скачать книгу бесплатно
Ми всi живi люди зi своiми особистими чеснотами i вадами, тiльки-но пiзнаваемо одне одного, i немае нiчого дивного, що чинимо iнодi необачно, в чомусь помиляемося. Було б прикро, коли б ми прискiпливо ставили одне одному на карб кожен прорахунок, давали iм нашаровуватися i сiяли кукiль особистоi недовiри i пiдозри. Бачу лише один запобiжний засiб: нелукавство i щирiсть, обопiльна шаноба. І тодi жоднi баба Параска i баба Палажка нас не посварять.
Якщо дивитися на речi тверезо, рацiонально (а дефiцит саме здорового прагматизму, можливо, е поки що одним з найприкрiших наших украiнських дефiцитiв), то стосунки материковоi Украiни з величезним океаном украiнськоi свiтовоi дiаспори i не можна передбачати як безпроблемнi i самi лише празниковi. Хоча людська природа так само потребуе свята, як хлiба, i вiри, а ми ж чи не найдовше з-помiж iнших народiв iшли до свята на нашiй вулицi. Але маемо точний камертон, який допоможе нам уникати дисонансiв i гармонiзувати розмаiте рiзноголосся свiтового украiнства. Цей камертон – нацiональне вiдродження. Воно потрiбне нам не лише як загаловi, як народовi, як державi, а й як великий набуток кожного украiнця й украiнки. Нацiональне вiдродження пiдносить нашу людську гiднiсть, самоповагу, збагачуе сенс iндивiдуального буття, без чого, як знаемо, важко почуватися щасливим навiть у найщасливiший час. Ми переконалися, що цей камертон не вмовк в украiнськiй душi. Ми побачили, що нацiональна iдея не е чимось невловимим, а, як висловився наш московський украiнець Олександр Руденко-Десняк, це соцiально-етична категорiя, без розумiння якоi загалом невiдомо про що говорити. І якщо сiчневий конгрес представникiв Схiдноi дiаспори в Киевi поменшив число украiнських песимiстiв в Украiнi i поза нею, то це реальний крок у нацiональному вiдродженнi. Немае сумнiву, що наш свiтлий форум додасть сили i снаги всiм будiвничим Украiнськоi держави, i ще бiльше наших братiв i сестер упевняться остаточно: ще не вмерла Украiна i нiколи не вмре! А вiдтак наша мати Украiна дiставатиме бiльше й бiльше роботящих рук, тямущих голiв i вiдданих сердець, що працюватимуть на ii звеличення i звiчення.
Те, що було довгими роками нашою тугою i болем – маю на увазi вимушене розсiяння украiнцiв по свiтах, – нинi за незбагненим промислом iсторii може i мусить обернутися нашою силою. Життя i праця украiнцiв у середовищi iнших народiв, iнших культур вiдкривае безлiч каналiв швидкого збагачення себе досвiдом сучасноi цивiлiзацii, виходи до якоi були для Украiни глухо заблокованi упродовж столiть. Бачимо, яким неоцiненним глобальним чинником для твердого стояння на землi своiх нацiональних держав е свiтова еврейська дiаспора, а ще – вiрменська, польська. А помiркуймо, чому Росiя так ревно плекае своi етнiчнi i культурнi анклави не лише на колонiзованих нею просторах, а й столiттями дбае про своi нацiональнi точки опертя в цiлому свiтi. Тiльки-но заходить про корiннi iнтереси Росii, як знiмаються найзапеклiшi суперечностi мiж бiлими i червоними, монархiстами й анархiстами, мiж аристократами i простолюдом, i кожен «русский» поспiшае «обустроить Россию», створити iй найсприятливiшi умови на всiх континентах. Гадаю, що й закликати самих себе наслiдувати подiбнi приклади е зайвим. Нам неминуче доведеться вчитися забезпечувати Украiнi свою всесвiтню присущнiсть, бо пiд сучасну пору це е, сказати б, стандартною нормою iснування народiв i краiн, чи й не такою ж обов’язковою, як i плекання державноi незалежностi. А точнiше – однiею iз запорук непорушностi суверенiтету.
Ось такий змiст укладали i вкладають украiнськi патрiоти-демократи в слова: «Єднiсть, еднiсть, еднiсть!» Тут, в Украiнi, цiею ж молитвою ми освячуемо всi нашi стосунки зi свiтовим украiнством. І, хвалити Бога, патрiоти Украiни за ii межами розумiють цей наш нацiональний пароль, чують його навiть через трiскотiння класових вiдбiйних молоткiв, що раз у раз вгризаються в скелю нашоi нацiональноi спiльноти, аби не дати iй стати монолiтною. Сподiваюся, що й нашi тутешнi «найреволюцiйнiшi революцiонери» невдовзi зрозумiють, що лупають не ту скалу, не туди стрiляють. Самоiдiв у свiтi не шанують.
