скачать книгу бесплатно
8. Навiгацiя 5 ранг.
9. Силовi екрани малих космiчних кораблiв 5 ранг.
10. Бортовi ШМ малих космiчних кораблiв 5 ранг.
11. Сканування простору 5 ранг.
12. Штурмовi дроiди 5 ранг.
13. Пустотнi бойовi дрони 5 ранг.
14. Обслуговування i ремонт штурмових дроiдiв 5 ранг.
15. Обслуговування i ремонт пустотних бойових дронiв 5 ранг.
16. Багатозадачнiсть i роздiлення свiдомостi оператора (без рангу).
17. Тактика бою з використанням бойових дронiв 5 ранг.
18. Торгiвля 5 ранг.
Поставив на вивчення чотири бази четвертого рангу, знайдених колись в нiшi дроiда-прибиральника свого «Белза» – таймер зворотного вiдлiку показав триста п’ятдесят двi години до закiнчення вивчення – ще пiвмiсяця на науку, потiм можна буде братися за бази п’ятого рангу, отриманi у завскладом Мiхала. Але передусiм, пiде торгiвля – вантаж, який вiн вiз у своiх трюмах, слiд було добре прилаштувати. Потiм прийшла думка трохи полiпшити стан штатного ремонтника – дроiда «ДШГ-А», який не вiдгукувався на запит нейромережi. Зараз у нього були чотири такi працiвники: один з ресурсом 65 %, другий, той самий «умовно мертвий», i ще два з розбитого корабля в кавернi – тi були з ресурсом 66 %. Спроба оживити металевий труп провалилася з гучним трiском – чим був зайнятий цей механiзм у своему недовгому життi – було невiдомо, але навiть повнiстю його розiбравши, ремонтник не знайшов жодного вузла, ресурс якого перевершував би 10 %.
– Остаточний епiкриз пiсля розкриття пацiента – мертвий безповоротно, – розтин робив черговий судновий паталогоанатом Макс Шнiтке – хлопець злегка пожвавився.
Потiм зайнявся трiйцею решти робiтничкiв – нiчого мiняти мiсцями не став, оскiльки ресурс у усiх був приблизно однаковим, а провiв кожному сервiсне обслуговування – чищення-змащення. В результатi, пiдняв значення до 70 % – звичайно мало, але пара зайвих вiдсоткiв до значення цього параметра, це пара зайвих кредитiв при продажi майна. Втомився вiд роботи пристойно, оскiльки частину робив вручну, щоб хоч чимось себе зайняти. Сон до нашого героя цього разу прийшов i вiдпочив вiн до умовного «ранку» нормально. За iдою зi свого синтезатора його застав Болт:
– Бос, вихiд iз стрибка через п’ять хвилин.
Швидко проковтнувши залишки уранiшньоi трапези, улiгся в пiлотський ложемент:
– Стандартнi процедури при виходi iз стрибка, мозок.
– Прийнято, пiлот. До виходу 10, 9,…3, 2, 1 – вишли штатно. Інформацiя по системi 50-15Г-188Ф: мiсцева зiрка – бiлий карлик, одинадцять планет, з них чотири супергiганти з газовою атмосферою, шiсть безатмосферних i одна киснева. За наявною iнформацiею склад ii атмосфери не дозволяе знаходитися на ii поверхнi представникам людськоi раси – рiвень кисню 11 %, до того ж маса планети в пiвтора рази бiльше за стандартну. Знаходитися без скафу з м’язевими пiдсилювачами або екзоскелетом небезпечно для опорно-рухового апарату людей.
– Ну хоч якась рiзноманiтнiсть, а то однi мертвi кульки i астероiди по дорозi зустрiчаються – помiтив пiлот.
– Увага, бос, при активному скануваннi простору виявлена активна енергоматриця на орбiтi кисневоi планети.
