скачать книгу бесплатно
Нова зимова куртка для Пiкi. А також новi зимовi черевики!
Їжа!
Мiй телефон знову запрацюе! Бiблiотечнi картки активуються, а усi штрафи буде сплачено.
Ром!
Стерео, вiдеомагнiтофон, та нова музика для Пiкi!
Сигарiлли!
Пiсля того, як ми зробили цi пiдрахунки, нашi мрii були наче збитi вершки. Ранок був солодким, i хоча я була зовсiм гола, вiтер, який дув з вiдкритого вiкна в кiмнатi Пiкi, уже не здавався таким холодним та кусючим. Вiн був свiжим, наче весняна вода.
Пiкi почала вести записи.
Я вкрала робочий телефон та встановила новi лiнii.
Ми зiбрали всю поношену бiлизну, яка була в наших квартирах, та подiлили ii за категорiями.
Першою i останньою фундаментальною проблемою, з якою ми зiткнулися, була так звана «poste restante» або «пошта на вимогу». На той момент це був единий варiант, яким ми могли користуватися, оскiльки нам зовсiм не хотiлося, щоб хтось знав нашi справжнi адреси, не кажучи вже про нашi справжнi iмена.
Дивовижно, але бiльшiсть клiентiв була готова вiдправляти готiвку разом з адресами, на якi вони очiкували отримати товари.
Щодня менi доводилося ходити до пошти, щоб перевiрити, чи раптом Сюзаннi не надiйшло якихось листiв.
Ми отримали лише два листи. Сума у двох конвертах разом складала 800 марок, що вже була неабияка сума. Однак це було лише два листи. А потенцiйних клiентiв, якi здiйснили замовлення та погодилися попередньо надiслати нам грошi, було в рази бiльше.
Настрiй шампанського швидко згасав.
Я сказала Пiкi, що бiльше не пiду до пошти взнавати про пересилки на iм’я Сюзанна Лоретка. Я вже повторювала це питання щодня протягом двох тижнiв, майже завжди даремно, i я не збиралася бiльше бавити робiтникiв пошти.
– Ну тодi вигадай кращу iдею. Немае значення, що саме, головне, щоб нашi iмена або адреси нiде не свiтилися. Будь-що!
Я так i зробила. Я зателефонувала своему друговi Петрушцi й не прогадала. Ми домовилися, що орендуватимемо його банкiвський рахунок. Оскiльки Петрушка був чоловiком, жоден iз клiентiв не наважиться з’явитися бiля його дверей або надiслати йому любовнi листи, або запросити на побачення. Петрушка був геем i тому не мав дiвчини, якiй йому довелося б пояснювати все, якщо б одна зi згадуваних ситуацiй сталася. Якщо хтось би i з’явився пiд дверима або почав стежити за ним, вiн би просто побачив двох молодих хлопцiв. Хоча ми й були друзями, я не ходила до Петрушки надто часто, щоб хтось мiг подумати, що я живу з ним. Рахунок Петрушки був iдеальним для наших намiрiв. Петрушка мав роботу, що також означало, що вiн не був зобов’язаний показувати свiй банкiвський рахунок будь-якiй соцiальнiй службi. На додаток Петрушка працював у подiбнiй iндустрii, саме тому наша справа його навiть не здивувала.
Отже, Пiкi отримала новi вiйськовi черевики, якi коштували понад тисячу марок.
А я свою першу тисячу марок використала здебiльшого на прикраси.
Тепер ми нарештi могли пiти на вечiрку на Кайсан’емi! І тепер нам не доводилося брати зi собою кишенькову фляжку. І тепер ми можемо повертатися додому тодi, коли нам заманеться, оскiльки вже в станi заплатити за вхiд до другоi ночi. Знову моi очi заблищали бульбашками шампанського, а Пiкi знову смiялася як i тодi, коли ми вперше зустрiлися, i купила цiлий кошик троянд вiд флориста. Я сiла на колiна Пiкi, повернулася лицем до неi, цiлувала ii шию, аж поки комiр ii сорочки не став зовсiм мокрим. Ми знову танцювали повiльнi танцi. Долонi Пiкi ковзали по шовковiй тканинi мого нового плаття. Воно було наче шкiра тюленя, i я рухаласяу ньому, наче мене омивала вода та пестощi, а Пiкi, у свою чергу, заливала потоки пристрастi у моi вуха. Це був неймовiрний вечiр, неперевершена нiч та найпрекраснiший ранок. Пiкi так радiла своiм новим черевикам та моiм шовковим стегнам, що сповнювала мене ще бiльшою радiстю.
Наступного ранку я прокинулася, уже не турбуючись про те, як саме я встану з лiжка наступного дня.
Пiкiна ранкова метушня змусила мене усмiхнутись.
