скачать книгу бесплатно
Новий уряд почав демократичнi перетворення, але в той самий час визнав i продовжив економiчний курс, зберiгши лiберальну модель розвитку. Демократи на Заходi зiтхнули з полегшенням – тепер лiберальна модель i демократiя опинилися поруч.
Генерал Пiночет зберiгав свiй вплив на полiтику краiни i в 90-тi роки, але 1998-го почалося його кримiнальне переслiдування. У 2006-му вiн помер у вiцi 91 рiк. Чилiйське суспiльство роздiлилося на два табори – один радiв, що помер злочинець, iнший сумував за людиною, з якою пов’язували пiдйом краiни.
Диктатор, переконаний в ефективностi приватноi власностi та вiльноi конкуренцii, – це швидше виняток, нiж правило, тому досвiд Чилi в цьому сенсi не е типовим.
Як би там не було, сьогоднiшня Чилi вiдкидае силову диктатуру, але визнае ту економiчну модель, курс на яку був свого часу неухильно узятий.
Кiлька фактiв про сьогоднiшню економiку Чилi:
Польща. Вiд шоку до розвитку
Розвал соцiалiстичного блока став найбiльшою геополiтичною перебудовою свiту. Колишнi краiни соцтабору, якi вирвалися з його лещат, тепер мусили будувати новий свiт, вiд якого вже встигли вiдвикнути. Господарськi зв’язки, спосiб управлiння економiкою встигли вплинути на сприйняття людей. Навряд чи дев’яностi роки двадцятого столiття згадують в цих краiнах як золотий час. Спад, безробiття, розчарування людей – супутники перехiдного перiоду.
На прикладi Польщi розгляньмо шлях становлення ринковоi економiки.
Навiть сьогоднi багато економiстiв розходяться в оцiнках ефективностi польських реформ. Надто вже болючими i шоковими вони були, призвiвши на початковому етапi до величезного спаду. Навiть початковий рiст економiки не вирiшив соцiальних проблем. При збiльшеному рiвнi виробництва безробiття також зросло. Як таке може бути? Якщо сьогоднi 8 осiб виробляють бiльше, нiж вчора могли зробити 10, – то таке цiлком можливо. На конкретних дiлянках економiка ставала ефективнiшою, доводячи неспроможнiсть попередньоi економiчноi моделi, але процес цей був iнертний.
План Бальцеровича – саме пiд такою назвою увiйшов в iсторiю марш-кидок радикально швидкого переходу вiд соцiалiзму до капiталiзму.
Вiн передбачав наступне:
• дозволено банкрутство державних пiдприемств;
• збалансований бездефiцитний або низькодефiцитний бюджет;
• скасування пiльгового кредитування;
• спрощення та лiбералiзацiя податковоi системи;
• бюджетна децентралiзацiя i вiдмова вiд регiонального вирiвнювання;
• вiдмова вiд пiдтримки тих чи iнших галузей;
• проста податкова система з помiрними ставками;
• вiдкритий характер економiки – вiдсутнiсть протекцiонiзму;
• масова приватизацiя.
Суспiльство, що з натхненням сприйняло вiдмову вiд комунiстичноi iдеологii, не виявилося готовим до настiльки швидких перетворень, очiкуючи пiдвищення рiвня соцiальних благ, характерного для розвиненоi Європи.
Проте такий рiзкий поворот визначив долю краiни. Найталановитiшi люди пiшли працювати в бiзнес або на себе. Вдало проведена пенсiйна реформа сформувала «довгi грошi» – люди стали самостiйно накопичувати грошi на майбутню пенсiю, а це в свою чергу стало стимулом для активного розвитку регiональноi Варшавськоi фондовоi бiржi, на якiй котируються сьогоднi й акцii украiнських агрохолдингiв, адже саме до Польщi вони прийшли в пошуках довгострокових iнвестицiйних ресурсiв. Вiльна приватизацiя залучила захiдний капiтал, що сформував високу культуру ведення бiзнесу в краiнi. Високi темпи зростання призвели до того, що за станом на 2014 рiк рiвень життя в Польщi приблизно втричi перевищуе украiнський. Проте за це сам Бальцерович розплатився полiтичною кар’ерою: поляки назавжди запам’ятали «епоху змiн», а економiчне зростання припадало значною мiрою на той перiод, коли Бальцерович не був при владi, – таким чином, пiдйом асоцiювався вже з iншими полiтиками. Це досить типова доля реформатора. Його дiяльнiсть легше оцiнити людям, якi дивляться на неi збоку, оцiнюють результати у виглядi конкретних об’ективних показникiв, а не проживають як громадяни цiеi краiни.