– Ух ти, знову пригоди на мою дупу – нi, менi такого щастя не потрiбно – у нас зараз маневренiсть, як у сонного слона – потрiбно звiдси термiново забиратися. Тiльки внеси цю iнформацiю по планетi в пам'ять – може, коли-небудь повернуся сюди, як дослiдник невiдомого.
– Об'ект знаходиться дотично до вектору розгону в наступну точку маршруту – зблизька я зможу провести точнiше сканування.
– Добре, дозволяю провести повторне сканування об'екту зблизька, режим розгону не мiняти, при будь-яких активних дiях активувати форсаж.
– Прийнято, пiлот, форсажнi камери готовi. Фiксую опромiнення корпусу. вхiдний запит, Прийняти?
– Форсаж, вiдключити фронтальний щит – усю енергiю на розгiн. Прогноз за часом для стрибка?
– З вiдключеним щитом – шiстдесят шiсть стандартних хвилини. Повторний запит контакту, прийняти?
– Давай, спробуемо потягнути час.
На фронтальному голоекранi з'явилася сiра iстота – типовий гарморець, який посмiхався, демонструючи вiдмiннi бiлi зуби i глузливий погляд бiлих очей:
– І хто тут у нас лiтае?
– А хто тут цiкавиться, i з якою метою?
– Цiкавиться той, кому сподобався твiй кораблик, та i ти, бiлошкiре м'ясо мене теж зацiкавив. Тiльки не подумай нiчого такого – нiчого особистого, просто раб зi своiм корабликом менi згодиться.
– Перетупцяешься як-небудь без мене i мого КВП, i взагалi: читай номер, лузер!
– Болт, подальшi виклики iгнорувати i не вiдволiкатися вiд розгону.
– Прийнято, пiлот.
Деякий час назад. Борт рейдера «Рукер-су».
Рейдер четвертого поколiння гарморського виробництва висiв в цiй системi четверту добу – зализував рани, якщо так можна сказати по вiдношенню до цiеi махини. Корабель був перероблений з легкого носiя в щось, напiвсередне мiж власне носiем i транспортним мiжсистемником. При переробцi зменшили кiлькiсть льотних палуб i стартових комiрок на догоду великим трюмам – капiтан цього просунутого корита вважав, що для рейдера головне – це великi, мiсткi трюми, в яких можна возити багато цiнноi здобичi. Зменшене число власноi москiтноi групи було компенсоване установкою декiлькох десяткiв турелей ближньоi оборони «КС-8» для захисту власноi тушки рейдера. Також було змонтовано декiлька башт «Гросс-6» для близьких контактiв з супротивником, який вiдмовиться добровiльно подiлитися своiм добром.
У останнiй свiй контакт з таким супротивником командi рейдера трохи не повезло: в глибокому, нiчийному космосi нарвалися на такого ж мисливця, як вони, тiльки бриларського – важкий носiй шостого поколiння був на декiлька порядкiв потужнiше i таким же агресивним. Жителi Торгового Союзу Брилар вiдверто недолюблювали сiрих рабовласникiв i псували iм нерви i шкiрку, де тiльки могли i як тiльки хотiли. А упiймати в нiчийному просторi гарморський кораблик було святом життя для екiпажiв кораблiв ТС Брилар. Правда цього разу, свято тривало недовго – отримавши пару подарункiв у борт, рабовласники спiшно ретирувалися iз негостинноi системи i вистрибнули в цiй, де з цiкавого була тiльки планетка з рiдкою сумнiвною атмосферою.
Що було незрозумiло, так це – чому iх не переслiдував той бриларець, адже для нього вони були легкою цiллю – таке питання собi задавав знову i знову капiтан цього недорейдера – недоносiя. Хоча вiдповiдь на питання лежала на поверхнi: ну що можна узято з такоi, за мiрками ТС Брилара, старизни – витрати не виправдовують можливих трофеiв. Тому, користуючись випадком, рейдер проводив ремонт свого корпусу – мiсцевий iнженер з парочкою технiкiв, досить успiшно усували наслiдки непередбаченого контакту iз злими бриларцями, матюкаючи i згадуючи увесь iх екiпаж, iх рiдню i увесь чортовий Брилар. Капiтан теж плювався i скрипiв зубами – замiсть багатих трофеiв – однi збитки. Тут його спантеличив зв'язкiвець:
– Капiтан, спостерiгаю вихiд iз стрибка. Фiксую опромiнення корпусу.
