скачать книгу бесплатно
Пiдсумовуючи, зазначимо, що в умовах сучасноi Украiнi пiд акультурацiею слiд розумiти вплив евро-американських соцiально-економiчних й культурно-сiмейних цiнностей на соцiально-економiчнi й культурно-сiмейнi цiнностi украiнськоi родини, в результатi чого вiдбуваеться втрата ii самобутностi, змiна сiмейних орiентирiв, поступове нiвелювання iнституту сiм’i, без якого неможливо забезпечити суспiльне здоров’я та державну стабiльнiсть.
Дж. Беррi подае розширений перелiк змiн, якi вiдбуваються в результатi акультурацii на груповому та особистiсному рiвнях. На груповому рiвнi – це фiзичнi змiни (нове мiсце проживання, iнший тип ведення господарства, пiдвищена густота населення, урбанiзацiя, пiдвищена атмосферна забрудненiсть тощо); бiологiчнi змiни (новi дiетичнi особливостi, незнайомi хвороби); полiтичнi змiни (недомiнуючi групи пiдпадають пiд контроль, втрачають свою автономiю); економiчнi змiни (втрачаються старi традицiйнi заняття, з’являються новi форми зайнятостi); культурнi змiни (мовнi, релiгiйнi, освiтнi, змiни в мiжгрупових та мiжособистiсних вiдносинах). На особистiсному рiвнi iснують два цiкавих феномени: по-перше, вiдбуваеться ряд психологiчних змiн (змiнюються старi погляди i ставлення до речей, з’являються новi прiоритети, змiнюються особистiсна та етнiчна iдентифiкацiя), по-друге, виявляються соцiальнi i психологiчнi проблеми [1].
Одним з основних стимулiв для подальшого поширення явища акультурацii е глобалiзацiя. Глобалiзацiйнi технологii презентують нову систему цiнностей, яка впливае на традицiйнi, духовно-моральнi засади життя людей. Збiльшуеться час та енергiя, якi затрачаються на використання нових iнформацiйних та телекомунiкацiйних технологiй, натомiсть ущiльнюеться сфера емоцiйного, духовного спiлкування мiж членами родини, що послаблюе сiмейнi узи та збiльшуе кiлькiсть конфлiктiв та непорозумiнь у сiм’i.
Найбiльшого поширення явище акультурацii зазнало в процесi активiзацii мiжнародноi мiграцii, масштаби якоi в незалежнiй Украiнi набули небаченних розмiрiв. Економiчнi труднощi перехiдного перiоду, безробiття та неповна зайнятiсть, низькi доходи трудящих, затримки з виплатою зарплатнi та пенсii примусили багатьох людей шукати заробiтку за кордоном.
Згiдно iз результатами загальнонацiонального соцiологiчного монiторингу, досвiд тимчасовоi трудовоi мiграцii за кордон набули члени 10,2% украiнських сiмей. Оскiльки в краiнi нараховуеться приблизно 15 млн. сiмей, це означае, що з метою заробiтку за кордон виiжджали принаймнi 1,5 млн. осiб. Мiнiстерство працi та соцiальноi полiтики Украiни зробило висновок, що загальнi обсяги трудовоi мiграцii з Украiни сягають близько 2 млн. осiб, а Уповноважена Верховноi Ради Украiни з прав людини Н. Карпачова назвала цифру – близько 7 млн. громадян. Якщо в серединi 90-х рокiв однозначно переважали кiлькаденнi виiзди, а бiльше мiсяця тривали не бiльше 20% поiздок, то на початку XXІ ст. найбiльш поширеними виявилися поiздки термiном вiд 1 до 6 мiсяцiв, на такий термiн виiжджали здебiльшого до Росii, Польщi, Нiмеччини, а кожна п’ята поiздка була спрямована переважно до Італii, Іспанii, Португалii та тривала в середньому 1,5-2 роки [9].
