скачать книгу бесплатно
Але близька вже довгождана путь
По пралiсах, по долах i по горах,
Знов дощ, i спека, i роса, i порох,
Вiд кого, а вiд нього не втечуть.
На головi незручно неспокiйний,
Вiн буде озиратись навкруги:
«Ну, й небеса, i де iх берегти?
А хмари! А простори вiтровiйнi!
Наплечник – вiн обвис, немов мертвяк!
А пiдтягнися, посоромся, брате!
Гедзь пролетiв… (мале, але завзяте)
І що це ноги шкандибають так?
Увечерi ж – о, де узяти мови!
Лiс – чорна прiрва. Небо – оксамит.
А ватри, ватри, дивовижний свiт,
Золотоцвiтний сад казковий!
Невипадково пластовий закон, в основi якого були закладенi iдеi радикального украiнського нацiоналiста Миколи Мiхновського, ляже в основу «Декалогу украiнського нацiоналiста», який упорядкував 1929 року украiнський пластун, один iз спiвзасновникiв Органiзацii украiнських нацiоналiстiв (ОУН) Степан Ленкавський. Його напевне виголошував Ольжич як клятву:
«Я дух одвiчноi стихii, що зберiг Тебе вiд татарськоi потопи й поставив на гранi двох свiтiв творити нове життя:
Здобудеш Украiнську Державнiсть або загинеш у боротьбi за неi.
1. Не дозволиш нiкому плямити нi слави, нi честi Твоеi Нацii.
2. Пам’ятай про великi днi наших Визвольних змагань.
3. Будь гордий з того, що Ти е спадкоемцем боротьби за славу Володимирського Тризуба.
4. Помсти смерть Великих Лицарiв.
5. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з яким треба.
6. Не завагаешся виконати найнебезпечнiшого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
7. Ненавистю i безоглядною боротьбою прийматимеш ворогiв Твоеi Нацii.
8. Нi просьби, нi грозьби, нi тортури, анi смерть не приневолять Тебе виявити таiни.
9. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства i простору Украiнськоi Держави.
* * *
Зовсiм не випадково сiм’я Кандиб обирае Чехословаччину мiсцем свого перебування.
Звернiмось до iсторii.
Новий iсторичний перерозподiл Європи, який стався пiсля Першоi свiтовоi вiйни, бiльшовицького перевороту в Росii, поразки украiнських нацiонально-визвольних змагань на початку 20-х рокiв, призвели до масовоi полiтичноi емiграцii украiнцiв. За межами Украiни опинилися активнi учасники тих подiй – керiвнi дiячi Центральноi Ради, Гетьманськоi держави, державноi Директорii, Украiнськоi Народноi Республiки, Закарпатськоi республiки, Кубанськоi народноi республiки, офiцери i солдати армiй цих украiнських державних угрупувань, службовцi держапарату i працiвники зарубiжних представництв украiнських урядiв, значна частина тодiшнiх полiтичних партiй, представники нацiонально-свiдомоi украiнськоi науковоi та культурноi iнтелiгенцii.
Про це якось не прийнято говорити, але сталася трагедiя украiнського народу – практично Украiна обезглавилась, залишившись без своеi елiти, iдеологiчних, iнтелектуальних i духовних поводирiв. У цiй ситуацii в украiнському емiгрантському середовищi почалася активна розбудова рiзних державних структур, серед яких чiльне мiсце посiли науковi, освiтнi, мистецькi заклади, що мали виплекати украiнськi нацiонально свiдомi високопрофесiйнi кадри.
Особливо плiдною була дiяльнiсть украiнськоi дiаспори у самому центрi Європи – Чехословаччинi. Влада Чехословаччини, зокрема ii перший Президент Томаш Масарик, прихильно ставилася до украiнських емiгрантiв. Це була вдячнiсть за допомогу у створеннi армii, яку надав уряд УНР, в результатi чого чехи i словаки змогли вибороти державну незалежнiсть своеi краiни. Тож тепер тут знайшли свiй притулок i гуртувались близько 22 000 украiнцiв. Серед емiгрантiв було багато талановитих письменникiв, поетiв, художникiв, композиторiв, науковцiв. Як писав украiнський поет i письменник, культуролог-енциклопедист Євген Маланюк: «може, найважливiшим серед наших завдань, як нацiональноi спiльноти, було, е i буде: пiзнати себе. Наше поколiння узрiло батькiвщину в зовсiм iншому свiтi. Вона виглядала зовсiм iнакше в перiодi бездержавностi; iнакше – у вiйнi за державнiсть краю; iнакше – в часi короткотривалоi боротьби за державнiсть».
