скачать книгу бесплатно
Головна особливiсть i труднiсть тренерськоi роботи в юнацькiй збiрнiй полягали в тому, що наставнику щороку доводилось усе починати заново: вiковий ценз – вiсiмнадцять рокiв – був граничним для гравцiв його команди. Тiльки тренеру, що мае особливу прозiрливiсть, дано побачити в юнiорi майбутнього майстра, i Лядiн мав такий дар у повнiй мiрi. Радянському спорту невимовно пощастило, що саме Лядiн у другiй половинi 1960-х – на початку 1970-х рокiв опинився на своему мiсцi: через його руки пройшло багато гравцiв, якi стали потiм визнаними майстрами вiтчизняного футболу. З-помiж них був i Олег Блохiн.
Пiд керiвництвом Євгена Лядiна юнацька збiрна СРСР двiчi поспiль – 1966-го та 1967-го – вигравала Юнiорський турнiр УЄФА (саме таку офiцiйну назву мав до 1980 року юнацький чемпiонат Європи з футболу), а 1969 року стала срiбним призером европейськоi юнацькоi першостi. Блохiн дебютував у збiрнiй якраз 1969 року, але восени, коли команда вже грала вiдбiрний раунд Юнiорського турнiру УЄФА 1970 року, у складi «срiбноi» збiрноi його не було.
Саме тодi до Блохiна почав придивлятися тренер дубля киiвського «Динамо» Михайло Коман. За його спогадами, пiд час одного з матчiв юнацькоi команди «Динамо» вiн звернув увагу на худорлявого хлопчину, що вирiзнявся серед ровесникiв гарною швидкiстю, нацiленiстю на ворота, створював багато небезпечних моментiв i забивав голи. Щоправда, помiтив Коман i те, що Блохiн уникав силовоi боротьби, не полюбляв уступати в единоборство iз захисниками. Зате Михайло Михайлович вiдзначив у нього iншi яскравi якостi: крiм швидкостi, це вiдмiнна координацiя, гарний удар злiва, прекрасне бачення поля та вмiння мислити на швидкостi. Досвiдчений тренер добре розумiв – далеко не кожному футболiсту дано поеднувати в собi такi якостi.
