Довідник поліцейського

– дрібного хуліганства;

– насильства в сім’ї;

– порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій;

– поширення неправдивих чуток;

– злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх;

– публічних закликів до невиконання вимог поліцейського;

– прояву неповаги до суду;

– незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах;

– порушення правил про валютні операції;

– правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин;

– незаконного продажу товарів або інших предметів;

– торгівлі з рук у невстановлених місцях;

– розпивання спиртних напоїв у громадських місцях чи появив громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль;

– є підстави вважати, що особа займається проституцією;

– порушення правил дорожнього руху;

– недотримання правил полювання, рибальства й охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону й використання тваринного світу;

– порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України.

У разі вчинення особою зазначених адміністративних правопорушень поліцейський має право затримати особу за наявності підстав, визначених ст. 260 КУпАП:

– з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу;

– для встановлення особи;

– з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;

– задля забезпечення своєчасного й правильного розгляду справ;

– з метою виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Адміністративне затримання правопорушника може тривати НЕ ДОВШЕ ТРЬОХ ГОДИН, відлік яких розпочинають з моменту фактичного затримання особи.

Закон (ст. 263 КУпАП) дозволяє поліцейському затримувати до трьох діб, повідомивши про це письмово прокурора протягом 24 год з моменту затримання, лише осіб, які:

– незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушили прикордонний режим, режим у пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила в контрольних пунктах в’їзду-виїзду, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні або транзитного проїзду через територію України, – для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення;

– порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, – для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження.

Про адміністративне затримання складають протокол, у якому зазначають:

– дату й місце його складання;

– посаду, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол;

– відомості про особу затриманого;

– час і мотиви затримання.

Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, яка здійснює адміністративне затримання, роз’яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також її право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Протокол підписують посадова особа, яка його склала, та затримана особа. У разі відмови затриманого підписувати протокол у документі роблять запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляють її родичам, а на її прохання – також власникам відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, про що також роблять відмітку в протоколі.

За наявності зауважень і скарг на дії працівників поліції роблять відповідний запис із зазначенням їх суті.

З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, у разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, на підставі ст. 259 КУпАП, правопорушника може бути доставлено до органу поліції, штабу громадського формування, громадського пункту охорони порядку.

Про підстави, порядок і спосіб доставлення особи обов’язково складають рапорт на ім’я керівника органу поліції, у якому зазначають:

– дату, місце, спосіб учинення адміністративного правопорушення;

– відомості про особу правопорушника;

– місце, час, спосіб доставлення особи для складання протоколу;

– стан психічного та фізичного здоров’я, у якому перебувала особа під час доставлення, наприклад, наявність синців, подряпин, ран та інших ушкоджень за результатами поверхневої перевірки, скарг на самопочуття, чи надавалась невідкладна медична допомога (лікарем якої бригади швидкої допомоги);

– чи було застосовано до доставленої особи інші превентивні поліцейські заходи, які обмежують певні права й свободи людини (ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію»), зокрема перевірка документів особи, опитування особи, поверхнева перевірка, зупинення транспортного засобу тощо;

– чи було застосовано до особи заходи поліцейського примусу (фізична сила, спеціальні засоби, вогнепальна зброя), чи було і яку було заподіяно шкоду внаслідок їх застосування;

– як поводився правопорушник під час доставлення.

Про підстави, обставини та наслідки застосування фізичної сили, спеціальних засобів та застосування вогнепальної зброї ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ СКЛАДАЄ ОКРЕМИЙ РАПОРТ на ім’я начальника територіального органу Національної поліції, на підставі якого проводять службове розслідування.

Усі без виключення особи, які вчинили адміністративні правопорушення та яких доставлено до територіального органу Національної поліції, приміщення громадського пункту охорони порядку, підлягають реєстрації в спеціальних журналах обліку доставлених осіб.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ЯКИЙ ЗДІЙСНЮЄ ЗАТРИМАННЯ, ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ: негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання, та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування, вимагати перевірки обґрунтованості затримання та інші процесуальні права.

5. ТАКТИКА ДІЙ У ТИПОВИХ СИТУАЦІЯХ ПІД ЧАС НЕСЕННЯ СЛУЖБИ

5.1. Основи патрулювання та модель застосування сили

5.1.1. Застосування континіуму сили

Застосування континіуму сили, або «драбини сили», розглядається, як прогресивна шкала, де поліцейський може/повинен задіяти силу.

Застосування континіуму сили також розглядається як «набір варіантів». Поліцейський може визначити адекватний рівень реагування в залежності від ситуації, з якою він стикається.

Види впливів у залежності від ситуації:

– присутність поліцейського;

– вербальні команди;

– легкий тактильний контакт (дотик руки тощо);

– фізичний контроль;

– самозахист;

– застосування спецзасобів та техніки;

– приведення вогнепальної зброї в готовність;

– застосування вогнепальної зброї.

Присутність поліцейського

Завдяки професійній поведінці, позитивній та впевненій позиції, акуратному зовнішньому вигляду працівник поліції часто може розрядити ситуацію тільки однією своєю присутністю.

Вербальні команди

Здатність поліцейського демонструвати професійність, впевненість та забезпечити дотримання правил за допомогою вербальних та невербальних засобів.

Легкий тактильний контакт

Техніки, які спонукають підозрюваного виконувати вербальні команди за допомогою дотиків до нього.

Фізичний контроль

Методи (прийоми) фізичного контролю використовуються для встановлення контролю над підозрюваним, що демонструє (чинить) пасивний, активний, агресивний опір, для досягнення поступливості, за допомогою технік больового контролю.

Самозахист

Самозахист – це уміння поліцейського проводити комплекс спеціальних прийомів боротьби (заходів примусу) з метою забезпечення особистої безпеки і безпеки інших осіб, припинення правопорушення та затримання особи, яка його вчинила.

Застосування спецзасобів та техніки включають будь-які з спецзасобів:

– газовий балончик або інші хімічні речовини;

– гумову палицю;

– кайданки.

Приведення вогнепальної зброї в готовність

Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування чи використання.

Застосування вогнепальної зброї

Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу та застосовується поліцейським як крайній захід.

5.1.2. Рівні опору

1. Пасивний опір.

2. Активний опір.

3. Агресивний опір.

Пасивний опір

Підозрюваний чинить пасивний опір, а саме:

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Сноски

1

У пам’ятці термін «поліцейський» вживається за існуючою традицією виключно в чоловічому роді, але має відношення не тільки до чоловіків-поліцейських, але й жінок-поліцейських.