скачать книгу бесплатно
Пiкi завжди замовляла таксi. І завжди залишала гарнi чайовi, хоча я не мала жодного уявлення звiдки у неi грошi i на це.
У ресторанi я могла б замовляти лише воду.
Однак Пiкi сказала, що вона не буде сидiти у ресторанi без гiдного напою.
– Чудово. Тодi не сиди. Я буду сидiти, а ти пий.
– Нiзащо.
Зi самого початку Пiкi завжди за мене платила, оскiльки менi зрiдка вистачало грошей бiльше, нiж на декiлька коктейлiв. А тим паче, щоб оплатити всi ii напоi. А оскiльки Пiкi щоразу до власного напою брала ще один для мене, я вже звикла до такого швидкого та марнотратного темпу, але була готова вiдмовитися вiд цього, якщо на це не вистачало грошей. Однак Пiкi не хотiла з цим миритися.
– Моя дiвчина не сидiтиме на вечiрцi без напою.
Ледве не всi стосунки розпочинаються з декiлькох мiсяцiв пестощiв та вiдвiдин барiв. Я ще не встигла достатньо перейнятися життям лесбiйки та вiдвiдати всi гей-бари Гельсiнкi. Те вiдчуття, коли ти перебуваеш у барi в ролi чиеiсь дiвчини, було зовсiм новим для мене. Менi нiколи не завдавало труднощiв потрапити кудись i не встрявати у бiйку. Я могла залишатися настiльки жiночною, як менi цього хотiлося, крiм того, Пiкi вже бiльше десяти рокiв була вiдкритою лесбiйкою, i iй вистачало достовiрностi, щоб нiхто й не посмiв випхати мене з черги до гей-клубу «Геркулес». Нiхто у гардеробi гей-бару «Менс Стрiт» не наважувався вкрасти решту Пiкi, а всi бармени звертали на мене увагу. Я почувалася цiлком спокiйно, поправляючи макiяж у жiночiй вбиральнi. Нiхто не перегородив би менi шлях на сходах, хоча я носила пiдбори.
Я була готова завжди продовжувати подiляти наше вiдкрите лесбiйське життя не тiльки тому, що це був единий спосiб гаяти вiльний час, а тому, що нашi побачення були единою причиною вийти з моеi квартири. І зовсiм не тому, що це була едина можливiсть показатися з моею коханою на публiцi.
Однак це було саме так для Пiкi, що я, звичайно, тодi не розумiла.
Лiто завершилось.
Пiзнiше стало зрозумiлим, як саме Пiкi могла дозволити собi всi цi чудовi лiтнi мiсяцi: за рiк до того вона торгувала наркотиками, а увесь минулий рiк вона провела випиваючи лише вдома, а до бару – нi ногою. Однак тодi я ще цього не знала.
КОЛИ МИ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ, у нас обох було дiагностовано важку депресiю. Ми приймали однаковi медикаменти, однак симптоми вiдрiзнялися. Терапiя Пiкi щойно завершилася, не тому, що вона бiльше ii не потребувала, а тому, що добiг кiнця курс терапii, наданий соцiальною службою. Пiкi так i не пiшла на останню зустрiч. Насправдi, бiльшiсть хворих робила так само. Остання зустрiч – це вже надто.
Щойно ми познайомилися, Пiкi показала менi свою медичну картку. Я прочитала документи i менi здавалося, що я все зрозумiла. Звичайно, я все зрозумiла, оскiльки бiльшiсть моiх друзiв мали серйознi психологiчнi проблеми. Ми усi цiкавилися психiатричною лiтературою, а ранок майже кожного розпочинався зi жменi пiгулок. Ми краще за наших лiкарiв знали, як подбати про себе, оскiльки мали вдосталь часу, щоб дослiдити себе та розгребти безлад у головi. Лiкарi рiдко коли призначали щось, чого ми не знали. Великий реестр лiкарських засобiв «Pharmaca Fennica» був нашою Бiблiею. Досвiд показуе, якщо ви самi не подбаете про послуги медичного психологiчного здоров’я, не будете задавати питань та вимагати бiльше та краще, нiхто за вас цього не зробить.
