скачать книгу бесплатно
– Те, що ми – великi мастаки самокритики аж до самокатування й розпачливих голосiнь – таки правда. Але не всi. Рiзнi? Поволi дiзнаемося, що це не лише може не заважати нацiональнiй солiдарностi, а й збагачуватиме ii. Рiзнi? Отже, не безлика маса, а особистостi, люди з характером. Таким справдi складнiше порозумiтися, та коли на чомусь сходяться, то здатнi на великi справи. Вже сам факт проведення у Киевi протягом одного 1992 року таких зiбрань, як Конгрес украiнцiв краiн СНД i Всесвiтнiй Форум, засвiдчуе, якi тенденцii в украiнствi е сильнiшими – братерства чи розбрату. Все залежить вiд умiлоi i органiзованоi роботи. Коли знаходимо спiльне дiло, що всiх зацiкавлюе, iнодi доводиться довго пригадувати, хто до якого полiтичного спектру зараховуе себе.
– Чи можна конкретнiше?
– Деякi надто темпераментнi полiтики пророкували неминучi зiткнення УВКР зi Свiтовим Конгресом Вiльних Украiнцiв. Адже СКВУ був тривалий час авторитетною й ефективною формою об’еднання украiнських громад, як ми кажемо, Захiдноi дiаспори, i мае справдi iсторичнi заслуги в тому, що нiколи не схиляв прапора боротьби за визволення Украiни з бiльшовицького колонiального рабства. Отож чи не виникне мiж нами суперництва. Інерцiя нелегко напрацьованих i обстоюваних десятилiттями iдейних концепцiй, полiтичних позицiй, засобiв боротьби справдi iснуе, але не лише в дiаспорi, а, як бачимо, i в самiй Украiнi. До цього слiд ставитися з розумiнням. Але ми сказали на Установчих зборах УВКР у сiчнi цього року: нiхто не збираеться применшувати заслуги СКВУ, нiхто не зазiхае не лише на його iснування, а й навiть на те, аби радити, яким йому бути i як дiяти надалi. Це – цiлковите право його членiв-органiзацiй, бо УВКР одразу заявила в перших артикулах свого Статуту, що не мае найменшого намiру командувати, централiзовано управляти зарубiжними громадами, накидати iм свою волю. Єдине, що ми пропонуемо, – спiвпрацю, скоординованiсть зусиль для цiлком певних, чiтко розроблених спiльних програм. Нiкого нi до чого не силуемо, але всiх будемо радi бачити плiч-о-плiч у своiй дiяльностi. Та й як би УВКР могла стати над усiма громадами, коли до ii складу обрано однакову кiлькiсть, членiв вiд Захiдноi, Схiдноi дiаспори, Украiни – по 14? До речi, СКВУ – один з головних членiв-засновникiв УВКР на Форумi.
Установчi збори пiдтвердили, що вбити клин мiж УВКР та СКВУ не вдалося, хоч попередня, я б сказав, розкольницька пропаганда давалася взнаки. Цi силкування вряди-годи виявляються й досi. Вигадуються новi схоластичнi силогiзми, аби межувати УВКР i СКВУ напередоднi його з’iзду, що мае зiбратися невдовзi. Але й участь СКВУ та органiзацiй, що входять до нього, в таких важливих заходах, як проведення у вереснi Днiв Скорботи i Пам’ятi на вшанування жертв голодомору 1932–1933 рокiв (до речi, СКВУ провела значну роботу на американському континентi, iй чималою мiрою завдячуемо матерiалами комiсiй конгресу США про той голодомор), i участь представникiв СКВУ у других зборах УВКР у Чигиринi 4–5 вересня, i готовнiсть членiв СКВУ виконувати своi статутнi зобов’язання щодо фiнансовоi участi i дiяльностi УВКР – усе це, а також настроi бiльшостi закордонних громад засвiдчують, що процес порозумiння бере гору над штучно розбурхуваними рiзними тлумаченнями, рiзним баченням тих чи iнших проблем Украiни i украiнства.