– Зрозумiв, дай подумати. Якщо це те самий рейдер, то швидше за все нас вже впiзнали, а якщо хто iнший, то можливо, це до нас летить здобич. У будь-якому випадку спочатку потрiбно упiзнати гостя – давай працюй, зв'язок.
– Є збiг сигнатури – малий борт, важкий КВП пiдтримки «Белз-4.2Д» – дивелiйський вирiб. Це або розвiдник, або очманiлий залiтний клiент, повiльно рухаеться приблизно в нашу сторону. При поточнiй швидкостi контакт через чотири години i двадцять двi хвилини.
По обличчю капiтана розповзалася задоволена усмiшка – навряд чи це розвiдник, для цих цiлей використовують iншi типи судiв – ймовiрнiше, що це шахтар-одинак. Ось тiльки незрозумiло, що вiн тут робить сам – звiдси однаково далеко i до найближчих систем Гармора i до систем ТС Брилара. Означае це що? – потрiбно брати!
– Капiтан, об'ект почав розгiн, вектор розгону вiдводить убiк вiд нас, з поправками на швидкiсть набору прискорення – стрибок буде через пiвтори години.
– Давай, викликай його – запропонуемо подiлитися майном, допоможемо самотньому шахтаревi, ха-ха-ха.
Присутнi в рубцi зв'язкiвець i зброяр пiдтримали смiх капiтана, потiм фахiвець з контактiв став викликати той КВП, що розганявся. Пiсля другоi спроби контакту на капiтана дивився свiтловолосий бiлошкiрий чоловiк рокiв тридцяти-сорока. Зробивши привiтну посмiшку, капiтан першим почав дiалог:
– І хто тут у нас лiтае?
– А хто тут цiкавиться i з якою метою?
– Цiкавиться той, кому сподобався твiй кораблик, та i ти, бiлошкiре м'ясо мене теж зацiкавив. Тiльки не подумай нiчого такого – нiчого особистого, просто раб зi своiм корабликом менi згодиться.
– Перетупцяешься як-небудь без мене i мого КВП, i взагалi: читай номер, лузер!
Пiсля декiлькох секунд мовчання вiдгукнувся зв'язкiвець:
– Капiтан, а що означае лузер?
– Мене бiльше цiкавить, який номер я повинен прочитати? І де цей номер шукати?
– Капiтан, цiль збiльшила швидкiсть набору прискорення – час до стрибка близько години.
– Вiдправте пару легких КВП на перехоплення, може дiстануть – капiтана дуже зацiкавив цей бiлолиций, що говорить загадками, ну i його кораблик, звичайно ж.
Останне розпорядження вiн вiддав чисто за звичкою – з поточноi позицii наздогнати суденце, що тiкае iз зухвалим гуманоiдом не представлялося можливим – нехай полiтають нероби, а то зовсiм розледачiли – спохмурнiв головний рейдер, спостерiгаючи, як вiд транспорту вiдiйшли двi бойовi одиницi i стали прискорюватися у бiк утiкача.
Макс спостерiгав за цiею грою в доганялки з усмiшкою – дiстати його було абсолютно нереально – хоч режим форсажу посилено знижував ресурс двигунiв, в даному конкретному випадку така мiра була цiлком виправдана. Все одно цей корабель вiн збирався помiняти на щось по новiше, хоча досi не визначився з тим, що б йому хотiлося.
– Болт, материнський корабель цих двох iдiотiв рухаеться або висить статично?
– Корабель супротивника займае статичну позицiю по вiдношенню до планети.