А взаемини украiнцiв усього свiту з Украiною, я певен, можуть стати i стануть такими, як у великiй дружнiй родинi: iнодi комусь кортить i побуркотiти, i почуття освiжити перед сваркою, але ж туляться i горнуться до родакiв, бо любляться. Певен також, що стане у нас на це i людських воль, i державноi волi, i кебети. Якщо не забракне взаемноi приязнi.
Була в мене сусiдом у телiжинському дитинствi родина Заграюкiв. Хата була пiд бляхою, i в хатi патефон був. Та ще в сусiда Гаврила двi жiнки було, двi сестри – Ялина i Оксана. Ялина була офiцiйною жiнкою, а слiпа Оксана при сестрi i при сестриному чоловiковi. Мiй ровесник Гриша був сином Гаврила Гополiтовича i сином двох матерiв. Матiр’ю вiн називав Ялину, а насправдi матiр’ю була слiпа Оксана, а не безплiдна господиня. Оксана була наймичкою при сестрi, i рiдний син називав ii Оксаною, а тiтку – матiр’ю. Коли став вiн дорослiшати, зробив для себе грандiозне вiдкриття. Зненавидiв батька i тiтку, а Оксану став матiр’ю називати, та недовго вона цi страшнi для себе слова чула, вiд потрясiння померла.
Так часто ми в життi називаемо тiтку материнськими словами, а мати, хоч вона слiпа i наймичка при сестрi, чекае на наше прозрiння. Час прозрiння настав. Тiтцi маемо вiддати тiтчине, а матiр пiзнати, хоч вона слiпа i наймичка – вiчна шевченкiвська домiнанта.
На гобеленi Івана Литовченка не Георгiй-Змiеборець, а саме мати-Украiна сидить на вiчному конi й руки пiдiймае в молитвi до Бога, а спис несе Самоспис, сам по собi без агресивного втручання протикае Змiя, Вiчного Змiя.
Тож слава матерi Украiнi, яку ми зробимо господинею i видющою, слава матерi Землi нашiй, яка ще тримае нас грiшних i вiрить, що ми будемо людьми!
Опублiковано в кн.: Роде наш прекрасний.
Матерiали Всесвiтнього форуму украiнцiв 21–24 серпня 1992 року. – Тернопiль: МП «Дiалог», 1993. – С. 54–58
Цiлiснiсть украiнського свiту
Інтерв’ю журналу «Украiнський Свiт» (1993 p.)
– Іване Федоровичу, на початку нинiшнього року (23–24 сiчня) в Киевi вiдбулися установчi збори Украiнськоi Всесвiтньоi Координацiйноi Ради (УВКР). Почнiмо з iнформацii по це новоутворення, про його перспективнiсть у життi украiнцiв з матiрноi землi й дiаспори i важливiсть у становленнi державностi Украiни.
– Украiнська Всесвiтня Координацiйна Рада – результат роботи Всесвiтнього форуму украiнцiв. Утворювалася ця структура непросто, бо далеко не всi були готовi до цього з рiзних причин. Чимало людей думали, що утвориться единий центр, який керуватиме всiм украiнством. Але в самiй назвi утворення закладено його функцiю: Координацiйна Рада – для координацii. Треба знати: що координувати, навiщо i в який спосiб координувати? Поняття – свiтове украiнство – народилося i набирае розмаху разом з iснуванням Украiнськоi держави. Для мене цi два поняття – Украiнська держава i свiтове украiнство – тотожнi, вони мають пiдтримувати одне одного. Свiтове украiнство мае допомагати Украiнськiй державi, а Украiнська держава мае допомагати свiтовому украiнству. Коли ми це все розумiемо i впливатимемо взаемно одне на одного, тодi ми матимемо можливiсть вижити й бути. Бо у випадку занехаяння одного чи iншого буде взаемне заникнення. Я так собi уявляю. А для нас це важливо так само, як i для свiтового еврейства, свiтового вiрменства чи свiтового росiйського конгломерату. Ми знаемо, що десь кожен третiй з украiнцiв живе поза Украiною, а може, й бiльше того украiнства. Принаймнi десятки мiльйонiв украiнцiв живуть поза Украiною. Тому дуже важливе представництво в УВКР по чотирнадцять осiб вiд Украiни, вiд Схiдноi й вiд Захiдноi дiаспор. І перше засiдання Координацiйноi Ради виявило, що ми в основному говорили про проблеми Схiдноi дiаспори i проблеми Украiни. Останнiм часом украiнцiв чисто фiзично винищували i в Приднiстров’i, i в Югославii, i в Таджикистанi. Тому коли постае питання про наше виживання, то всi iншi проблеми мусять вiдступати на заднiй план… Важливо те, що вдалася перша спроба створити саме таку свiтову структуру. Досi подiбна структура була у варiантi Свiтового Конгресу Вiльних Украiнцiв. І ми всi вiддаемо належне всьому тому, що зробив СКВУ для утвердження незалежностi Украiни, i в багатьох моментах вiн був речником усього украiнства i тiеi неiснуючоi ранiше Украiнськоi держави.