Лежачи в лiжку, я споглядала, як вона встала, скрутила сигарету й розпочала роботу з нашими рахунками, щось виписуючи рiвнесеньким калiграфiчним почерком у старомодному записнику з восковою печаткою. Тодi вона дiстала конверти та почала заповнювати поштовi вiдомостi. Я майже заплакала. Я нiколи б не побачила Пiкi такою. Вона погодувала кiшок, а тодi знову повернулася до роботи, iнодi присвистуючи, iнодi стукаючи по кнопкам калькулятора. Коли розрахунки були завершенi, вона розпочала створювати записи на касети. На першу касету було записано пiв години звукiв оргазму. На другу вона прочитала улюблену iсторiю клiента з порнографiчного журналу.
– Ти вже прокинулася? Тiльки-но подумай, цей чувак поспiшатиме з дому на роботу тiльки щоб дорогою послухати порнуху на плiвцi.
– Або пiти додому ранiше… охх такий змучений… щоб послухати… оперу.
–Або курс iноземноi мови!
– Охх, охх. Я зараз кiнчу!
– Давай, крихiтко, кiнчай! Кiнчай!
Два
Дiаманти i обiцянки,
та чеки на мiльйон доларiв
Усi життя ми втрачаемо
на Голлiвудських пагорбах
(Courtney Love Sunset Strip)
ЩОРАНКУ ОФІСНИЙ БУДИНОК НАВПРОТИ блищав немов рiздвяна ялинка. «Стриб-скок!» – свiтлячки у флуоресцентних трубках немов переслiдували один одного, освiтлюючи примiщення за примiщенням, затягуючи з собою людей. Щоранку я спостерiгала ту саму сцену. Я, вдягнена лише в мiй халат, стояла перед Йонатановим вiкном i курила мою вранiшню сигарету, без жодного задоволення ловлячи променi вранiшнього сонця. Я б i не прокидалася, якби Йонатан не збирався на роботу. Я не мала вставати, але все ж я однаково прокинулася. Я злiзла з лiжка та наклала на лице сироватку вiд зморшок. Випила свою ранкову каву, долила ще Йонатановоi кави та слухала шелест свiжоi газети. Я зробила ще кави й вiдчула спиною, що флуоресцентнi трубки на офiснiй будiвлi вже розпочали свою ранкову пробiжку вiд поверху до поверху. Йонатан, як завжди, розпочав свiй ранок, включаючи флуоресцентну лампу на кухнi, але потiм я завжди ii виключала та включала iншу лампу, яка давала принаймнi трiшки тепла.
Лiнii на моiх руках поглибшали. На щастя, мое лице не спiткала подiбна доля. Можливо, менi слiд використовувати для рук тi ж косметичнi засоби, що я використовую для обличчя. Нiколи ранiше моя лiнiя серця не була такою чiткою та видимою. Ось воно, рожеве розгалуження посеред моеi долонi, немов рана, з якоi здерли струп.
Пiсля моiх вранiшнiх сигарет я обережно намащую денний крем поверх сироватки вiд зморшок та чекаю на кухнi, поки вiн повнiстю не поглинеться.
Стiйка для тостiв на поличцi на кухнi так нiколи та не використовувалась. Те саме стосувалось сокочавилки для цитрусiв. Час вiд часу я ходжу i крапаю очнi краплi пiд моi нижнi повiки, щоб позбавитися почервонiння. Папiр продовжував шелестiти на кухнi. Дверi на сходовiй клiтцi то вiдкривалися, то зачинялися: усi йшли на роботу, як i незабаром Йонатан. Я почала сушити волосся. Ненавиджу ось так прокидатися вранцi й слухати, як усi збираються на роботу. Я розвернула фен трiшки вище. Вiдчула, як сльози навертаються на очi. Я маю ще нафарбувати брови та вii. А крiм того помити посуд, винести смiття та газети, пiти до салону краси, та безлiч iнших справ.
Натомiсть, щойно за Йонатаном зачинилися дверi, я повернулася до лiжка та встановила будильник так, щоб потiм мати вдосталь часу вдягнутися i сходити до крамницi, перш нiж Йонатан повернеться з роботи.
Неможливо залишитися при здоровому глуздi, прокидаючись рано-вранцi. Пiкi повнiстю погоджувалася зi мною щодо цього, саме тому нам так добре було разом. Ранкове свiтло та ранковi звуки завдавали нам страждань, тому ми ховалися вiд них пiд ковдрою на горищi. Якщо ж я вранцi поспiшала додому з Пiкiного мiсця, ми заспокоювали тривогу пiд час балачок по телефону.
А тепер, уже другий рiк, я вимушена переживати цi зовсiм неправильнi ранки.
