скачать книгу бесплатно
Вiдiрванiсть навчального процесу у професiйних коледжах i лiцеях вiд iснуючих проблем на залiзницi спотворюе всебiчнiсть пiдготовки фахiвцiв, не спонукае учнiвську i студентську молодь до активного пошуку розрiшення ключових проблемних питань. А наявнiсть, у зонi доступу пасажирами i персоналом ланцюгiв чи шаф з високовольтним обладнанням, вносить суттевi перепони на шляху залучення активноi молодi до творчого пошуку. Наявнiсть у автора Комплексноi соцiально-економiчноi програми «Новiтне село» конкретних пропозицiй потребуе конкретних дiй. В силу iснуючоi у Свiтi надприбуткiв економiчноi полiтики iз нав’язуванням споживачам, як i Украiнi, у формi допомоги МВФ, технiчних рiшень, сенс яких у технологiчно-розвиненних краiнах вже втратив актуальнiсть, i це вiдчуваеться прикладами проблем iз експлуатацiею поiздiв типу ДЕЛ-02 пропоную:
З метою унiфiкацii електрообладнання об’ектiв «хуторiв комплексноi забудови» за концепцiею Новiтнього села встановити для дизель-поiздiв, iх акумуляторного i тяглового обладнання, освiтлення, автоматики i опалення, а рiвно i для електропоiздiв мiжрегiонального сполучення рiвень напруги постiйного струму у 100 В, рiвень мiжфазноi напруги синхронних генераторiв, та в електромашинних перетворювачах напруги змiнного струму у 42 В.
На пiдставi такого рiшення реальнiстю постае заснування недержавного закладу позанавчальноi молодiжноi творчоi iнiцiативи, дiяльнiсть якого була б спрямована на вiдродження стандартiв якостi життя i комфортностi пасажирських i примiських перевезень, охоплюючи творчим натхненням й iншi галузi суспiльного життя.
Здiйснивши передачу у довгострокове користування державними пiдприемствами Патентiв на корисну модель № 36089, 40183, 79159 i «ноу-хау» з розрахунку, проектування й виготовлення вентильних iндукторно-реактивних двигунiв чи переробки асинхронних приводiв у вентильнi iз виготовленними з росiйських чи бiлоруських кристалiв шляхом зборки i тестування на ВАТ «Родон» чи ВАТ «Квазар-Іс» силових компонентiв i модулiв, разом iз використанням iнших вiтчизняних пасивних й реактивних компонентiв маемо забезпечити, пожертвою коштiв i зусиль, зведення храму Господнього пiд Мiсяцем.
Тож залишиться одне, аби Катя Старожук, яка у другому класi Ружичнянського НВК ЗОШ І-ІІІ ст. на заняттях гуртка радiоелектронiки, самотужки спаяла iмiтатор звуку вiд падiння металевоi кульки на бетон, прагнучи вiдродити до життя роботизовану СОВУ вiд «Тiгер Електронiкс», майбутнiй КОНСТРУКТОР, мала б у серцi свiтло справжнього КОХАННЯ, як першоджерела ЛЮБОВІ.
Євросоюз нам допоможе… (чого вартуе пiклування)
…другий день жалоби. «Майдан» бере на себе повноту влади. «Правий сектор» диктуе свою волю. Жага жити краще за рахунок батрацьких заробiткiв по свiтах в умовах панiвноi сили грошей за роки Незалежностi зупинила вiтчизнянi заводи. Дiтям нема де працювати. Керiвники пiдприемств не можуть забезпечити завантаження виробництва продукцiею, що мала б експортуватися, чим створено дефiцит робочих мiсць. Імпортна технiка не по кишенi фермеру, а колективнi господарства фактично знищенi за вказiвками европейських та американських радникiв…
І тут же з вуст активiстiв «майдану» чути: «Євросоюз допоможе нам модернiзувати енергозатратне комунальне господарство…». З вуст обкраденого населення чути шаблони на тему «енергоемностi вiтчизняного виробництва порiвняно iз европейськими» як начеб-то головноi складовоi «неконкурентоздатностi вiтчизняних товарiв». Дорожнеча квартир у мiстах зумовлена значною вартiстю проектно-вишукувальних робiт та будiвельноi технiки i обладнання. Адже диктатором цiни е прибуток.
То чи може диктатор пiклуватися про народ. В чому ж вина В.Януковича, якого «обирали» аби «турбувався» про людей. Свiтовi «вчителi» бiзнесу та «промоутери» через безлiч «тренiнгiв» всi цi роки нам нав’язують культ особистостi. Але завжди добробут одного затьмарював очi бiльшостi. І нинiшнiй «майдан» це пiдтверджуе. То може настав час виявити пiклування самих про себе поставивши на конвеер новiтне житлове хутiрське будiвництво на селi iз реконструкцiею транспортних засобiв для громадських перевезень. Якщо Ахметов i К. здатнi мати власний залiзничний товарний парк для експорту енергоносiiв за кордон, то чому б громадi не вiдновити чудовi угорськi «Рути» у виглядi електро-дизельпоiздiв! Ретельна розробка проекту потребуе значних наукових, творчих та комерцiйних зусиль, якi потребують оплати. Пiклування про себе, про своiх дiтей i онукiв, коли чужих дiтей нема, значно скорочуе витрати, необхiднi для кредитування. А такий пiдхiд дае можливiсть очiкування допомоги з боку держави, якщо в цьому виникне потреба. Та перш за все декiлька нотаток про допомогу Украiнi вiд Євросоюзу та США:
Лампа розжарювання, створена винахiдником Едiсоном два столiття тому, свiтить ще й досi (у музеi). Сполученi Штати нав’язали Євросоюзу (й Свiтовi) обмежений ii ресурс, тобто вона за технологiею мае перегорiти пiсля тисячi годин роботи. Тож не дивно що два французьких частотних перетворювача для iталiйських електродвигунiв нiмецьких вiдцентрових насосiв на очисних спорудах Івано-Франкiвського КП «Водоекотехпром» одночасно вийшли з ладу, щойно закiнчилася iхня шестилiтня гарантiя (вийшла з ладу одна японська мiкросхема, придбати яку дорожче, нiж закупити новi два Сименси, чи тi ж Шнайдери). Адже вирiб, що мае шестилiтню гарантiю, на час вiдмови вже знятий з виробництва, i його мiкросхеми – теж. Тож пiклування Євросоюзу про добробут украiнцiв виявиться звичайнiсiньким ярмом (чи то зашморгом): кредитний транш передбачае закупiвлю комплексу европейського обладнання, то ж погашення боргу постiйно вимагатиме його зростання i при цьому свiдомо демонтуються надiйнi новосибiрськi високовольтнi електродвигуни й велико-лукськi насоси, ресурс яких перевищуе 25 рокiв. То чи варта цього 30% економiя електроенергii та шалений рiст цiн на комунальнi послуги.
Новiтнi свiтовi досягнення у виглядi надяскравих свiтлодiодiв затьмарили очi вiтчизняним розробникам, що прагнуть вiдновлення промислового виробництва в Украiнi та створення нових робочих мiсць, вiддаючи ледь заробленi кошти малим пiдприемствам за розробку конструкторськоi документацii. І при цьому знову ступають на «тi ж граблi». Вiдомо, що для очей людини найкраще пiдходить джерело свiтла, спектр хвиль якого ближчий до сонячного (для читання друкованих книжок чи пiдручникiв). Користування дисплеями чи монiторами погiршуе зiр людини, особливо дитини. Холодне свiтло бiльш сприятливе для освiтлення робочого мiсця, побутових примiщень, сходiв. Таке свiтло дае люмiнесцентна лампа чи надяскравий свiтлодiод. Рiзниця начебто незначна: реалiзацiя продукцii на iмпортнiй елементнiй базi чи вiтчизнянiй. Мiнiатюризацiя акумуляторiв тут нi до чого. Гарнi акумулятори роблять у Луганську, не гiршi iмпортним безнакальнi лампи може робити Полтавський завод газорозрядних ламп. То може конструктор украiнський нарештi почне думати про споживачiв, про нас з Вами, нiж втягувати нас же в нову кабалу. Адже для активного продажу за кордон потрiбен сертифiкат походження: чи складовi власнi чи покупнi, чим заздалегiдь створюються проблеми патентування промислових взiрцiв, як передумови продажу.
