скачать книгу бесплатно
Казки добрих сусiдiв. Чапля-чарiвниця. Таджицькi народнi казки
Folk art (Folklore)
Оксана Русланiвна Герман
Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури
Про богатиря i птаху Симург та про Ахмада-сироту, про грошi, що вмiли розмовляти, та про Бокi й Сокi, про божевiльного Хусейна та про горщик, який варив кашу, дiзнаетеся у книжцi «Чапля-чарiвниця», куди увiйшли найпопулярнiшi таджицькi народнi казки («Тохiр i Зухро», «Донька пастуха i падишах», «Розумна дiвчина i ледар» та iн.).
Бiльшiсть казок украiнською друкуеться вперше. Книжка розрахована на широке коло юних читачiв.
Казки добрих сусiдiв. Чапля-чарiвниця. Таджицькi народнi казки
© О. Р. Герман, переклад украiнською, упорядкування, 2019
© Я. А. Кiсельова, iлюстрацii, 2019
© Є. В. Вдовиченко, художне оформлення, 2019
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010
Богатир i птаха Симург
В одному кишлаку жив коваль. У нього був син – богатир Халiм. З дитинства вiн так багато iв i так швидко рiс, що скiльки не рiзав коваль баранiв, не мiг доси
та нагодувати сина.
Прийшов час, богатиревi вже мало було i трьох верблюдiв на день. Соромно йому стало, що вiн об’iдае батька, i вiн вирiшив покинути рiдну домiвку, щоб полюванням добувати собi iжу.
Перед тим, як пiти з дому, богатир попросив батька викувати йому залiзний ланцюг вагою в сорок пудiв, почепив його на шию i вирушив свiт за очi. Блукав богатир свiтом, полював, iв, спав i знову йшов далi.
Якось зустрiв вiн богатиря Садакана. Той стояв на дорозi i однiею рукою вивертав з коренем багаторiчний карагач. Про Садакана ходили чутки, що вiн перший силач у свiтi.
Коли знаменитий силач побачив молодого богатиря, який був вищий вiд нього на зрiст, iз сорокапудовим ланцюгом на шиi, вiн захотiв помiрятися з ним силою.
Богатирi вирiшили так: хто переможе, той i буде головним богатирем. Почали вони боротися.
Та знаменитий силач Садакан навiть з мiсця не мiг зiштовхнути молодого богатиря Халiма – сина коваля. Так його i перемiг Халiм. Утративши свою славу, Садакан вiд заздрощiв зненавидiв переможця.
Довго ходили богатирi по свiту, багато стрiляли дичини, полювали на рiзних звiрiв i, нарештi, прийшли в далеку краiну.
Тут вони добряче пополювали, багато набили диких кiз. Зварили великий казан iжi, попоiли, а залишки приховали на завтра. Вранцi, коли вони прокинулись, казан був порожнiй, а всi козячi шкури зникли.
Богатирi почали шукати злодiя, але нiкого не знайшли поблизу; пiшли далi i прийшли на край глибокоi ущелини.
Вони зазирнули вниз i побачили: в ущелинi, на шкурах убитих ними вчора кiз, лежав величезний див.
Див спав, i богатир Халiм, недовго думаючи, кинув на дива свого сорокапудового ланцюга так, що убив його водномить.
Потiм богатирi обережно спустилися в ущелину, i там, за золотими воротами, побачили гарний сад iз ставками, ариками, фонтанами i квiтниками. В тому саду жили полонянки дива.
Бiля ворiт саду сидiла стара i нiзащо не хотiла впустити богатирiв. Тодi Халiм силомiць вiдкрив золотi ворота i зайшов до саду. Вiн сказав полонянкам, що дива убито i тепер вони вiльнi й можуть iти куди хочуть.
А однiй з них, найгарнiшiй, яка йому сподобалась, юнак запропонував стати його нареченою i поiхати разом з ним мандрувати. Красунi теж сподобався богатир, i вона пристала на його пропозицiю.
Переможений силач Садакан iз заздрiстю дивився на переможця: йому теж сподобалась красуня.
Халiм пiдхопив, як пiр’iнку, свою наречену i вирушив до виходу з ущелини.