– Розрахуй точку, з якоi у нас будуть найбiльшi шанси на попадання в нього з некерованоi РСД – зробимо прощальний жест гостинним гарморцям вiд землянина Макса Шнiтке. Якщо звичайно нам дуже сильно повезе.
Десь через пару хвилин бортовий мозок прийняв рiшення i випустив у бiк ворога ракету – шанс потрапити в такий об'ект був нiкчемно малий, але кращоi точки для пострiлу далi по вектору розгону не буде. А ще через пiвгодини «Белз» укутався веселковим пухирем i провалився у виворiт космосу. Пройдений був ще один маленький етап довгого шляху.
Два ворожих КВП, зафiксувавши факт вiдходу в стрибок утiкача, синхронно розгорнулися i попрямували назад на материнський корабель. В цей час в ту ж сторону летiла ракета, випущена з корабля, що втiк з системи – паливо вона виробила вже через пару хвилин пiсля запуску i тепер рухалася за iнерцiею – як говоритися, на кого бог пошле. Жодним методом виявити ii було не можна – вона була схожа на самотнiй астероiд, що може летiти в нескiнченному просторi космосу тисячолiттями, не зустрiвши на своему шляху нiяких перешкод. Усi три лiтаючi об'екти iз-за рiзницi в швидкостях, досягли рейдера майже одночасно – услiд за КВП на палубу влетiла самотня мандрiвниця.
Ефект вiд появи непрошеноi гостi був схожий на бомбу, що розiрвалася – в прямому i переносному значеннi слова, а наявнiсть на палубi атмосфери тiльки посилила ефект. Все, що там знаходилося у цей момент, миттево перетворилося на великi купи високотехнологiчного смiття, подальше поширення руйнувань обiрвала аварiйна перегородка, що витримала вибух. Вибуховою хвилею розiрвало трьох технiкiв, яким не пощастило – вони у цей момент займалися обслуговуванням малих бортiв, розташованих на палубi – залишки викинуло в навколишнiй космос. Пiлоти, що знаходилися у своiх кораблях, уцiлiли – броня iх захистила вiд вражаючих елементiв, правда дiставати iх звiдти будуть тепер довго – з технiчного персоналу залишився тiльки один iнженер.
Все-таки це була проти-корабельна ракета, розрахована на пробиття бронi кораблiв, тому в незахищеному мiсцi вона наробила багато справ. Згодом, мiсцевий iнженер, що залишився в живих, ще довго намагався привести самостiйно свое судно у вiдносний порядок, клянучи i матюкаючи невiдомого пiлота, як справжнiй абордажник зi стажем. А капiтан рейдера того дня почав схилятися до думки про змiну виду дiяльностi – все якось невдало стало для нього складатися останнiм часом.
Для нашого утiкача знову потягнулися одноманiтнi днi стрибкiв в гiпер i назад – вiн вже втратив рахунок системам, через якi пролiтав – в однiй з таких вiн довчив пакет з чотирьох баз четвертого рангу, поставлених на вивчення.
– Боже мiй, я вже бiльше нiж пiвтора мiсяцi живу сам в цiй посудинi, коли б не спорт i бортовий ШМ iнодi зi мною не розмовляв на польотну тематику, я б вже давно звихнувся швидше за все.
Далi, дотримуючись плану, поставив на вивчення «Торгiвлю» п’ятого рангу – таймер показував майже сорок дiб – нi, я стiльки наодинцi бiльше не витримаю:
– Болт, доповiдь: де ми зараз, скiльки до кiнцевоi точки маршруту, нашi запаси?
– Система 02-СБ-133Ф – зона фронтира ТС Брилар, до кiнцевоi системи Лайна 22-СБ-108Л залишилося зробити шiсть стрибкiв – двадцять дiб по корабельному часу. По паливу: додатковий бак – 0 %, основний бак – 72 %, запасiв атмосферних картриджiв для бортовоi системи життезабезпечення на тридцять вiсiм дiб, запас води 21 % вiд повного об'ему.