Усталена практика самобудов на селi як правило виконуеться без проектiв, поступово: фунтамент i коробка хати, реконструкцiя чи добудова, газифiкацiя, колодязь, господарськi споруди i т.п. То ж не дивно, що 95% сiл не мають нi каналiзацii, нi водопроводу, при високiй трудомiсткостi присадибних господарств, а в рештi – нижчий рiвень життя. Проект, зроблений за окремим замовленням, сам по собi дорогий, та ще й нав’язуе замовнику, як правило, дорогi матерiали, технологii, обладнання. За грошi пiклування не бувае. За результатами глибокого аналiзу традицiй украiнцiв вiд заходу до сходу комунiстами Івано-Франкiвського осередку «забороненоi» КПУ розроблено ескiзний проект «Хутора комплексноi забудови» iз трьох 15-квартирних автономних будинкiв для комфортного проживання сiмей декiлькох поколiнь, що оснащенi i власним водопроводом, i гарячим водозабезпеченням, i теплом, освiтленням, лiфтами, зимнiм садом i оранжереею, коморами i виробничими майстернями, свiтлицями i класами для дитячоi творчостi, гаражем на 15 мiкроавтобусiв та 40 автомобiлiв, де не використовуеться природнiй газ, а лiнii електромережi передбачають використовувати як «гарячий» резерв. До комплексу входить автоматизована мiнiферма на 45-дiйних корiв та мiнi-завод про переробцi 1000 кг молока за добу у пастеризоване молоко, масло, сметану, сир м’який i твердий, кисломолочнi вироби для потреб мешканцiв хутора iз чисельнiстю до 700 чоловiк. Собiвартiсть квартири iз 12-ти кiмнат по 20 кв.м. з чотирма лоджiями, трьох ванних кiмнат iз туалетами, сауною, кухнею та холу iз секторами для спiльного вiдпочинку чи спортивних iгор (бiльярд чи настiльний тенiс) та тренажерiв за ринковими розрахунками сягае 3 мiльйонiв гривень (за iснуючими в Украiнi розцiнками) i потребуе довгострокового кредитування усiх дорослих членiв родини, сiм’i, та спiльними зусиллями громад, студентiв чи науковцiв, промисловцiв та конструкторiв завершений проект може i мае стати доступним для заселення кожноi украiнськоi сiм'i. Проект захищений трьома Патентами Украiни на кориснi моделi, чим забезпечуються гарантii експорту будiвельних конструкцiй i обладнання хутора. Серiйна забудова хуторiв забезпечить вiдновлення вiтчизняноi промисловостi, створить робочi мiсця у мiстi та на селi, дасть поштовх для розвитку сiмейного та громадського електротранспорту.
Полiтична i економiчна криза мине. Мрii стануть реальнiстю, як пiклуватися про себе ми будемо самi, а не хтось там за кордоном. Коли перш нiж закласти у проект iмпортний елемент, чи то вiкно, чи водяний кран, ретельно подумаеш i про його надiйнiсть, i про доцiльнiсть, i про економiю, i про власного виробника, i про перспективу. А коли пiклування адресуеться кожному, то нема й заздрощiв, при всьому розмаiттi убранства родинних квартир, адже внутрiшне оздоблення квартир – мобiльне, i житловий простiр кожна сiм’я вiдтворюе собi сама, чим мав би формуватися особистiсний колорит сiмейного свiтосприйняття, як джерело виховання наступних поколiнь.
Легко валити з власноi голови на чужу, або…
Листопадовий революцiйний вибух i ще триваюче «майданне» протистояння украiнськоi громадськостi владi через нереалiзоване евроiнтеграцiйне прагнення суспiльства свiдчить про те, що народному терпiнню ввiрвався терпець. Як учасники «майдану», так i тi, хто спостерiгае за розвитком подiй на ньому, чекають «манни» вiд уряду, Президента, опозицii, Євросоюзу… За оприлюдненою в однiй з мiсцевих газет статистикою, половина «майданiвцiв» на момент опитування очiкувала вiд влади позитивних змiн. Та евроiнтеграцiя не створить очiкуваних суспiльством численних робочих мiсць у промисловостi, де це власне можливе на противагу малому i середньому бiзнесу (що вiдверто пiдтверджують захiдноевропейськi радники, пропонуючи стимулювати в Украiнi розвиток сiльського господарства, малого i середнього бiзнесу). І в роботi над втiленням змiн у державi потрiбно почати з … себе!
Провiднi захiднi виробники, прихованi за вiдомими i не надто «свiтовими брендами», витрачають левову частку зароблених коштiв на маркетинг виробництва. Та цей тип «маркетингу» в Украiнi фактично вiдсутнiй, адже вiн охоплюе цiлий комплекс стратегiчних заходiв i знань, якi здатнi сформувати i реалiзовувати фахiвцi за спецiальнiстю «маркетинг» чи «iнтелектуальна власнiсть», якi мають вищу iнженерну освiту та досвiд виробничоi дiяльностi, в першу чергу у галузях приладобудування. Адже саме ця галузь потребуе в Украiнi максимуму зусиль для ii реанiмацii, щоб зупинити експансiю продукцii свiтових виробникiв на ринок нашоi держави. Вiдокремленiсть держави вiд виробництва, яка лише мае створювати «умови» для розвитку бiзнесу, фактично абстрагуе ii вiд народу i створюе дивнi колiзii: радянський державний «капiталiзм» замiнено диким, начебто ринковим, капiталiзмом (i тодi, i зараз були i е прагнення прибутку, i експлуатацiя трудiвникiв, i приписки та шахрайство). Але була централiзацiя i хоч якась турбота про селянина, хай i обмеженого у правах.
Маркетинг виробництва у свiтi, зокрема, об’еднуе державний протекцiонiзм, державно-приватну «мiфотворчiсть», промисловий дизайн (художне конструювання виробу), багаторiвневi патентно-лiцензiйну роботу та рекламнi акцii, свiтову виробничу кооперацiю (до якоi украiнського виробника нiколи не впустять). Хоча украiнськi вищi навчальнi заклади впродовж усiх рокiв незалежностi i готували фахiвцiв за спецiальнiстю «маркетинг» (фактично – «маркетинг продажiв»), пiдприемства, за участю цих «фахiвцiв» так i не вийшли на свiтовий рiвень. І це не дивно. Украiна, яка за часiв колишнього СРСР, була, образно кажучи, великим промисловим «складальним майданчиком», нинi перетворилася у суцiльний ринок, а точнiше, – «базар». Ранiше, в СРСР, галузь знань «художне конструювання» забезпечувалася технiкумами, де провiдним був киiвський. Провiдним союзним вищим навчальним закладом з промислового дизайну був Харкiвський художнiй iнститут. Переважна бiльшiсть художнiх училищ вчили ремеслу. І до Косiвського технiкуму народних художнiх промислiв iхали звiдусюди. Та найкращим художнiм училищем Союзу було Сiмферопольське, де нiкому нiчого не розповiдали. Бо виховували таланти. А найкращою художньою академiею, до речi, вважалася ризька. Чи не тому, що латиська мова найважча, складнiша за угорську? Може тому такими популярними в СРСР були товари з Латвii, в тому числi пiд «брендами» (торговими марками) «VEF» i «Радiотехника», та Угорщини, пiд «брендами» «BIG» та «Ikarus»? Незабаром вiдзначатимуть 50-лiтнiй ювiлей дизель-поiзди «Рута», якi так подобаються прикарпатцям своiми рiзними дерев’яними сидiннями i безвiдмовною автоматикою дверей. На жаль вiд тих пакетiв деревини, вирiзаноi iз суцiльноi дошки-«сорокiвки», що формою забезпечуе зручну осанку, вже не залишилося й слiду. Та з тих давнiх часiв залишилися спогади про високу надiйнiсть iмпортноi технiки при великому ii розмаiттi. Але часи змiнилися. Змiнилися технологii. У погонi за прибутком впала надiйнiсть, суцiльна автоматизацiя виробництв забезпечуе швидку змiну моделей, розширюючи асортимент i збiльшуючи таким чином доходи розробникiв (конструкторiв, технологiв, дизайнерiв, науковцiв, маркетологiв). Адже iхнiй дохiд прив’язаний до продажу кожного «промислового взiрця» того чи iншого «бренду» у виглядi вiдрахувань певного вiдсотка з вартостi кожного проданого виробу.