Сьогоднiшня Польща динамiчно розвиваеться, це плацдарм для iнвестицiй в Центральну Європу.
Кiлька фактiв про сьогоднiшню економiку Польщi:
Історii економiчних проривiв навчають нас важливих урокiв:
1. Немае приреченостi, шлях перетворень пiд силу будь-якiй краiнi.
2. Немае единого правильного шляху, суспiльства рiзнi, кожне знаходить свiй рецепт. У той самий час пiдйом практично завжди пов’язаний з ростом економiчноi свободи, хоча в низцi випадкiв i не поеднуеться зi свободою полiтичною.
3. Економiка iнертна, за 2–3 роки вона не може змiнитися до невпiзнання, тому реформатори розвинених краiн зазвичай спостерiгають за розквiтом зi сторони, тимчасом як iншi полiтики пожинають плоди попереднiх реформ.
Аргументацiя «давайте зробимо, як у Польщi, Сiнгапурi чи Кореi» – досить слабка, адже шлях до економiчного процвiтання зазвичай дуже iндивiдуальний. Схоже, кожна iсторiя успiху iснуе в одному екземплярi. Але це не означае, що нам нема чого вчитися у них. Навпаки, важливо зрозумiти принципи проведених успiшних реформ, на базi яких сформувати свiй економiчний блiцкриг.
Ми ж рухаемося далi в пошуках розумiння роботи внутрiшнiх механiзмiв економiки.
Чoму люди так не люблять банки i як виникла банкiвська справа
Англiйське прислiв’я так описуе сутнiсть банкiвськоi справи: це принцип «3–6—3».
Взяв грошi пiд 3 %, дав грошi пiд 6 %, i о 3-й годинi дня пiшов грати в гольф. З одного боку, це жарт, з iншого – лаконiчний опис основноi дiяльностi банкiв.
Банки працюють з грошима, тому бiльшiсть людей упевненi, що в банку завжди дуже багато грошей. «Пограбувати банк» звучить куди органiчнiше, нiж «пограбувати хiмчистку».
Часто люди банкам не довiряють, представляють iх мафiею, вважають узагалi непотрiбним елементом економiки. Звiдки ця нелюбов?
Їi легко зрозумiти. Хiба багато людей люблять трунаря? Багато хто приходить попити чаю до стоматолога чи хiрурга? Чи багато людей люблять патрульнi служби на дорогах?
Дiяльнiсть банку передбачае, що в низцi випадкiв його позичальникам доведеться розлучатися з майном, грошима i таким iншим.
Банк – це посередник мiж вкладником i позичальником. Послуга банку – професiйна оцiнка позичальника з точки зору ризику неповернення кредиту. Без банкiвськоi системи в ситуацii знецiнення грошей ви б для збереження заощаджень самi шукали, кому iх позичити. Банк, як правило, це робить краще, професiйнiше. Вiн бере вашi грошi i вiддае iх iншому, вивчивши його доходи, репутацiю, iсторiю, можливiсть повернути кредит. За рахунок маржi (рiзницi мiж ставкою позичальниковi i ставкою для вкладника) банк покривае збитки по проблемних кредитах i своi витрати та отримуе прибуток. Сумнiвнi проекти не отримають фiнансування вiд початку, слабкi банки дадуть забагато сумнiвних кредитiв i зiйдуть з дистанцii, невдалi проекти, якi отримали кредити, не повернуть iх i збанкрутують. Економiка завжди мiстить вiдсоток невдач, завдяки якому залишаються найкращi. Це свого роду еволюцiя, яка залишае сильнiших, вiдсiвае i зберiгае бiльш затребуванi iдеi. Якщо iй «заважати», рятуючи поганi банки, поганi проекти i поганих позичальникiв, то сумарно суспiльство програе, вiддаючи ресурси не найкращим.