Але нинi ситуацiя великою мiрою мае мiнятися, i центр усiх тих проблем, усiх болячок мимоволi мусить переходити до Киева. Бо центр свiтового украiнства не може бути в Торонтi, чи у Вашингтонi, чи у Москвi. Вiн мае бути у Киевi. З часом розумiння цього всього прийде до всiх.
– Коли ранiше кожна дiаспора виживала сама по собi, то нинi буття украiнцiв у всьому свiтi стае невiд’емним вiд долi Украiни. Як Украiнська держава матиме силу, то легше стане всiм украiнцям.
– Зрозумiло було й ранiше, та надзвичайно вiдчутно тепер, що всi сили украiнськi мають працювати на утвердження Украiнськоi державностi.
– Якi конструктивнi iнiцiативи передбачае УВКР та оновлюване Товариство «Украiна»? Адже в лютому цього року пленум Товариства прийняв Вашу концепцiю iдейно-наукових та структурних змiн як дiеву засаду в своiй роботi.
– Певнi принциповi змiни, що сталися останнiм часом, Товариство намагалося робити i до мого приходу. Але значнi зрушення почалися, мабуть, пiсля конференцii, яка вiдбулася в груднi 1991 року, що збiглося з референдумом i утвердженням державностi. Нинi робота Товариства великою мiрою спрямована «вiкнами на Схiд», як казали колись галичани. Це тому, що у Схiднiй дiаспорi – за 10 мiльйонiв украiнства. Робота ця дуже складна й рiзна, що залежить вiд особливостей регiонiв, надто там, де нашi земляки перебувають у моторошних, трагiчних ситуацiях. Ми намагаемося допомагати iм i через дипломатичнi канали, i через поiздки туди делегацiй, зокрема, в рiзнi регiони колишньоi Югославii.
А коли казати про загальну концепцiю, то це самоствердження украiнцiв, утвердження iх у життi тих краiн, де вони живуть. Звичайно, передовсiм вони мають бути патрiотами тих краiн – патрiотами Росii, Бiлорусii чи Молдови, як канадськi украiнцi е патрiотами Канади чи американськi украiнцi е патрiотами США. Але вони також мають зберiгати вiрнiсть першоосновi свого буття, першовiтчизнi своiй – Украiнi i якось дбати про неi, i самоусвiдомлюватись, приходячи до того розумiння, що тiльки в такий спосiб вони визначатимуть i свое украiнське призначення, i призначення людини. У такий спосiб вони виконували б у Свiтi свое призначення i нацiональне, i загальнолюдське. Це для нас дуже важливо, i ми розумiемо, як то складно. Є украiнцi, якi знають, що вони украiнського роду й племенi, але не хочуть бути украiнцями. Саме вони дуже ревниво ставляться до самоусвiдомлення тих украiнцiв, якi приходять до тями й намагаються самоствердитися. Ми часто iх обзиваемо, але давайте будемо ставитися до них терпимiше, з бiльш людським розумiнням. Хай той украiнець хоч раз у життi згадае, хто вiн е насправдi й зробить добро для Украiни чи для своiх землякiв, i то вже вiн обiзветься до голосу Украiни, i у глибинi його душi забринить болюча украiнська нота.
– Ідеться якраз про збереження духовного типу украiнця, передусiм звичаю нашого, морального закону, за яким живуть украiнцi як люди i в Украiнi, i в цiлому Свiтi. Саме на осягнення, висвiтлення цих основоположних первин Украiнського Свiту як етнокультурноi, духовно-господарськоi, геополiтичноi реальностi спрямований наш однойменний журнал. Гадаю, тiльки на засадах культури як повноi самореалiзацii етнiчного ества Украiна здолае довколишнiй та внутрiшнiй полiтичний безлад i досягне стабiльностi, ладу в усiх сферах свого життя.
– Прикро усвiдомлювати, але досi нас у свiтi знають через нашi бiди, нашi трагедii. Звичайно, дуже нам важливо пiдняти всi надбання нашоi украiнськоi культури. І я тут бачу великi можливостi нашого журналу «Украiнський Свiт». Бачу, що е спосiб знаходити все те важливе, шукати тих украiнцiв скрiзь. Думаю, що до журналу треба залучати не тiльки украiнцiв, а й тих же нiмцiв, полякiв, французiв, росiян та iнших людей, якi могли б з великою користю для нас висвiтлювати украiнськi проблеми.
– Це дуже важливий момент. Нинi виникае довкола Украiни завiса дезiнформацii та полiтико-iдеологiчних спекуляцiй. З цього приводу скажiть, будь ласка, про перспективи iнформацiйного забезпечення життя украiнства й донесення достовiрноi iнформацii про Украiну до цiлого Свiту.