Пiдiйшли до того мiсця, де вони спустилися в ущелину. Халiм-богатир зняв з шиi залiзний ланцюг, розмахнувся i кинув його вгору. Вiн зачепився за дерево, яке росло на краю ущелини. Тодi Халiм-богатир велiв Садакану пiднятися по ланцюгу першому i мiцнiше закрiпити його нагорi. Садакан пiднявся i допомiг вибратися красунi. Тепер прийшла черга Халiма. Але заздрiсник Садакан вирiшив скористатися вдалим моментом. Вiн вiдчепив верхнiй кiнець ланцюга i кинув його вниз, прямо на голову своему приятелю.
Кiнець ланцюга ударив Халiма по головi, i богатир упав на дно ущелини. Падаючи, вiн сильно забився i знепритомнiв. Вiроломний силач заволодiв нареченою товариша i попрямував до себе додому.
Довго б пролежав богатир на днi провалля, якби його не побачили звiльненi ним полонянки дива. Вони вийшли за золотi ворота i побiгли геть з володiнь дива. На виходi з ущелини вони побачили в калюжi кровi Халiма, подумали, що його вбито, i рознесли цю новину по всьому свiту.
І ось, коли розбитий i знесилений з голоду Халiм-богатир лежав на днi ущелини, ясне небо над ним раптом затяглося кошлатою хмарою, темний шматок вiдiрвався вiд хмари, полетiв до нього в ущелину i впав поруч. Це була туша молодого барана.
З жадiбнiстю з’iв богатир свiжого жирного барана, i йому стало краще. Кожного дня, в ту ж саму годину, ясне небо раптом закривалося темною хмарою, i до богатиря в ущелину падала бараняча туша.
Богатир почав швидко поправлятися. Нарештi вiн мiг пiднятися на ноги. Знову вiн почав закидати вгору кiнець залiзного ланцюга, щоб зачепити його за що-небудь.
Та раптом богатир вiдчув, що ланцюг сам пiднiмаеться вгору. Вiн ухопився за нього обома руками i в одну мить опинився нагорi.
Тут вiн побачив, що кiнець ланцюга тримае в дзьобi величезний птах. Птах випустив ланцюг i, як темна хмара, полетiв у гори i зник з очей. Халiм не знав, що це за птах, нiколи вiн не бачив таких великих птахiв. Богатир узяв свiй лук i стрiли, настрiляв собi дичини, смачно попоiв i пiшов по свiту шукати свою наречену.
Ось з’явилося вдалинi невiдоме йому мiсто. Халiм увiйшов у мiсто, почув плач i ридання й скоро дiзнався, що вже кiлька рокiв народ тут страждае вiд страшного дракона. Це чудовисько кожного дня вимагае собi на обiд верблюда, барана i дiвчину. Вже всi дiвчата в мiстi загинули, залишилась тiльки одна – дочка падишаха, яка мае загинути цiеi ночi.
Богатир ходив мiстом i розпитував про дракона. Йому сказали, що дракон живе в рiчцi, за мiстом. Лиш тiльки дракон побачить свою жертву, вiн починае з силою втягувати в себе повiтря. Пiднiмаеться вихор, пiдхоплюе жертву i несе ii прямо в пащу дракона.
Багато смiливцiв намагалися визволити мiсто вiд дракона. Не визволили, а самi загинули, – так розповiдали богатирю жителi мiста.
Увечерi пiшов богатир до рiчки, де жив дракон. Ближче до пiвночi вiн вiдчув, що подих дракона тягне його в рiчку, та залiзний ланцюг допомiг йому утриматися на березi.
Раптом дракон перестав втягувати в себе повiтря, вилiз на берег i кинувся на богатиря. Коли дракон був уже зовсiм близько, богатир закинув за спину ланцюг, розмахнувся i з усiеi сили вперiщив дракона ланцюгом по головi.
Чудовисько повалилось на землю з розбитим черепом. Переможець вирiзав iз спини дракона на всю його довжину широкий ремiнь i пiшов у мiсто. Богатир пiдiйшов до палацу падишаха, закинув той ремiнь на дах, а сам пiшов геть.
На свiтанку падишах поiхав поплакати на те мiсце, де загинула його дочка, i дуже здивувався, коли побачив дочку живою.
Слуги падишаха побiгли до рiчки, швидко повернулись i розповiли, що дракона вбито, а зi спини його на всю довжину вирiзано широкий ремiнь. Повернувшись у мiсто, падишах з дочкою побачили на даху палацу ремiнь, вирiзаний iз спини дракона.