Завдяки телебаченню та яскравим журналам в останнi роки популярностi набули дизайнери. І готують iх мало не художнi студii пiд вивiскою «Академiя» чи «Унiверситет». Адже «захiдне» слово дизайнер походить вiд design, тобто «проект». І малюе малий i середнiй бiзнес комп’ютернi проекти чи то квартир або офiсiв, чи насосних або будинкiв, чи комбайнiв «Скiф» або тролейбусiв. І всюди – захiдна чи китайська електронiка, компоненти чи комплектуючi, левову частку з яких, як стандартизованi деталi, у минулi роки виготовляли в СРСР, зокрема в Украiнi, пiдприемства ВПК окремо в силу розподiлу iхнiх виробництв на випуск продукцii вiйськового призначення та товарiв широкого вжитку. Нинi ж ми слiпо беремо iмпортне, хто яке, чим забезпечуемо «свiй» сервiс, i продаемо чи у метрополiтен, чи на пiдприемства, чи у тролейбусне або залiзничне депо. Із селянином складнiше…
Село ж в Украiнi потребуе реформ. В першу чергу, у галузi житлово-комунальних послуг, як провiдноi складовоi якостi життя населення краiни. Адже 95 вiдсоткiв сiл не мають каналiзацii, лише 10 – мають водопровiд, 20 вiдсоткiв – газифiкованi. Не всi села нинi електрифiкованi. Мiжнародний валютний фонд та еврокомiсари вимагають вiд Президента i уряду Украiни пiдвищення тарифiв на цi послуги. Однак мало хто знае, що приховано за цiею вимогою. 20 рокiв тривае модернiзацiя пiдприемств водопостачання та теплоенергетики пiд гаслом економii електроенергii. У комунальних господарствах замiнюють або автоматизують опалювальнi котли, демонтуючи при цьому вiтчизнянi або ж росiйськi електродвигуни разом iз насосами i замiнюючи iх нiмецькими, французькими, iталiйськими комплектами iз регульованим приводом. Загалом – чи не десятка свiтових «брендiв» (тобто торгових марок). Чи не дивне прагнення европарламентарiв сприяти розвитку в Украiнi саме середнього i малого бiзнесу, адже така «модернiзацiя» – якраз справа саме цiеi бiзнесовоi ланки? Європейцям вiдомо про фактичну вiдсутнiсть на селi пiдприемств житлово-комунальноi сфери, а ця «прогалина» для iхнiх виробникiв – «золоте дно». Яка кому справа до виробникiв харкiвських електродвигунiв, запорiзьких перетворювачiв, житомирських та рiвненських давачiв та засобiв вимiрювання i автоматизацii, коли малий бiзнес на догоду прибуткам насичуе галузi «данфосами», «грундфосами», «шнайдерами», «сiменсами» чи китайськими «дельтами», в основi яких функцiональнi модулi i комплектуючi фiрм з Японii та США, електроннi компоненти – з Малайзii i тих же США, Японii i Нiмеччини.
Дуже показовим е «евро iнтеграцiйний» приклад Литви з торговою маркою «Калвiс». Впевнений, що подiбне опалювальне обладнання у виконаннi «Пресмашу» мало б не менш привабливий дизайн i якiсть виконання, однак основним здобутком литовцiв е готове до впровадження насосне, регулююче та комутацiйне обладнання провiдних нiмецьких та шведських виробникiв. І хоч на порозi вже ХХІ столiття i розвиток украiнськоi, бiлоруськоi та росiйськоi науки i технологiй у галузi електронiки, опалювальних технологiй, приладобудування дозволяють залишити позаду вчорашнi здобутки европейцiв, що активно просуваються нинi в Украiну, дефiцит проукраiнськи зорiентованих маркетологiв виробництва, а також висококвалiфiкованих промислових дизайнерiв, стримуе перехiд на використання безконтактного комутацiйного обладнання та вентильних двигунiв (двигуни з електронним колектором iз спрощеним регулюванням швидкостi й моменту). Натомiсть для менш технологiчних асинхронних електродвигунiв з-за кордону ввозять складнi iмпортнi перетворювачi частоти для регулювання iх швидкостi, в основi яких мiкроконтролери останнього поколiння та новiтнi силовi компоненти i стрiмке зростання споживчих характеристик яких досягнуто завдяки комп’ютерному буму. Існуючi вiтчизнянi перетворювачi, створенi ще за радянських часiв, не витримують конкуренцii, а перетворювачi на iмпортнiй елементнiй базi, виробництво яких освоiли невеликi украiнськi пiдприемства, хоча i не гiршi за iмпортнi, проте не спроможнi просунутися на власний же ринок через iнформацiйну навалу свiтових гiгантiв електронiки з iхньою широкою гамою обладнання. Цю проблему загострюють безлiч малих фiрм, якi всi цi роки постачають в Украiну електроннi компоненти для закордонноi побутовоi технiки й оргтехнiки. До речi, за радянських часiв iмпортнi товари видiлялися неабиякою надiйнiстю, чого, на жаль, не можна сказати про сучасну технiку, бо Сполученi Штати нав’язали iншим скорочений термiн «життевого циклу» промислових товарiв заради стабiльностi отримання прибутку. Мало того, що ми набрали i продовжуемо брати кредити на модернiзацiю галузей економiки через придбання iмпортного ж обладнання, то ми ж самi затягуемо «зашморг» на власнiй шиi через славетний сервiс (коли дешевше купити нове, нiж вiдремонтувати старе). То ж залежнiсть виходить «вiчна», як вiд вживання наркотикiв.
Брак вiдданих украiнському народовi i вiтчизняному товаровиробнику професiоналiв iнженерiв-маркетологiв обумовлений ще й тим фактором, що мистецтво в краiнi переведено в розряд ремесла. Тенденцiями «масовоi» культури Заходу, нав’язаними телеекраном, вихолощено справжнiй украiнський дух. На Євромайданi ж протестують в основному тi, кому невiдомi проблеми промислового виробництва i конкурентоздатностi. Та й останнiй термiн суто умовний. Бо коли виникае реальна потреба, то здоровi механiзми протекцiонiзму забезпечують сталий розвиток, а вiн, в свою чергу, сприяе стрибку конкурентоздатностi, адже вона, здебiльшого, обумовлюеться патентним чи технологiчним захистом (наприклад, електроннi модулi японського виробництва з багатошаровими друкованими платами у перетворювачi французького бренду «шнайдер електрик», що вийшов з ладу, щойно завершився термiн гарантii).
Формами спiвпрацi маркетингу, науки, розробникiв i виробництва в Украiнi, як i майже всюди на теренах СНД, е науково-дослiднi та конструкторсько-технологiчнi iнститути, якi об’еднують науковцiв i розробникiв. При цьому маркетинговi компанii структурно вiд них вiдокремленi. Художне конструювання не викладають, замiнивши його на дизайн. У першому випадку художнiй образ «промислового взiрця» вимагае створення пiд нього як технологiй, так i взiрцiв матерiалiв тощо, адже передбачаеться його патентування, в тому числi у краiнах його продажу. У другому випадку – використовують наявнi на ринку компоненти, переважно iмпортнi, i в цьому випадку патентування просто не можливе, а вiдповiдно й експорт готових виробiв. Інженерний же склад виробництв i промислових пiдприемств здатний, в крайньому випадку, адаптувати до власних технологiчних можливостей той чи iнший чужий промисловий взiрець. І всi роки незалежностi Украiни цi гiлки промислового маркетингу не можуть знайти методiв спiвпрацi. По-перше, всiх переповнюе жага «швидких» грошей: «Ти менi заплати, а я тобi зроблю…». Отак i роблять, i «платять» трете десятилiття: налагодять виробництво, дещо продадуть чи «подарують», i знову опиняються, образно кажучи, бiля розбитого корита. Адже легше отримати хоч i меншi кошти, зате не нести вiдповiдальнiсть за кiнцевий результат. А у свiтi домiнуе авторське право, i сплата коштiв за ставками роялтi (виплата певноi частки собiвартостi проданого товару автору) створюе потужний бюджет i транснацiональним корпорацiям, i малим нацiональним компанiям для нарощування чи оновлення номенклатури виробiв i товарiв.