Банкiвська справа не така проста, як може здатися на перший погляд. З одного боку, банк мае безумовнi зобов’язання перед вкладниками, з iншого – зобов’язання позичальникiв, якi напевно не розрахують у майбутньому можливостей, зiткнуться з тим чи iншим ризиком. Щоб мiнiмiзувати вiдсоток неповернень виданих кредитiв, банк повинен адекватно оцiнювати тренди розвитку економiки, перспективнi i безнадiйнi галузi, аналiзувати психологiчний портрет тих людей, якi схильнi до невиконання зобов’язань, i багато iншого.
Уявiть собi, що купили якусь дуже потрiбну вам рiч, скориставшись кредитом банку. Максимум отриманого задоволення ви дiстаете в момент купiвлi. А далi щомiсяця або щокварталу маете справу з «незадоволенням» повернення кредиту. Ваша рiч старiе i втрачае у вартостi, а ви продовжуете платити за кредитом. Ви не любите банк, навiть якщо не маете особливих проблем з погашенням кредиту. Що вже казати про ситуацiю, коли проблеми виникли. Тепер за фактом е ситуацiя, коли на виходi вже не настiльки цiнна рiч, ранiше сплаченi грошi, борг, який неможливо сплатити, i дамоклiв меч банку, який хоче забрати заставне майно. І банк не може дозволити собi бути недостатньо вимогливим. Якщо вiн допустить слабину, то завтра не зможе виплатити борги вкладникам – адже вiн посередник у ваших стосунках.
Чи можна обiйтися без банкiв? Багато хто вважае банки якимось непотрiбним штучним утворенням. Чи можна обiйтися без вiдсотка? Колись релiгii критикували позиковий вiдсоток – можна, значить, i без нього?
Це не так. Завжди е той, хто вiдчувае нестачу коштiв. Уявiть собi, що ви маете можливiсть виробити i продати товар, заробивши на ньому 30 %. Ви обмеженi в ресурсах, недовироблена продукцiя – це недоотриманий прибуток. Якщо нiхто не готовий дати вам грошi просто так, без вiдсотка, то ви самi погодитеся запропонувати йому частину майбутнього прибутку, це i стане вiдсотком за угодою про користування грошима. Позиковий вiдсоток природний, вiн виник iсторично, мабуть, не мiг не виникнути.
Сприймайте банки як набiр функцiй:
– здiйснення платежiв;
– вiдбiр найбiльш привабливих i конкурентних проектiв;
– посередництво мiж тим, хто заощаджуе, i тим, хто iнвестуе;
– кредитування економiки.
Якби банкiв не було, функцii все одно залишилися б затребуваними. Так колись дуже давно грошi в людському суспiльствi з’явилися як посередник в операцiях обмiну з ускладненням економiчних вiдносин. Ця посередницька функцiя природна, i з часом стало зрозумiло, що для ii виконання потрiбнi спецiалiзованi установи. Їх сьогоднi ми i називаемо банками.
Італiйське слово banco означае лавку, на якiй мiняйли розкладали монети. Спочатку це був обмiн одних монет на iншi, а пiзнiше iм довiрили зберiгання грошей i здiйснення платежiв вiд чийогось iменi.
Основною дiяльнiстю банкiв, як ми вже говорили, е борговi операцii. Одним iз родоначальникiв сучасноi банкiвськоi справи в частинi кредитування вважають орден тамплiерiв. Паломництво на Святу Землю багато християн вважали своiм обов’язком. Але захiд це був тривалий i дорогий, вiдкладати на нього грошi часто доводилося роками. Орден пiдписував з паломником спецiальну угоду, згiдно з якою той мусив повернути кредит з певною винагородою. Описувалися в нiй у хитромудрiй формi й штрафнi санкцii, а також згода одержувача кредиту в разi непередбачених обставин або смертi передати свое майно ордену.
Тамплiери успiшно вели свою справу, i в силу цього люди почали надто перебiльшено говорити про iхню необмежену фiнансову владу. Гонiння на орден багато хто пов’язуе з небажанням впливових позичальникiв повертати великi позики. Розгром ордена був жорстокий i породив безлiч легенд.
