Тварини

скачать книгу бесплатно

Забувши про все, люди вдивлялись у прозору воду, а там, з плином корабля, пiдводнi сади розгорталися в розкiшному розмаiттi кольорiв i барв, у невичерпному багатствi вiдтiнкiв, якi залежали вiд глибини води. То вони ледь вгадувались у напiвтемрявi прозорими блакитними, червоними i смарагдовими тiнями, то виступали зовсiм близько до поверхнi, набираючи дивовижно яскравого та чистого забарвлення». Такий опис пiдводного життя е в романi вiдомого письменника-фантас-та Івана Єфремова. Роман мае назву «На краю Ойкумени», i в першiй його частинi, яку ми щойно цитували, йдеться про подорож давньоегипетських мандрiвникiв далеко на пiвдень уздовж Африканського континенту. Описане письменником явище можна i нинi спостерiгати в Червоному морi i в деяких iнших морях нашоi планети. Але героi Єфремова, мабуть, дуже б здивувалися, коли б дiзналися, що баченi ними чарiвнi пiдводнi сади утворенi не рослинами, а тваринами. Мине кiлька тисячолiть, i вченi ретельно вивчать цих тварин, давши iм аж нiяк не поетичну назву – Кишковопорожниннi.

Приклади променевоi симетрii у витворах природи – зверху донизу: медуза, губка у поперечному розрiзi, полiп

Кишковопорожниннi, як i губки, належать до двошарових тварин. Мешкають вони теж у водi – морськiй i прiснiй. Розмiри iхнi невеличкi – подiбнi до розмiрiв губок. Як i губки, кишковопорожниннi бувають одиночнi або ж утворюють колонii, су-перорганiзм. Найбiльш вiдомий зразок життедiяльностi такого суперорганiзму – кораловi рифи.

Рiзнi полiпи

Кишковопорожнинним притаманний такий самий тип симетрii, як i губкам, – радiальний. Тобто в поперечному розрiзi тiло кишковопорожнинних схоже або на коло, як у губок, або на багатопроменеву зiрку.

Створюючи кишковопорожнинних, природа дещо ускладнила «конструктивну схему». Тiло кишковопорожнинних, як i в губок, схоже на келих. Але е два «варiанти виконання».

Перший – полiпи. Вони прикрiпленi до дна чи до якоiсь iншоi поверхнi (наприклад до скелетiв померлих уже полiпiв, як то бувае на коралових рифах).

Другий – медузи. Це варiант, пристосований до руху. Проте не до активного руху, а до пасивного дрейфу – за плином води, iнодi за вiтром, як у фiзалii, що дiстала в морякiв специфiчну назву «португальський вiйськовий кораблик» (ви бачите, що порiвняння з галузi вiйськовоi технiки не нам першим спало на думку, треба ще зауважити, що цей кораблик не один органiзм, а колонiя; про ii будову, вельми схожу з конструктивною схемою справжнього вiтрильника, ми згодом ще поговоримо).

Медуза

Форма келиха в полiпiв подiбна до форми келиха у губок. У медуз це скорiше не келих, а глибока сковорода з кришкою, яка мае отвори. Будову тiла губок ми порiвнювали зi старовинною гарматою. Навiть для них це порiвняння дуже приблизне – принципова схема гармати досить примiтивна. Для кишковопорожнинних пасуе порiвняння з пристроями бiльш складними. Можливо, навiть з такими, якi iснують поки що лише в уявi пись-менникiв-фантастiв та ще в задумках iн-женерiв-конструкто-рiв, якi у творах цих письменникiв часто знаходять цiкавi для себе iдеi. Як можуть виглядати такi пристроi? Згадаемо про радiальну симетрiю тiла кишковопорожнинних. Найпростiше сказати, що радiальна симетрiя – це коли з усiх бокiв усе однакове. Така будова мае сенс, коли з будь-якого боку можна одержати необхiдну iжу (як тi губки, котрi смокчуть собi воду, що iх оточуе, фiльтруючи з неi поживнi частинки). Кишковопорожниннi не фiльтрують воду, вони активно вихоплюють з неi здобич, здебiльшого здобич живу. Здобич ця часто бувае близькою за розмiрами до самого «мисливця». Зауважимо, що «мисливець» не мае можливостi шукати здобич. Вiн нiби сидить у засiдцi (полiп) або ж пливе без весел за течiею на човнi (медуза) й чатуе на здобич, яка може з’явитися з будь-якого боку.

