдiйшов до вази з лiлiями. Вдруге перечитав привiтання вiд королеви-матерi. «Дякую за незабутнiй день у Бристолi. Сподiваюся, що мiй другий дiм вдало здiйснить свое прем’ерне плавання». Вiн був пiдписаний «Їi королiвська величнiсть Єлизавета, королева-мати».
– Це розповсюджена помилка, – сказав Гаррi. – Як я мiг ii пропустити?
Вiн схопив халат й увiмкнув горiшне свiтло.
– Уже час вставати? – запитав сонний голос.
– Атож, – сказав Гаррi. – У нас проблема.
Емма, примружившись, поглянула на свiй годинник бiля лiжка.
– Але всього лише третя, – запротестувала вона, видивляючись на свого чоловiка, який пильно розглядав лiлii. – То в чому проблема?
– Королеву-матiр не називають ii королiвською величнiстю.
– Усi це знають, – не здавалася Емма, все ще перебуваючи у полонi сну.
– Усi, окрiм тих, хто надiслав цi квiти. Вони не знали, що правильно звертатися до королеви-матерi не ii королiвська величнiсть, а ii королiвська високiсть. Так звертаються до принцеси.
Емма неохоче пiднялася з лiжка, пiдiйшла до свого чоловiка й сама оглянула картку.
– Попроси капiтана негайно прийти до нас, – звелiв Гаррi. – Необхiдно з’ясувати, що у вазi, – додав вiн, перш нiж опуститися на колiна.
– Там, мабуть, лише вода, – припустила Емма, простягаючи руку.
Гаррi схопив ii за зап’ясток.
– Поглянь уважнiше, люба. Ця ваза завелика для чогось такого делiкатного, як десяток лiлiй. Поклич капiтана, – повторив вiн, цього разу з бiльшою наполегливiстю.
– Але квiтникар мiг просто помилитися.
– Будемо на це сподiватися, – сказав Гаррi, пiдштовхуючи ii до дверей. – Але ми не можемо брати на себе такий ризик.
– А куди ти йдеш? – запитала Емма, пiдiймаючи слухавку.
– Треба розбудити Джайлза. Вiн мае бiльше досвiду роботи з вибухiвкою, нiж я. Два роки свого життя вiн витратив на закладання вибухiвки пiд ноги атакуючим нiмцям.
Коли Гаррi вийшов у коридор, його увагу вiдволiк якийсь лiтнiй чоловiк, котрий хутко крокував у напрямку головних сходiв. Чоловiк занадто швидко рухався як для старого, подумав Гаррi. Вiн рiшуче постукав у дверi каюти Джайлза, але знадобився тривалий вимогливий грюкiт п’ястуком, перш нiж за дверима озвався сонний голос:
– Хто там?