Якщо короткотривалi поiздки за кордон сприяють ознайомленню з культурою чужого народу, то тривалi поiздки з часом перетворюються в один з факторiв асимiляцii культур. У процесi адаптацii до нового середовища змiни iдентичностi, особливо етнокультурноi, вiдбуваються практично у всiх мiгрантiв, незалежно пiд причини мiграцii. Зважаючи на те, що 58% трудових мiгрантiв становлять одруженi, а загальна кiлькiсть домогосподарств, в яких проживали трудовi мiгранти, складала близько 1,2 млн. осiб, то першi акультурацiйнi прояви починае вiдчувати на собi сiм’я. Змiни у сiм’i розпочинаються з побутового рiвня (наприклад, способу харчування) та закiнчуються переоцiнкою сiмейних вiдносин. Змiна цiннiсних орiентацiй щодо шлюбно-сiмейних вiдносин вiдбуваеться серед молодого поколiння, незважаючи на те, що сiм’я i надалi мае важливе значення. Так, значно вiдкладаеться вiк вступу до шлюбу, з’являються новi форми сiмейних вiдносин, заснованих на консенсуальних шлюбах, посилюеться регулювання кiлькостi та термiнiв народження дiтей в сiм’ях, поширюеться малодiтнiсть та однодiтнiсть.
Найперших змiн зазнае репродуктивнi функцiя сiм’i, на яку найбiльше впливають збiльшення кiлькостi розлучень та зменшення кiлькостi шлюбiв, на ii основi можна простежити усi негативнi ознаки змiни сiм’i. Починаючи з 1990 р. вiдбуваеться стрiмке збiльшення коефiцiента розлучуванностi та зменшення коефiцiента шлюбностi (рис.1).
Данi рис. 1 засвiдчують, що в 2009 р. рiвня 1990 р. по досягнув жоден показник. Це, безумовно, пов’язано не тiльки з несприятливою економiчною ситуацiею, але й iз змiною репродуктивних установок сiмей.
Станом на 1990 р. було зареестровано 482,8 тис. шлюбiв та 192,8 тис. розлучень, за пiдсумками 2006 р. – 355 тис. шлюбiв i 179,1 тис. розлучень вiдповiдно. Проте 2007 р. продемонстрував певнi змiни в тенденцii: 416,4 тис. шлюбiв, 178,4 тис. розлучень. Такий сплеск шлюбностi (понад 400 тис. уперше за 12 рокiв) можна пояснити стереотипними уявленнями, забобонами щодо успiшностi шлюбу, укладеного високосного року. Як свiдчення бачимо падiння шлюбностi у 2008-09 рр. до рiвня 2004-05 рр. та зниження рiвня розлучуванностi, яке дослiдники пов’язують iз економiчною кризою, що сприяе згуртуванню сiм’i для вирiшення спiльних проблем, а не ii роз’еднанню. До речi, високий показник розлучень мае мiсце не лише в Украiнi. Порiвняння кiлькостi розлучень в Украiнi, Росii, Польщi, Словаччинi та Бiлорусi дае змогу побачити, що на 100 осiб в Украiнi – 3,2 розлучень, в той час, як, наприклад, у Польщi – 1,5. Найгiршою е ситуацiя в Росii – 4,4 розлучення на 100 осiб [3].
Сiм’я в сiльськiй мiсцевостi завжди була середовищем пiдтримання шлюбних та родинних традицiй, тiсних сiмейних взаемодiй внаслiдок специфiчностi ведення домашнього господарства та побуту. За роки незалежностi саме сiльська сiм’я вiдчула на собi всю важкiсть кризових явищ, що знайшло вiдображення у зростаннi показникiв розлучуванностi у сiльськiй мiсцевостi в 1,6 разу за одночасного зниження показникiв шлюбностi в 1,5 разу.
У мiських поселеннях в останнi роки – навпаки, спостерiгаеться зниження показникiв розлучуваностi поряд iз деяким пiдвищенням коефiцiента шлюбностi, що окремi дослiдники пояснюють впливом економiчноi кризи, яка згуртовуе людей.
Негативним явищем е також те, що понад 50% розлучень припадають на вiк шлюбу вiд 1 до 9 рокiв. Адже це саме той перiод у сiм’i, коли народжуються дiти, якi потребують уваги i пiклування обох батькiв, особливо у першi роки життя. Ця ситуацiя спричинюе зниження народжуваностi у людей репродуктивного вiку та трансформацiю поглядiв пiдростаючого поколiння на шлюб та сiм’ю. Науковцями доведено, що дiти, якi виросли у неповнiй сiм’i, е бiльш емоцiйно нестабiльними, а несформованi рольовi вiдносини пiдвищують ризик розлучення в iхнiх майбутнiх сiм’ях. Лише 44% сiмей, що розпалися у 2008 p., не мали спiльних неповнолiтнiх дiтей, а у 56% подружжiв були дiти вiком до 18 рокiв.