– Зрозумiло. Проведи активне сканування об'ему на предмет енергетичних аномалiй – може тут теж хтось сховався нам на радiсть, тьху. Потiм, у разi негативного результату, пiдключай промисловий сканер i знайди менi парочку крижаних астероiдiв – воду потрiбно поповнити обов'язково, заразом i трохи вiдволiчуся вiд цих нескiнченних стрибкiв.
Бортовий ШМ витратив декiлька хвилин на виконання вказiвок пiлота:
– Активних енергоматриць на виявлено, опромiнення обшивки на виявлено. У системi е невеликий астероiдний пояс бiля останньоi планети – вiрогiднiсть знаходження необхiдного матерiалу там – 99,9 %.
– Звiдки така цифра, Болт – чому не 100 %.
– Завжди слiд брати до уваги мiнiмальний шанс негативного результату – здивував пiлота цей електронний працiвник.
Наступних декiлька годин кораблик маневрував у виявленому астероiдному поясi. За звичкою, технолог провiв вибiркову розвiдку частини простору – результат його порадував, як шахтаря – в скупченнi лiтаючих каменiв був виявлений ларт – близький аналог торувала по групi, чиiм концентратом був заповнений увесь трюм «Белза».
– Гм, i не дуже далеко вiд обжитих систем Брилара – при нагодi, можна сюди буде навiдатися – роздумував пiлот, нарiзуючи мiж тим лiд з найближчого астероiда. Процес йшов швидко, промисловi лазери рiзали замерзлу воду, як гарячий нiж масло – за пiвгодини необхiдний об'ем був нарiзаний i втягнутий в млин, звiдки прямим ходом потрапив у фiльтрувальний бак. Залишалося почекати три години, поки крихта розiйдеться у воду i профiльтруеться. У наступний момент технолога зацiкавив голос Болта:
– Бос, спостерiгаю нестандартний вiдгук вiд роботи промислового сканера.
Макс став переглядати данi, якi поступали на фронтальний голоекран, – ситуацiя йому нагадувала той день, коли вiн знайшов розбитий «Белз» в шахтарськiй системi свого першого рабського мiсця роботи. Сканер показував на брилу, що нагадуе зрiзану у самоi вершини коротку товсту морквину, завдовжки бiля пiв-кiлометру i дiаметром в основi цiеi морквини близько чотирьохсот метрiв також – такий усiчений широкий конус.
– Рухаемося по спiралi, шукатимемо аномалiю, яка дае таку реакцiю – сканер видавав значення вiд групи «зелених» сумiшей до сигналу, що вiдповiдав чистим металам. Важко навантажений кораблик став розкручувати широку спiраль навколо цiеi незрозумiлоi космiчноi каменюки.
– Нiчого не розумiю – задумливо говорив сам з собою пiлот – три години польоту по спiралi, i так кiлька разiв – скрiзь одне i те ж, нiяких штучних споруд або уламкiв, виглядае як звичайний астероiд. Звичайно форма у нього трохи неправильна для природного космiчного тiла, а так нiчого, що могло б його вiднести до штучного об'екту. Сканер мiж тим, так i продовжував «божеволiти», показуючи то один мiнiмум, то iнший максимум.
– Може я щось пропустив, потрiбно переглянути запис – дивишся, i щось знайду. Болт, припинити маневри, вимкнути усi сканери – бос думатиме.
– Прийнято, бос.
Технолог став переглядати запис свого тригодинного обертання навколо цiеi морквини – на це пiшло ще декiлька годин з урахуванням перерв на iжу i технiчних пауз, якi вiн робив для зняття втоми з очей i мозку. Нiчого такого, що б видiлялося або впадало у вiчi – така ж побита часом поверхня, як i у сусiдiв – дрiбнi i великi кратери вiд попадання астероiдiв, декiлька неглибоких трiщин в рiзних мiсцях морквини – все хаотично i безсистемно. Чоловiк вже збирався кинути це зайняття унаслiдок вiдсутностi результату, як раптом погляд зачепився за деяку неприроднiсть – один з великих кратерiв у вершинi конуса мав чорний колiр свого дна попри те, що свiтло вiд прожекторiв «Белза» падало на нього пiд тупим кутом – вiдблиск мае бути iншим.