Перенесення механiзму виплати роялтi зi сфери суто iнтелектуальноi власностi та патентного законодавства у сферу промислового виробництва вiдкрие новi горизонти. Застосування його принципiв на рiвнi тристороннiх чи багатостороннiх угод i договорiв мiж науковими, художнiми i маркетинговими структурами, винахiдниками i розробниками, виробниками комплектуючих, постачальниками та промисловцями у формi державно-приватного партнерства нарештi мало б покласти край чварам у суспiльствi. Настав час припинити безпiдставно звинувачувати один одного, навiть i Президента, через те, що бiльшiсть у суспiльствi все ще не усвiдомлюе того, що часи, коли керiвництво краiни визначало, що виробляти та в якiй кiлькостi, за якою цiною та кому поставляти чи продавати, залишились за порогом нашоi незалежностi, у радянськiй Украiнi зi значним фондом соцiального споживання як левовоi частки собiвартостi продукцii. Тодi цей фонд забезпечував доступнiсть i освiти, i охорони здоров’я, i санаторно-курортний вiдпочинок та iншi безкоштовнi суспiльнi блага. Нинi ж е ринковий, а точнiше – базарний, украiнський капiталiзм, який i призвiв до «майданового» вибуху. Ото ж час вже спробувати домовитися мiж собою, як в Украiнi, так i з партнерами iз СНД (адже тiльки вони спроможнi прямими поставками комплектуючих, в т. ч. й електронних кристалiв, пiдняти з руiн вiтчизнянi пiдприемства електронноi галузi, як бази сучасного приладобудування). Розробленi чернiвецькими науковцями i виробничниками силовi електроннi компоненти для росiйськоi «силiконовоi долини», наприклад, за якiстю не поступаються захiдним аналогам, а то й не мають собi рiвних. Отож украiнськi регульованi приводи iз силовими компонентами, «одягненими» украiнцями на росiйськi чи бiлоруськi кристали, здатнi лягти в основу i сiльського комунального господарства, i сучасного електротранспорту, i дизель-електричних потягiв та iншого обладнання. Бiльше того, в унiфiкацii використання електронних компонентiв Захiд (i Євросоюз зокрема) нам не помiчник, бо вони й мiж собою подiбну кооперацiю не практикують! І через власне, украiнське, бачення форм комунального господарства сучасного села, новiтнiх його форм iз комплексною забудовою, iз автоматизованими мiнi-фермами й мiнi-виробництвами з використанням найефективнiших систем утилiзацii вiдходiв та використання рiзноманiтних нетрадицiйних джерел енергii можна було б бодай урiвноважити товаропотiк мiж Украiною i Європою, а вже тодi й формувати асоцiацiю з ЄС…
Сколько стоит сострадание
Жизнь – это смерть (по Ф.Энгельсу). Величие этой формулы неопровержимо. Уходят из жизни старшие поколения, выпустив в жизнь молодые. В жизни каждого настают минуты скорби, моменты расставания с близким и дорогим человеком. Мы живем в обществе, в тесном контакте с друзьями и товарищами, которые в тяжкие часы выражают сострадание близким людям поддержкой, скорбным молчанием, рукопожатием, букетиком бессмертника, символа вечной памяти о покинувшем этот мир. В этот момент бесценными являются цветы и венки памяти. Измеряется ли сострадание деньгами? Являются ли они мерой нашего сочувствия, любви и уважения к живущим на Земле? Никакие деньги, оркестры, кавалькады не заменят утраченного близкого человека. Но символы нашего сострадания имеют свое измерение мерой вложенного труда в тот или иной продукт. Стоимость же меры труда измеряется мерой любви к потребителю твоего труда. В условиях рынка любовь измеряется деньгами. Увы, и она является товаром. Кощунство этого факта до сих пор неприемлемо большинством наших сограждан, выросших и впитавших родительскую любовь с материнским молоком в неведении о жестоких законах рынка. Труд как родник жизни, как средство существования и самовыражения, труд – наша потребность. Никому не нужна милостыня. Всем нужна любовь. И уважение.
Уважая, понимая, любя мы даем полноценное право жизни даже отчаявшемуся от страданий (или увечий). Труд сделал человека человеком, любовь облагораживает человеческий труд. Труд – это любовь. Только с этой формулой мы сможем построить наш новый мир, мир без рынка и цинизма.
Природа, мать наша, благодаря диким законам выживания создала высшее свое творение – человека, наделенного высокоразвитым умом, способным дать возможность оторваться от дикости. Выживание человека не в Ноевом подвиге, а в недопущении катаклизмов и всемирного потопа. Погибшие цивилизации канувших в прошлом миров требуют от нас вселенской любви. И на пути этой любви наша дорога в будущее, к новой светлой цивилизации коммунизма. Слишком благополучным выглядит развитие человечества по восходящей спирали. Увы, в рамках цивилизации мы развиваемся по законам гиперболлы, опираясь на скудные памятки предшествующих высокоразвитых цивилизаций. Что останется нашим потомкам: скудные воспоминания или полноценный багаж добытых знаний? Так долой же пресловутую погоню за пределом комфорта. В чем он? В мягких и теплых сиденьях «мерседеса» или в полюбившихся косовских массажерах под «мягким местом»? Не существует предела комфорта. Есть необходимая мера комфорта. А значит, всему должна быть мера.
Мера любви в доверии. Доверие основывается на любви и уважении естественных потребностей, и главная из них – труд. Да здравствует раскрепощенный труд, труд раскрепощенного человека-созидателя, человека-творца, труд без погони за прибылью, с нулевой рентабельностью, ибо она есть мера эксплуатации человека. Целью же общественно-полезного труда должно быть воспроизводство средств производства, при постоянном снижении их себестоимости, что в конечном итоге должно приводить к снижению себестоимости предметов потребления и стоимости жизни. При этом неизменно повышается значимость долга.
Долг из обязанности непременно перерастет в необходимость. Совесть, как высший критерий необходимости долга, есть мера равнодушия к человеку и остальному миру. Совесть не позволяла нам кичиться перед согражданами своим благополучием, совесть не позволяла нам забывать о других. Запад свободен от совести. Сейчас он «расцвел» в наших глазах. Но был ли он богаче нас? Духовно мы были богаче. Материального благополучия мы можем достичь лишь соизмеряясь с совестью. Бытует мнение, что лень – двигатель прогресса. А может равнодушие, равнодушие к тяжелому труду земледельца, сталевара, шахтера? Законы выживания «рыночных приоритетов», капитализма, приблизили их поводырей к «заботе» о малоимущих. Наша задача – противопоставить их «ценностям» свою любовь к человеку труда.
Камнем преткновения для нас опять же стают вредные привычки: курение и алкоголь. Никакой «орбит» не заглушит презрения к любимому человеку в виде облака дыма от сигареты. Долой сигарету! Через систему общественного воспитания подростков и их старших товарищей, обеих полов.
Нищенскому подаянию обездоленным противопоставим всю свою любовь, привлекая для общественно-полезного труда отброшенную категорию сограждан, инвалидов 3-й и 2-й группы, изыскивая возможность трудоустройства и инвалидов 1-й группы, мизерные пособия которых ложатся тяжким бременем на руки родных. Многие предприятия, лишенные предприимчивых и высококлассных работников, страдают от недостатка грамотных специалистов и денежных средств. Государственная поддержка указанных категорий сограждан, при соответствующей заботе работодателей об их медобслуживании, позволит многим обрести веру в себя, вернуть их к полноценной жизни. «Кадры решают все» – забытый и не понятый многими советский девиз. Послеперестроечная жизнь заставляет еще раз подумать о нем. Трудно конкурировать с Западом в эпоху безденежья и давления МВФ. А может и не во всем нужна конкуренция? Себе дороже! Как велико наше несоответствие уровню жизни западных соседей из-за нашей черствости и нелюбви к ближнему. Произведя себе свое по низким ценам закроем ниши наших прорех. Может такой подход позволит многим очнуться от высшей степени презрения к собственному «я» – алкоголизма, и вылечиться от него.
Заботясь о ближнем, с терпением и упорством (иного не дано), с самоуважением и доверием обретем право на достойную жизнь, выйдя на путь к самосовершенству, как смыслу Бытия. Мораль трудовых коллективов и общества в целом должна обеспечивать равенство в праве на любовь. Наша задача – не превратить эти выводы в простой лозунг.
Сучасна украiнська сiм’я: причини змiни ii моделi
Г.В. Бокал, канд..фiлос.наук
«ВІСНИК Киiвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка»
Фiлософiя, полiтологiя. 91-93/2009
Сiм’я складалася протягом столiть i змiнювалася в ходi iсторичного розвитку суспiльства. Пройшовши шлях розвитку рiд-парна сiм’я-моногамна сiм’я, сучасна украiнська сiм’я пiд соцiальним, полiтичним, економiчним, впливами набувае нових вимiрiв. За останнi декiлька рокiв украiнська сiмя змiнила свою форму у змiщеннi вiд розширеноi (патрiархальноi) до нуклеарноi. П. Сорокiн видiляе декiлька симптомiв розпаду патрiархальноi сiмi: рiст розлучень; падiння рiвня народжуваностi; збiльшення позашлюбних сексуальних контактiв; послаблення релiгiйноi основи шлюбу; вивiльнення жiнки з пiд опiки чоловiка. Аналiзуючи сучасну украiнську сiмю можна визначити чинники, що впливають на ii змiни.
–Змiна образу самоi жiнки.
–Демографiчна ситуацiя (мiграцiя та емiграцiя; бiднiсть та низький життевий рiвень сiм’i).
–Раннi шлюби, повторнi шлюби.
–Рiст розлучень.
–Формування тендерних вiдносин.
Змiнилася сама жiнка. Сучасна жiнка не лише працюе, i робить кар’еру, а й створюе новий образ жiнки. Оскiльки сьогоднi жiнки стають менш залежними вiд чоловiкiв фiнансово, шлюб втрачае своi колишнi характеристики необхiдного економiчного партнерства. Вiдбулося змiшання професiйних та особистих обов’язкiв. Зараз багато жiнок заробляють грошi самостiйно, незалежно вiд чоловiка; виходять замiж заради рiвноправного союзу або не виходять взагалi.
Сучасна украiнська молода жiнка менш упереджена у своему ставленнi до шлюбу, анiж ii мати. Вона чiтко усвiдомлюе необхiднiсть в самореалiзацii в професiйному, творчому, iнтелектуальному, тобто, особистiсному вiдношеннях; а не лише в тому, щоб продовжувати сповiдувати i пiдтримувати суспiльну роль жiнки i матерi. «Нiколи не варто недооцiнювати можливостi жiнки. Можливо лише хворе суспiльство, що не бажае вирiшувати своi проблеми i не здатне ставити цiлi i завдання, що вiдповiдають можливостям i знанням його членiв, iгноруе силу жiнки» [1].