Внаслiдок низки несприятливих соцiально-економiчних умов (економiчна криза i, як наслiдок, – падiння рiвня життя бiльшостi населення; невпевненiсть у майбутньому; змiщення календаря народжень у 80-х роках на бiльш раннiй перiод; змiни у структурi населення дiтородного вiку; погiршення здоров’я, у тому числi – репродуктивного, надсмертнiсть чоловiкiв) вiдбуваеться зменшення кiлькостi народжень (657,2 тис. немовлят 1990 p., 472,7 тис. 2007 р. й спостерiгаеться деяке зростання до 512,5 тис. ос. у 2009 р.) i зменшення розмiрiв сiм’i, звiдси старiння населення та його депопуляцiя (з огляду на переважання в Украiнi простих сiмей, поняття «домогосподарство» та «сiм’я» практично тотожнi, i для спрощеноi характеристики ситуацii вони будуть розглядатися нами як iдентичнi). В останнi десятирiччя спостерiгаеться зменшення середнього розмiру сiм’i вiд 3,5 осiб у 1959 р. до 2,6 осiб у 2009 р.
Велика частина однодiтних сiмей вказуе на нереалiзованi репродуктивнi орiентацii на дводiтнiсть. Лише 14-16 % сiмей хотiли б мати одну дитину. Двi третини сiмей хотiли б мати дводiтну сiм’ю за наявностi усiх необхiдних умов. Кожне п’яте подружжя (22%) дотримуеться думки, що у сiм’i повинно бути трое та бiльше дiтей. Установка на однодiтнiсть переважае серед подружнiх пар, якi ще не мають дiтей, i вона поступово послаблюеться в мiру переходу до одно- та дводiтних сiмей. Згiдно з опитуванням, бiльшiсть дводiтних сiмей хочуть мати саме двох дiтей, тобто вони реалiзували своi дiтороднi орiентацii. Натомiсть серед однодiтних сiмей лише 12% дотримуеться думки, що в сiм’i мае бути одна дитина, двi третини хотiли б мати двох дiтей, ще 20 % – трое та бiльше[11]. Меншу кiлькiсть дiтей можна розглядати як стратегiчний вибiр сучасноi сiм’i, яка прагне зберегти певний рiвень матерiального достатку i забезпечити дiтям кращу якiсть догляду, виховання, освiти.
Як i в iнших краiнах свiту (особливо европейських), для яких характернi високi показники розлучуваностi та поширене безшлюбне материнствi, в Украiнi спостерiгаеться стiйка тенденцiя до зростання частки неповних сiмей, кiлькiсть яких у 2009 р. становила 7,5%. В загальнiй кiлькостi неповних сiмей частка сiмей, в яких вiдсутня матiр, склала 5,2%; питома вага сiмей, в яких не було батька, становила 92,1%; частка домогосподарств, де вiдсутнi батьки, була на рiвнi 2,9%. За роки незалежностi суттево зросла частка позашлюбних дiтей. Якщо у 1991 р. кiлькiсть дiтей, народжених поза шлюбом, сягала .12%, то вже 2007 р. ця цифра сягнула 21,4%, а в Криму – 28%, на Прикарпаттi – 11%. Основна частка позашлюбних народжень припадае на жiнок 20-34 рокiв. Експерти прогнозують, що вже скоро кожна третя дитина в Украiнi може бути позашлюбною. При цьому, лише 32% украiнцiв негативно ставляться до матерiв-одиначок [8].
Стрiмке зростання позашлюбних народжень спостерiгаеться у бiльшостi европейських краiн з 80-х рр. минулого столiття. На початку XXI ст. у бiльшостi краiн Пiвденноi Європи частка позашлюбних народжень була близькою до 10%, у той же час у Данii, Францii, Великiй Британii, Фiнляндii – понад 40%, а в Болгарii, Естонii, Норвегii, Швецii – понад 50%. Британська дослiдницька компанiя Асnielson, провiвши опитування в 41 краiнi, дiйшла висновку, що в нинiшнiх умовах iнститут шлюбу проiснуе максимум до 2050 р.[8].
У сучаснiй Украiнi кожна п’ята дитина народжуеться у матерi, яка не перебувае в офiцiйно зареестрованому шлюбi. До основних чинникiв, що. сприяють народженню дитини поза сiм’ею, дослiдники вiдносять: юридично не оформленний шлюб, який з певноi причини не рееструеться; незареестрованний шлюб, який розпався до народження дитини; народження жiнкою дитини «для себе»; розлучення або овдовiння жiнки, яка очiкуе дитину; небажана вагiтнiсть, яка не була перервана з певноi причини [12].