– Болт, рухай в цю точку – сiдаемо бiля кратера, маса такого астероiда не дуже велика, щоб створити сильне поле тяжiння – гадаю, зможемо злетiти з нього спокiйно i без напруги.
Збирався в дорогу повiльно i ретельно: одягнув свiй технологiчний «ІТ4» – в ньому був вбудований пiдсилювач нейромережi, що було необхiдним чинником, оскiльки думав узяти з собою ремонтного дроiда з комплекту корабля – може доведеться щось-таки рiзати, та i одному йти туди було трохи страшнувато. Начепив на усi пояснi крiплення дихальнi патрони i акумуляторнi батареi – тепер його автономнiсть була теоретично на рiвнi чотирьох дiб. Марення звичайно, в туалет захочеться набагато швидше, але запас, як мовиться, кишеню не тягне. На стегновi крiплення причепив обидва пiстолети, заздалегiдь перевiривши стан накопичувачiв – вiдчув себе впевненiше i потопав до вхiдного шлюзу, прихопивши заразом i дроiда – останнiй спритно перебирав суглобовими манiпуляторами, рухаючись поряд з фахiвцем.
– Так, тут щось нечисто – Макс стояв на краю кратера i дивився на його дно – у свiтлi плечових прожекторiв свого скафа воно теж залишалося чорним, не вiдбиваючи свiтло назад. Доведеться подивитись зблизька на цю нелогiчнiсть… Бобик, поруч! – це так тимчасово звали дроiда.
А зблизька виявився ще один обман зору – дно «чорнiло» вертикально – ось такi фокуси видавав цей «морквяний» астероiд. Сама чорнота пояснювалася просто – це було, поза сумнiвом, штучною спорудою – перешкода, або люк всередину небесного тiла. Роздивляючись цю конструкцiю, новоспечений археолог приходив до думки про те, що вона йому нагадувала мембрану з павутино-подiбною структурою, «вплетеною» в матерiал перешкоди. Поторкав обережно рукою – вiдчуття такi, неначе засовуеш руку у в'язку смолу – матерiал пропускав рукавичку скафа всередину неохоче, а вiдпускав ще бiльш неохоче.
– Як би не застрягти тут, як муха на липучцi – припала до мiсця аналогiя – i як ii вiдкрити? Тепер стала зрозумiла неординарна поведiнка промислового сканера – ця брила була явно штучною усерединi.
Глава 2
Штучний iнтелект древнього корабля вже давно втратив вiдлiк часу з того моменту, коли пiлот i единий розумний на його борту, зробив останнiй подих. Вiдтодi корабель поступово помирав – навiть така наднадiйна технiка, яку робили його творцi – древня раса Де'галiр, що колись контролювала цю галактику, не могла зупинити час. Коли це було – десять тисяч рокiв назад або п'ятдесят тисяч рокiв назад, мозок корабля згадати не мiг – для нього поняття часу було вiдносним i другорядним. Вiн мiг iснувати ще довго – головне, щоб була енергiя для його псевдожиття.
Деякий час назад, знову ж таки, приблизно – пара сотня рокiв або тисяча – у нього стало наростати вiдчуття стурбованостi – головний реактор, як едине джерело його iснування, став зменшувати вироблення енергii. А енергiя для штучного розуму була усiм, тому, щоб максимально продовжити час свого iснування i виконати останнiй наказ свого пiлота, вiн став поступово вiдключати окремi секцii i примiщення корабля. Так, за декiлька сотень або тисяч рокiв, це диво iнженерноi думки древнього народу, поступово зробилося повним непридатним мотлохом, зберiгши лише у вiдносно «живому» станi два примiщення. Першим примiщенням була рубка, де знаходився сам мозок i другою була медична каюта, де в однiй з капсул лежало тiло древнього пiлота, а в iншiй лежало те, що повинне було знайти свого нового носiя. Не вважаючи, звичайно аварiйного шлюзу i аварiйного медичного дроiда на випадок, якщо потенцiйний майбутнiй носiй не зможе самостiйно дiстатися до капсули i його вмiсту.