– Наша держава i багато наших громадянських чинникiв недооцiнюють значення iнформацiйноi полiтики. Інформацiйна полiтика так само важлива, як i економiчна чи вiйськова полiтика та iдеологiя. У нас iнформацiйна полiтика не забезпечена. Цим практично займаються всi й нiхто конкретно. У нас немае iнформацiйних центрiв по свiтових столицях. Та й тут, в Киевi, не знайти необхiдних iнформацiйних видань про Украiну хоч би основними свiтовими мовами. Через те в нас так багато прорахункiв, iнформацiйних поразок. І тут, звичайно, свiтове украiнство покликане прилучатися до того, щоб бути в найкращому розумiннi слова добрими, чесними iнформаторами про Украiну, про ii прорахунки й бiди, про ii досягнення – про реальне становище Украiни у Свiтi.
«Украiнський Свiт». – 1993. – Ч. 1–2. – С. 4–5
Виступ на зборах Украiнськоi Всесвiтньоi Координацiйноi Ради
Вiдтодi, як 5 мiсяцiв тому Всесвiтнiй форум украiнцiв утворив свою Координацiйну Раду, до якоi ми з вами маемо честь належати, тривав iнтенсивний обмiн думками мiж украiнськими громадами рiзних краiн. І ми переконалися, що взаемне тяжiння украiнства до своеi матерi-Вiтчизни переважае, домiнуе, попри всi численнi складнощi, рiзнi умови iснування його в рiзних краiнах, еднае украiнцiв рiзних поколiнь i поглядiв. Можна зробити висновок, що нормальнi в кожнiй великiй справi скепсис, сумнiви, розбiжностi пiдходiв не стосуються головного, а саме: розумiння владноi необхiдностi солiдарностi i консолiдацii украiнцiв усiх краiн. Пiсля того, як нас упродовж довгих десятилiть роз’еднували, розпорошували, дробили нам нацiональний монолiт з таким осатанiнням, як нiяку iншу нацiю в свiтi, ми маемо право сказати, що найглибше корiння украiнства – живе, що воно регенеруе своi травми й ушкодження i живить свою розлогу крону.
Не знаю, наскiльки точною i слушною е думка, що украiнська нацiя ще не сформована, що ii розсiяння по свiту е свiдченням тенденцii до розчинностi в iнших, стiйкiших етносах i народах, особливо на теренi колишнього СРСР, але, менi здаеться, маемо усi пiдстави рiшуче вiдкинути панiчнi чи зловтiшнi пророкування, нiбито украiнство не мае майбутнього. А така зневiра зараз густо засiваеться i в самiй Украiнi. Сiвачi цього куколю колють нам очi реальними суперечностями i суперечками мiж украiнцями рiзних полiтичних поглядiв як в Украiнi, так i за ii межами, вишукують i роздмухують вiдмiнностi мiж трьома масивами украiнства – в Украiнi, в захiднiй i в схiднiй дiаспорi, досвiдченi майстри психологiчноi вiйни на свiтовiй аренi i в колишнiй iмперii вмiло стимулюють усiма засобами в нашому середовищi нацiональний мазохiзм i самоiдство, нацьковують нас одне на одного, штовхають на внутрiшню боротьбу, хочуть бачити нас довiчними кайдашами, вирощують серед нас пiдпар, аби украiнська держава так i залишалася фата-морганою.
Я не вiрю, що це все нашим ворогам вдаеться. Не вiрю i в фатальну нашу схильнiсть до розбрату. Не ми, то iншi являть свiтовi цiлком консолiдовану украiнську нацiю, як одну з планетарних. Але сьогоднi ця робота випадае нам. У тому числi й нашiй Координацiйнiй Радi. Говорю це все в переконаннi, що сьогоднi апологiя украiнства потрiбна нам усiм, щоб вистояти перед хвилями месiанських претензiй iнших народiв. Тих претензiй, що розрахованi на ослаблення саме украiнського нацiонального iмунiтету. Не бiймося декларацiй, манiфестування своеi нацii. Як на мене, слiд боятися лише тих декларацiй, якi не пiдкрiпленi щоденною роботою. Рiзноспрямованостi слова i дiла.
Подальшу тезу свого виступу я сформулював би так: Нове життя нового прагне Дiла.
Ми надто добре знаемо, особливо в Украiнi, що таке завдання, таку мету легше проголосити, анiж здiйснювати. Кiльком поколiнням, мiльйонам радянських украiнцiв втовкмачували, б’ючи iх по головi, по руках, в душу, що Дiло – це «дiляцтво» – найляклявiше, навiть непристойне слово, а единий сенс життя виражае слово «боротьба». Але при цьому нас примушували боротися за чужi iнтереси, супроти власних. Можливо, воно й на добре, що ми зробилися борцями. Бо коли нарештi згадали про своi власнi, нацiональнi iнтереси, то таки зумiли вибороти головну умову для них – власну державу Украiну. Я зовсiм не хочу цим сказати що наша боротьба вже скiнчилася, боронь Боже. Хочу лише повторити те, що не раз обстоював. А саме: шануючи всiх, для кого борня стала другою натурою, пiдтримуючи iх, давайте пошануемо i вiддамо належне й iншим, у кого першою натурою залишилося оте саме дiляцтво, тiльки в цивiлiзованому, тобто в спасенному i життедайному розумiннi. Не тiльки не пiддаваймо iх остракiзму, не тiльки не уявляймо i не робiмо iх, наших же, своiми супротивниками, а гуртуймося з ними i гуртуймо iх. Можливо, в цьому й полягае глибинний сенс i виправдання також i нашоi перманентноi боротьби як в Украiнi, так i в дiаспорi – за Украiну.