Рiзке зростання частки позашлюбних дiтей стало наслiдком збiльшення кiлькостi консесуальних шлюбiв. Найбiльшого поширення такi шлюби одержали у чоловiкiв у вiцi до 20 рокiв, а в жiнок – у вiцi до 18 рокiв [20]. Поширенiсть таких шлюбiв серед молодi свiдчить про змiни матримонiальноi поведiнки молодi та вказуе на поширення нових традицiй «пробних» шлюбiв.
Вiдбуваеться збiльшення кiлькостi одиноких людей. За мiжпереписний перiод (1989-2001 рр.) значно зросла частка домогосподарств, що складаються з однiеi особи (на 150%), i становила у 2008 р. 23,7%. Дослiдники пов’язують це iз значним пiдвищенням показникiв смертностi та розлучуванностi [15].
Гостро постае проблема неповнолiтнiх одинакiв, тобто сирiтства, в тому числi соцiального, що е одним з деструктивних проявiв функцiонування сiм’i. Джерелами поповнення соцiального сирiтства стають мiграцiя, розлучення, засудження батькiв, позбавлення iх батькiвських прав, стихiйнi лиха, аварii та катастрофи на виробництвi i транспортi, передчасна смерть батькiв, рiзке зростання кiлькостi вiдмов матерiв вiд утримання i виховання своiх дiтей. Поза сiм’ею i державною дитячою установою неповнолiтня людина часто опиняеться на вулицi [7].
Ще складнiшою сiмейною проблемою, яка переростае у соцiальну, е виховання дiтей мiгрантiв, залишених в Украiнi, особливо у випадках тривалоi вiдсутностi обох батькiв [9]. Вiдсутнiсть батькiвськоi сiм’i нiвелюе уявлення молодих людей про сiмейнi ролi та ускладнюе в майбутньому створення та повноцiнне функцiонування власноi сiм’i.
Сiм’я е основним iнститутом, що визначае демографiчний та соцiально-економiчний розвиток держави. Але в украiнському суспiльствi вiдбуваеться змiна цiннiсних орiентацiй на шлюб та сiм’ю, стiйке переважання малодiтностi неоднозначне розумiння сiмейних ролей та обов’язкiв членами подружжя, вiдсутнiсть орiентацiй на здоровий спосiб життя, що пiдкрiплюються важким економiчним становищем бiльшоi частини украiнських родин та високою мiграцiйною активнiстю, сприяють поширенню кризових явищ на все суспiльство, що загрожуе здоровому iснуванню нацii та повноцiнному вiдтворенню поколiнь. Враховуючи те, що в Стратегii демографiчного розвитку Украiни на 2006 – 2015 рр. вiдводиться основна роль у забезпеченнi стабiльностi державного розвитку через вiдновлення сiмейних цiнностей, забезпечення морального здоров’я сiм’i, виховання свiдомого батькiвства та запобiгання соцiального сирiтства; збереження традицiй середньодiтностi там, де вони ще iснують, та формування настанов на дводiтну родину; формування украiнськоi нацiональноi iдеi, гордостi за украiнську державу, що протидiятиме емiграцiйним настановам[16], важливо передбачити видiлення й освоення державних коштiв на змiцнення украiнськоi сiм’i, зокрема на посилення економiчних основ кожноi родини, будiвництво житла, полiпшення виховного процесу в школах i за iх меясами. Практичне впровадження зазначених заходiв е дуже важливим в свiтлi кризових процесiв, що вiдбуваються у сiм’ях. Тому завданням не тiльки держави, але й доброчинних органiзацiй, найрiзноманiтнiших iнституцiй е запровадження дiевих заходiв для пом’якшення кризових тенденцiй в сiмейних органiзмах, що мае стати запорукою соцiально-економiчного та суспiльно-полiтичного розвитку краiни.
Список використаних джерел
1. Бурбело О. Р. Соцiальна адаптацiя iммiгрантiв в iноетнiчному середовищi поняття та сутнiсть [Електронний ресурс] / О. Р. Бурбело.
2. Вiльна енциклопедiя Вiкiпедiя. [Електронний ресурс]. Гайналь T. Критерii амбiвалентностi кризи сучасноi сiм’i. [Електронний ресурс] / Т. Гайналь.
3. Данi з веб-сторiнки. [Електронний ресурс].
4. Енциклопедiя «Словопедiя». [Електронний ресурс].