Колонiя полiпiв

Загальна площа всiх коралових споруд у Свiтовому океанi перевищуе 27 млн кв. км. Площа ж коралових островiв, разом з рифами, якi виступають з води пiд час вiдпливу, становить 8 млн кв. км, що трохи перевищуе площу Австралii.

Тож з будь-якого боку повинна бути напоготовi мисливська зброя. За зброю для полювання кишковопорожнинним правлять щупальця, якi оточують iхне тiло з усiх бокiв. Щупальця мають жалкi клiтини. Цi жалкi клiтини з силою викидають отруйнi нитки, що паралiзують здобич. Тобто кишковопорожниннi ( iх iнодi називають ще жалкими) е досить активними хижаками. Активними – всупереч обмеженим можливостям для пересування полiпiв, та й медуз також (якщо вести мову про пересування в певному напрямку для досягнення мети). Про додатковi можливостi деяких кишковопорожнинних активно рухатися, таких як актинiя або щойно згаданий «португальський вiйськовий кораблик», ми розповiмо згодом.

Жалкi клiтини кишковопорожнинних: злiва – у станi «напоготовi», справа – приведена до дii

Проте слiд зауважити, що цi тварини бiльше схожi на стацiонарнi, прив’язанi до певного мiсця або дрейфуючi за вiтрами i течiями технiчнi пристроi.

Так крокуе гiдра – полiп з наших прiсних водойомiв

Спадае на думку порiвняння з космiчними станцiями, що «пливуть» у космосi разом з великими i малими планетами, на зразок медуз в океанi, або, як полiпи, мають свое стацiонарне постiйне мiсце на поверхнi Мiсяця, Марса, Венери. Цi космiчнi станцii збирають наукову iнформацiю i передають ii вченим за допомогою антен. Кишковопорожниннi за допомогою, зокрема, «антен»-щупаль-цiв теж збирають iнформацiю, щоправда, не наукову, а потрiбну для полювання на здобич (на зразок озброених всiма досягненнями технiки майбутнього космiчних пiратiв з фантастичних вiдеосерiалiв).

Отже, порiвняно з типом Губки тип Кишковопорожниннi е вже дещо складнiшою «конструктивною розробкою».

Вона мае бiльшi можливостi, що забезпечуеться якiстю «конструктивних матерiалiв i комплектуючих деталей». Як i в губок, тiло кишковопорожнинних побудоване з двох шарiв клiтин i неклiтинного шару мезоглii мiж ними. Але до цiеi «конструкцii» внесенi суттевi змiни. «Матерiали й комплектуючi деталi», якi використанi для створення типу Кишковопорожниннi, найкраще показати на прикладi гiдри – невеличкоi (розмiром менше одного сантиметра) тварини, що мешкае в наших прiсних водах.

Схема життевого циклу кишковопорожнинних: 1 – полiпи з бруньками, 2 – медуза, 3 – яйце, 4 – личинка

У зовнiшньому шарi тiла гiдри переважають шкiрно-м’язовi клiтини. За рахунок цього можливий ii активний рух.

Брунькування прiсноводного полiпа (гiдри)

Рухом керують нервовi клiтини, що пов’язанi мiж собою i утворюють нервову систему. Нервова система здiйснюе збирання та обробку iнформацii, потрiбноi для полювання й самозбереження. У внутрiшньому шарi е залозистi клiтини. Вони видiляють у порожнину тiла гiдри травний сiк. За допомогою цього соку в порожнинi вiдбуваеться травлення, що е новим «конструктивним рiшенням». Але зберiгаеться i внутрiшньоклiтинний спосiб перетравлення iжi. Для цього е травнi клiтини, якi захоплюють шматочки здобичi й перетравлюють iх у себе всерединi. Це старе «конструктивне рiшення». Воно було ще в найпростiших – перших тварин, сконструйованих природою. Цей Великий конструктор, створюючи для царства Тварин подальшу свою розробку – тип Губки, не мудрував, а використав систему травлення, вiдпрацьовану на найпростiших. А ось уже для типу Кишковопорожниннi природа розробила новий спосiб травлення, який вiдбуваеться в порожнинi тiла. Та водночас зберегла i старий, внутрiшньоклiтинний – для надiйностi. Подiбнi приклади вiдомi i людям-конструкторам. Ось один iз таких прикладiв: перший пароплав з’явився на початку XIX ст., але моряки пiсля того ще десь рокiв сто з гаком зберiгали вiтрила навiть на суднах з паровими двигунами.

