скачать книгу бесплатно
– Що ти бачиш за цими дверима? – запитав вiн
– Пил, павутиння i багато старих покинутих речей… А ти?
– А я бачу таемницю…
– Це тому, що ти – маг?
– Це тому, що я не бачу павутини…
***
– Слухай, начаклуй, щоб все було добре? Допоможи нам, а? – І вона потерлася носом об його жорсткi вуса.
– Та не питання, – вiдповiв вiн…
***
– Ти говориш так, тому що ти маг i вiдрiзняешся вiд iнших? – серйозно запитала подружка.
– А хто ж не вiдрiзняеться вiд iнших? – розсмiявся вiн.
***
– Тодi я попрошу тебе зайти до кiмнати нiжно, – сказала вона.
Вiн зайшов. Якби хтось чужий побачив, як вiн заходить, то навряд чи подумав би, що людина увiйшла якось по-особливому.
Але вона була впевнена, що вiн зайшов «нiжно», тому що просила його саме про це.
***
– А хiба мурахи схожi на людей? – запитала подружка мага.
– Ну хiба ти схожа на мурашку? Подивися сама.
Вона подивилася в дзеркало i вiднайшла деяку подiбнiсть.
***
– Ти замерзла?
– Ага… Дивне якесь лiто…
– Нiчого, i у цього лiта «в шерстяних шкарпетках» буде своя iсторiя…
2-а безсонна нiч
Продовження знайомства
ВОНА: – Привiт, Алекс! Як справи? Що новенького сьогоднi?
ВІН: – Привiт, Дi. Так все та ж робота… А ти як сьогоднi прожила свiй день вродливоi жiнки?
ВОНА: – У мене був день не так вродливоi жiнки, як жiнки безробiтноi. Пошук вакансiй, вiзит до батькiв, шопiнг…
ВІН: – А зараз чим займаешся? Чим займаеться красива жiнка пiсля того, як iй довелося трохи забути про те, що вона – красива жiнка?
ВОНА: – Нiчого подiбного!!! Я нi на хвилину не забуваю про те, що я – красива жiнка. Тобi ж подобаеться моя самооцiнка?
ВІН: – дуже!
ВОНА: – Зараз копирсаюся вдома i перевiряю пошту – комп’ютер висне кожнi 10 хвилин.
ВІН: – Бувае… Мабуть, у тебе Windows… Може, варто подумати про Apple – максимальна вiдповiднiсть краси технiки та краси ii господинi. Про надiйнiсть говорити не варто: надiйнiсть жiнок – не привiд для оптимiзму.
ВОНА: – Як песимiстично звучить. Краса та надiйнiсть – таке поеднання тiльки в жiнки можна зустрiти. У технiцi – нiколи.
ВІН: – Дi, ти будеш перша, хто, можливо, зможе це довести.
ВОНА: – У планi технiки – легко! А щодо iншого… я взагалi намагаюся нiколи нiкому нiчого не доводити.
ВІН: – Нiколи i нiкому? Не може бути. Ти ж маркетолог…
ВОНА: – Так-так, особливо, якщо питання стосуеться краси i надiйностi. Може, поговоримо про твiй видатний розум? Це може бути цiкавiшим, нiж моя надiйнiсть.
ВІН: – With pleasure.
ВОНА: – Як ти думаеш, чи можуть спiвiснувати в чоловiковi розум i надiйнiсть? Чи дорiвнюе надiйнiсть вiрностi? Надiйнiсть в чоловiковi i надiйнiсть в жiнцi – чи це одне й те саме? Розумнi чоловiки – як i всi iншi – люблять очима? Чи все ж таки мiзками?
Чи не надто багато питань я ставлю?
ВІН: – Надто… Але питання цiкавi… У вiдповiдях буде багато суб'ективностi, але… спробуемо…
Розум i надiйнiсть спiвiснувати можуть. І навiть повиннi. Вони не поеднуються, якщо ми плутаемо розум i хитрiсть.
Ще краще, коли е мудрiсть, яку ти позначила як якiсть чоловiка, якого ти хочеш зустрiти тут.
Надiйнiсть i вiрнiсть – це здатнiсть утримувати обраний напрям, не збиваючись зi шляху. Так що це близькi поняття.
Надiйнiсть чоловiка i надiйнiсть жiнки – це прояви загальнолюдськоi надiйностi.
Чоловiки люблять очима, але розумнi, при цьому, ще й продумують наслiдки.
Тебе влаштовуе iнтерв'ю?
ВОНА: – Інтерв'ю – супер! Сперечатися ПОКИ не буду, якщо питання сьогоднi ставлю я. Вiдповiдi, як на мене, надто вже позбавленi суб’ективностi. Тому не можу не попросити навести приклади з життя або щось iз класикiв для iлюстрацii всього вищесказаного.
ВІН: – Надто позбавленi суб’ективностi – значить правдивi?
