скачать книгу бесплатно
– чи доходи позичальникiв прив’язанi до валюти i не залежать вiд курсових коливань, тому немае такоi проблеми для погашення?
– у разi непогашення в строк чи може банк легко забрати заставу i продати ii?
– хто б не був при владi, чи вiн не пiде на порушення основних правил i норм, не стане мiняти умови договору мiж банком i позичальником?
– чи права кредиторiв надiйно захищенi?
Кожне «нi» – це бал у скарбничку ризикiв. Це додаткова процентна ставка за кредитом.
Порiвняймо умови за депозитами в одному й тому самому банку UniCredit. В одному випадку ставки, пропонованi в Італii, в iншому – ставки в Украiнi.
Ми бачимо, що навiть у межах одного банку врахованi особливостi й ризики краiни. Вiдсоткова ставка за депозитами в евро значно вища в Украiнi. Для банку вона е базовою при встановленнi кредитних ставок, у якi вiн мае закласти ризики вiдносин iз позичальниками.
Джерела низьких процентних ставок – довiра i непорушнi прозорi правила гри, впевненiсть в iхнiй незмiнностi. А ще – час. Чим довше дотримують правил гри, тим бiльше впевненостi; чим бiльше впевненостi – тим бiльше довiри; чим бiльше довiри – тим нижча оцiнка ризикiв; чим нижча оцiнка ризикiв – тим нижчi ставки; чим нижчi ставки – тим простiше слiдувати правилам гри. Коло замкнулось. Усi фактори взаемопов’язанi. За багатьма з них стоять десятилiття досвiду й iсторiя. Ви не можете створити глобальну довiру до фiнансовоi системи за мiсяць. Ви можете рухатися в правильному напрямку, i тодi скарбничка суспiльноi довiри буде поповнюватися з року в рiк. Але кожна серйозна помилка може обнулити ii, i тодi весь шлях доведеться починати вiд самого початку.
Рiвняння Фiшера, або Чому не можна просто зробити всiх щасливими, надрукувавши грошi
Американський актор Джим Керрi в комедiйнiй стрiчцi «Брюс всемогутнiй» отримуе можливiсть побути Богом. Втомившись вiд людських запитiв по допомогу, вiн знаходить спосiб, як вирiшити цю проблему. Я кажу всiм «так», – здавалося б, просте рiшення. Наступного дня краiна валиться в хаос. Знаходяться мiльйони тих, хто виграв у лотерею, мiльйони, якi не бажають працювати.
Дати людям грошi – здавалося б, просте рiшення. Як i багато благих намiрiв, нi до чого гарного воно не призводить.
Розгляньмо причини цього через так зване рiвняння Фiшера:
M ? V = P ? Q,
де M – грошова маса в обiгу;
V – швидкiсть обiгу грошей;
P – рiвень цiн;
Q – обсяг випуску (виробництва).
Пояснiмо рiвняння на прикладi. Уявiть собi, що ви придбали товар за 100 гривень. В один бiк (лiва сторона рiвняння) рухаеться купюра в 100 гривень, вона поки обернулася один раз, а в iнший – одиниця товару з цiною 100 гривень (права сторона).
Той, у кого ви купили товар, розплатився цiею купюрою зi своiм постачальником за купiвлю в нього. Тепер цi 100 гривень здiйснили другий оборот у виглядi розрахунку за iнший товар.
Виходить, що лiва сторона рiвняння вiдображае «життя» купюри, яка переходить з одних рук в iншi, а права – той обсяг випуску продукцii (товарiв, робiт, послуг), який вона супроводжуе.
Два рази перейшла купюра з рук в руки, маемо 100 ? 2 (купюра в 100 гривень, 2 обороти) = 100 ? 2 (2 одиницi товару по 100 гривень кожна).
Дивлячись на це рiвняння, задумаемось: а що станеться, коли уряд раптом вирiшить одним махом покiнчити з проблемами i дасть грошей всiм, хто iх хоче отримати? Ми отримаемо збiльшення в лiвiй частинi рiвняння за рахунок зростання M. У правiй частинi рiвняння маемо отримати також збiльшення, але, скорiш за все, у виглядi P, тобто зростання цiн.