Самостiйнiсть жiнки не завжди сприймаеться адекватно, оскiльки вiдбуваеться збiг, уподiбнення мiж традицiйними цiнностями чоловiкiв та новими цiнностями жiнок. «Такi цiнностi молодше поколiння сформувало завдяки тому, що воно успадкувало свободу, яка для старших поколiнь була почасти недосяжною, – свободу для жiнок працювати та контролювати свою спроможнiсть продовжувати рiд, свободу пересування для обох статей i свободу самому визначати свiй стиль життя» [2].
Стара форма договору мiж чоловiком i жiнкою – жiнка пропонуе чоловiковi сексуальнi, репродуктивнi, господарськi послуги в обмiн на фiнансову пiдтримку i соцiальний захист, – вже не завжди задовольняе потреби самоi жiнки. Натомiсть, багато жiнок бажають заробляти грошi на утримання своiх сiмей, i очiкують вiд чоловiкiв участi в домашньому господарствi та догляду за дiтьми. Разом з тим поширення нових естетичних норм, що iх нав’язуе ринок моди, i перенесення на себе зовнiшнiх стандартiв фiгури сприяли створенню нового образу жiнки.
Розвиток демократичного суспiльства закономiрно веде до розвитку новоi особистостi, розширення прав i можливостей сприяе становленню нових норм в суспiльствi. Тому, переворот який вiдбувся в iсторii жiноцтва був закономiрним в iсторii людства. Пiд впливом розвитку науки i технiки жiнка отримала можливiсть контролювати народжуванiсть, що зменшило домiнування чоловiка. Але з iншого боку, вiдмова вiд дiтонародження, як прояв власноi жiночоi волi може призвести до певних змiн у демографiчнiй сферi.
Як вiдомо, демографiчна ситуацiя у будь-якiй краiнi е вiдображенням не тiльки ii соцiально-економiчного становища, а й дотримання державою фундаментальних прав i свобод людини. Сьогоднi iнститут сiм'i переживае суттевi складнощi, пов'язанi з переходом до ринковоi економiки, зниженням рiвня доходiв в сiм'i, змiною суспiльних цiннiсних орiентацiй. Втрачаються нацiональнi традицii багатодiтностi. Безпосереднiй вплив на демографiчну ситуацiю в краiнi справляють мiграцiйнi процеси.
Для Украiни проблема демографiчноi кризи загострилася у зв'язку з поширенням такого явища, як закордонне заробiтчанство, переважно в цьому процесi задiяна украiнська молодь, яка в бiльшостi випадкiв залишаеться назавжди у краiнах мiграцii. Варто також згадати про низький рiвень народжуваностi, бо ж кожна дитина мае бути найбiльшою цiннiстю не тiльки для своеi сiм’i, а й для держави в цiлому. Причини цього криються в наступному: низький життевий рiвень молодих сiмей, високий рiвень безробiття молодi та вiдсутнiсть перспективи працевлаштування, погане забезпечення молодих сiмей житлом, незадовiльна екологiчна ситуацiя та iн. «В Украiнi досить високий вiдсоток смертностi, насамперед, вiд зовнiшнiх дiй (самогубство i вбивства) та, як правильно зазначають дослiдники, вiд соцiально детермiнованих причин смертностi (вживання алкоголю i тютюну). Проблема суiциду е значною мiрою наслiдком системноi економiчноi кризи, низького життевого рiвня, невлаштованостi значноi частини населення, душевноi самотностi» [3].
Пiдвищення життевого рiвня – це необхiдна, але не вирiшальна передумова для створення сiмi. Треба змiнювати соцiальнi норми, характер людських стосункiв. «Деформоване соцiальне середовище, руйнуючи фiзичне, психiчне та духовне здоров'я людей, знижуе iх життеву активнiсть, творчу продуктивнiсть, створюе психоемоцiйний дискомфорт. За таких умов людина як основний суб'ект соцiальноi життедiяльностi перестае бути повноцiнним учасником прогресу i оздоровлення суспiльства» [4].
Прийнятi Урядом Украiни за останнi роки концепцii i програми розвитку охорони здоров'я населення Украiни, безпечного материнства, державноi полiтики у сферi здiйснення контролю за тютюном, заохочування народжуваностi, запобiгання захворюванням на СНІД, змiцнення моральностi у суспiльствi та утвердження здорового способу житгя виконуються не повнiстю i не справляють вiдчутного впливу на ситуацiю у демографiчнiй сферi.
Отже, матерiальне стимулювання сiмей державою, не обов'язково призведе до росту народжуваностi, сiм'я мусить виконувати всi необхiднi функцii в комплексi, а саме сексуальну, репродуктивну, економiчну i освiтню. Якщо не буде виконуватися перша та друга, то суспiльство приречене на вимирання; без третьоi припиниться iснування членiв сiмi; без здiйснення четвертоi функцii, зникне культура. Бо украiнська сiм'я мае не тiльки вiдтворювати репродуктивно майбутне, а й навчитися, аби вiдновити функцii виховання молодоi людини, виховання особистостi.
Сiм'я впливае на людину протягом усього ii життя, але особливо велика ii роль на початку життевого шляху. Саме в цей перiод закладаються моральнi i психiчнi основи дитини. Створення сiм’i – це складне i вiдповiдальне життеве завдання, для тих, хто вступае в шлюб, це повинно бути зваженим кроком. Майже половина новостворених сiмей розпадаються в першi п'ять рокiв спiльного життя, саме в той перiод, коли в них народжуються дiти. Сюди можна теж вiднести студентськi шлюби – малий вiк вступаючих в шлюб. Причина розлучення такого шлюбу криеться в незрiлому, неусвiдомленому ставленнi до проблеми створення сiм'i, що призводить до порушення самого таiнства шлюбу. Доки не вiдбулося становлення особистостi чоловiка чи жiнки, приймати рiшення про створення сiм’i не варто.
«Ранне сексуальне життя, раннiй шлюб завжди були характерними для примiтивних суспiльств, для нижчих мiських прошаркiв суспiльства i жителiв провiнцii… сексуальна розпуста i ранне статеве життя вказують на недостатнiй розвиток особистостi» [5]. Секс i раннiй шлюб, найлегший спосiб вирiшення проблем i можливiсть втекти вiд вiдповiдальностi, самостiйно стати дорослим. Обов'язкова сексуальна активнiсть, зазвичай маскуе вiдсутнiсть потенцii в iнших сферах життя, тобто сексуальне задоволення не завжди говорить про повноту життя. «Психоаналiтики часто зустрiчають в своiй практицi пацiентiв, що втратили здатнiсть любити, але якi успiшно справляються з сексуальними функцiями. Сексуальне задоволення замiнюе iм любов, тому що сексуальна потенцiя – едине досягнення, в якому вони впевненi. iх нездатнiсть бути продуктивними у всiх iнших сферах життя i почуття незадоволення, що породжуеться разом з тим, компенсуються i маскуються iх сексуальною поведiнкою»[6]. Подiбна поведiнка спостерiгаеться серед студентiв, хоча потенцiальна здатнiсть в них бути продуктивними у всiх сферах життя дуже висока. Студентки часто шукають «захисту» в iнтенсивних сексуальних вiдносинах в силу вiдчуття власноi неадекватностi тим умовам, коли, можливо, вперше в життi iм доводиться важко працювати, конкурувати, активно мислити… Все це викликае фiзичний бiль [7]. Тобто тут можна говорити про залежнiсть дiвчини вiд чоловiка, що призводить до гальмування як ii, так i його розвитку, обмеження в становленнi особистостi. А першопричиною цих явищ е прийнятi в суспiльствi стереотипи. Чоловiкiв прагнуть виховувати сильними, мужнiми, незалежними, агресивними; а жiнок – скромними, слабкими, пасивними, нацiлюючи iх на пошуки чоловiка, який здатен ii захистити.
Протягом багатьох сторiч шлюб сприймали як щось непорушне. Розлучення дозволялися тiльки в дуже обмеженiй кiлькостi випадкiв, таких як невиконання взаемних шлюбних обов'язкiв. Бiльшiсть краiн рухаються в напрямку полегшення процедури розлучення. Ставлення до розлучення швидко змiнюеться. Навiть ще кiлька рокiв тому на розлучення дивилися з осудом. Батьки, що проживають в сiльськiй мiсцевостi мають тенденцiю бути бiльш консервативними, на вiдмiну вiд родин, що проживають у великих мiстах.
Пропорцiя розлучень не е прямим показником подружнiх негараздiв. «Розлучення – для людей прогресивних, це юридичне право оформити життеву невдачу» [8]. Є пари, якi розiйшлися, але офiцiйно не розлучилися. Або ж, люди, що невдало одружилися, але свято вiрять в шлюб. Або хочуть, щоб дiти мали родину, сiм’ю. Чим освiченiшою стае жiнка, тим вiрогiднiшим стае розлучення з чоловiком, «…ми живемо в епоху серiйних шлюбiв, коли багаторазовi шлюби i часта змiна партнерiв е нормою. Тобто вiдданiсть у вiдносинах перестае бути нормою» [9].