ВОНА: – Надто позбавленi суб’ективностi – значить надто абстрактнi… У вiдповiдях – мало ТЕБЕ.
ВІН: – Ми поки що «осягали iстину», а вона позбавлена персональностi… До того ж… Ти не забула, що я – фiлософ?
ВОНА: – Як можна про це забути? Я це вiдчуваю в кожному рядку! І навiть мiж рядкiв!
ВІН: – Менi подобаеться, коли ти випускаеш назовнi свою емоцiйнiсть.
ВОНА: – Я ii випускаю дозовано. Ти можеш оцiнити керовану емоцiйнiсть? Чи це занадто далеко вiд фiлософii?
ВІН: – Звичайно. Якщо тiльки вона керована логiкою, а не iншою, бiльш сильною, емоцiею. Наприклад, ми схильнi впадати в iлюзiю контролю, коли боiмося почуттiв. Але це буде вже не контроль. Втiм, соррi – я стаю аж надто логiчним).
ВОНА: – Керована тiльки логiкою! Чим же ще? Поговорiмо про жiночу логiку. Вона взагалi iснуе чи це лиш iлюзiя (як у випадку з контролем)? Як ти вважаеш, у яких випадках ми починаемо боятися почуттiв? Менi подобаеться твоя гiпер-мега-логiчность.
ВІН: – Назвемо ii «шаленою». І до речi, в цьому е резон: «гiпер-мега» – це просто вiдповiднiсть логiки тому, що вона оцiнюе.
Втiм, не вистачало ще тут понтуватися зi своiми знаннями Канта i Шопенгауера. Що ж до твоiх питань – спробуемо…
ВОНА: – Палаю вiд нетерпiння. Вся – в емоцiях.
ВІН: – Жiноча i чоловiча логiка – це просто смисловий прийом, вiднайдений тими, хто не змiг застосувати закони формальноi логiки до оцiнки поведiнки чоловiка i жiнки. Логiка вища за гендернi вiдмiнностi. А там, де цi вiдмiнностi iснують, починаеться психологiя… Я закiнчив…
ВОНА: – Я повинна обмiркувати. Хочеться вiдповiсти гiдно.
ВІН: – Добре, моя ледi… обмiрковуйте… Але чи це не надто… Адже ми не змагаемося… Ми танцюемо разом…
ВОНА: – Пiд дощем?
ВІН: – Не знаю… Я весь зосереджений на тобi… Свiт навколо я не помiчаю. Бо ж моя партнерка надто гарна, щоб дiлити ii з об'ективною реальнiстю.
ВОНА: – Звiсно, ми не змагаемося, мiй джентльмене. Навiщо?
ВІН: – Жiнка потребуе кiлькох речей, якi чоловiк повинен iй дати, щоб вiдносини були гармонiйними…
ВОНА: – Це рекомендацiя психолога чи фiлософа?
ВІН: – Обох. Пропоную продовжити тему iншим разом…
ВОНА: – «Я сьогоднi дуже поступлива», – пам’ятаеш мюзикл «Чикаго»? Нехай тодi iншим разом. Щодо лише кiлькох речей… ти, я думаю, помиляешся. Ми мiняемо тему чи в тебе вже оченята закриваються?
ВІН: – Оченятам ще дивитись i дивитись… Як мiнiмум, до п'ятоi ранку.
ВОНА: – Бережи себе! У паузах не пий забагато кави. Буде змога – приходь, рада тобi.
ВІН: – Спасибi, Дi. Це взаемно.
ВОНА: – Ти знов про почуття. Переключись на роботу, будь ласка.
ВІН: – Це неможливо!
ВОНА: – Я серйозно (без жартiв): не хочу вiдволiкати.
ВІН: – І я без жартiв… Тобi – дозволено… На добранiч, Дi.
Пауза…
Тим часом…
Практично, особисте життя
Оповiдки про мага та його чарiвну подружку
***
Подружка мага не давала йому вдома працювати.
Вона весь час приходила до нього обiйматися…
Слiд визнати, що йому це дуже подобалося.
– Життя бувае таким рiзним, – говорив вiн, – саме тому обiйматися слiд за кожноi нагоди якнайчастiше…
– І якнаймiцнiше, – додавала вона завжди.
***
– Поки ти думаеш, що ось скоро почнеться життя, воно вже закiнчуеться…
Щастя – в секундах…
***
– Перфекцiонiзм – це не завжди добре… – задумливо мовила подружка мага.
– Згоден, – вiдповiв вiн, – Прагнути досконалостi можна, якщо знаеш, що таке досконалiсть.
– Кажуть, що це така хвороба… Бо ж люди не можуть iнакше…
– Бувають хвороби значно гiршi… Ось тодi люди, справдi, не можуть iнакше…
***
– Якiсь у нас незрозумiлi iлюзii.
– Ілюзii завжди акварельного кольору.
– А хiба е акварельний колiр?
– Так, це колiр iлюзiй!