Новi «конструктивнi рiшення» мають значення й для способiв самовiдтворення кишковопорожнинних. Велику роль у цьому вiдiграють два «варiанти виконання»: стацiонарний – полiпи i дрейфуючий – медузи.

Безстатевi способи розмноження зручнi, коли треба лише зберегти стару генетичну iнформацiю, що дозволяе вiдтворювати вiдпрацьованi, надiйнi «конструкцii». Схеми, що дозволяють тiльки зберiгати iнформацiю, доречно використовувати, коли немае умов для ii обмiну. Таке вiдбуваеться при використаннi стацiонарного «варiанта виконання» кишковопорожнинних – полiпiв, бо полiпи розмножуються безстатево. Але ж обмiн iнформацiею теж потрiбен – для вдосконалення «конструкцii». Для цього е рухливий, дрейфуючий «варiант виконання» – медузи. Дрейфуючи, вони розносять свою генетичну iнформацiю на велику вiдстань. Щоб став можливим обмiн цiею iнформацiею, медузи розмножуються статевим способом. При використаннi цього способу новий органiзм мае генетичну iнформацiю вiд матерi i батька ( iснують також гермафродити – тварини, що мають i чоловiчi й жiночi статевi органи, але й у цьому випадку обмiн генетичноi iнформацii зазвичай вiдбуваеться мiж рiзними живими органiзмами, один з яких виконуе функцiю батька, а другий – матерi). Для кишковопорожнинних е типовим цикл, якому притаманне чергування життевих форм полiпiв i медуз: нерухомi полiпи безстатевим способом породжують медуз, якi здатнi до статевого процесу i дрейфу на досить великих просторах.

На цих просторах медузи зустрiчають статевих партнерiв, що припливли здалеку i несуть нову генетичну iнформацiю. Наслiдком притаманного медузам статевого процесу стае обмiн цiею iнформацiею. Медузи знов породжують полiпiв, якi зберiгають збагачену генетичну iнформацiю. Цикл набув свого завершення й може бути повторений. Такий цикл притаманний не всiм кишковопорожнинним. Наприклад, у тiеi ж гiдри iснуе лише форма полiпа iз статевим i безстатевим типом розмноження.

Дещо з життя актинiй

Кишковопорожнинних часто називають квiтами моря. На перший погляд, вони й справдi дуже схожi на квiти. Існуе навiть рiзновид полiпiв пiд назвою морська троянда, або, бiльш науково, – актинiя). Щоправда, ми б порiвняли актинiю не з трояндою, а з жоржиною чи айстрою. Та, незважаючи на таку свою зовнiшнiсть, вона не е рослиною.

Актинii, мабуть, однi з найкрасивiших iстот на Землi. iхнi напiвпрозорi щупальця-пелюстки забарвленi в рiзноманiтнi кольори, що гармонiюють або контрастують iз забарвленням тiла-стовбура. Тварина може мати темно-бурякове тiло й нiжно-бузковi щупальця, зелено-червоне тiло i рожевi щупальця, смарагдово-зелене тiло i оливковi щупальця. Зустрiчаються золотисто-жовтi, червонi, червоно-фiолетовi морськi троянди.

Актинiя – королева краси серед кишковопорожнинних, чудернацький витвiр Природи – хижа тварина у виглядi чудовоi квiтки

Спiвробiтництво актiнii i рака-самiтника: вiн ii возить, вона його захищае

У пiвнiчних та схiдних морях на значнiй глибинi (близько 20—30 м) водяться актинii снiжно-бiлого кольору.

Можна зустрiти актинii i в Чорному морi бiля узбережжя Криму, але тут вони зовсiм невеликi. У Бiлому морi дослiдникам доводилося зустрiчатися з актинiями пiвметра заввишки. Інодi морськi троянди зариваються в пiсок або присипають себе дрiбними камiнцями. iхнi нiжки завжди прикрiпленi до твердоi основи, здебiльшого до камiння. А деякi невеличкi за розмiром рiзновиди актинiй знаходять собi досить своерiдне помешкання. Вони влаштовуються на панцирi краба або на черепашцi рака-самiтника. Так вони долають свою природну нерухомiсть i можуть мандрувати морським дном.