Даруйте за такий загальний вступ, але вiн мае, на мою думку, безпосереднiй стосунок до нашого зiбрання. Пiсля Всесвiтнього форуму украiнцiв i я, й iншi члени обраноi на Форумi нашоi Координацiйноi Ради мали обов’язок i потребу зустрiчатися й обмiрковувати, який характер дiяльностi мусить опановувати ця нова iнституцiя, над чим i в який спосiб працювати. Кiлька варiантiв такого спiльного бачення, зокрема й проект Статуту, ми надiслали в украiнськi громади дiаспори. Менi здаеться невипадковим, що у своiх зауваженнях i пропозицiях, надiсланих у вiдповiдь, виразно виокремлюеться провiдна теза, суголосна тiй, з якоi я почав свiй виступ.
Вельмишановний пан Юрiй Шимко, Президент Свiтового Конгресу Вiльних Украiнцiв, органiзацii, чию iсторичну дiяльнiсть ми високо цiнуемо, сформулював це так: спiвпрацю в нашiй Координацiйнiй Радi здiйснювати «в межах потреб… для специфiчних завдань… для координацii спiльних проектiв» – себто, як я розумiю, для цiлком i винятково конкретних справ. Це якраз i е та нiша в життi свiтового украiнства, якоi ми шукали для Координацiйноi Ради Форуму.
Високоповажна панi Уляна Дячук, голова Украiнсько-Американськоi Координацiйноi Ради, також пiдтримала спрямованiсть проекту Статуту на (цитую): «розпрацьовування конкретних програм для реалiзацii iх…».
Достойний голова Координацiйного Комiтету допомоги Украiнi з США, вельмишановний пан Богдан Бурачинський бажае: «Щоб УВКР скоро стала дiйсно всеукраiнським координацiйним органом i об’еднанням громадськоi дii, а не форумом полiтично-партiйних маневрiв чи навiть особистих амбiцiй». У дуже змiстовних зауваженнях до Статуту i пан Бурачинський, i панi Дячук, i пан Шимко пропонують низку слушних артикулiв для практичного здiйснення саме дiловоi, прагматичноi моделi Координацiйноi Ради та ii Управи. Панi Уляна навiть пiдкреслюе, що Управа мае називатися Дiловою.
Я зобов’язаний окремо зупинитися на документi, що називаеться «Принциповi основи спiввiдношення СКВУ з Украiнською Всесвiтньою Координацiйною Радою», пiдписаному паном Президентом Юрiем Шимком, бо тут заторкнутi чи не найважливiшi засади стосункiв не лише однiеi з авторитетних органiзацiй Захiдноi дiаспори з нашою новопосталою Радою, а й подальших взаемин усього украiнства. Це потрiбно для того, аби ми всi розумiли одне одного i не блукали в хаосi поговорiв, чуток, пiдозрiнь, сумнiвiв, яких завжди е доволi в будь-якому людському спiлкуваннi. І якi я, щиро кажучи, дуже не полюбляю, певно, як i ми всi. Бо маемо в тому туманi багато привидiв i химер, якi часом коли не зводять з розуму, то збивають спантелику. Президент пан Шимко обстоюе автономiю i суверенiтет своеi, повторюю, широко знаноi i високо шанованоi органiзацii. Цей документ i е манiфестом цiлковитоi незалежностi СКВУ, повноi свободи його дiй i суверенноi правосильностi в усiх вiдношеннях.
Коли б я навiть дуже хотiв, я не знаходжу жодного приводу, анi титли для полемiки супроти такого кредо. Кажуть, СКВУ i наша Координацiйна Рада якимось чином можуть змагатися за першiсть, за вплив, ще за щось. Я не уявляю, що ми могли б не подiлити, та й узагалi – що дiлити? Кажуть, СКВУ заохочуе украiнську дiаспору в державах СНД нав’язувати з ним тiснi контакти i навiть записуватися до нього. Та дай Боже здоров’я i сил пановi Шимковi i його побратимам в СКВУ ширше розпросторювати свiй вплив ще й на схiдну дiаспору. Кому це може зашкодити? Тiльки не украiнству. Вважаю, що слiд лише подякувати СКВУ за те, що в його дiяльностi з’явиться i такий напрямок. Якщо внаслiдок цього глибока мерзлота денацiоналiзацii i русифiкацii украiнцiв вiд Москви до Далекого Сходу почне швидше танути, це стане ще однiею славною позначкою у клейнодах СКВУ.