Саме тому я була переконана, що зрозумiла, про що йдеться. Крiм того, я знала, що ми все дослiдимо та виправимо.
Однак я не мала жодноi гадки про справжню ситуацiю Пiкi. Насправдi нiхто не мав. Пiкi нiкому не розповiдала. Єдине, про що вона згадувала, – це назва хвороби. У рiдкiснi моменти, коли Пiкi зустрiчалася з друзями та знайомими, вона говорила про все, окрiм цього. Інодi вона згадувала про рiзнi антидепресанти та транквiлiзатори. Однак це тiльки означало, що вона щось про них та знала.
У якийсь момент я зрозумiла, що депресiя Пiкi не була подiбна на мою власну або будь-яку iншу депресiю, яку я зустрiчала серед моiх знайомих. Звичайно, я ж звикла до людей, якi запивали депресiю або доводили себе пиятикою до депресii. Я знала, що не можна очiкувати вiд людей, якi перебувають в станi депресii, те саме, що i вiд iнших людей. Для людей в депресii надзвичайно важко зустрiтися з кимось, а вийти назовнi взагалi може стати неможливим завданням. Вони навiть можуть начисто забути про мiсяцi прожитого у депресii життя, хоча ззовнi здаватимуться цiлком звичайними людьми.
Основною ознакою моеi депресii було небажання зустрiчатися з iншими людьми, оскiльки тодi довелося б одягатися, приймати душ або вставати з лiжка, коли день ще не завершився. Однак я все ж iнодi бачилася з людьми, ходила на побачення та в гостi. Пiкi нiколи б не зробила будь-що з цього. Моя депресiя вiдображалася на горi листiвок та газет, якi скупчилися у коридорi, оскiльки менi не хотiлося iх вiдкривати або навiть викинути в смiття. Вона вiдображалася на зростаючiй горi брудного посуду на кухнi та зграi мушок, що дзижчала над ним. Однак моя депресiя була лише… звичайнiсiнькою депресiею.
Коли мiй стан був визнаний не загостреним, кiлькiсть мух не змiнилася, а пошта та газети не стали цiкавiшими, а я не стала бiльш соцiальною, хоча й це було так просто. Однак я перестала вигадувати причини, щоб пропустити сеанс терапii або лекцii. Вiдмовки бували найрiзноманiтнiшi: я не могла вирiшили, що вдягнути: спiдницю чи штани; закiнчилося молоко, i тому я не могла випити ранкову каву; закiнчилися ватнi тампони, i тому я не мала можливостi накласти макiяж так, як менi це подобалося. Здебiльшого я не приходила, бо менi просто було лiньки встати з лiжка. Я перестала скасовувати сеанс в останню мить, коли вже стояла, одягнена в куртку, бiля дверей, але ось бiда, порвався шнурок на взуттi й змусив мене заплакати та залишитися удома. Це було дiйсно значною змiною для мене, хоча будь-кому iншому так не здавалося. Усi решта помiтили б тiльки зграю мух та покритi сiрою плiвкою вiкна.
Цiлком можливо, що симптоми моеi депресii насправдi були частиною моеi особистостi або моя особистiсть сама собою була депресивною. Врештi-решт, я навiть не усвiдомлювала, аж поки не взнала вiд лiкаря, що мiй стан мае конкретний дiагноз: великий депресивний розлад.
Але депресiя Пiкi… Звичайно, кожна окрема депресiя унiкальна, але… Навiть тi, хто самi мають це захворювання, iнодi не в станi зрозумiти ситуацiю iншоi людини, навiть якщо вони мають однаковий дiагноз. Щось не сходилося. Щось було не так.
Квартира Пiкi завжди була надзвичайно охайною. Усi поверхнi та шкло блищали вiд чистоти. Нiколи не було брудного посуду. Навiть шкарпетки у шафi були складенi рiвнесенькими рядами, а гелi для душу у ваннiй вишикувались у порядку вiд пустого до повного. Пiкi регулярно змiнювала повiдомлення на автовiдповiдачi та складала усi пустi пляшки та банки на поличцi у шафi.