Раки i краби також мають велику користь вiд своiх «вершникiв». Жалкi щупальця актинiй е надiйним захистом вiд багатьох хижакiв. Таке «спiвробiтництво» тварин не випадкове. Рак-самiтник цiлеспрямовано шукае собi такого «вершника», а знайшовши, намагаеться пересадити собi його на черепашку. Актинiя вiдрiзняе його дотик вiд дотику будь-якоi iншоi iстоти i, пiдiбравши отруйнi щупальця, сама вiдокремлюеться вiд каменю, на якому до того мешкала. Інодi два раки-самiтники, зустрiвшись, влаштовують бiйку за володiння актинiею. Це дивовижне природне явище дало привiд дитячому письменнику Борису Заходеру написати чудову казку «Самiтник i Троянда». В нiй iдеться про те, як двi самотнi iстоти – рак-самiтник i морська троянда, зустрiвшись, вирiшили разом помандрувати до прекрасного Червоного мiста (коралового рифу), де всi мешканцi живуть у дружбi, а море завжди яскраво-сине.

Бiльшiсть коралiв – мешканцi теплих морiв, але цей, що отримав назву лохофелiя, живе на пiвночi – в Норвезькому морi

Тварини, що будують острови

Кораловi рифи, про якi йшлося в казцi, що ми ii щойно згадували, завжди викликали захоплення i подив мандрiвникiв, котрi бачили iх уперше. Так було в сиву давнину, так ведеться i нинi. Кораловi полiпи, розростаючись, утворюють пiдводнi сади, з якими досi не можуть зрiвнятися сади, створенi людиною.

Кораловi рифи

Мiж ажурними гiлками пiдводних «дерев» пропливають зграйки строкатих риб. Вони замiнюють тут пташок i метеликiв. Самi «дерева» мають найнеймовiрнiше забарвлення й форму. Коли корали вiдмирають, вони залишають по собi утворений з кальцiю мереживний скелет. У скупченнях вiдмерлих коралiв немае нiчого моторошного на людський погляд.

Кораловий атол: вигляд зверху та «пiдводнi лiси» бiля нього

Скорiше вони схожi на вкритий iнеем зимовий лiс. На таких скупченнях наростають новi полiпи, i таким чином утворюються морськi скелi (рифи) або навiть невеликi острови (кораловi атоли). Таких атолiв особливо багато в пiвденнiй частинi Тихого океану. Цi невеличкi острови з бiлим кораловим пiском на узбережжi довго правили европейцям за зразки земного раю.

Морськi лiхтарики

Медуз, якi е найближчими родичами актинiй та коралових полiпiв, ми частiше за все бачимо викинутими хвилями на берег, де вони швидко перетворюються на купку неприемного слизу. Тож бiльшостi з нас цi iстоти неприемнi. Але уявiмо, якими напрочуд гарними бувають вони в рiднiй воднiй стихii, особливо, коли сонячнi променi пронизують iхне прозоре, нiби кришталеве тiло. Втiм, деякi з них здатнi свiтитися i власним свiтлом, як правило – у вiдповiдь на подразнення. Ця здатнiсть зустрiчаеться в медуз частiше, нiж у будь-кого з багатоклiтинних. До того ж вони i формою нагадують ошатнi святковi лiхтарики, що iх хтось засвiтив у морськiй глибинi.

Дехто з острахом ставиться до медуз через iхнi жалкi щупальця, що можуть завдати опiку. Справдi неприемно пiд час купання доторкнутися до медузи незахищеною шкiрою. У морях Далекого Сходу мешкае невелика медуза-хрестовичок, зустрiч з якою може бути не просто неприемною, а смертельно небезпечною для людини, особливо якщо ця зустрiч не перша. Через деякий час пiсля опiку, досить сильного, людина вiдчувае велику слабкiсть, головний бiль.

Ця медуза на вiдмiну вiд своiх родичiв мешкае не в морi, а в прiсних водах

Хвороба може тривати: кiлька днiв, потiм минае, але залишаеться пiдвищена чутливiсть органiзму до отрути.

Другий опiк може стати смертельним.

Медузи

Втiм, бiльшiсть медуз, навiть таких, що значно перевищують хрестовичкiв своiми розмiрами, здатнi спричинити людинi лише дрiбнi неприемностi.

Найбiльшою за розмiрами е медуза цiанея, дiаметр купола якоi може сягати 2 м, а довжина щупалець – 30. Пiд захистом цих грiзних для багатьох мешканцiв моря щупалець затишно вiдчувають себе зграйки дрiбних рухливих рибок. Вони супроводжують цiанею все ii життя, а втративши «покровительку», активно шукають нову.

