скачать книгу бесплатно
Ви не бачили ще героiнi, але вже знаете ii. До цього роздiлу вона незримо стояла в центрi всього. Вона звучала, як лейтмотив. Для неi малювалось тло з фарб, звукiв i пахiв. До сих пiр вона була лише маревом. Вона знаходилась поза нашою увагою, як i тi вiтряки та отари овець, що iх прийме Кiхана за лицарське вiйсько.
Лiза мае в нас свiй музичний супровiд. Це – кiлька нот, мотивiв, що весь час настирливо звучать в ii життьовiй арii, ii мотив тривожний. Бринить, бринить. Стрiла з дзаангом, шелестом простуе в тiло. Вихор зриваеться на верхах дерев, шуррр! – засвистить усе листя. Отара десь далеко тiкае з гiр у долину. Здалеку, здалеку. Мовчки мчить сонце в хмарах, i дивно, що вiд нього немае звуку. Гобой заведе зворушливий речитатив. Флейта простягне тонке павутиння. Баритонова труба проглаголе бучний гiмн. Тривога! Тривога!
Ми вже розповiли, що робитимуть сьогоднi, в п'ятницю, Маруся i ii анархiсти. Ми розповiли, як реагуватиме Байгород на смiливiсть i нахабство. Маруся, Байгород, анархiсти, п'ять пострiлiв i грузовик з кулеметами – iтиме все сьогоднi само по собi. День п'ятницю ми вiдводимо для Лiзи й Кiхани. Їх буде наче вiдiрвано вiд усього мiста. Вони не iстимуть цiлий день. Нам хочеться вiдсвяткувати найважливiшу подiю юностi як слiд. Ми iй присвячуемо цей роздiл.