Депресивнi люди достатньо часто намагаються бодай щось зберiгати у порядку, саме тому можуть з’являтися певнi щоденнi ритуали. Однак у певний момент усi так чи iнакше гублять контроль. Але у випадку Пiкi, ii життя зовсiм не змiнювалося протягом десяти рокiв, а тримати порядок, здаеться, не завдавало iй жодного клопоту чи незручностей. Вона вставала з лiжка, щойно прокидалася. Вона зовсiм не звикла лежати протягом багатьох годин на диванi, переглядаючи документальнi фiльми про природу. Одна моя депресивна подруга полюбляла саме такi фiльми, оскiльки iншi телевiзiйнi програми здавалися iй надто однаковими. Єдиним винятком були мультфiльми.
Пiкi завжди гарно пахнула, наче лiтнiй бриз свiжоi бiлизни та Nivea. Їi волосся завжди було досконало пофарбоване, а шия завжди поголена.
Коли я спала i ii лiжку, то теж вiдчувала запах свiжовипраноi бiлизни.
НАМ ТАК І НЕ ВДАЛОСЯ нi в кого позичити грошей. Крiм того, ми вже достатньо були виннi нашим друзям. А банк нiколи б не дав кредит двом безробiтнiм жiнкам без будь-яких активiв. Родичi Пiкi лише щоразу повторювали те саме: «Іди працювати! Та почни заробляти грошi так само, як iншi». Однак це зовсiм нам не пасувало.
Ми мали щось придумати.
Що ж ми могли б зробити?
Пригадалася iдея, яка ранiше здавалася нам лише невдалим жартом.
Що завжди можна продати? На що завжди е попит?
Секс та наркотики.
Однак Пiкi не хотiла бiльше займатися розповсюдженням наркотикiв.
Отже, залишився тiльки секс.
«Цього разу я маю кращу iдею, анiж наш початковий план робити мiнет за грошi».
І справдi, новий план Пiкi був значно кращий:
Їi голос, моi ноги.
Їi муркотiння, мiй запах.
Їi смiх, моi груди.
Жодних облич, жодних побачень вживу.
Жодноi домашньоi адреси, жодних справжнiх iмен.
Жодного вказiвки про вiк.
Навiть жодних знакiв зодiаку.
Привiт, це Сюзi.
І це не мiй голос, а голос моеi подружки.
І моя подружка навiть не гетеро.
Моя подружка навiть нiколи не спала з жодним чоловiком.
Однак вона мае божественний голос. А я маю божественне тiло. Разом ми божественна Сюзанна Лоретка, чие iм’я ми запозичили з фiльму Бунюеля, а трусики – iз найближчого магазину одягу. Красунчику. 25-рiчна краля зробила фото в стрингах. Зателефонуй менi, якщо зацiкавився.
Таким чином голос Пiкi почав заробляти грошi. Таким чином ми прожили декiлька рокiв, аж поки наша сумнiвна дiяльнiсть не почала надто вже виснажувати, незважаючи на те, що на перший погляд це все здавалося зовсiм уже простим. Якби ми тiльки мали альтернативу…
Усе починалось iз невинноi гри. Оскiльки Пiкi ще ранiше лагiдно називала мене Вареником, вона почала вигадувати iсторii про мене та моi губи, щоб тягнути час. У певний момент усi цi iсторii завжди завершувалися тим, що я опускалася на колiна та робила комусь мiнет. Пiкi не хвилювали чоловiки, однак очевидно, ii збуджувала сама думка про те, що я комусь вiдсмоктую.