– Отож можна сподiватися на плiдну дiяльнiсть УВКР…
– Як iнституцiя УВКР iснуе… аж п’ять мiсяцiв, вiдколи затверджено ii Статут. Трохи бiльше як десятковi спiвробiтникiв секретарiату доводиться займатися багатьма справами, сказати б, нульового циклу: шукати примiщення для роботи, спонсорiв – на жаль, нашi державнi чиновники ще не усвiдомили важливостi розбудови широкоi спiвпрацi з дiаспорою, пiдтримки ii, особливо в краiнах СНД, а надто в Росii, про що я вже писав Президентовi й Головi Верховноi Ради. Ми не кажемо, що такий напрямок державотворення в Украiнi вже зараз мае набути досконалостi, як у Росii, де подiбнi до нашоi УВКР «Российский клуб» i «Конгресс русских общин» за указом Б. Єльцина одержують великi кошти (в тому числi навiть з резервного фонду уряду Чорномирдiна), користуються необмеженою пiдтримкою мiнiстерств i вiдомств, аби цiлком утримувати росiйськомовну (здебiльшого проiмперську) пресу в краiнах СНД, тобто i в Украiнi, фiнансувати переселення сотень тисяч росiян з «гарячих точок», в тому числi не лише в Росiю, а, як виявилося, i в Украiну. Але допомогти тому, щоб Украiнська Всесвiтня Координацiйна Рада хоча б стала на ноги, – справа честi нашоi держави, ii обов’язок перед мiльйонами украiнцiв дiаспори.
З часом ми сподiваемося обходитися власними силами. Вже й зараз працiвники секретарiату розробляють кiлька програм фiнансового самозабезпечення УВКР. Зокрема, пiдтримку ряду дiлових людей в Украiнi i в дiаспорi дiстае iдея створення свiтового Форум-банку, сама назва якого засвiдчуе його орiентацiю на дiяльнiсть у середовищi украiнства на всiх континентах.
Але головнi результати функцiонування УВКР, певна рiч, оцiнюватимуться практичною спiвпрацею украiнства в галузi науки, освiти, культури, економiки. Розпочалося складання програм захисту украiнського друкованого слова, видання лiтератури для дiтей, якоi так потребують мiльйони школярiв-украiнцiв на всiх континентах, та чи не найбiльше – в Росii та краiнах СНД: адже сподiватися, що росiйська держава видаватиме для украiнцiв лiтературу нашою мовою, як це робить щедро Украiна щодо задоволення потреб росiйського шкiльництва, поки що не доводиться. Не хтось, а саме украiнськi науковцi мусять створити глибокi актуальнi й перспективнi аналiтично-прогнозовi дослiдження з фундаментальних проблем нашого державотворення, i УВКР сподiваеться стати замовником i органiзатором такого iнтелектуального доробку, що прислужиться всьому суспiльству. Деякi органiзацii дiаспори пропонують скласти програму допомоги украiнцям, зокрема, допомогти нашим офiцерам повернутися на батькiвщину, – певна рiч, така робота можлива лише в тiснiй взаемодii з державними iнституцiями. Можемо говорити вже про певнi практичнi результати щодо влаштування випускникiв шкiл з дiаспори в украiнських вузах – слiд вiддати належне нашому Мiнiстерству освiти, де з розумiнням ставляться до цiеi благородноi справи.
До подiбного розумiння i пiдтримки зусиль УВКР закликаемо й iншi державнi структури, пiдприемцiв, трудовi колективи, яким не байдужа справа нацiонального вiдродження i змiцнення нашоi державностi.
«Народна газета». – 1993. – № 37 (вересень)
«Тiльки з початком весни з’являються пролiски»
Інтерв’ю газетi «Вiстi з Украiни» (березень 1994 p.)
– Іване Федоровичу, ви були членом офiцiйноi делегацii нашоi краiни в часi вiзиту Президента Л. Кравчука до Сполучених Штатiв Америки…
– Коли я подивився на список членiв делегацii, то жахнувся – 60 чоловiк. У нiй я виглядав, здавалося, бiлою вороною з багатьох причин. Через те, що передусiм це була економiчна делегацiя, мета якоi – контакти переважно по цiй лiнii. Та, певна рiч, планувалися переговори з полiтичних питань, частково вiйськових i т. iн. Зрозумiв, чому мене запросили, коли стало вiдомо про зустрiчi з украiнською дiаспорою. Вiдбулися вони й у Вашингтонi, й у Нью-Йорку.
– Як проходили зустрiчi?
– У Вашингтонi Держдепартамент США на честь Президента Украiни й офiцiйноi делегацii влаштував великий прийом. Гостей зустрiчали (а iх було бiльше 200) вiце-президент США Альберт Гор i Леонiд Кравчук. Цiкаво, що там були не скажу сотнi, але десятки украiнцiв саме з тiеi великоi й активноi вашингтонськоi групи, яка значною мiрою впливала i впливае на вироблення американськоi полiтики стосовно Украiни й забезпечила доброякiсне проведення усiх цих складних переговорiв, що вiдбулися у столицi США. Були люди не лише iз самого Вашингтона, а й з усiх кiнцiв Америки, i з Канади – також.