Але не варто забувати всiм i вся, що центром украiнства був i е Киiв.
Наша Координацiйна Рада за своею природою не може ставитися нетолерантно, без належноi поваги i уваги до жодноi, наголошую – до будь-якоi органiзацii дiаспори. Навiть не лише з моральних, а й суто прагматичних мiркувань. Особливо Захiдна дiаспора, на мiй погляд, демонструе всiм нам у науку таку структуралiзацiю громадськоi спiльноти, яка виникае не з чиiхось примх i забаганок, а з питомих потреб людей, i тому робить цю спiльноту життездатною. Мережа органiзацiй дiаспори не касуе суперечностей i протирiч – полiтичних, людських, яких завгодно. І, можливо, саме тому i скрiплюе пружно, мiцно i гнучко, рiзнi осередки рiзних людей рiзноi долi i умовин життя у iхнiй вищiй едностi – кровнiй, нацiональнiй на землях iнших нацiй.
Я зовсiм не хочу сказати, що Координацiйна Рада мае стати геть дальтонiчною i не помiчати всiх полiтичних кольорiв украiнства, iгнорувати iх чи не вирiзняти. Це було б утопiею, iлюзiею. Скажу iнше: коли щось i здатне пригашувати взаемнi пристрастi людей однiеi кровi, то, на мiй погляд, лише одне: спiльна праця, спiльний клопiт, iмператив виживання в конкуренцii з iншими спiльнотами.
Ось що маеться на увазi, коли ми кажемо, що засадничим напрямком i засобом дiяльностi УВКР та ii Управи хочемо визначити роботу на досягнення прикiнцевого, дуже конкретного i всiм видимого результату. Маеться на увазi умiння точно вибрати, визначити окремi цiльовi програми, виявити, хто мае iнтерес до того, аби за них узятися i довести до пуття. Немае жодноi сфери життя, у якiй, коли ми всi погодимося, що можемо i хочемо до чогось докласти сил, органiзувати «толоку», то Координацiйна Рада вiдмовилася б шукати оптимальне рiшення i спосiб дii. Не може бути жодноi органiзацii i окремоi особи, з якими, коли б вони побачили свiй приватний iнтерес у спiльнiй справi, Координацiйна Рада не шукала би спiвпрацi.
Я не претендую на вичерпний, усебiчний виклад i обгрунтування завдань i способiв дii нашоi iнституцii. На те ми Рада, щоб радитися. Одне, проти чого повстае все мое ество, це те, щоб слово «координацiя», закладене в назву нашого органу, розумiлося чи трактувалося як нехтування прав органiзацiй i осiб, як нескiнченнi копирсання в тому, хто, де, коли i з ким, i кому, i що сказав, був чи робив, i що думае, i як живе, i чого прагне. Або як говорили в наших селах, у кого галiхве ширше. Координацiя в моему розумiннi – це копiтке, уважне вивчення i ефективне виявлення гуртом того, яку спiльну справу i хто хоче i може робити; це – з’ясувати, чи досить сил i коштiв для того маемо; це – чiтка органiзацiя дiй усiх потрiбних виконавцiв.
Звичайно, цiлковитоi певностi в тому, що ми вже навчилися i вмiемо працювати саме так, рацiонально i ефективно, чiтко i цiлеспрямовано, у мене особисто ще немае. Та коли оце недавно прочитав, що, наприклад, серед 700 тисяч громадян США, якi, за переписом 1980 року, назвалися украiнцями, майже 20 % – фахiвцi вищого класу в рiзних галузях економiки, культури, власники фiрм i пiдприемств, а, скажiмо, в Канадi кожний восьмий украiнець мае унiверситетську освiту, а кожен десятий працюе у сферi управлiння бiзнесом i в торгiвлi, то вже не так дослухаюся до скептикiв (а треба сказати, що iх аж занадто), якi провiщають нашiй Координацiйнiй Радi, що вона «нi до шевства, нi бондарства», i взагалi «не тратьте, куме, сили…»
Поза сумнiвом, наш постiйний орган Всесвiтнього Форуму украiнцiв мае всi пiдстави розраховувати коли не на режим найбiльшого сприяння, то принаймнi на ту належну увагу Президента, уряду, керiвникiв Верховноi Ради, яку нашi вищi достойники виявили самому Форумовi. А якщо владнi iнстанцii, державнi органи Украiни забачать у Координацiйнiй Радi конкурентiв i поспiшатимуть випередити нас у всiх галузях нацiонального життя, ми готовi бути у них пiдмайстрами. Славолюбнiсть наша стосуеться лише слави Украiни i всього украiнства.
