скачать книгу бесплатно
– Що…? – здивовано глянула та на подругу.
Олеся випустила м’яча, що iй кинула Тереза, та заплакала, наче всерединi неi лютувала холодна лiтня гроза з гучними розкатами грому та вогняними блискавицями, а це всього лише дощ тiк по ii щокам. Олеся, на вiдмiну, вiд iнших дiтей нiколи не плакала. Незважаючи на голосний дитячий смiх, яким повсякчас зрошувала буднi, дивилася на усiх вдумливими дорослими очима. Тереза дитячими ручками мiцно обняла цей маленький водопад з кiсками.
– Якщо хочеш можемо пограти у щось iнше… – запропонувала, розумiючи, що справа далеко не у цьому.
– Тато отримав нову роботу, i ми переiзжаемо на iнший кiнець мiста. Я ходитиму в нову школу…
Того вечора, у дванадцять рокiв, уперше вони помiтили, що стiни iхнього маленького вакуумного остова почали вкриватись трiщинами, як весняний лiд, по якому вони так любили бiгати. І хоча вони надалi проводили безлiч часу разом, вони вже назавжди покинули той безтурботний острiв дитинства.
ГЛАВА 7
Тi, хто вважають, що Дракони це триголовi велетнi з крилами – брешуть. Так, вони можуть набувати i такоi подоби, але насправдi нiчим не вiдрiзняються вiд людей. Як i люди вони лише енергiя, фiзичнi обриси якоi залежать вiд кута зору та вiд думки про них того, хто дивиться. Хiба ж бо люди всi такi прекраснi, якими здаються на перший погляд? Хiба насправдi всi вони не пристосуванцi та лицемiри? Хтось у бiльшiй мiрi, хтось у меншiй, але тенденцiя е беззаперечною