Але в правiй частинi е ще i Q – зростання виробництва. Може, новi грошi у виглядi попиту вплинуть на нього? Авжеж, скорiш за все, так i буде спочатку! Новi випущенi грошi вплинуть як на цiни, так i на випуск (виробництво). Але лiки – це добре лише в дуже малих дозах, у разi якщо на поточний момент ваша iнфляцiя близька до нульовоi. Якщо ж вона висока, то люди намагатимуться якомога швидше позбутися грошей, тобто збiльшити V – швидкiсть обiгу. А це даватиме iмпульс до нового зростання цiн, який, у свою чергу, знову дасть стимул якомога швидше позбутися грошей. Ми потрапляемо до свого роду зачарованого кола, коли права i лiва частини рiвняння пiдштовхують одне одного вгору – цiни пiдштовхують швидкiсть обiгу, а швидкiсть обiгу – цiни. У пiдсумку, намагаючись вирiшити проблеми людей, ми загонимо iх у ще бiльшi проблеми. Часто така ситуацiя виникае при приходi до влади популiстських урядiв.
Як дiе такий уряд? Вiн стоiть перед вибором – жити в межах зiбраних податкiв або жити як хочеться, роблячи щось «корисне i важливе», поки е можливiсть. Уявiть собi, що ви очолили уряд, у якого вже вистачае боргiв. І тепер стоiте перед вибором. Ви можете:
1. Взяти ще в борг понад повернення старих боргiв i побудувати щось корисне – стадiон чи мiст, або просто роздати по тисячi гривень пенсiонерам.
2. Не збiльшувати борги, а брати iх для того, щоб вiддати старi.
3. Зменшити витрати на будiвництво громадських об’ектiв або скоротити людей, якi отримують зарплату з бюджету, але повернути старi борги.
У першому випадку ви запам’ятаетесь якимось новим об’ектом, який стiйко асоцiюватиметься з вами, у другому – ви не ввiйдете до iсторii, але, можливо, i не розчаруете. У третьому випадку вас у кращому разi будуть не любити, адже ви змусите «затягнути паски», повертаючи борги попереднiх урядiв i готуючи грунт для наступних.
Тому популiзму народитися дуже легко. Часто консервативнi лiберали перетворюються на «соцiалiстично» налаштованих полiтикiв, отримуючи на практицi можливiсть управляти бюджетом.
Бюджетний дефiцит загрожуе тим, що дiе як додатковий податок, адже кошти на його покриття найчастiше «позичаються» урядовi центральним банком, збiльшуючи грошову масу. Це збiльшення може стати мультиплiкативним (пiдштовхувати зростання цiн i новi борги уряду), як у вищеописаному випадку. А дивлячись на рiвняння Фiшера, можемо очiкувати ризику виникнення iнфляцiйноi спiралi.
Існуе дуже багато краiн, котрi нiяк не можуть вибратися з пастки легкого рiшення у виглядi додаткових сум грошей в обiгу.
Багато людей настiльки вiрять у свою обранiсть i винятковiсть, що, очолюючи краiну, починають щиро вважати, нiби закономiрностi економiки описанi не для них, нiби iхня воля й сила сильнiшi за якiсь дурнi формули, нiби саме iм дано облагодiяти «ввiрених» людей краiни. Наприклад, 2013 року президент Венесуели вирiшив «ощасливити» свiй народ, прийнявши закон про продаж побутовоi технiки та електронiки з 90-вiдсотковими знижками. Полiцiанти пильно стежили за виконанням закону. Люди витрачали всi грошi, викуповуючи телевiзори, мiкрохвильовi печi та мобiльнi телефони. Торговi мережi розорилися. Нiхто не хотiв мати магазин, що торгуе побутовою технiкою. Коли iх не стало, заради свого народу «мудрi правителi» зробили так, що в державних продуктових магазинах продукти можна було придбати значно дешевше, нiж у приватних.
І що тепер? Нiхто не хоче ходити до приватних крамниць, тому що в державних можна купити продукти дешевше в кiлька разiв. Але ось бiда, 2014 року туди пускають за спецiальними картками два рази на тиждень. Щастя тривало недовго. Тепер не побутова технiка, а напiвголодне iснування краiни з величезними нафтовими ресурсами – проблема уряду.