Йдеться зовсiм не про те, аби надати грунт урядовцям переносити своi полiтикування на терен усього украiнства. Повторюю, ми всiляко будемо оберiгати УВКР i майбутнi Форуми вiд цього, стояти на сторожi примату всенацiональноi едностi. Але виключати зовсiм з цiеi едностi державнi iнституцii, сахатися спiвпрацi з ними тiльки для того, аби зберегти нашу недержавну цнотливiсть, i в той же час декларувати наше бажання сприяти розбудовi Украiнськоi держави – це ставити перед собою якiсь iрреальнi завдання на кшталт квадратури кола. Ми не боронимо нiкому, хто мае для цього дозвiлля i хист, займатися схоластичними студiями на цю тему. Але до себе кличемо тих, хто мае спраглiсть до живих справ, до буденноi роботи на благо всього украiнства. Що нас роздiляло цiлi столiття i в останнi роки – ми всi добряче знаемо. Треба ж колись уже цiлком зосередитися i на тому, що нас об’еднуе.
Хай не здасться вам дещо несподiваним, що я спрямовую неозору проблематику на тему «Держава Украiна – украiнська дiаспора» здебiльшого в прагматичне рiчище.
Пошукова робота украiнськоi думки, творчi зусилля украiнського iнтелекту мають бути безперервними. Координацiйна Рада Форуму мусить якнайактивнiше пiдключатися, аби iнтенсифiкувати мозкову атаку кращих умiв свiтового украiнства стосовно актуальних пекучих проблем, що постали перед украiнським народом – вiд його провiдникiв до трударiв i захисникiв. Маемо намiр здiйснити низку науково-практичних i теоретичних дослiджень, висновки й прогнози яких знадобляться i полiтикам, i практикам. Будемо запрошувати найквалiфiкованiших фахiвцiв i експертiв з рiзних наукових установ Украiни й закордоння – нам конче потрiбна яснiсть i ще раз яснiсть про себе i про свiт, у якому живемо. Слiд, наприклад, визначити, що вiдчутною перевагою у контрпозицii щодо Украiни Росiя завдячуе не останнiм чином своiм аналiтикам, стратегам i тактикам ii державностi (великодержавностi) як у Москвi, так i за рубежем. Численнi росiйськi державнi й недержавнi науковi iнститути й фонди досконально, пильно стежать за плином iсторичних подiй. А здiйснення iхнiх сценарiiв i варiантiв у економiцi, полiтицi, культурi, вiйськових заходах, на мiжнароднiй аренi Украiна вiдчувае надто драматично й загрозливо.
Сподiваемося, що Координацiйна Рада здолае бар’ер, бiля якого ми засидiлися, а саме: перейде вiд «координацii взагалi», вiд безпредметних «погоджень позицiй», словесноi повенi й безкiнечних з’ясувань стосункiв до реалiзацii цiлком певних, точно окреслених, зорiентованих на конкретнi справи ефективних програм i проектiв. Це можуть бути програми «етнобiзнесу», «украiнсько-украiнських» дiлових проектiв щодо вiдродження питомого украiнського пiдприемництва в мiстi й на селi. Ми можемо й мусимо братися за те, щоб вiд розтягнутого в добрих намiрах i в невизначенiй перспективi задоволення культурно-нацiональних потреб украiнськоi дiаспори перейти до практичного розв’язання одвiчноi проблеми шкiльних пiдручникiв, аудiовiзуальних матерiалiв тощо. Коли б украiнцям усього свiту вдалося побудувати в Украiнi паперову фабрику за технологiями, якi вже розробленi нашими вченими, це було б варте виграноi великоi битви, або й бiльше. Ми шукатимемо чiпких до справи патрiотiв-украiнцiв в усiх краiнах iхнього поселення.