Незвичайнi вiтрильники

До типу Кишковопорожниннi належать деякi зовсiм уже дивнi тварини, або, вiрнiше, колонii тварин. Одне з таких чудернацьких створiнь – уже згаданий нами вище «португальський вiйськовий кораблик», що мае не лише вiтрило, а й цiлу корабельну команду. «Кораблик» являе собою колонiю, складену з кишковопорожнинних iстот рiзноi форми – меду-зоподiбних i полiпiв. Колонiя не прикрiплена до дна, а плавае бiля поверхнi. Ідеальним середовищем проживання для неi е межа мiж водою та повiтрям. Один з мешканцiв цiеi колонii дуже схожий за будовою тiла на звичайну медузу.

Цей представник кишковопорожнинних отримав вiд морякiв назву «португальський кораблик». У будовi його тiла е важливi риси, притаманнi вiтрильникам, на яких було пiдкорено Свiтовий океан. Це – вiтрило, що може швидко змiнювати свою робочу площину, найкраще ловлячи вiтер, i жмут щупалець, який виконуе роботу корабельного кiля, дозволяючи плисти пiд кутом до напрямку вiтру

Його купол звичайно пiднiмаеться над водою i для стороннього спостерiгача мае вигляд великоi бульбашки на водi. Бульбашка мае блакитне або червонувате забарвлення i може сягати досить великих розмiрiв, до 30 см у дiаметрi. Зверху вона оздоблена невеликим гребiнцем, трохи вигнутим у формi лiтери S. Гребiнець править «кораблику» за вiтрило. Якби вiн не мав викривлення, то при постiйному вiтрi рухався б увесь час по прямiй лiнii i рано чи пiзно наштовхнувся б на берег, адже морськi вiтри можуть зберiгати свiй напрямок досить довго. Але завдяки своерiднiй формi «вiтрила» «португальський вiйськовий кораблик» рухаеться пiд кутом до вiтру i, описуючи пiвколо, змiнюе напрямок руху. Часто можна спостерiгати флотилiю таких «корабликiв», що, пiдiйшовши близько до берега, розвертаються i вiдпливають далi в море, але знову-таки не надто далеко. Це видовище нагадуе маневри старовинних вiйськових кораблiв, якi пiдходили близько до землi, щоб обстрiляти з гармат берегову фортецю, i пiсля залпу швидко розверталися i вiдходили в море, щоб у свою чергу не стати мiшенню для ворожоi артилерii. Такi морськi боi яскраво описанi у численних пiратських романах, зокрема у вiдомiй «Одiссеi капiтана Блада» Рафаеля Сабатiнi.

Мабуть, читачевi вже непотрiбно пояснювати, чому «португальський вiйськовий кораблик» дiстав таку незвичайну назву. Додамо лише, що свого часу винахiд вiтрила, що дозволяло кораблевi рухатися не лише за вiтром, а й пiд кутом до нього, здiйснив справжню революцiю в мореплавствi.

Втiм, кiлька слiв варто сказати i про «команду» «кораблика». До ii складу входять живлячi полiпи, якi за формою нагадують пляшку, полiпи, що виконують захиснi функцii, та медузоподiбнi iстоти, якi мають статевi ознаки. Всi цi тварини прикрiплюються до нижньоi частини бульбашки-вiт-рила. Довжина щупалець «пасажирiв» iнколи сягае 30 м, i вони можуть бути небезпечними для плавцiв. Але завдяки своему яскравому розфарбуванню «кораблик» помiтний здалеку, i небезпеки можна легко уникнути.

Глава 4. ЖИВІ ВСЮДИХОДИ (ГРУПА ЧЕРВИ)

Досi ми розповiдали про тварин, якi мешкають тiльки у водному середовищi. Тепер настала черга розповiсти про групу тварин, серед представникiв якоi е такi, що мешкають у водi, i такi, що цiлком добре почувають себе на суходолi. А деякi з них живуть, зарившись у грунт, i не просто живуть, а ще й активно пересуваються там, пробиваючи тунелi в потрiбному напрямку. Тварини, про яких пiде мова, належать до великоi групи Черви, що включае кiлька типiв.

Звичайно, ця группа мае важливi новi риси порiвняно iз губками й кишковопорожнинними, пов’язанi з активними дiями в навколишньому середовищi. щ о це за риси? Уявiмо себе на хвилину, шановний читачу, в ролi конструктора Природи i помiркуемо за нього. Наприклад, треба створити «живу конструкцiю» для швидких, точних, енергiйних дiй у просторi. Дiй, що передбачають рух у певному напрямку, причому треба враховувати, що його iнодi необхiдно швидко змiнити. Тож дуже важливою е частина тiла, що буде спрямована до цiлi руху. Така частина зветься передньою. Вона повинна мати великi вiдмiнностi вiд задньоi.