Украiнським дiтям надали можливiсть отримувати середню освiту украiнською мовою. Головними науковими i навчальними установами стали Украiнський вiльний унiверситет, переведений у 1921 роцi з Вiдня у Прагу, i Украiнський вищий педагогiчний iнститут iменi Драгоманова. Наступного року у Подебрадах, курортному мiстечку у 50 км вiд Праги, була заснована Украiнська господарча академiя, куди одразу вступили 300 студентiв. Тут почали дiяти Украiнське iсторико-фiлологiчне товариство, Центральний Союз украiнського студентства, Украiнське товариство книголюбiв, Музей визвольноi боротьби Украiни, Украiнська гiмназiя. Виникло декiлька украiнських видань, видано 180 поетичних i прозаiчних творiв молодих украiнських творцiв. У Празi творили i друкувалися непересiчнi молодi украiнськi поети – Євген Маланюк, Юрiй Дараган, Оксана Лятуринська, Олекса Стефанович, Леонiд Мосендз, Олена Телiга…
Феномен празькоi украiнськоi емiграцii у Чехословаччинi полягав у системностi органiзацii науки, освiти i культури, яка дала можливiсть створити низку так званих празьких шкiл: археологiчну, поетичну, iсторичну, мистецьку.
У полiтичному планi украiнська емiграцiя – i не тiльки празька – гуртувалась навколо iдеi створення вiльноi, незалежноi Украiни. Олег Ольжич виявився яскравою дiйовою особою цього процесу – будiвничим незалежноi, поки що розпорошеноi, украiнськоi держави. З цiеi точки й будемо розглядати його життя, творчiсть i громадсько-полiтичну дiяльнiсть.
Отже, сiм’я Кандиб об’едналась i розпочала нове життя у Чехословаччинi. Перед п’ятнадцятилiтнiм Олегом розгортались широкi можливостi для полiтичного i мистецького самовизначення, i вiн активно скористався з цього.
Але про все по порядку…
Археолог
Схилився археолог в робiтнi над столом, Схилився археолог подряпаним чолом, – Боронистий й прекрасний розлiгся перед ним Розлiгся цiлий Всесвiт як квiтчастий килим. Натхненними очима красу його вiн п’е, В красi знайшов вiн щастя, знайшов життя свое.
Олег Ольжич
У поколiннi 1930-х рокiв Олег Кандиба був неповторним явищем. Вражае активнiсть, з якою вiн вступав у життя, орiентуючись, спочатку за допомогою батька, а чимдалi, тим самостiйнiше, в життi украiнського зарубiжжя, у виборi фаху i полiтичного змiсту своеi дiяльностi.
Дуже любив мандрувати. І не просто iз цiкавостi. Часто з товаришами пiшки або потягом вирушав для огляду певноi мiсцевостi, яка являла iнтерес з точки зору археолога. Одного лiта об’iздив на велосипедi ледь не всю Нiмеччину, ознайомившись з ii iсторичними пам’ятками, храмами, музеями. Разом iз другом i майбутнiм соратником у нацiонально-визвольнiй боротьбi Уласом Самчуком замислили було здiйснити навколосвiтню подорож…
При цьому вражае i самий дiапазон його наукових i творчих уподобань, який охоплював археологiю, етнографiю, iсторiю, лiтературу.
Спочатку вiн вступае на платнi рiчнi курси Украiнського громадського комiтету у Празi, й 11 грудня 1924 року з вiдзнакою складае iспит на атестат зрiлостi, який тодi називався «гiмназiяльною матурою». Це надае йому можливiсть записатися вiльним слухачем на безкоштовнiй основi у будь-який чеський технiчний iнститут вiльним слухачем i перший рiк навчатись там безкоштовно. Ба нi, його приваблюе фiлософiя, лiтература i, найбiльш, прадавня украiнська iсторiя.
Збереглися спогади вчителiв i колег Олега про здобуття ним вищоi освiти пiд час перебування тут, збереглися також конспекти його занять з археологii.
А вчився вiн активно i напружено. Орiентуючись у своiх фахових уподобаннях, вiн вступае – майже водночас! – у три унiверситети:
– здавши додатковий iспит з латинськоi мови, на фiлософський факультет Карлова унiверситету, де вiн спецiалiзуеться з у археологii та iсторii мистецтв. Тут вiн займаеться у видатного археолога-славiста, автора знаменитих серед европейських фахiвцiв «Слов’янських старожитностей» професора Любора Нiдерле, i той називае Олега серед найулюбленiших i найздiбнiших своiх учнiв. Вислуховуе лекцii з iнших галузей археологii та давнього мистецтва Альбiна Стоцького, Антона Матейчика, якi також високо оцiнили здiбного юнака i заохочували його археологiчнi дослiдження;
– на лiтературно-iсторичний вiддiл Украiнського педагогiчного iнституту iменi Михайла Драгоманова. Археологiю тут викладав професор Вадим Щербакiвський, який, власне, рекомендував Ольжича до одночасного вступу у Карлiв унiверситет, iсторiю украiнського мистецтва – професор Дмитро Антонович та професор Леонiд Бiлецький (це прiзвище ми ще згадаемо), загальну iсторiю професор Василь Бiднов;
– записуеться на лекцii Украiнського вiльного унiверситету. За непiдтвердженими вiдомостями, одним iз його засновникiв був його батько. Очевидно, порадившись з батьком, вiн туди i вступае.
