скачать книгу бесплатно
Високi могили?..
Мовчать гори, грае море,
Могили сумують,
А над дiтьми козацькими
Поляки панують.
Грай же, море, мовчiть, гори,
Гуляй, буйний, полем —
Плачте, дiти козацькii,
Така ваша доля!»
Обiзвавсь Тарас Трясило
Вiру рятовати,
Обiзвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обiзвався пан Трясило:
«А годi журиться!
А ходiм лиш, пани-брати,
З поляками биться!»
Вже не три днi, не три ночi
Б’еться пан Трясило.
Од Лимана до Трубайла
Трупом поле крилось.
Ізнемiгся козаченько,
Тяжко зажурився,
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився.
Зiбрав шляхту всю докупи
Та й ну частовати.
Зiбрав Тарас козаченькiв
Поради прохати.
«Отамани товаришi,
Брати моi, дiти!
Дайте менi порадоньку,
Що будем робити?
Бенкетують вражi ляхи
Наше безголов’я».
«Нехай собi бенкетують,
Нехай на здоров’я!
Нехай, клятi, бенкетують,
Поки сонце зайде,
А нiч-мати дасть пораду —
Козак ляха знайде».
Лягло сонце за горою,
Зiрки засiяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхiв обступали.
Як став мiсяць серед неба,
Ревнула гармата,
Прокинулись ляшки-панки —
Нiкуди втiкати!
Прокинулись ляшки-панки
Та й не повставали.
Зiйшло сонце – ляшки-панки
Покотом лежали.
Червоною гадюкою
Несе Альта вiстi,
Щоб летiли круки з поля
Ляшкiв-панкiв iсти.
Налетiли чорнi круки
Вельможних будити,
Зiбралося козачество
Богу помолитись.
Закрякали чорнi круки,
Виймаючи очi.
Заспiвали козаченьки
Пiсню тii ночi,
Тii ночi кривавоi,
Що славою стала
Тарасовi, козачеству,
Ляхiв що приспала.
Над рiчкою, в чистiм полi,
Могила чорнiе,
Де кров текла козацькая,
Трава зеленiе.
Сидить ворон на могилi
Та з голоду кряче…
Згада козак Гетьманщину,
Згада та й заплаче!
Було колись, панували,
Та бiльше не будем!..
Тii слави козацькоi
Повiк не забудем!..»
Умовк кобзар, сумуючи:
Щось руки не грають.
Кругом хлопцi та дiвчата
Слiзоньки втирають.
Пiшов кобзар по улицi —
З журби як заграе!
Кругом хлопцi навприсядки,
А вiн вимовляе:
«Нехай буде отакечки!
Сидiть, дiти, у запiчку,
А я з журби та до шинку,
А там найду свою жiнку,
Найду жiнку, почастую,
З вороженькiв покепкую».
(Санкт-Петербург. 6 листопада 1838 р.)
Катерина
Василию Андреевичу Жуковскому на память
22 апреля 1838 года
І