Пiсля денного крему я використала праймер пiд макiяж i дала йому час для поглинання. Закурила сигарету. Ще освiжила очi краплями та схопила основу пiд макiяж, яку я обережно нанесла спонжем на шию. Я додала кремовi рум’яна на вилицi, якi утворилися, коли я втягнула щоки, а потiм припудрила лице. Запалила ще одну сигарету. Я пiдвела повiки, розтушовуючи темнiшi тiнi на зовнiшнiх кутках, а свiтлiшi – на внутрiшнiх. Пiсля цього я окреслила очi мокрими тiнями для повiк та вивела лiнiю пiнопластовим кiнцем пiдводки для очей. Я додала кохль на внутрiшню поверхню повiк та завершила все це водостiйкою тушшю. Пiдготувавши губи праймером, я пiдвела iх м’яким олiвцем для губ, намастила щiточкою стiйку помаду, припудрила iх, додала ще губноi помади та притиснула губи до серветки. Додала трiшки перламутру до надбрiвних дуг та вилиць. Тепер, поки я не надто стара для цього, я мала зробити все, що було в моiх силах. Перш нiж перейти до вибору одягу, я пiшла та заварила собi ще кави.
Поки я намагалася впоратися з кавоваркою, сiльничка впала на пiдлогу, а сiль висипалася на килимок. Я розплакалася. Я загнала сiльничку пiд стiл, а тодi пiшла до ванни та промокнула ватними дисками сльози, якi скупчилися в кутку очей, так щоб вони не мали змоги скотитися та зiпсувати увесь мiй макiяж. Інакше Йонатан може здивуватися.
Я повернулася до спальнi, щоб вiдкрити пакетик з колготками, а потiм витягнула нову пару, перш нiж сiсти на диван, та почати обережно натягувати iх на ноги. Однак спочатку я пiдпиляла нiгтi на однiй руцi, щоб не пошкодити колготки. Тодi я згорнула колготки Wolford 40 ден, якi, незважаючи на свою товщину, були того самого кольору, що й моя шкiра, саме тому складалося враження, що моi ноги зовсiм голi. Проносивши однi протягом цiлого дня, я могла спокiйно викинути iх у смiтник, а потiм дiстати нову пару Wolford з пакета. Приемно мати власну бiлизну, з якою ти можеш робити геть усе, що заманеться. Навiть якщо Йонатан буде ii знiмати. Але це не мало жодного значення.
На мить я завагалася: Chantelle чи La Perla, i обрала останнiй, а потiм ухопилася за аромат Mr. Burberry. Йонатан вже йшов. Я пiшла до зали, щоб його поцiлувати, уся така мила та напiводягнена, так нiби я i сама поспiшала. Але щойно за ним зачинилися дверi, я перестала грати у своi ранковi справи та закрила шторами офiсну сцену навпроти. Потiм я всiлася за стiл та повiльно закурила сигарету.
Перепочивши, я подумала, що, мабуть, зможу помити посуд пiсля пробудження. Палички для iжi та нуднi декоративнi фрукти Artek, що ми отримали як подарунки на новосiлля, та якi вже були в чомусь вимащенi. Або, можливо, я помию все зараз, щоб менi не довелося це робити пiсля сну. Отже, я розпочала роботу, а також випадково помила гранати, якi принiс декоратор iнтер’еру. Жбурнула iх до компосту. Закурила сигарету. На дверях холодильника залишилися слiди вiд пальцiв i плями вiд iжi. Я вирiшила iх видалити. Однак спочатку треба закурити. Крiзь вiкно я побачила людей, що поспiшали на роботу, а також лису собачку в куртцi та шалику вiд Burberry. «Мамо, зачекай!» – вигукнула маленька дiвчина в милому пальтi, намагаючись наздогнати свою маму. Я загасила сигарету в попiльничцi. Йонатан забороняв викидати недопалки з вiкна, що ранiше було однiею з моiх поганих звичок. Очевидно, тут це не прийнято, i саме тому Йонатан не хотiв, щоб пiд його вiкнами з’явився садочок iз бичкiв. Коли сусiди почали скаржитися, що сигаретний дим потрапляе до iхнiх квартир, Йонатан купив новий, бiльш потужний вентилятор. Я знову ледь не забула його увiмкнути.
Пiсля черговоi цигарки я спокiйно повернулася до свого макiяжу. Моя шкiра виглядала так, нiби вона була обтягнута яечним бiлком. Я розпилила трiшки весняноi води на шкiру, так щоб макiяж мiцно тримався, а моi вилицi отримали природне освiтлення, а все решта – темнiше. Я додала ще трохи тiней на брови, а коли яечна обтяженiсть зникла, я пiшла спати. Звичайно, немае нiчого корисного в тому, щоби спати з макiяжем, навпаки, це було навiть шкiдливо для моеi шкiри. Але коли я прокинуся, менi вже не потрiбно буде робити макiяж, i я швидше дiстануся до магазину. І тепер я могла довше поспати. І, у будь-якому разi, я мала прокинутися зранку, щоб Йонатан продовжувати вiрити, що я роблю бодай щось.