У багатьох краiнах, зокрема в Украiнi, iснують лабораторii для розведення дощових черв’якiв, якi вiдiграють велику роль у створеннi шару родючого грунту.

У переднiй частинi треба розташувати засоби для енергiйних дiй у напрямку руху (наведемо приклад з технiки – саме у переднiй частинi лiтака-винищувача розташована його зброя). У тварин найчастiше це – щелепи, i саме в деяких червiв щось на зразок щелеп з’являеться вперше.

Щоб спрямувати, як належно, зброю, треба мати засоби для прицiлювання, тобто засоби для збору iнформацii щодо розташування цiлi у просторi. У тварин для того е органи чуття. Зрозумiло, що прицiл, як i зброя, повинен бути розташований попереду. Найчастiше для «прицiлювання» використовують зiр (та бувае й iнше: примiром, теплолокатори – у змiй та ехолокатори – у кажанiв). Бiльшiсть органiв чуття розташовано у тварин саме на переднiй частинi тiла. Очi – завжди. І саме в деяких червiв вперше з’являються очi. Найчастiше – у хижих червiв.

Інформацiю щодо розташування цiлi треба не тiльки сприймати, але й швидко опрацьовувати. Це потрiбно, щоб якнайшвидше видавати накази про напрямок руху i здiйснювати керування. Для цього деякi суперсучаснi машини мають «бортовий комп’ютер». Подiбнi до нього «бортовi комп’ютери» тварин побудованi з нервових клiтин та волоконець. Є важлива вiдмiннiсть «живих комп’ютерiв» вiд iхнiх електронних колег, в яких сигнали передаються з найбiльшою можливою швидкiстю – швидкiстю свiтла. Нервовi волоконця передають iнформацiю не так швидко. Що менша вiдстань вiд живих «прицiльних пристроiв» до «бортових комп’ютерiв», то доцiльнiше тварина керуватиме своiм рухом. Тож доцiльнiше розташувати «бортовий комп’ютер» теж попереду. У деяких червiв уже е скупчення нервових клiтин i волоконець саме в переднiй частинi тiла.

Разом з подiлом тiла на передню й задню частини виникае й подiл на верхню i нижню (спинну та черевну), а також лiву й праву частини. У випадку, коли лiва i права частини приблизно однаковi, можна провести через тiло одну-едину вiсь, яка його на цi частини подiляе. Симетрiя такого типу зветься двобiчною. Вiд уже вiдомоi нам радiальноi симетрii вона вiдрiзняеться тим, що вiсь у цьому випадку едина, вона вказуе, мiж iншим, напрямок на ту цiль, заради досягнення якоi будуть мобiлiзованi сили й можливостi органiзму.

Зразки двобiчноi симетрii у витворах природи i технiки

Двобiчна симетрiя притаманна бiльшостi складнопобудованих високорозвинених тварин, у тому числi i людинi.

Звичайно, однiеi тiльки симетрii певного типу для забезпечення активних дiй у навколишньому середовищi недостатньо. Треба мати ще досить складнi органи й системи органiв. Вони повиннi з чогось виникнути. Для цього у червiв, на вiдмiну вiд двошарових – губок i кишковопорожнинних – виникае третiй клiтинний шар – мезодерма.

Складнi конструкторськi елементи треба десь розташовувати. І ось у червiв уперше з’являеться порожнина тiла. Це не травна порожнина Двошарових. Нi, це спецiальна порожнина для розташування органiв. У деяких червiв, досить просто побудованих, i розташовувати, власне кажучи, ще особливо нiчого. А порожнина для цього вже е. Щоправда, iнодi вона заповнена клiтинною масою, але вона вже iснуе, бо Природа – конструктор дуже далекоглядний.

Тип Плоскi черви

Плоскi черви – це найпростiший з типiв групи Черви. Однi з них живуть у морських та прiсних водах – такi звуться вiль-ноживучими, другi – у тiлi тварин – це паразитичнi види. Паразитичнi види мають спрощену порiвняно з вiльноживу-чими будову тiла – часто вони не мають системи травлення i багатьох органiв чуття (за винятком органiв дотику). iхня нервова система теж досить проста. Найголовнiше в органiзмi паразитичних видiв – це покрови й система розмноження. Покрови захищають паразита вiд шкiдливого впливу того органiзму, в якому паразит мешкае. Органи розмноження забезпечують велике потомство. Бiльшiсть потомства гине. Але велика плодючiсть дае шанс, що хтось з паразитiв знову знайде собi хазяiна й матиме потомство. Шукати статевого партнера паразитам досить складно. Тут у пригодi стае гермафродитизм – поеднання в одному органiзмi жiночих та чоловiчих статевих органiв. Вiльноживучi види звичайно обмiнюються генетичною iнформацiею мiж рiзними органiзмами-гермафро-дитами, тобто, незважаючи на гермафродитизм, таким червам потрiбен партнер.