Спочатку я намагалася пояснити Пiкi, що нiколи в життi нiкому не робила мiнет, однак вона, здаеться, не надто менi повiрила. Тiльки щоб задовiльнити ii, я перестала сперечатися i просто погодилася. Так ось що сталося. Саме так. Я робила мiнет усiм хлопцям у моему рiдному мiстi. Так, у гаражi, за найближчим магазином, у шкiльнiй вбиральнi, у гардеробi, позаду смiттевих бакiв, у бiблiотецi, а також у лiсi, пiд мостом i на дитячому iгровому майданчику в мiсцевому парку.
Пiкi попросила показати iй, як саме я це робила та виставила палець. Отже, я iй показала. І iй сподобалося, як це виглядало.
– Скiльки? – хотiла знати Пiкi.
– Я нiколи не рахувала, – вiдповiла я.
– Тодi ти маеш не аби-яку репутацiю у своему рiдному мiстечку, – сказала Пiкi.
– Мабуть, так i е, – вiдповiла я.
Вона зажадала, щоб я розповiла в деталях про кожний акт, однак я вiдмовилася. Через те, що я не захотiла розповiдати, вона наказала менi показати ще раз, як саме я це робила, та дала менi фалоiмiтатор. Отже, я iй показала.
– Моя крихiтка мае неймовiрний ротик. Ти безумовно була зiркою мiнету! Ах ти моя розпусниця!
Вона пильно подивилася на моi губи.
– Послухай-но, ми могли гарно заробити на цьому.
Ми подивилися одна на одну, i нашi думки почали рухатися в одному напрямку.
– Звичайно, тiльки з презервативом. Нерозумно губити подiбний талант. Слухай, чоловiки згiднi платити великi грошi за першокласний мiнет. А з таким ротиком, як в тебе, нам навiть не буде потреби надто це афiшувати.
– Я не знаю як…
–Не бреши. Звичайно, я не збираюся примушувати тебе, але з такими грошима… Я беру вiдповiдальнiсть за всi зустрiчi, дзвiнки, повiдомлення та рекламу. Бiля тебе завжди буде хтось, щоб ти була в безпецi. Ти нiколи не пiдеш кудись одна. Усе буде чисто й просто. Декiлька хвилин задля декiлькох сотень евро. Невже це не генiально?
– Ти перебiльшуеш.
– Анi трохи!
– Ну добре, навiть якщо ти не перебiльшуеш, я не вiрю, що все так просто.
– Повiр менi, я знаю, що сьогоднi на це е великий попит. А як з моiм голосом, хiба ми не отримаемо клiентiв? На лiнiях сексу по телефону я завжди мала найбiльше хвилин та найбiльше постiйних клiентiв.
У цьому я навiть не сумнiвалася. Пiкi вмiла заворожити будь-кого, з ким говорила по-телефону.
– Однак моi губи та твiй голос не в однiй головi. А у двох.
– Саме так! Але кого це хвилюе? Я зваблю клiентiв по телефону та розпалю iх iнтерес, а потiм, коли вони зустрiнуться з тобою, вони тiльки побачать твоi губи та не зможуть думати про будь-що iнше. Повiр менi.
Декiлька рокiв тому Пiкi працювала оператором служби сексу по телефону «Чорна вдова». Безлiч дiвчат iз сiльськоi мiсцевостi, якi потрапляли у гомосексуальний свiт Гельсiнського району Каллiо, вважали, що це було неймовiрно круто. Серед друзiв Пiкi вихвалялася, що працюе позаштатним спiвробiтником в iндустрii розваг. Інодi здавалося, що Пiкi залюбки розкидалася словами, щоб насолодитися зацiкавленими поглядами iнших лесбiйок. І Пiкi справдi була неймовiрною в цiй справi. Вона заробляла бiльше, нiж будь-хто на лiнii. Своiм голосом вона щомитi лила солодкий нектар у вуха слухачiв, змушуючи мочки iхнiх вух вiдчувати тверду ерекцiю та потiти блискучими краплинами сперми. Усi, хто бодай раз поспiлкувались iз Пiкi, завжди телефонували ще раз. Навiть коли iй набридало i вона починала позiхати, куняла або забувала, що вона щойно сказала, це не мало жодного значення. Лише пiсля декiлькох надто довгих та надто коштовних дзвiнкiв, чоловiк на другому кiнцi мiг нарештi збагнути, що цей солодкий чарiвний голос зовсiм не серйозний i фальшивий! Невже за цим кашлем насправдi був прихований смiх?