Бiльш толерантне ставлення до розлучень означае, що подружжя мае змогу покласти край стосункам, що не дають iм нiякоi радостi, не накликаючи на себе соцiального остракiзму. З iншого боку, розрив шлюбу майже завжди призводить до емоцiйного стресу i може створити фiнансовi труднощi. Розлучення це не тавро, а вибiр особистостi, а право вибору мае як чоловiк так i жiнка. Окрiм того, бажання вступати в шлюб як i можливiсть його розiрвати, – повинно сприйматися суспiльством однаково схвально. Але варто подивитися на проблему розлучення з iншого боку. Дедалi частiше розлучення негативно впливае на життя дiтей, завдаючи глибокого емоцiйного стресу i невиправних травм дитячiй психiцi.
Деякi дiти розлучених батькiв успiшно навчаються у школi й не виявляють жодних ознак меншовартостi. І навпаки, багато дiтей, чиi батьки залишаються разом, мають нещасливе дитинство, погано навчаються в школi й не мають успiху в своему трудовому життi. Вирiшальне значення мае не так присутнiсть чи вiдсутнiсть батькiв у життi дитини, як стиль i змiст iхнього батькiвства. Дiти досягають найбiльших успiхiв там, де iх люблять, i у тих випадках коли батьки впливають на них своiм авторитетом, а не зловживають авторитарною владою, i коли вони чутливi до iх потреб. Розлучення, звичайно, може ускладнити здiйснення в родинi такого стилю виховання; але постiйний розлад мiж батьками, якi залишаються разом, може також мати дуже шкiдливi наслiдки для дiтей.
З 1 сiчня 2008 року набрав чинностi новий сiмейний кодекс Украiни, який бiльш вiдповiдае реалiям i потребам нашого часу, бо мiстить в собi демократичнi засади. Право на материнство набувае нового характеру, а саме: причиною для розлучення може бути небажання чи неспроможнiсть чоловiка мати дiтей. Варто згадати i про громадянський шлюб, як заохочення державою до узаконення сiмейних стосункiв. Спiвжиття чоловiка i жiнки, що мають сексуальнi стосунки, але не одружуються досить поширене в украiнському суспiльствi. Це явище поширене як серед студентського населення, так серед людей старшого поколiння, що досягли певних успiхiв у кар'ерi i мають можливiсть матерiального забезпечення. Позитивне ставлення до такого виду шлюбу вбачаеться в експериментi, що може дати хорошi результати для прийняття рiшення i надалi бути разом з подальшим офiцiйним рееструванням.
Сьогоднi серед молодi спостерiгаеться тенденцiя вступати в шлюб в середньому вiд 25 до ЗО рокiв, що говорить про бажання власноi самореалiзацii як чоловiка так i жiнки, i залишаеться зовсiм невеликий вiдсоток людей, якi зовсiм не бажають одружуватися, з одного боку вони мають можливiсть зробити блискучу кар'еру, сконцентрувавшись лише на роботi, а з iншого – страждають вiд самотностi та iзольованостi. Збiльшуеться кiлькiсть повторних шлюбiв, що свiдчить про вiру в шлюб. Люди, якi вже були розлученi, можуть ставити до шлюбу бiльшi вимоги, анiж тi, хто одружився вперше. Цiлком можливо, що повторнi шлюби можуть бути бiльш успiшними, оскiльки укладенi вони з урахуванням досвiду з попереднього шлюбу, та усвiдомленням необхiдностi створити сiмейний затишок та душевний притулок. Люди, якi беруть шлюб удруге у вiцi вiд тридцяти до сорока, мають вже дiтей, i тут може виникнути проблема з вiтчимом чи мачухою. Оскiльки бiльшiсть нерiдних дiтей з’еднанi в одну родину, то ймовiрнiсть сутичок через певнi непорозумiння (рiзнi сiмейнi звичаi) досить висока.
Але разом з тим неповнi сiм'i стають дедалi бiльш поширеним явищем. Переважна бiльшiсть – це родина з матiр'ю, оскiльки пiсля розлучення право опiки над дiтьми надаеться, як правило, матерi. Багато самотнiх матерiв (i батькiв), незалежно вiд того, були вони чи не були одруженi, досi не тiльки потерпають вiд економiчноi нестабiльностi, а й накликають на себе суспiльний осуд. Однак такi давнiшi й бiльш осудливi термiни, як «покинутi жiнки», «безбатченки» та «розбитi сiм'i», мають тенденцiю поступово виходити з ужитку.
Упродовж останнього десятилiття в Украiнi активiзувалась тендерна думка й дiяльнiсть, спрямована на тендернi перетворення. Входження тендеру в Украiнi не проходить легко, без суперечностей (одна iз проблем просування тендеру недостатне фiнансування). Тендер – це соцiально сконструйоване визначення взаемовiдносин мiж статями. Ця конструкцiя включае в себе нерiвнi владнi вiдносини, передбачаючи чоловiче домiнування i жiноче пiдкорення в бiльшостi сфер життя. Чоловiки, а також ролi, функцii, цiнностi, що вiдповiдають iх способу життя, оцiнюються в бiльшостi випадкiв вище, чим жiнки i все, що асоцiюеться з ними. Чоловiчi норми визнаються як норми суспiльства в цiлому, що вiдображаеться в полiтичних курсах i структурах. Полiтичнi курси i суспiльнi структури часто несвiдомо вiдтворюють тендерну нерiвнiсть.
Принцип домiнування чоловiчого над жiночим в украiнськiй сiм’i е досить поширеним явищем, що подекуди носить формальний характер. Як правило, панiвне, владне становище чоловiка в сiм'i (в суспiльствi) зумовлене наявнiстю матерiальних ресурсiв, тому сiм’я е яскравою демонстрацiею тендерноi нерiвностi.
ООН висувае проблему тендерноi рiвностi в якостi одного з прiоритетiв своеi дiяльностi. Сучасна свiтова тенденцiя полягае у запровадженнi тендерного аналiзу. «Тендерний аналiз – направлення аналiтичноi дiяльностi, що засноване на теоретичних пiдходах i категорiях тендерних дослiджень. Соцiальне i культурне конструювання тендеру, тендерна нерiвнiсть, тендернi розрiзнення, тендерний характер влади; тендер i суспiльний розвиток, соцiальнi змiни. Аналiз будуеться на виокремленнi двох основних тендерних труп – чоловiкiв i жiнок. Для бiльш детального аналiзу видiляються i iншi категорii – рiвень освiти, вiк, зайнятiсть. При використаннi цих пiдходiв до аналiзу суспiльства, використовуються рiзнi аспекти аналiзу: дослiдження iерархii i цiнностей чоловiка i жiнки, доступу до рiзного роду ресурсiв (матерiальним, грошовим, iнформацiйним, iнтелектуальним), соцiальних статусiв i заохочень (розподiл працi, посади, зарплати чоловiка i жiнки), можливостi участi у суспiльному життi (полiтичному, економiчному, культурному, соцiальному)» [10].
Вiдмiнностi в поведiнцi чоловiкiв та жiнок формуються головним чином через соцiальне вивчення жiночоi та чоловiчоi iдентичностi, фемiнностi та маскулiнностi. Нерiвнiсть в сiмi зумовлена бiльшою владою чоловiка, що склалося i утвердилося iсторично. Проте одна з найважливiших особливостей сiмi на Украiнi – бiльш демократичний ii характер, а отже й вiльнiше, рiвноправнiше родинне становище украiнськоi жiнки. І це iсторично пiдтверджений факт. «Вiд давнiх-давен всi люди, котрi пильно придивлялися до життя руського народу, признавали, що русини обходяться з своiми жiнками далеко лагiднiше, далеко гуманнiше i свобiднiше, анiж iх сусiди. Свобiдна воля женщини находить тут далеко бiльше пошанування…, в родинi жiнка займае дуже поважне i почесне становище, ба навiть веде свое окреме (жiноче, домашне) хазяйство побiч мужичого, до котрого мужик рiдко коли мiшаеться» [11]. Окрiм того, згiдно «жiночого права» (частина «звичаевого права»), жiнка мала особисте майно, що складалося з приданого, включало земельний надiл i успадковувалося по жiночiй лiнii.
Змiни в суспiльствi неминуче тягнуть за собою змiни в сiмi, оскiльки вона залишаеться однiею з головних соцiальних iнституцiй. Украiнська сiм'я зазнала значних змiн у ходi iсторii, i форма сiмi продовжуе пристосовуватися до мiнливих обставин сьогодення. Однак мало що свiдчить про те, що сiм'я занепадае чи вiдмирае. Шлюб залишаеться досить популярним явищем. «Вiсiм iз десяти украiнцiв вступають в законний шлюб i найбiльшою цiннiстю у своему життi вважають сiм'ю, хочугь мати двох, подекуди трьох дiтей» [12].