Але все ж тамплiерам удалося закласти основнi принципи банкiвськоi справи. Банки трансформують заощадження в iнвестицii, незримо зводять того, хто мае вiльнi кошти, з тими, хто в них мае потребу. Згодом банкiвська справа стала звичною, релiгiйнi доктрини отримали нове тлумачення, яке не забороняе позичковий вiдсоток, але ставлення до банкiв i далi залишаеться здебiльшого недовiрливим. Сам собою прирiст грошей i вiдсоток багатьом не дають спокою. Бiльш того, великi економiчнi кризи часто мають спусковим гачком саме крах банку, що змушуе шукати серед банкiрiв свого роду ляльководiв, якi керують свiтовим розвитком.
Банк як структура дiйсно вкрай чутливий до економiчних потрясiнь, його успiшнiсть е свого роду похiдною вiд успiшностi реального сектора економiки. Рiч у тiм, що банк при встановленнi процентноi ставки за кредитами закладае прогноз проблемних i сумнiвних боргiв. У разi катаклiзмiв у реальнiй економiцi цей рiвень фактичних втрат може виявитися разюче вищим за плановий – багато компанiй зазнають банкрутства. В цьому випадку закладений у ставку по кредитах вiдсоток проблемних боргiв виявиться заниженим, вiдтак коштiв, отриманих банками, буде недостатньо для розрахункiв iз вкладниками. У свою чергу, банкрутство банкiв швидко поширюе кризу, адже вiд нього страждае величезна кiлькiсть громадян i пiдприемств. Тому банкiвський крах породжуе велику кiлькiсть проблем в економiцi.
Приклад.
Припустiмо, що середня ставка по депозитах становить 15 % рiчних. Банк розраховуе, що 3 % вiд виданих кредитiв не будуть повернутi. Ще 1 % складають витрати банку на обслуговування процесу (утримання примiщень, людей i так далi). 1 % банк закладае у виглядi свого планового прибутку. Таким чином, йому потрiбно отримати 100 % + 15 % + 1 % + 1 % = 117 % вiд прийнятих депозитiв. А заплатять йому 100 % ? 3 % = 97 % всiх боржникiв. Середня ставка по кредитах у цьому розрахунку мае скласти 117 % / 97 % ? 100 % = 20,6 % рiчних. Але ситуацiя ускладниться, якщо рiвень проблемних кредитiв буде значно вищим, нiж 3 % вiд виданих сум. У цьому випадку в банку виникнуть фiнансовi проблеми. Якщо ж подiбна ситуацiя буде спостерiгатися у всiй економiцi, це може призвести до системних банкiвських криз.
Банки називають кровоносною системою економiки. Це порiвняння показуе, що грошi – це аналог кровi, яка доставляе енергiю в тi мiсця економiчного органiзму, де вона потрiбна найбiльше. Так i банки е посередником, що переводить кошти вiд одних пiдприемств iншим, збирае у бажаючих вiльнi кошти i передае iх тим, кому iх не вистачае для здiйснення значних перспективних проектiв.
Банкiв значно менше, нiж пiдприемств, вони такi важливi, що за ними встановлено практично щоденний нагляд Центрального банку. Уявiть собi великий будинок. Банкiвська система – це його несучi стiни. Коли все добре, вони просто i непомiтно виконують своi функцii. Вони не завжди розташованi у вдалих мiсцях, навiть деколи хочеться знести парочку. Але цього просто так робити не можна, вся будiвля може обвалитися.
Функцiя банкiв вельми важлива. Якщо вам не до душi самi банки, цiнуйте функцiю, яку вони виконують, – зводити заощадження та iнвестицii, оцiнювати ризики, вiдсiвати сумнiвнi проекти, забезпечувати оборот коштiв i супроводжувати економiчнi угоди. Хвора банкiвська система – не привiд вiдмовлятися вiд неi, а лише необхiднiсть вiдновити ii здоров’я.