Їi кар’ера в службi сексу по телефону завершилася листом, отриманим вiд ii начальника. У листi пояснювалося, що його служба мала певнi правила: заборонялось у жарт домовлятися про побачення, докоряти та насмiхатися з клiентiв. Пiкi мала це зрозумiти.
Пiкi усе розумiла, однак слiдувати цим правилам було для неi надто, саме тому вона вирiшила звiльнитися з «Чорноi вдови».
Пiд час розмов чоловiки часто намагалися домовитися про приватнi сеанси. Вони пропонували надiслати грошi напряму на банкiвський рахунок Пiкi, узгодити час, щоб вона могла дзвонити, та тривалiсть, або ж клiент питав, коли саме вiн мiг зателефонувати Пiкi. Однак Пiкi вже не мала сил на щось таке подiбне. Їй цiлком вистачало надокучливого гудiння в головi наприкiнцi робочого дня. Пiкi не була в станi далi це терпiти. Пiкi звiльнилася, тому що щось у ii головi клацнуло, i це клацання зовсiм не було таким кльовим, як Пiкi його описувала, коли вихвалялася у барi про свiй багаторiчний досвiд робити в подiбнiй службi.
Але зараз… ми ж разом… невже це спрацюе? Хiба в нас е вибiр?
Пiкi отримувала своi лiки безкоштовно за рецептом в аптецi, а менi так i не вдалося отримати такий. Я не розповiла Пiкi, що моi лiки закiнчилися, щоб зайвий раз ii не хвилювати. І менi не вистачало грошей, щоб купити ще. Пiкi вмовила соцiальну службу церкви розрахуватися за ii за телефон, але, звичайно, моя ситуацiя була зовсiм iншою, тому я просто викидала своi рахунки у смiтник. Іншi неоплаченi рахунки Пiкi старанно приховувала вiд мене, та все ж я знала про них, але нiчого iй не казала, тому що нiчого не могла з цим зробити. Неоплаченi рахунки турбували Пiкi значно бiльше, нiж мене. А я, у свою чергу, ходила стояти в черзi бiля церкви, щоб отримати безкоштовний пакет з булочками.
СПОЧАТКУ ПІКІ CКАЗАЛА, що все гаразд, i що вона дiстане декiлька клiентiв для сексу по телефону та заробить для нас достатньо грошей для прожиття. Сотня за лише п’ятнадцять хвилин. І вона обирала тiльки тих клiентiв, якi iй подобалися або яких вона могла стерпiти. Тепер вона сама могла вирiшувати. І вона знала, як саме треба дiяти: куди подати рекламу та що саме казати по телефону. Вона знала всi хитрощi: якщо клiент бажае побавитися з фалоiмiтатором – слiд увiмкнути електричну зубну щiтку; якщо клiент хоче почути, як хлюпае волога кицька – достатньо покласти палець до рота та потерти ясна, що, на мое власне здивування, створюе тривожно iдентичнi звуки.
І наш найперший клiент одразу спитав про трусики.
Таким чином ми розпочали наш перший сiмейний бiзнес. Попит був настiльки великим, що Пiкi перестала займатися сексом по телефону, а натомiсть зосередилася на утриманнi телефонного трафiку Сюзанни Лоретки. На нас вiдразу звалилося стiльки роботи! Ми ж бо жодним чином не були готовi до такоi активноi дiяльностi Сюзанни. Перш нiж я встигла лише дати нашiй компанii iм’я Сюзанна, ми вже мали в листi очiкування понад десять замовлень. Ми повиннi були обдумати нашу продукцiю та цiнову полiтику, встановити новi телефоннi лiнii, купити робочий телефон, взнати про поштовi витрати та канали розповсюдження iнформацii.