Рiзнi плоскi черви

Паразити ж через складнiсть пошуку статевого партнера такоi змоги не мають. Але внаслiдок простоти своеi будови й умов iснування вони не дуже потребують новоi генетичноi iнформацii – iм достатньо старих примiтивних «конструкторських схем».

Вiльноживучi види мають бiльш складну будову, нiж паразитичнi, з характерними ознаками червiв та типу Плоскi черви. iхне тiло подiбне до листка або стрiчки. Стiнку тiла утворюе шкiрно-м’язовий мiшок, який мае шар покривноi тканини – епiтелiю, пiд ним лежать суцiльнi шари м’язiв. Зовнiшнiй з цих шарiв – кiльцева мускулатура, внутрiшнiй – мускулатура повздовжна. Мiж ними, як правило, е ще дiагональна мускулатура. Скелета, на який могли б опертися м’язи, немае. Найважливiшою опорою м’язiв е пухка тканина, яка складаеться з клiтин, що мiстять багато рiдини. Тиск цiеi рiдини дае опору всьому тiлу (на зразок тиску повiтря, що створюе опору для надувних конструкцiй, якi ставлять у наших парках для розваги малюкiв). Ця опорна пухка тканина зветься паренхiмою. Вона служить не тiльки опорою для м’язiв i всього тiла, але й для транспорту потрiбних органiзму речовин i створення запасiв. Паренхiма заповнюе порожнину тiла, тому внутрiшнi органи зануренi в паренхiму.

На передньому кiнцi тiла розташованi найголовнiшi органи чуття: невеликi очi (у деяких видiв iх кiлькасот), органи рiвноваги та нюхання, а також органи дотику – щупальця. Бiля цих органiв чуття на передньому кiнцi тiла знаходиться скупчення нервових клiтин, що переробляють iнформацiю. Це ще не справжнiй мозок, та звернiть увагу, що розташований вiн на передньому кiнцi тiла – там, де й найголовнiшi органи чуття. Проте е й iншi органи чуття, розподiленi по всьому тiлу, – спецiальнi вiйки, що пов’язанi з нервовою системою. Вони сприймають дотики струменiв води i стан середовища, що оточуе тiло черва. Цi органи чуття можна порiвняти з сенсорами, якi стоять на таких витворах сучасноi технiки, як космiчний човник «Коламбiя», i iнформують про температуру обшивки, тиск повiтря i таке iнше.

Анального отвору в плоских червiв немае: неперетравле-нi залишки iжi вони викидають через ротовий отвiр – так само, як i кишковопорожниннi. Паразитичнi види, якi не мають системи травлення, всмоктують усiею поверхнею свого тiла поживнi речовини з органiзму хазяiна.

Органiв дихання й кровоносноi системи у плоских червiв також немае. Адже органи дихання й кровоносна система потрiбнi для транспорту кисню iз зовнiшнього середовища до всiх куткiв тiла, до всiх дiлянок, де е потреба в киснi. Але вiльноживучi плоскi черви мають невеликi роозiри взагалi й зовсiм невелику товщину свого листоподiбного або ж стрiчкоподiбного тiла.

Існуе рiзновид плоских червiв, якi не потребують пошуку iжi. Вони живляться за рахунок водоростей, що розмножуються в iхньому напiвпрозорому тiлi. Шлях кисню в такому тiлi недовгий. Тож немае й потреби у спецiальнiй транспортнiй системi – кровоноснiй, немае потреби i в органах дихання. Паразитичнi пласкi черви взагалi кисню не потребують. Вони – анаероби: система обмiну речовин в iхньому органiзмi базуеться на безкисневих процесах.

Тип Круглi черви

Ця розробка конструктора Природи мае дуже багато варiантiв (за рiзними вiдомостями i оцiнками, iх iснуе вiд 15 000 до 100 000 видiв – вiльноживучих та паразитiв).

Круглi черви мешкають практично всюди – серед них е паразити людини, паразити багатьох тварин i рослин.