Банкiвська справа – одна з найбiльш консервативних сфер, але й тут життя не стоiть на мiсцi. Великi перспективи вiдкривае Інтернет, вiн призводить до так званого онлайн-банкiнгу, коли ви керуете коштами i стосунками вiддалено. Крiм того, намiтився тренд об’еднання банкiвськоi дiяльностi з iншими сферами. Уявiть, що ви зайшли в банк, але можете не тiльки сплатити комунальнi послуги або поцiкавитися ставками по депозиту, а й обрати собi товар (функцiя iнтернет-магазину), отримати на нього кредит (класична функцiя банку), отримати консультацiю з управлiння сiмейним бюджетом (консалтингова функцiя), отримати послугу доставки товару (логiстична функцiя) i багато iншого. Такого роду некласичний банк стае реальнiстю в XXI столiттi, коли на стику абсолютно рiзних сфер зароджуються новi галузi.
Суть грошей i кредиту, а також чому в Украiнi такi високi процентнi ставки
Грошi – це продукт економiчного розвитку. Колись люди цiлком могли обiйтися i без них. Кожен намагався забезпечити себе сам, а загалом було достатньо лише прямого обмiну одних продуктiв на iншi. Але економiка розвивалася, з’являлися новi й новi продукти, процес обмiну ставав усе складнiшим i складнiшим. Потрiбен був якийсь еквiвалент, що дозволяе все спростити, щось, на що можна було б обмiняти будь-який товар або роботу, не замислюючись про спiввiдношення мiж ними. Цим загальним еквiвалентом i стали грошi. Хтось використовував для цього камiння, хтось кiстки, але поступово люди стали шукати щось достатньо рiдкiсне, що не втрачае своеi форми i якостi. Практично iдеально цим якiсним характеристикам вiдповiдало золото – рiдкiсне й обмежене, не псуеться з часом. Золото настiльки мiцно ввiйшло в побут як еквiвалент грошей, що досi багато хто вважае його дiйсною вартiстю. У той самий час грошi еволюцiонують i, мабуть, найближчим десятилiттям утратять матерiальну форму як таку, поступившись усiма розрахунками безготiвковiй формi, котру зможуть виконувати не тiльки банкiвськi карти, а й гаджети (нашi телефони, комп’ютери, ноутбуки, планшети), iдентифiкуючи власника.
Грошi – це так просто, кожен знае, що це таке. Грошi – це досить складно. Чим далi заглиблюешся, тим бiльше питань виникае.
Розгляньмо грошi як набiр функцiй.
1. Мiра вартостi.
Дивлячись на цiнник, ви, як правило, вiдразу вирiшуете для себе – це надто дорого, дешево або в самий раз. Це, по сутi, i е мiра вартостi. Рiдше ми замислюемося про iнше. Припустiмо, мобiльний телефон або смартфон коштуе 5000 гривень, а буханець хлiба коштуе 10 гривень. Це означае, що смартфон коштуе 500 буханок хлiба. Якщо ви споживаете двi буханки на тиждень, то один смартфон коштуе приблизно стiльки ж, скiльки ваше п’ятирiчне споживання хлiба. Функцiя мiри вартостi часто вислизае з нашоi уваги. Зарплата людини – це також певна мiра вартостi, яка завдяки грошам може бути виражена з точки зору обмiну на рiзнi товари, роботи i послуги.
2. Засiб обiгу.
Найскладнiшi перевтiлення товарiв i послуг, коли у виробництвi сучасного продукту беруть участь сотнi пiдприемств, забезпечуються вiльним обiгом. Економiка долае вiдстанi й бар’ери завдяки руху грошей. Вони супроводжують оборот усiх економiчних благ, в один бiк рухаються грошi, в iнший – економiчне благо, i згодом грошi можуть бути обмiненi на iншi блага.
3. Засiб платежу.
Платiж – це виконання зобов’язання. Завдяки цiй функцii рухаються не тiльки товари, роботи i послуги, але й капiтали.
4. Засiб заощадження i накопичення.
Одна з найважливiших функцiй грошей. Грошi дають можливiсть вiдкласти на майбутне свiй попит, накопичити кошти для великих покупок. Сума заощаджень i сума кредитiв нерозривно пов’язанi. Фактично хтось хоче отримати бiльше коштiв, нiж мае в наявностi, для бiзнес-проектiв або покупок. Хтось хоче зберегти грошi. Ринок зводить цих людей, хоч вони можуть i не знати одне про одного.