5. Йовенко Л.І. Стан украiнськоi родини i родинного виховання у XX столiттi.
6. Козубовська І. Аналiз деяких соцiальних проблем сiм’i [Електронний ресурс].
7. Копистинська І. Украiнська сiм’я з европейським обличчям. [Електронний ресурс].
8. Левцун О. Масштаби трудовоi мiграцii. [Електронний ресурс].
«Дзеркало тижня» №5 вiд 14 лютого 2009
Сiм’я—таемниця вiдданого кохання: вчення про iнтимну i духовну сфери
Вiкторiя Сорокопуд
Кажуть, у нашiй державi функцiонують близько 900 вищих навчальних закладiв, кожен iз яких щорiчно випускае десятки тисяч дипломованних спецiалiстiв. Вони виходять у мантiях i з дипломом, щоб вiдразу смiливо впiрнути в «кар'ерне море». Може, саме тому з-помiж усiх iнститутiв Украiни так вирiзняеться заклад, у якому немае анi синiх iз золотим залiковок, анi деканiв, анi проректорiв, анi дипломованних випускникiв, адже в ньому проходять пiдготовку до… сiмейного життя. Львiвський Інститут родини та подружнього життя, заснований 1997 року, – явище справдi унiкальне. Тепер, коли так багато говорять про руйнацiю украiнськоi сiм'i, його працiвники ведуть науково-дослiдну роботу i впроваджують конкретнi програми з реабiлiтацii сiмейних цiнностей в украiнському соцiумi. Хтось може сказати, що таких шкiл, тренiнгiв i центрiв в Украiнi i без того не бракуе. Та, незважаючи на iхню дiяльнiсть, розлучень i абортiв у нас все одно забагато. Адже зазвичай ми просимо допомоги гiльки тодi, коли морська вода вже щосили ллеться через пробоiну в днищi сiмейного судна. І мало хто нинi розумiе, як важливо ще до створення сiм'i дати молодим людям «iнструкцiю з судноводiння». Фактично, Інститут родини одним iз перших в Украiнi розпочав широкомасштабну роботу з пiдготовки юнакiв та дiвчат до подружнього життя, ознайомлюючи з його психiчними, сексуальними й духовними складовими через вчення католицькоi церкви. Щоб дiзнатися, як побудовано навчальний процес, якi програми й предмети вивчаються в рамках пiдготовки до сiмейного життя i наскiльки поширене в Украiнi саме поняття пiдготовки до шлюбу, «ДТ» звернулося до директора Інституту родини та подружнього життя, доктора фiлософii Юрiя ПІДЛІСНОГО.
– Першi нашi кроки були пов’язанi з випуском книжок, якi могли б допомогти людям зрозумiти, що таке сiм’я з церковного погляду. Потiм церковна влада попросила нас розпочати пiдготовку молодi до шлюбу. Чому? Пiсля виходу УГКЦ з пiдпiлля безлiч юнакiв та дiвчат почали йти на вiнчання, хоча бiльшiсть iх i не були готовi до цього таiнства. Щоб це не перетворилося на моду й чисту формальнiсть, потрiбно було допомогти парам, якi готувалися до вiнчання, зрозумiти його сутнiсть. Невдовзi було розроблено невеличкий курс, який складався з 10—12 зустрiчей, туди запрошувалася кожна пара, котра готувалася пройти обряд вiнчання у греко-католицькiй церквi. Спочатку це вiдбувалося тiльки у Львовi, у примiщеннi Львiвськоi Богословськоi академii (тепер це Украiнський католицький унiверситет), але згодом такi пiдготовчi курси почали пробувати вести парафiяльнi священики, а також священики з iнших мiст. Незабаром Синод епископiв вирiшив розробити едину для всiеi греко-католицькоi церкви програму пiдготовки до шлюбу. Сьогоднi – це 18 зустрiчей, подiлених на певнi блоки.
Перший, богословський, мiстить у собi п’ять зустрiчей зi священником, який розповiдае молодим людям про таiнство шлюбу в контекстi християнськоi вiри, пояснюе, чому вiн е – нерозривним.