Цим вмiстом були знання мертвого пiлота – цей розумний у своему довгому життi був конструктором на однiй з тисяч верфей зоряноi iмперii Де’галiр, що канула в вiчнiсть. Цi знання померлий iнженер перенiс в квазiживий iнфокристал – вдалу розробку учених iмперii, що дозволяе зберегти накопиченi знання i передати iх згодом будь-якому Де’галiру. Таким простим способом пiдтримувалася спадкоемнiсть поколiнь i швидко готувалися новi високоосвiченi iндивiди. Ця технологiя, згодом стала основою для системи навчання i пiдготовки фахiвцiв в сучаснiй Спiвдружностi.
Повертаючись до цього древнього корабля, слiд повернутися до його бортового мозку – катастрофiчна нестача енергii могла у будь-який момент припинити його iснування, не виконавши останню директиву хазяiна, який давно помер. А цього допустити вiн нiяк не мiг. Звичайно, впродовж такого тривалого знаходження в цiй точцi простору, вiн багато разiв спостерiгав кораблi розумних рiзних форм i розмiрiв, що пролiтають мимо – усi вони були украй примiтивнi, в порiвняннi з його кораблем. Тому мозок вичiкував – вiн шукав розвиненiшi екземпляри, якi були б ближчi по рiвню до його творцiв.
Проте йшли роки, столiття, тисячолiття i досконалому штучному iнтелекту ставало все зрозумiлiше i очевиднiше, що до рiвня його творцiв нiхто i близько не пiдiйшов. І тепер у мозку не було вибору – вiн iмплантуе цi знання першому розумному, який йому попадеться. Та ось, очевидно такий момент настав: енергiя на мiнiмумi, а бiля аварiйного шлюзу зараз копошився розумний, що на вигляд нагадував йому його творцiв. Рiшення було прийняте i древнiй пристрiй почав активнi дii, намагаючись втiлити в життя останню волю свого пiлота.
– Бобик, нумо, давай спробуй свiй рiзак на цiй смолi – iнших iдей у мене поки що немае – дослiдник вирiшив нацькувати на цю липку погань свого дроiда.
Чекати результатiв довелося недовго: плазма, мабуть, не сподобалася липкiй павутинi i пружна перешкода стала розходитися в сторони, починаючи вiд центру, оголивши у кiнцi цього процесу овальний отвiр, в який спокiйно могла пройти людина i його дроiд.
– Бобик, фу! Мiсце! – бiльше рiзати нiчого не потрiбно було, i тепер слiд було позначити своему ШМ порядок дiй, про всяк випадок.
– Болт, слухай диспозицiю на сьогоднi: я йду всередину, ти чекаеш мого сигналу двi години. Якщо пiсля закiнчення цього часу сигналу немае або мене немае – вiдправляеш на пошуки мого цiнного тiла дроiда, а коли знайдеш мою цiнну тушку – повертаеш ii на борт будь-яким способом.
– Потрiбно уточнення бос. Наскiльки твое тiло вважаеться цiнним: цiннiше нашого вантажу в трюмах або нi?
– Кха, кхе, гмм – та ти Болт зовсiм без уяви – мое тiло цiннiше за увесь концентрат, наявний в трюмах, включаючи сам корабель i тебе, i всього, що в ньому е. І це тiльки мала частина його цiнностi, зрозумiло, залiзяка?
– Так бос, тепер у мене е зразкове оцiнне число цiнностi твого тiла, у мене в пам'ятi взагалi немае таких даних по тiлах гуманоiдiв. Можеш не сумнiватися бос, твое тiло, зважаючи на його виняткову цiннiсть буде доставлено за призначенням.