Вiльноживучi черви мешкають у грунтi, морськiй та прiснiй водi, навiть у оцтi (так звана оцетова вугриця). Попри таку рiзноманiтнiсть мiсць i умов мешкання, всi варiанти цiеi розробки не мають мiж собою суттевих вiдмiнностей (себто рiзнi види круглих червiв вельми схожi за будовою тiла). Розглянемо ключовi риси «конструкторськоi схеми» круглих червiв.

Голови круглих червiв – мешканцiв грунту

Тип симетрii в них двобiчний. Тiло тонке й довгасте, а iнодi й дуже довге (розмiром – вiд 0,08 мм до 8 м), у поперечному розрiзi – кругле (звiдси – назва типу).

Рiзнi круглi черви

Зовнi круглi черви вкритi кутикулою, вони мають мiцнi й щiльнi покрови тiла в 9 шарiв. Покрови тiла разом з мускулатурою створюють, як i в плоских червiв, шкiрно-м’язовий мiшок. Мiж шкiрно-м’язовим мiшком i кишечником е вже справжня порожнина тiла. Вона заповнена рiдиною пiд пiдвищеним тиском (це дещо нагадуе найпершу спробу створення гумових велосипедних шин – в них спочатку не накачували повiтря, а наливали воду). Тиск дозволяе тримати форму тiла (це дуже важливо при вiдсутностi скелета). Уздовж тiла розташованi потужнi смужки м’язiв. Використовуючи такi «технологiчнi можливостi», круглi черви опанували новий спосiб пересування – заривання в грунт.

Коловертки – круглi черви, що мають велике значеня у життi водойм

Вiн не надто швидкий, але безпечний, що дуже важливо для здебiльшого малесеньких тварин, якi мають багато ворогiв. До того ж засiб цей потребуе досить великих енергетичних витрат.

Джерелом енергii, як i для всiх тварин, може бути тiльки готова органiчна речовина. Тож потрiбна травна система, здатна переробляти велику кiлькiсть iжi. Травна система круглих червiв мае дуже важливе вдосконалення – в нiй е не тiльки ротовий, але й анальний отвiр, спецiально призначений для викидання за межi тiла неперетравлених залишкiв iжi.

Хатинки коловерток

Таким чином, ротовий отвiр звiльнюеться для бiльш активного прийому iжi. Для цього за ним розташовано потужний «насос» – глотку. Ротовий отвiр оточений трьома губами, з якими пов’язанi органи чуття: дотику, смаку й запаху. Бо саме дотик, запах i смак е дуже важливими для вiльноживучих круглих червiв, якi мешкають у грунтi.

Серед вiльноживучих круглих червiв багато хижакiв. Трапляеться, що здобич бувае для них завелика.

Щелепи коловороток

Круглi черви нематоди у станi анабiозу здатнi переносити температуру —253° С, тобто майже абсолютний нуль.

Для ii подрiбнення на краях ротарозташованi зубцi. Паразити викорис- товуюiь зубцi для живлення тiлом хазяiна. Органiв дихання та кровоносноi системи у круглих червiв немае – з тих самих причин, що й у плоских червiв.

Тип Кiльчастi черви

Типовi форми тiла малощетинкових кiльчастих червiв

До типу Кiльчастi черви належать такi рiзнi, мало схожi мiж собою iстоти, як, примiром, дощовi черви та п’явки. Живуть вони здебiльшого у водi й грунтi, е серед них i паразити. Загальними для них е риси, пов’язанi з розподiлом тiла на сегменти – щось на зразок вiдсiкiв у бойовiй машинi, пiдводному човнi або космiчному кораблi.

Подiл на вiдсiки у технiцi зазвичай робиться для пiдвищення надiйностi, здатностi бойовоi машини до виживання. Крiм того, це дозволяе найкраще подiлити функцii мiж вiдсiками – моторним, десантним, бойовим тощо. Можна також найкраще розподiлити мiж вiдсiками не лише функцii, але й ресурси, подати в першу чергу енергiю в тi вiдсiки, чия робота зараз найважливiша, придiлити найбiльше уваги саме цим вiдсiкам. У кiльчастих червiв подiл на вiдсiки-сегменти мае велике значення у зв’язку з зариванням у грунт. Це досить складний засiб пересування. Кiльчастi черви досягли в ньому великих успiхiв завдяки тому, що дуже вдало розподiлили рух i тиск мiж рiзними сегментами.

Вченi вважають, що з цих органiв кiльчастих червiв, якi називаються параподiями, виникли кiнцiвки членистоногих

Деякi морськi черви утворюють колонii