У другому, медичному блоцi, що його проводять медики, висвiтлюються теми сексуальних стосункiв подружжя. У нашi днi – ще живе стереотип, вiдповiдно до якого церква на сексуальнi стосунки дивиться як на щось нечисте. Насправдi все не так. Людину створено як чоловiка i жiнку, тобто кожен iз нас мае конкретнi фiзiологiчнi i психологiчнi особливостi. Господь побажав, щоб рiд людський продовжувався через статевий зв’язок, що означае: сексуальнi стоснуки поеднанi не лише iз задоволенням, а й iз зачаттям нового життя, яке мае вiдбуватися в сiм’i. На превеликий жаль, сучасний свiт, що прагне стати дедалi бiльш постхристиянським, вiддiляе статевi стосунки вiд кохання та сiм’i, а отже – й вiд поняття вiдповiдальностi. Тому сьогоднi церква мае не лише визнавати цю сферу, а й говорити про неi у позитивному свiтлi. У сучасних потоках iнформацii забагато розпусти й ханжества, молодь найчастiше бере «на озброення» лише мiфи про статеву сферу, котрi з реальним життям нiчого спiльного не мають. Оскiльки церква проголошуе сiм’ю одним iз Таiнств, одне з ii завдань – правильно подати вчення про iнтимну сферу, показати ii красу та делiкатнiсть.
Третiй блок називаеться бiоетичним. У ньому розповiдаеться про природне планування сiм’i, йдеться про вiдповiдальне батькiвство, коли чоловiк i жiнка, спираючись на науковi знання про природу iнтимного спiлкування та духовнi складовi, свiдомо пiдходять до питання зачаття, вагiтностi й народження дитини. Ще один блок присвячено психологiчним засадам сiмейноi гармонii. Його веде психолог, який не тiльки пояснюе психологiчнi вiдмiнностi мiж чоловiками та жiнками, а й допомагае парi розiбратися в тому, шо е закоханiсть, а що е справжнiм коханням, розповiдае про причини сiмейних дисгармонiй та iх подолання. Сьогоднi всi прагнуть стабiльностi, хочуть впевненостi в завтрашньому днi, мрiють стати щасливими, але при цьому не завжди розумiють, як цього досягти. Є одна парадоксальна iстина, яку чимало богословiв навiть називають парадоксом церкви. Вона полягае в тому, що, аби стати щасливим, потрiбно… вiдмовитися вiд пошуку власного щастя i просто дарувати себе iншому.
– Гарно… А що коли через таiнство вiнчання хочуть пройти молодi люди, якi належать до рiзних конфесiй?
– Вiдповiдь на це запитання дае п’ятий, так званий канонiчний, блок, у якому висвiтлюються церковно-юридичнi моменти. Наприклад, як церква сприйме союз, якщо я греко-католик, а вона – протестантка чи православна. Менi вiдомий один парадоксальний випадок, коли наречена була юдейкою з Украiни, а наречений – сирiйцем зi змiшаноi мусульмансько-християнськоi сiм’i, причому сам вiн точно не знав, хто вiн – мусульманин чи християнин. Це була дивна ситуацiя. Вони повiнчалися десь у Сирii, в одному з православних храмiв.
– Програма вашого iнституту побудована на християнських цiнностях i передбачае, що людина практикуе духовне життя в рамках церкви, тобто молиться, сповiдаеться, постить, намагаеться долучитися до таiнств. Фактично, в неi вже сформованi певний спосiб мислення i стиль життя. Але якщо дiвчина чи хлопець не долученi до церковного життя – що тодi?
– Звiсно, iдеальний варiант – коли пiдготовка до шлюбу вiдбуваеться в родинi. Але сьогоднiшнi сiм’i й самi далекi вiд iдеальних – не всi батьки знають, як правильно пiдготувати свою дитину до шлюбу. Бувають випадки, що пiсля проходження курсу молодi розходяться, хоча до того в iхнiх родинах уже все було готове до весiлля. Чому так трапляеться? Тому, що вони раптом усвiдомлю- ' ють, що мiж ними немае кохання, що краще iм розлучитися тепер, нiж потiм мучити одне одного в шлюбi… Звiсно, я намалював iдеальну картину того, як усе вiдбуваеться, але на практицi не завжди можна провести 18 повноцiнних зустрiчей, наприклад, у селi. Взагалi, щойно цей рух розпочався при храмах – ми перестали проводити курси в рамках нашого закладу. При храмах такi лекторii функцiонують значно краще. Спочатку люди прийдуть до церкви по науку, а потiм – для здiйснення таiнства вiнчання. Інколи для священика це едина нагода звернутися до людей, бо сьогоднi в нас багато, як я iх називаю, «горизонтально-вертикальних» християн, яких вносять для хрещення, вводять для вiнчання i виносять для поховання.