– А хто ж убив дракона? Де переможець? – запитував падишах.
Нiхто не мiг вiдповiсти на його питання. Тодi падишах звелiв розголосити по всьому мiсту:
– Хто дiстане з даху ремiнь, вирiзаний зi спини дракона, той стане зятем падишаха!
Багато хто пробував зняти ремiнь, та нiхто не мiг зсунути його з мiсця – такий вiн був важкий i товстий.
Тодi прийшов молодий богатир Халiм, засунув мiзинець у дiрочку на ременi i вiдразу скинув ремiнь з даху.
Падишах зрадiв богатирю, обiйняв його i оголосив, що вiддасть за нього свою едину дочку. Та богатир сказав, що у нього вже е наречена. Падишах хотiв вiддячити йому за порятунок дочки i дозволив просити у нього все, що той захоче.
Халiм-богатир розповiв падишаху про свого пiдступного супутника, який украв у нього наречену, i попросив поради, як i де знайти ii. Падишах звелiв скликати всiх мудрагелiв свого мiста i наказав iм дати богатирю добру пораду. Мудрагелi радились кiлька днiв. Нарештi доповiли падишаху:
– Десь – чи далеко, чи близько – живе чудесна птаха Симург – птаха Добра. Ця птаха така велика, що в дзьобi може нести цiлого верблюда. Коли вона розправляе крила, то закривае собою сонце. Помахами крил вона викликае бурю. Несе ця птаха великi яйця i живе двi тисячi рокiв. Тiльки птаха Симург може допомогти богатирю знайти його наречену.
Богатир подякував мудрим старцям i пiшов шукати птаху Симург.
Довго йшов богатир. Нарештi побачив могутню чинару, вершина якоi пiдпирала небо. Чинара була така товста, що якби ii розпиляли впоперек, то на пеньку мiг би розмiститися цiлий кишлак.
Богатир пiдiйшов ближче до чинари i в дуплi побачив гнiздо з великими пташенятами. Пташенята були чимось стривоженi i голосно кричали. Халiм озирнувся навколо i помiтив, що до чинари повзе по дорозi величезний змiй iз роззявленою пащею.
Недовго думаючи, богатир зняв з шиi ланцюг, перекинув його через плече, побiг назустрiч змiю i з розгону ударив його по головi ланцюгом. Змiй замертво розпластався на землi. Пташенята в гнiздi утихомирились i перестали кричати.
У ту мить богатир побачив, що летить величезна птаха i в дзьобi несе верблюда. Птаха сiла на гiлку високоi чинари, i дерево захиталося пiд ii вагою. Птаха роздерла верблюда на шматки i кинула пташенятам, якi швидко все поковтали. Богатир здогадався, що це i е птаха Симург, а в гнiздi – ii пташенята.
Птаха Симург побачила на дорозi вбитого змiя, а богатиря пiд деревом i сказала:
– Ранiше змiй викрадав з мого гнiзда яйця, а тепер захотiв з’iсти i моiх пташенят. Бачу, богатирю, ти врятував моiх дiтей вiд смертi. За це я виконаю будь-яке твое прохання.
– А чи не ти врятувала мене вiд голодноi смертi в ущелинi дива? Чи не ти пiдхопила кiнець залiзного ланцюга i допомогла менi вибратися звiдти? – запитав богатир.
– Ти вбив злодiя-дива, – сказала птаха, – за це я виручила тебе з бiди. Чим я можу тепер ще допомогти тобi?
Богатир запитав у птахи, як йому знайти втрачену наречену, i Симург велiла йому готуватися в далеку дорогу.
– Я вiднесу тебе туди, де захована твоя наречена. Щоб летiти без зупинки, зарiж сорок баранiв, зв’яжи iх ланцюгом за ноги i перекинь менi через спину. Потiм сiдай на мене i мiцно тримайся, щоб не впасти.
Богатир зробив усе, що велiла йому птаха. З шумом змахнула Симург своiми великими, могутнiми крилами, швидко злетiла вгору i полетiла з богатирем над лiсами, горами, морями. Птаха летiла не зупиняючись, i богатир годував ii в дорозi, подаючи iй у дзьоб великi шматки баранячого м’яса. Ось уже з’iденi всi сорок баранiв, а Симург все летить далi.