5. Свiтовi грошi.
Завдяки цiй функцii стають можливими економiчнi вiдносини незалежних краiн.
Грошi – це не стiльки те, що ми звикли дiставати з портмоне, скiльки функцii.
Наступний приклад змушуе задуматися про природу грошей i переосмислити iхню сутнiсть. Ми розберемося в тому, що ми вважаемо грошима i як банкiвська система створюе грошову пропозицiю.
Як правило, поряд iз грошима вимовляють слово «друкувати», i бiльшiсть людей сприймае це слово буквально. Але це не так, основна частина грошей не мае матерiальноi готiвковоi форми. Частка готiвки не перевищуе в розвинених краiнах кiлькох вiдсоткiв вiд загальноi грошовоi маси.
Уявiмо собi таку ситуацiю – центральний банк краiни (саме вiн мае ексклюзивне право створювати грошi) видае кредит (1000) комерцiйному банку. З’явилася нова тисяча. Що буде робити банк з цими грошима? Видасть кредит пiдприемству або людинi. Але всю суму банк дати не може, згiдно з так званою нормою резервування вiн мусить залишити в центробанку якусь частину. Нехай це буде 10 %. Тепер е пiдприемство, що отримало суму 900. Воно перерахувало ii iншому пiдприемству, i грошi потрапили в iнший банк на чийсь рахунок. Тепер у нас на рахунку е 900, якi належать якомусь пiдприемству. Але специфiка банкiв у тому, що вони використовують грошi для видачi кредитiв. Тепер новий банк зарезервуе 10 % на рахунку в центробанку, а решту 900 ? 90 % = 810 видасть як кредит. І це повториться ще й ще. Вiд 810 банк знову видасть 810 ? 90 % як кредит. Кредитна природа грошей полягае в тому, що пiсля випущеноi центральним банком тисячi виникне набагато бiльша сума 900 + 810 + 810 ? 90 % +…, яку тi чи iншi суб’екти (пiдприемства, громадяни) вважатимуть своiми грошима.
Чи е в цьому проблема? Тисяча, випущена спочатку, породила набагато бiльше грошей. Це не стiльки проблема, скiльки природа грошей, яку необхiдно враховувати при проведеннi монетарноi полiтики. Що станеться при погашеннi кредиту банком? Грошей в обiгу стане менше. Так-так, грошей може ставати як бiльше, так i менше. Причому питання «так скiльки ж грошей?» може зустрiти у вiдповiдь питання: що саме називати грошима? Адже депозит, який розмiщений в банку, ви вважаете своiми грошима. Банк видав кредит, хтось придбав, наприклад, квартиру в кредит, i тепер будiвельна компанiя обгрунтовано вважае цi грошi своiми. Те, що ми називаемо грошима, вiдображае зобов’язання, якi виникають у вiдносинах економiчних агентiв – людей, пiдприемств, держави.
Будь-який центральний банк краiни на питання, скiльки ж грошей в обiгу, дасть вам розгорнуту вiдповiдь; приблизно таку вiдповiдь отримаемо вiд Нацiонального банку Украiни (та iншi центробанки дадуть схожу вiдповiдь).
Залежно вiд зниження ступеня лiквiдностi фiнансовi активи групуються в рiзнi грошовi агрегати: М0, М1, М2 i М3.
Грошовий агрегат М0 включае готiвковi кошти в обiгу поза банками (готiвка на руках).
Грошовий агрегат М1 включае грошовий агрегат М0 та депозити до вимоги в нацiональнiй валютi.
Грошовий агрегат М2 включае грошовий агрегат М1 та депозити до вимоги в iноземнiй валютi i строковi депозити.
Грошовий агрегат М3 включае грошовий агрегат М2 та цiннi папери, крiм акцiй.
Як бачимо, говорячи про грошову масу, доведеться уточнювати, що ми маемо на увазi – грошi, якими можна скористатися в будь-який момент, або грошi та iхнi еквiваленти, якими можна скористатися в принципi, нехай i з невеликою затримкою.