Я взяла снодiйне, встановила будильник на другу годину та згорнулася калачиком пiд пуховою ковдрою.
КОЖНОГО РАНКУ В ЙОНАТАНА я повторювала однi й тi самi дii. Кожен день був подiбний до попереднього з того моменту, як я з ним познайомилась. І кожен вечiр. Щоночi я дивилася на спину Йонатана. Щоб мене задовiльнити, вiн спочатку обiймав мене, але, коли нарештi засинав, то завжди вiдкочувався на iншу сторону лiжка, повертаючись до мене спиною. Вiн нiколи не спав обличчям до мене, саме тому ми нiколи не прокидалися, дивлячись у вiчi одне одному.
У Йонатана була ванна, що робило його значно приемнiшим, нiж бiльшiсть iнших чоловiкiв. Я могла приймати ванну годинами. Інодi я знову пускала гарячоi води та продовжувала купання. У ваннiй я мала змогу просто безперервно мовчки витрiщатися на стiну. Звичайно, коли його не було вдома, я могла витрiщатися на будь-яку стiну в квартирi, однак, коли Йонатан був поблизу, це б викликало занадто багато уваги.
Спочатку це ставалося надто часто. Але Йонатан раптово вихоплював мене з моiх роздумiв, запитуючи, про що це я таке мрiю. Вiн так часто повторював це питання, додаючи мое iм’я до нього, що я стала обережнiшою. Можливо я би не була такою обережною, якби Йонатан спитав, про що я думаю, але оскiльки вiн запитав, про що я мрiю… Я нi про що не мрiяла. Але якщо мое витрiщання на стiну видавалося Йонатону мрiянням про щось, то краще було б, щоб Йонатан не бачив цього. Незабаром йому би почало здаватися, що в мене з’явився хтось iнший. Або щось подiбне.
Нарештi я залiзла у ванну. Там вiн не мiг мене здивувати, так, як вiн iнодi робив, запитуючи щось про шоу, коли я робила вигляд, що дивлюся з ним телевiзор. Або якщо б я провела певний час на диванi або лiжку, споглядаючи на шпалери, Йонатан мiг би замислитися про це. Але купання та перебування у ваннiй може видаватися за догляд за собою, а Йонатан нiколи не перешкоджав моiм косметичним процедурам.
Купання чудово допомагало менi з моею тугою за жiночим тiлом.
Тепла ванна вiдчувалась як жiночi обiйми без хiтi. Вода нiжно пестила мою шкiру, наче це були жiночi руки.
Вода у ваннi вiдчувалася на моiй шкiрi як поцiлунки Пiкi, коли вони були великими та вiдкритими. Вiдчуття було, нiби я пливла в них. Наче моi руки почивають мiж Пiкiними ногами, там де слизько та глибоко.
Пiсля надто тривалого купання пальцi моiх нiг ставали мертвецько бiлими. Так наче кров та плоть полишили iх, залишаючи по собi лише зморшки, якi вони нiколи бiльше не заповнять.
Йонатан нiколи не казав, що хоче приеднатися до мене у ваннi, i це було чудово, тому що я б не знала, як ввiчливо йому вiдмовити. Можливо, сама ванна i була Йонатанова, однак процес купання належав лише менi.
Йонатан придбав гелi для душу, якi пасували його ранкам. Вони пахнули грейпфрутом та iншими ароматами, якi асоцiювалися зi здоровим ранком та гарантували активний початок активного дня. Пляшечки майорiли яскраво жовтим або синiм, наче кобальт, кольорами. Вони були ефективними та заощаджували час i простiр, оскiльки можна було використовувати гель одночасно як шампунь i гель для душу, вiн зволожував шкiру настiльки, що зникала необхiднiсть використовувати пiсля душу лосьйон для шкiри. Розумно.
Йонатан нiколи не витрачав надто багато часу, обираючи власнi миючi засоби. Вiн просто купляв нову пляшечку, якщо стара вже майже закiнчувалася. А тодi вiн викидав стару до смiтника. У його кутку ванноi не було жодного набору з напiвпустих пляшин або будь-якого можливого вибору.
Гелi для душу Йонатана не були призначенi для того, щоб насолоджуватися ванною ввечерi або митися разом. Вони не мали на метi замiнити дотик або пахнути безпекою. Вони не були призначенi для романтики запалених свiчок або для моментiв, коли хотiлося поплакати.
Коли я приймала ванну, то ховала пляшечки Йонатана пiд або за рушниками. Вони символiзували ранок, а менi зовсiм не хотiлося, щоб мене щось пригнiчувало, поки я була у ваннiй. Я хотiла нiжних спогадiв, спогадiв про смiх та бажання.