– Дай менi ще м’яса, нам уже небагато залишилось летiти, – сказала птаха богатирю.
Не задумуючись, Халiм вiдкраяв шматок вiд свого стегна i дав птаховi.
– Ось ми i прилетiли, – сказала Симург через деякий час. – Тепер iди прямо, дiйдеш до великого саду. В ньому ти знайдеш свою наречену. А я полечу назад до своiх пташенят.
Богатир зiйшов на землю, але зашкутильгав вiд болю в стегнi i зупинився.
– Що з тобою? – запитала птаха.
Побачивши глибоку рану на стегнi богатиря, вона зрозумiв, що богатир не пожалiв себе.
Тодi доторкнулася птаха Симург своiм дзьобом до рани на стегнi – i вмить рана загоiлась.
Халiм-богатир подякував птасi за велику послугу, розпрощався з нею i продовжував свiй шлях.
Ось прийшов вiн до великого саду, огородженого залiзною решiткою. Почав стукати в залiзнi ворота, та нiхто не вiдгукнувся. Тодi богатир вирвав залiзнi ворота разом iз стовпами, зайшов у сад i в самому кiнцi саду побачив свою наречену. Зажурена сидiла вона на землi пiд плакучою вербою, а перед нею стояв ii викрадач Садакан i вимагав, щоб вона вийшла за нього замiж.
Халiм-богатир пiдiйшов до свого ошуканця, схопив його за руки, пiдняв високо в повiтря i з такою силою кинув униз, що той увесь в землю загруз.
Зi своею красунею-нареченою богатир повернувся додому, зняв з шиi залiзний ланцюг i всю свою богатирську силу спрямував на добрi справи.
* * *
Чапля-чарiвниця
На березi озера жили син iз матiр’ю. Жили вони бiдно. Син полював на качок i гусей. Якось кiлька днiв пiдряд син не вбив жодноi птицi, i вони з матiр’ю голодували.
Аж ось до його капкана потрапила чапля. Почав вiн точити нiж, щоб зарiзати ii, як раптом вона заговорила:
– Не вбивай мене, вiдпусти на волю! Все, що побажаеш, я дам тобi. Приходь у мое царство, i я щедро вiддячу тобi.
– А де твое царство? – запитав юнак.
– Вилiзь зi мною на дах, випусти мене i дивись, куди я полечу. В тiй сторонi i знайдеш мое царство, – сказала чапля.
Мати з сином порадились i вирiшили: якщо вони зарiжуть чаплю i з’iдять, то все одно залишаться бiдняками, а якщо вiдпустять ii на волю, то, може, чапля зробить iх щасливими.
Залiз син на дах i випустив чаплю на волю. Чапля полетiла на схiд. Юнак зiбрався й вирушив у той бiк шукати ii царство.
Ішов вiн, iшов i нiяк не мiг знайти царство чаплi. Аж ось, нарештi, юнак набрiв на стадо кiз.
– Чиi це кози? – запитав вiн у пастуха.
– Це кози чаплi, – сказав пастух.
– А де живе сама чапля? – запитав юнак.
– Запитай про це у пастуха, який пасе баранiв.
Довго йшов юнак, нарештi зустрiв отару баранiв.
– Чиi це барани?
– Цi барани – власнiсть чаплi.
– А де живе чапля? – запитав вiн у пастуха.
– Навiщо вона тобi? – запитав пастух.
Юнак розповiв пастуху, як чапля потрапила до нього в капкан, як вiн ii звiльнив i як вона звелiла йому прийти в ii царство.
– Вiзьми з моеi отари двох баранiв, – сказав пастух. – Сiдай на мого бiлого верблюда i iдь на схiд. Коли пiд’iдеш до палацу чаплi, побачиш двох псiв, якi охороняють ворота. Ти вiддай баранiв псам, а сам вiльно заiжджай у двiр.
– Скажи, що менi попросити у чаплi? – запитав юнак.
– Проси у неi скатертину-самобранку, – сказав пастух.
Юнак подякував пастуховi за поради, взяв iз собою двох баранiв, сiв на бiлого верблюда i поiхав до чаплi. Тiльки вiн пiд’iхав до ii палацу, як iз ворiт кинулись на нього два пси. Юнак кинув iм по барану i вiльно в’iхав у двiр. Тут вiн побачив чаплю, злiз iз верблюда i привiтався з нею.