Ми були першопрохiдцями в нашiй iндустрii. Зараз вже будь-хто може отримати подiбну продукцiю на кожнiй другiй веб-сторiнцi; щоразу виникають усе новi методi рекламування. Однак ми були першими та потрапили в саме серце чоловiчого населення, яке тiльки i чекало на нашi послуги та вершковi краплини голосу Пiкi. Нашi телефоннi лiнii були перевантаженi, щойно ми подали перше рекламне повiдомлення про Сюзанну Лоретку. Воно було у виглядi телетексту. Привiт, красунчику. 25-рiчна студентка коледжу чекае у своiх трусиках, щоб чимскорiш надiслати iх тобi.
Перше рекламне повiдомлення про Сюзанну пробуло на екранi лише декiлька хвилин, але, на додаток до випадкових та несерйозних дзвiнкiв, ми отримали декiлька справжнiх замовлень. Те саме сталося пiсля другого та третього повiдомлення. Щогодини ми змiнювали повiдомлення та надсилали його в якостi телетексту. Агов, чоловiче, бажаеш купити ношенi трусики? Я 25-рiчна гаряча студентка коледжу.
Ми розмiстили нашi повiдомлення на усiх можливих форумах та сайтах знайомств. Ми надсилали iх в усi можливi мiсця, якi тiльки погоджувалися розмiстити подiбнi оголошення, або якщо це нам нiчого не коштувало або було достатньо дешево. Телетекст виявився найбiльш прибутковим, оскiльки такi повiдомлення також потрапляли до газет та iнтернету. Крiм того, це було цiлком новим явищем. На жаль, iз часом нашi повiдомлення почали перевiряти та видаляти, тому поступово стало зовсiм неможливо iх розмiщувати. Хоча водночас нiкого не турбували повiдомлення вiд чоловiкiв, якi шукають юних дiвчаток.
Звичайно, були й дзвiнки вiд людей, якi свято вiрили, що фотографii були безкоштовними. Що справдi iснувала гарна краля на iм’я Сюзанна, якiй просто захотiлося розiслати своi оголенi свiтлини по усiй Фiнляндii. Однак бiльшiсть все ж розумiла, що нашi послуги мають суто комерцiйнi мотиви.
Також були тi, хто нiколи й не чув про подiбнi послуги:
– Це жарт? Хто захоче чиюсь ношену бiлизну? Хочеш, я пришлю тобi моi старi шкарпетки?
– Огидно!
– Бридко!
– Ти божевiльна? Дiвчино, ти хоч розумiеш, що тобi необхiдна допомога спецiалiстiв?
– Це раптом не те, що так популярно серед японцiв?
Але, коли ми знайшли правильнi рекламнi канали, дурнi питання зникли.
Пiсля того, як першi чоловiки нарештi зацiкавилися трусиками, з’явився попит на iншi елементи нижньоi бiлизни: ми отримали запити на колготки та бюстгальтери.
Якимсь чином Пiкi передбачила, що будуть запити на тампони, але я однаково здивувалася, коли чоловiки почали питати i про них.
Коли нам зателефонував наш перший клiент-транссексуал, я взяла його на себе, оскiльки Пiкi зовсiм не розумiлась у жiночому одязi.
Трусики (залежно вiд уподобань клiента) – 100 марок.
Бюстгальтер (залежно вiд уподобань клiента) – 50—100 марок.
Колготки (якщо якiсть неважлива) – 100 марок.
Тампони (залежно вiд уподобань клiента) – 50 марок.
Вартiсть пересилки була включена до вартостi продукту, залежно вiд способу пере- силки.
Ми пiдрахували, що ми могли б отримувати п’ятдесят вiдсоткiв прибутку. Спочатку з нашого прибутку вираховувалися телефоннi збори, а також решта витрат, таких, як марки, пакувальнi матерiали, полiетиленовi пакетики, а також сама сировина, тобто трусики та iнше. Решта прибутку роздiлялася порiвну.
Можливiсть полiпшення нашого фiнансового становища вплинула на наш настрiй, немов шампанське.