Погляньмо ще раз на формулу Фiшера. Ключовий елемент у нiй – це Q. Це розмiр нашоi економiки, обсяг виробленого нею продукту. Економiчне багатство краiни – в реалiзацii можливостi виробляти якомога бiльше товарiв, робiт i послуг. Поки ми не спостерiгаемо масово вiтчизняних автомобiлiв, телефонiв, чайникiв, шампунiв, iнтернет-сервiсiв i багато чого iншого, не можна казати про якесь рiшення. Часто його бачать у неправильному розподiлi ранiше створених благ. Але вiдповiдi в тому, щоб забрати заводи чи яхти й «роздiлити» мiж «несправедливо скривдженими», на жаль, немае. Це зменшить кiлькiсть «багатих», але не зменшить кiлькiсть «бiдних». Цiннiсть ресурсiв – у тому, щоб збiльшити той самий Q, обсяг економiки.
Закони попиту та пропозицii в нашому життi
Закони попиту та пропозицii, не прийнятi жодним урядом, виявляються сильнiшими, нiж постанови, укази й ухваленi закони. Просте i зрозумiле твердження керуе багатьма економiчними процесами – чим вища цiна, тим нижчий попит, чим вища цiна, тим бiльша пропозицiя.
Графiк. Взаемодiя попиту i пропозицii
Як закон попиту i пропозицii працюе на практицi?
Припустiмо, в якiйсь галузi компанii заробляють дуже багато, нехай навiть несправедливо багато. Чи потрiбно обмежувати iхнi цiни, а значить, i заробiтки? Якщо в тiй галузi дiе вiльна конкуренцiя, то сенсу в таких обмеженнях немае. Іншi пiдприемцi, натхненi можливiстю заробiтку, кинуться в надрентабельну галузь. Вони будуть готовi заробляти навiть трохи менше, нiж нинiшнi гравцi, тобто продавати трохи дешевше. На графiку це буде означати зсув кривоi пропозицii влiво. Рiвноважна цiна буде нижче, а рiвноважний обсяг вище (рiвноважною ми називаемо ту точку, де кривi попиту i пропозицii перетинаються). Якщо прибуток усе ще залишатиметься привабливим, «пiдтягнуться» ще новi гравцi, i процес повториться. У якийсь момент ринкова цiна вже буде давати заробiток не вищий, нiж в iнших галузях. Найефективнiшi зможуть працювати з такою цiною, найменш ефективнi – будуть змушенi закрити свою справу. У цьому полягае механiзм ринкового саморегулювання.
Чи може цей механiзм давати збоi, не виконуватися?
Так, це можливо, особливо якщо в галузi виникае монополiя. Вхiд на ринок занадто дорогий або йому монополiя перешкоджае. У цьому випадку монополiя буде шукати можливостi максимiзувати власний прибуток, не лякаючись конкуренцii. Тому вiдхиленням вiд вiльноi конкуренцii можна вважати антимонопольне законодавство, дiяльнiсть антимонопольного комiтету та встановлення граничних цiн на продукти природних монополiй. В iнших сферах ринок впораеться без зовнiшнього втручання.
Усвiдомлюючи роботу законiв попиту i пропозицii, компанii, проте, прагнуть «обiграти» iх. Одним iз способiв е створення бренду. Ви можете повторити продукт, але ви не можете повторити бренд. Ви можете створити точну копiю iPhone, але ви не можете назвати його так. Ви можете створити чудову зубну пасту, але вона не стане Colgate. І ви не можете сказати, що ми пропонуемо не пиво, а Guinness.
«Диференцiюйся або помри». Цей закон маркетингу, сформульований Джеком Траутом, змушуе компанii шукати свою унiкальнiсть. Складно ii знайти, якщо ти випускаеш нафту, сталь або зерно, але якщо це iнший продукт, то фантазiя може зайти далеко. Психологiчний принцип «життя – це те, що ми про нього думаемо», щосили працюе в економiцi. Коли людина щиро вiрить, що купуе високоякiсний продукт, то в ii випадку так i е – вона дiйсно отримае вiд нього бiльше задоволення. Тому економiка прагне створювати не просто продукти з тими чи iншими фiзичними властивостями, а тi, яким ми вiримо.