Наприклад, в Украiнi станом на березень 2016 року агрегат M2 становив 1007 мiльярдiв гривень, агрегат M1 – 452 мiльярди гривень, а готiвки M0 було 270 мiльярдiв гривень.
Таким чином, «на руках» (у людей, пiдприемств) перебувае 270 мiльярдiв гривень. Разом з поточними рахунками в гривнi ця сума вже становить 452 мiльярди, а разом з депозитами на певний термiн i рахунками в iноземнiй валютi – 1007 мiльярдiв гривень.
Така велика частка готiвки характерна для краiн з розвиненою тiньовою економiкою. Якщо говорити про успiшнi розвиненi краiни, то там частка готiвкових коштiв становить 3–5 % вiд значення агрегату M2 i постiйно знижуеться.
Крiм того, статистика НБУ не знае напевно суму валюти на руках населення. За рiзними оцiнками, вона може становити вiд 60 до 90 мiльярдiв доларiв. У будь-якому випадку, йдеться про суми, якi значно перевищують запити краiни на кредити i мiжнародну фiнансову допомогу. Складне абстрактне поняття «довiра» вiддiляе вiд економiки краiни величезний потенцiйний ресурс. Можна почути тi чи iншi рецепти того, як його добровiльно-примусово залучити в економiчний оборот. Але цi методи часто йдуть врозрiз iз самою iдеею довiри як такоi.
Говорячи про довiру, ми не можемо не сказати про таку важливу економiчну категорiю, як ризик. Ризик – це ступiнь нашоi невпевненостi в майбутньому. Наше майбутне завжди непередбачуване, в ньому завжди е потенцiйний ризик втрат. Можна запобiгти деяким видам ризику, можна зменшити потенцiйнi втрати, але не можна звести ризик до нуля. Непередбачуванiсть майбутнього переслiдуе нас кожну мить. Деякi настiльки готовi повiрити у власнi моделi, що iм починае здаватися, мов нарештi вдалося «осiдлати» ризик, навчитися керувати ним. На жаль, у життi завжди знаходиться мiсце несподiванкам i для «найрозумнiших хлопцiв в кiмнатi». Так, нобелiвськi лауреати Роберт Мертон i Майрон Шоулз управляли iнвестицiйним фондом Long-Term Capital Management, який зазнав краху 1998 року, – iхнi моделi не «вiрили» в дефолт Росii за зобов’язаннями держпозики, а вiн стався.
Людська природа недосконала, саме вона народжуе рiзноманiтний дивовижний свiт навколо нас, саме вона призводить до гучних криз.
На графiку нижче показано спiввiдношення мiж ризиком i прибутковiстю, яке пояснюе безлiч явищ у життi довкола нас.
Графiк. Ризик i прибутковiсть
Нульовий ризик, з якого стартуе графiк, е свого роду абстракцiею. Ранiше пропонувалося вiдносити до нього прибутковiсть за зобов’язаннями уряду найбiльшоi економiки свiту – американськоi. Але й у цих облiгацiй наразi немаксимальний кредитний рейтинг.
Часто ми можемо почути питання – як же так, чому кредити в Украiнi такi дорогi навiть у валютi? Чому не такi, як у Нiмеччинi? Чому не пiд 3 % рiчних i на 30 рокiв?
Вiдповiмо на цi питання.
Як ми бачили ранiше, ставка за кредитом, який встановлюе банк, – це ставка за депозитом + плата за ризик + покриття витрат + прибуток.
Ставки за депозитами в Украiнi навiть у валютi – вже вищi, нiж ставки за кредитами в розвинених краiнах. Чому? Тому, що немае довiри до банкiвськоi системи з боку населення. Багато хто вважае безвiдсоткове зберiгання пiд матрацом правильнiшою iдеею. Це та оцiнка ризику, яку виставляе населення банкам, тому ставки за кредитами не можуть бути низькими вже через цей фактор.
Тепер розгляньмо ситуацiю очима банку:
– чи позичальники в Украiнi надiйнi, цiнують репутацiю i не стануть уникати своiх зобов’язань?
