скачать книгу бесплатно
Я мушу мовчати
Вадим Рибачук
Лiрична збiрка поезiй – перша творча добiрка автора, в якiй представлено на читацький розсуд роздуми i розповiдi з самого життя автора, де переплелись радостi i болi, тривоги, життевi невдачi i звершення мрiй. Збiрка поезiй буде цiкавою для тих, хто вмiе любити життя i прагне досягти власних вершин, а також для тих, хто прагне вiдвертих розмов про наболiле. Саме на сторiнках цiеi книги Ви зможете знайти вiдвертi зiзнання про поразки i злети в життi автора, якi притаманнi, мабуть, кожному з нас. Тому збiрка поезiй «Я мушу мовчати» викликае безлiч емоцiй, зiгрiвае душу i наповнюе ii вiрою в себе i вдячнiстю до тих, хто нас оточуе.
Вадим Рибачук
Я мушу мовчати
А сум розпростовуе постiль
І кличе до сну упертi надii.
Не хочу стояти з тими я поспiль,
Хто кривду у серцi своему лiлiе.
Заплющуе правда веселощам вii
І iстини стеле хустину просту.
Бо як досягаеш бажанi мрii —
Думками завваж про iх чистоту!
* * *
А я на щастя хотiв би
Тебе знайти серед бурi,
Де е твiй голос так, нiби
Чайка у неба зажурi.
А ти милуешся димом,
Що в’е з чужих благовоннiй,
Щоб зло здавалося пилом,
А мрii – морем пiвонiй.
А я шукаю пiдтримку,
Хто б мiг мене захищати.
Бо я е тиша в затiнку,
Вечiр на стелi кiмнати.
А ти, мов вiриш у Бога,
Списки складаеш порушень.
Так е невдала дорога
Творчо-життевих зрушень.
* * *
Ти мене ображаеш i пилко
Люди дивляться на злiснi вчинки,
Серед вулиць е соромно й гiрко
Чути вкотре вiд тебе вказiвки.
Смiло брешеш ти в очi тим людям,
Там провини моi не злiчити!
Котрим маю довiритись суддям,
Щоб зiв’яли омани, мов квiти?
Ти мене ображаеш i небо
Сипле громом зневiру у краще.
Я на мить зневiрюсь у себе,
А назавжди – не змусиш нiзащо.
Ти мене не питаеш про блага,
Кортi хочу в життi своiм мати.
Бо «болить» тобi власна повага,
Добрi статки, розкiшнi кiмнати…
Чим я жити тобi заважаю? —
Просто мрiю про кращу Вкраiну!
Може мало тобi е врожаю?
Бог дае усiм людям хлiбину.
Ти мене ображаеш i вдачу
Знов затьмариш, ламаючи долю.
Я пробачу тебе… Я ПРОБАЧУ!
Тiльки нащо доводиш до болю?
* * *
Похвалю щосил —
Тебе задобрю.
Як менi без крил
Пiзнати волю?
Подiлю цей свiт
На сум i правду,
Де мiй перший злiт
Ти мiняв на зраду.
* * *
Застигла радiсть на обличчi,
Образ забулись почуття
І я знаходжу в протирiччi
Любов до себе й майбуття.
Не хоче серце болю й кривди,
Що сенс надii змiнить в жар,
Стоять тих попелiв вже скирти,
А мрiявсь шлях по вище хмар.
Зайду у храм – зiтру iз тишi
Сакральнi мрii про дива:
Ми е не кращi i не гiршi,
Лиш iнших любимо жнива.
В молитвах нiч розгубить злостi:
Повз прiрву шлях також лежить.
Ми е не ляльки i не гостi,
Для рiшень маемо лиш мить.
До мрii шлях – не на паперi,
Збери той шлях з дрiбних зiрок.
Бiда ввiйти не зможе в дверi,
Як ти не ступиш хибний крок.
Застигла радiсть на обличчi,
Образ забулись почуття,
І я знаходжу в протирiччi
Любов до Бога i життя.
* * *
Всi мрii е безкрилi —
Такi мiж нами битви.
Я програю по силi,
Чи то е час молитви?
Моеi аури небо
Похмурене, як взимку.
Тут пестощiв не треба
Чи горами мандрiвку…
Так важко засинати,
Вдень хочеться до правди,
Немов весна – в кiмнати,
Таемностi – до зради.
Ти хочеш руку миру
Як бачать надто люди.
Та я тобi не вiрю!
Тож миру в нас не буде.
В моiх долонях вiра,
В твоiх долонях зброя.
Що е у Бога мiра?
Де той ковчег, що в Ноя?
Ти знаеш тiльки силу,
Я вiрю в власнi мрii…
А раптом хтось iз тилу
Менi додасть надii?..
* * *
Бажанням моiм ще не вмiеш радiти,
І кроки моi голоснi i раптовi…
Та ми будем разом, як рiчка i квiти,
Як втома i радiсть в ранковому словi…
Ти так всеосяжна у вчинках i мрiях.
Я тiнню принишкну мiж крапель дощу,
І буду щасливий в твоiх всiх затiях.
І так неохоче колись вiдпущу…
Бажанням моiм ще не вмiеш радiти,
І в гнiвi твоему моя е причетнiсть.
Ми е недоречнi, як вiйни i дiти,
Та Боговi в милiсть бува недоречнiсть.
Без перцю
Я хочу блукати
З тобою чи вiтром,
Набридли кiмнати
З мовчанням i свiтлом.
Люблю я радiти
Пробудженим мiстом
Й наповнюють квiти
Життя свое змiстом.
Нам треба вiдвага
Не лиш планувати,
Принесла наснага
Лиш чвари в кiмнати.
За мрiями втома
Закралась вiд слова,
Що краще е вдома
І нащо розмова?
Я хочу в краiни,
Де сонце i правди.
Менi б все в руiни:
Всi справи i зради!
Шукаю скрiзь волю,
Чи зраджую серцю…
Бо хочу я долю,
Солодку… Без перцю!
Танцi
Я прошу тебе до кiмнати,
Жодних слiв казати не треба.
Ти навчиш мене танцювати,
Ти навчиш повiрити в себе.
Кроки е виключно вдалi,
Рухи е надто бурхливi.