«Нам слiд спробувати примирити iндивiдуальнi свободи, якi бiльшiсть iз нас навчилися цiнувати у своему особистому життi, з потребою формувати стабiльнi й тривалi взаемини з iншими людьми»[13]. Украiнський шлюб будуеться на iдеi романтичного кохання та украiнськоi традицii. Вважаеться, що подружжя повинна об'еднувати взаемна любов, яка спираеться на особисту привабливiсть та сумiснiсть характерiв.
Поширена як неолокальна (новостворене подружжя перебираеться жити в нове помешкання окремо вiд iхнiх батькiв), так i матрилокальна (молодята поселяються поблизу вiд батькiв нареченоi) та патрилокальна модель проживання. Хоча в силу соцiальних та економiчних чинникiв цi моделi не е вичерпними для украiнськоi сiм'i (проживання кiлькох сiмей не пов'язаних кровними стосунками в однiй оселi). Бiльш забезпеченим сiм'ям притаманна неолокальна модель проживання, а соцiально незабезпеченим – iншi моделi проживання.
Украiнськi сiм'i органiзовують своi домашнi обов'язки по-рiзному. Контраст мiж звичайною сiм'ею (дружина як домогосподарка i чоловiк «годувальник») i так званою сiм'ею подвiйноi кар'ери або сiм'ею самотнього батька чи матерi, якi мають на своему утриманнi дiтей, iлюструе це розмаiття. Варiацii в сiмейному досвiдi протягом життевого шляху – цiлком закономiрнi. Так, чоловiк чи жiнка може походити з сiм’i, де батьки завжди жили разом, а вiн чи вона можуть одружитися чи вийти замiж, а потiм вирiшити розлучитися. І це може бути свiдченням бiльш демократичного ставлення до шлюбу, проявом свободи вибору, любовi до обранця.
Нуклеарнiй сiм'i властиве послаблення родинних зв'язкiв. Але з iншого боку, як позитивний аспект таких вiдносин, в силу подолання протирiч i конфлiктiв мiж поколiннями, молода сiм’я повинна жити окремо вiд старшого поколiння. А проблема непорозумiнь мiж поколiннями не е новою. Так, вiдомий украiнський письменник-реапiст І. Нечуй-Левицький добре обiграв цю тему в соцiально-побутовiй повiстi-хронiцi «Кайдашева сiм'я», показавши поступове духовне вiдчуження, що виникло через постiйнi сварки та колотнечi. Сам автор так визначив тему повiстi: «Сiмейний побут украiнського народу з його великим потягом до особистоi незалежностi та самостiйностi сiм'i…» Нуклеарна сiм'я поширена переважно серед мiського населення, а розширена частiше зустрiчаеться на периферii, де традицiйнi звичаi родинного життя зберiгаються.
Отже, пiддавши аналiзу сучасну украiнську сiм'ю, виявивши i дослiдивши фактори, що найбiльш впливають на ii формування (видiляемо наступнi: демографiчна ситуацiя в Украiнi, освiта, рiвень доходу, вiк при вступi до шлюбу, статус в суспiльствi, iнтереси та рiд занять чоловiка та жiнки, установлення тендерних вiдносин), – пiдсумовуемо. Немае iдеально щасливих сiмей. Сучасна украiнська сiм'я – це група, об'еднана мiцними узами почуттiв, з характерним високим рiвнем приватностi домашнього життя, де головна увага придiляеться вихованню дiтей. Шлюбний зв'язок формуеться на основi персонального вибору, скрiпленого персональним потягом або романтичним коханням.
Унаслiдок зростання кiлькостi робочих мiсць, вiдокремлених вiд дому, родина стала бiльше прив'язаною до споживання, анiж до виробництва. В силу економiчних, соцiальних та полiтичних умов сiм'я змiнюе свою форму. З розвитком централiзованого врядування, зростанням мiст та необхiднiстю працювати поза сiмейним колом, все це спричиняе встановлення нових стосункiв в сiм'i. Цi змiни мають тенденцiю спричиняти в усьому свiтi рух до систем нуклеарноi сiм'i, розкладаючи розширенi сiмейнi формування та iншi види груп спорiдненостi.
«Щодо песимiстiв, якi вважають, що цивiлiзацiю можуть поглинути клони, бiсексуали, варвари чи хулiгани з передмiсть, – то iм можна нагадати, що всi цi види безладу не новi, навiть, якщо вони проявляються у небачений досi спосiб – i, головно, що вони не заважатимуть тому, що на сiм'i нинi дивляться як на едину певну цiннiсть, вiд якоi нiхто не хоче вiдмовлятися. Їi люблять, про неi мрiють, i ii бажають чоловiки, жiнки i дiти будь-якого вiку, будь-якоi сексуальноi орiентацii та будь-якого матерiального стану» [14]. Сiм'я залишаеться единим iнститутом, заснованим на роздiльних i чiтких ролях чоловiкiв i жiнок. Не дивлячись на значнi соцiальнi i економiчнi реформи, що змiнили наше повсякденне життя, старi тендернi ролi залишаються глибоко вкорiненими в наших культурних розмiрковуваннях.
Сiм'я може бути лише вiльним союзом особистостей з рiвними можливостями i правами. Сiм'я та шлюб залишаються стiйкими усталеними iнституцiями, хоча iм доводиться витримувати великi стреси й напруження. Шлюб лише тодi е мiцним, коли в ньому задовольняеться одна з соцiальних потреб людини – потреба в любовi, вiра в цiннiсть, значимiсть та неповторнiсть особистого «Я». Украiнська сiм'я не руйнуеться, а утворюе новi форми, тим самим адаптуючись до нових соцiальних та економiчних умов.
1.Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – С.298. 2. Гiденс Е. Соцiологiя. – K., 1999. – С.187. 3. ВРУ "Демографiчна криза в Украiнi. Причини i наслiдки". – K., 2006. – С.73. 4. Там само. – С.79. 5. Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – C.350. 6. Фрейд 3. О психоанализе. Лекции / 3. Фрейд: пер. В. Вульф. – Мн., 2003. – С.273. 7. Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – С.357. 8. Рудинеско Е. Розладнана сiм'я. – K., 2004. – C. 152. 9. Карстен fl., Ялом M. Американская пара: вигляд изнутри. – K., 2006. – С.295. 10. Гендерная интеграция: возможности и пределы социальных инноваций / Ред.-сост. Савинская О.Б., Кочкина Е.В., Федорова Л.Н. – СПб., 2004. – С.116. 11. Кравець О.М. Сiмейний побут i звичаi украiнського народу. – K., 1996. – С.5. 12. ВРУ "Демографiчна криза в Украiнi. Причини i наслiдки”. – K., 2006. – С.86. 13. Гiденс Е. Соцiологiя. – K., 1999. – С.206. 14. Рудинеско Е. Розладнана сiм'я. – K., 2004. – С.224.
УДК: 330.342.146
Оцiнка соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i
Л.Т. Шевчук, О. В. Повстин
Сiм’я – первинна ланка суспiльства. Вiд ii стiйкостi, економiчноi стабiльностi, особливостей розвитку залежить соцiально-економiчне зростання краiни та ii регiонiв. Останнiм часом процес формування, становлення та розвитку сучасноi украiнськоi сiм’i вiдбуваеться у складних полiтичних i суперечливих соцiально-економiчних умовах, пiд впливом яких спостерiгаеться погiршення фiзичного i психiчного стану здоров’я людей, зростання агресивностi, поглиблення нездатностi розв’язувати проблеми i конфлiкти, що виникають на iх життевому шляху. Цi проблеми зумовлюють втрату сiм’ею здатностi виконувати життево необхiднi функцii., що дозволило говорити про трансформацiю сiм’i, найважливiшими ознаками якоi е високий рiвень незадоволеностi подружнiм життям, дисфункцiйний розвиток взаемин у шлюбi, конфлiктнiсть, стiйка орiентацiя подружжя на розлучення та малодiтну сiм’ю, нездатнiсть досягти злагоди, зростання кiлькостi розлучень тощо. Оскiльки трансформацiя сiм’i зумовлюеться активiзацiею, насамперед, низки негативних ознак, що загрожуе безпецi суспiльства, то очевидно, що вивчення таких явищ е вкрай актуальним завданням сьогодення з метою розробки заходiв для полiпшення ситуацii. У зв’язку iз сказаним тема цiеi публiкацii, яка присвячена оцiнцi соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i, е актуальною i своечасною.
Проблеми функцiонування та трансформацii сiм’i постiйно перебувають в центрi уваги вiдомих вчених, зокрема С. Пирожкова, Е. Лiбановоi, У. Садовоi, Л. Семiв та iн. Дослiдженню функцiонування сiм’i в перiод кризи та трансформацii суспiльства присвяченi публiкацii Н. Гапон, М. Дубняк, Т. Гайналь, І. Горшковоi, І. Шуригiна, Є. Ачiльдiева, Н. Арiстова та iн. Активно дослiджувалися i соцiально-економiчнi наслiдки трансформацii украiнськоi сiм’i. Так, вивченням конструкту культурацii та iнкультурацii займалися М. Беннет, Дж. Беррi, Р. Брiслiн, С. Бочнер, Д. Мацумото, М. Мiд, Н. Хрустальова, Л. Шайгерова та iн. Разом з тим, важливо здiйснити поглибленi дослiдження соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i, якi сформувалися в перiод останньоi фiнансово-економiчноi кризи, оскiльки вiд результатiв таких дослiджень залежатиме можливе виникнення нових подiбних проблем i iх попередження в найближчiй перспективi.
Упродовж столiть у самосвiдомостi украiнського народу формувалися основоположнi вартостi украiнськоi родини: духовнiсть, злагода, добробут, батькiвство-материнство, патрiотизм. Але пiсля встановлення радянського режиму, з 20-х рр. XX ст. почалася активна трансформацiя украiнськоi сiм’i, негативними наслiдками якоi стали деформацiя iнституту сiм’i, викорiнення украiнських родинних традицiй, формування грунту для сексуальноi збоченостi. Останнi швидко поширилися завдяки тому, що мiсце теологiчного виховання зайняло виховання атеiстичне, яке супроводжувалося руйнуванням церков, викорiненням традицiйних релiгiйних сiмейних свят та запровадженням свят «радянського змiсту». Культивувалася родинна зрада, класова ненависть, доноси.
Повоеннi роки ознаменувалися новими хвилями репресiй, свавiллям, депортацiями родин, сiл, що зруйнувало економiчнi основи сiм’i. Трансформацiя сiм’i активiзувалася в результатi органiзованих голодоморiв, масових розстрiлiв «класових ворогiв» та державноi «конвееризацii виховання». Була органiзована мiграцiя молодi, яка стала потужним фактором формування психологii «перекотиполя» i ставлення до нього у суспiльствi як до нормального явища. В результатi зросло безпритульництво дiтей, яке спровокувало у наступних поколiнь вироблення суспiльноi байдужостi до дитячоi долi, до нехтування багатьох осiб батькiвськими обов’язками.
У часи «хрущовськоi вiдлиги» елементи традицiйноi культури украiнськоi родини збереглися подекуди у селах, а в мiстах вони населенням приховувалися, або ж iх практично не дотримувалися. Знищенню традицiйноi украiнськоi культури сприяла русифiкацiя населення: росiйська мова тими чи iншими способами запроваджувалася i утверджувалася у вищих навчальних закладах, театрах, музеях, на промислових пiдприемствах. Формувалася суспiльна думка, що розмовляти украiнською мовою – це виглядати вiдсталою, некультурною i меншвартiсною людиною.
Проте тотальна русифiкацiя не змогла знищити украiнську мову, яка й допомогла украiнськiй родинi передавати наступним поколiнням нацiональнi традицii та й зберегти iнститут сiм’i [6]. Однак iнтенсивне насаджування нових iдеологiчних культурних цiнностей нанесло непоправну шкоду моральному устрою украiнськоi сiм’i. Адже вiдбулися деформацiя та переорiентацiя сiмейних цiнностей, що вкрай негативно позначилося не тiльки на формуваннi i розвитку украiнськоi культури, ментальностi, установках щодо збереження украiнського генофонду, але й на соцiально-економiчному розвитку Украiни та ii регiонiв.
Пiсля здобуття Украiною незалежностi та вiдкриття кордонiв процеси деформацii та переорiентацii сiмейних цiнностей поглибилися. До насаджуваних «зверху» протягом десятилiть культурно-цiннiсних орiентацiй додалися тi, якi вбиралися iндивiдами добровiльно, через власний досвiд та особисте спостереження за сiмейним життям в европейських краiнах. Цей досвiд накопичувався i завдяки засобам масовоi iнформацii, в яких часто деформованi, викривленi та недолугi сiмейнi стосунки подавалися як досягнення сучасноi цивiлiзацii, закладаючи пiдвалини для подальшого розхитування устоiв украiнськоi родини та знищення ii основ. При цьому часто стверджувалося, що такий розвиток подiй е об’ективним, оскiльки вiн визначаеться подальшим поглибленням глобалiзацiйно-iнтеграцiйних процесiв.
Отже, як бачимо, важливим фактором i водночас неминучим соцiально-економiчним наслiдком трансформацii украiнськоi сiм’i у другiй половиннi XX ст. стала активна акультурацiя, зокрема iдеологiчна акультурацiя украiнських родин.
За визначенням, яке знаходимо в енциклопедii, акультурацiя (ассuturare – вiд лат. аd – до i сulturа – утворення, розвиток) – це процес взаемовпливу культур, сприйняття одним народом повнiстю чи частково культури iншого народу. Доведено, що акультурацiя може стати першим кроком на шляху до повноi асимiляцii [2].
В сучаснiй науковiй лiтературi акультурацiя – це не тiльки процес взаемовпливу культур, але також i результат цього впливу, що характеризуеться сприйняттям однiею з культур (частiше тiею, що менш розвинена, хоч можливим е i протилежний вплив) елементiв iншоi, а також виникненням нових культурних явищ [14].
Проблеми акультурацii опинилися в центрi уваги американських етнографiв у другiй половинi XIX ст. Термiн «акультурацiя» почав застосовувати американський етнограф У.Х. Хоумз наприкiнцi XIX ст. Згодом його використання поширилося, а сама дефiнiцiя «акультурацiя» стала багатозмiстовною. Так, Дж. Боас трактував акультурацiю як процес уподiбнювання однiеi культури з iншою культурою, а У.Дж. Макджi вважав, що акультурацiю слiд тлумачити як процес передачi елементiв однiеi культури iншiй.
Дослiдження акультурацii як процесу взаемовпливу культур, а також як результату цього впливу почалося в 20-30 рр. XX ст. у зв’язку з вивченням впливу «бiлоi» американськоi культури на iндiанцiв та чорних американцiв (М. Мiд, М. Уiлсон, А. Лессер, І. Шапера, Р. Лоуi, Л. Спайер, Р. Турнвальд, Б. Малиновський, М. Херсковiц, Р. Редфiлд та Р. Лiнтон). Результатом цих дослiджень, стало видiлення донорськоi та реципiентськоi групи в культурному контактi. ІІри цьому було встановлено, що реципiентна культура вiдбирае елементи культури в «культурному фокусi», адаптуючи, вiдкидаючи або синкретизуючи iх. На думку Р. Лiнтона, домiнуюча спiльнота примусовим шляхом спричинюе «прямi культурнi змiни» пiдлеглоi спiльноти, тодi як сама вiльно обирае напрям культурного розвитку [14].
Є й iншi тлумачення акультурацii. Зокрема ii трактують як:
– процес засвоення етносом, групою iндивiдiв, особистiстю, вихованою в однiй культурi, елементiв iншоi культури, субкультури, картини свiту, зокрема прецедентних феноменiв (текстiв, iмен, ситуацiй, стереотипiв мовного спiлкування тощо). Нова культура може повнiстю або частково прийматися або не прийматися [17];
– процес засвоення яким-небудь народом ряду форм i рис культури iншого народу в результатi iх тривалоi безпосередньоi взаемодii [5];
– прийняття домiнантноi культури як норми з виключенням початковоi культури, внаслiдок чого можливi культурний шок, культурне змiщення, мовнi бар’ери, правовi та iммiграцiйнi проблеми.[4];
– входження iндивiда в нову для нього культуру, що супроводжуеться змiною його цiннiсних орiентацiй, рольовоi поведiнки, соцiальних установок [18].
Дослiджуючи мiжкультурнi запозичення, вченi найчастiше розглядали iх у розрiзi таких груп:
1) елементи традицiйноi культури: мова, звичаi, iжа, оздоблення житла, архiтектура тощо;
2) характеристики способу життя;
3) «психологiчнi».
Безумовно, в Украiнi зараз бракуе нових дослiджень стiйкостi украiнськоi сiм’i, в яких би були використанi пiдходи, методи й методики, напрацьованi в iнших краiнах свiту. При цьому не можна вiдкидати те, що акультурацiя може формувати й позитивнi тенденцii розвитку свiтовоi культури. Як зазначаеться в науковiй лiтературi, у сучаснiй крос-культурнiй психологii акультурацiя вважаеться найбiльш доцiльним видом мiжкультурного контакту: з одного боку, наслiдком адаптацii до iноетнiчного середовища е збереження власноi етнiчноi культури групи, разом iз певним культурним «збiльшенням» за рахунок сприйняття елементiв iншоi культури; з iншого боку, iснуе рiвнозначна для обох груп основа, на якiй вiдбуваеться iхня iнтеграцiя в едине суспiльство [14].