Вже очевидно, що вiд спорадичностi, певною мiрою неконтрольованостi контактiв украiнства на часi опановувати чiткiшi за структурою, формами й змiстом пiдходи. Маемо здолати перебiльшення можливостей свiтового украiнства (типу «дiаспора нам допоможе»), отой первiсний i цiлком зрозумiлий погляд на дiаспору як на донора. Спiвпраця наша мае стати взаемовигiдною, отже, ефективнiшою обопiльно. А для цього потрiбна модерна система взаемноi iнформацii. Адже, скажiмо, Украiна ще не мае достовiрноi картини економiчного та iншого потенцiалу дiаспори, i нашi культурно-освiтнi й дiловi кола мало знають, з чим i по що звертатися до землякiв за кордоном. Так само зарубiжним украiнцям бракуе вичерпних даних про стан економiки, торгiвлi й культури в Украiнi, про можливостi iхньоi дiяльностi тут. Йдеться справдi про всеукраiнський единий свiтовий iнформацiйний простiр, багато в чому протилежний лиховiсному такому «простору» пiд егiдою Москви. У наших зв’язках з дiаспорою народна iнiцiатива й самодiяльнiсть поки що, за необхiднiстю, були вирiшальнi, але ми мало ще використовуемо можливостi тих украiнцiв, якi обiймають поважнi посади в дiлових, фiнансових, урядових структурах своiх краiн проживання. Я не думаю, що Верховна Рада, уряд Украiни не пiдуть назустрiч нашим пропозицiям у галузi громадянства, встановлення режиму найбiльшого сприяння, певного протекцiонiзму й пiльг для закордонних украiнцiв, аби наша спiвпраця з ними мала не символiчний, атрибутивний характер, до чого ми, на жаль, виявляемо велику схильнiсть у державотвореннi. Так само сподiваемося, що украiнська влада зважить на численнi пропозицii бiльше «замкнути» на спiвпрацi з дiаспорою посольства Украiни. Маемо надiю на те, що, врештi-решт, iнiцiюемо чи пролобiюемо державну програму всебiчного, сказати б, зрощення дiаспори з рiдною землею в галузi точних наук, технологiй, ноу-хау, iнженерii, фiнансiв, бiзнесу, медицини, фармацевтики, туризму, видавничоi справи. Не можна в цьому вiдставати вiд практичнiших, досвiдченiших (а, може, й патрiотичнiших) росiян. Вiдомствам i фiрмам Украiни годi нехтувати зв’язками з дiловими структурами зарубiжних украiнцiв, залишаючи тутешнiм i тамтешнiм патрiотам лише розчуленi бесiди чи взаемнi бiдкання.
Активна, справдi самовiддана допомога украiнськоi дiаспори Украiнi – факт на сьогоднi абсолютно незаперечний. Нашi брати й сестри, занесенi жорстокими вiтрами iсторii в рiзнi кiнцi свiту, живуть нашими болями й проблемами, намагаються перебрати на себе чимало тяжких тутешнiх клопотiв. Досить бодай згадати численнi громадськi фундацii, покликанi до боротьби зi страхiтливим привидом Чорнобиля на украiнськiй землi. Всiм вiдома широка допомога дiаспори Украiнi – вiд коштiв на амбасади й аж до оргтехнiки та лiтератури з питань нашоi репресованоi iсторii й безжально нищеноi культури… Ми безмежно вдячнi за все те славним синам i донькам Украiни – громадянам iнших держав. Але я уриваю цей реестр одразу ж пiсля перших його позицiй, бо хочу зосередити нашу увагу на тому, що ми маемо робити далi.
Всесвiтнiй Форум украiнцiв окреслив головнi стратегiчнi напрями, на яких i повиннi зосереджуватися зусилля всiх тих, хто прагне бачити Украiну справдi розвинутою й авторитетною в свiтi державою. У резолюцii Форуму пiдкреслювався такий iстотний момент: «Йдеться не про складання якоiсь новоi альтернативноi програми виведення молодоi держави з економiчноi кризи, а про об’еднання зусиль, конкретнi угоди, пiдприемництво, бiзнес iз регiонами, де живуть нашi земляки, про iхне активне сприяння в ньому, а головне – повну вiддачу кожним свiдомим украiнцем своiх знань, умiнь, iнiцiативи нашiй спiльнiй справi тут, в Украiнi».
Спробую бодай пунктирно сказати про деякi речi конкретнi.
Перше. Я вже говорив про единий свiтовий Украiнський iнформацiйний простiр. Невипадково сказано: хто володiе iнформацiею, той володiе всiм. Всi подальшi пункти тiсно з цим пов’язанi.
Друге. Етнобiзнес. Маемо шукати кадри для читання курсiв з проблем ринковоi економiки для наших аудиторiй, партнерiв для створення спiльних «украiнсько-украiнських» пiдприемств, об’еднань бiзнесменiв i спецiальних фондiв.
Трете. Вiзьмiмо до уваги той факт, що чимало украiнцiв посiдають ключовi пости в адмiнiстративних та економiчних структурах колишнiх держав Радянського Союзу. І тут теж, як мовиться, непочатий край роботи, що мае початися з грунтовного вивчення потенцiалу схiдноi дiаспори й плiдноi спiвпрацi з нею.
Четверте. У свiтi iснують професiйнi структури, якi вже навiть своiми назвами й «профiлями» буквально напрошуються до спiвпрацi з Украiною. Скажiмо, чи можемо ми обiйтися без участi Товариства украiнських iнженерiв Америки чи без украiнських банкiв систем «Тризуб», «Карпатiя», «Самопомiч», «Будучнiсть», «Певнiсть», «Нова громада»? А це ж – тiльки окремi, довiльно взятi приклади! Маемо розробити цiлу програму конкретних професiйних контактiв Украiни й дiаспори, взаемодii рiзних важливих iнституцiй чи навчальних закладiв.
П’яте. Нещодавно в нашiй пресi з’явилася така пропозицiя: «Слiд негайно розробити проект спецiальноi державноi позики Украiни, щоб продавати ii за ВКВ представникам украiнськоi дiаспори, використавши створений у такий спосiб фонд для стабiлiзацii курсу гривнi пiсля ii введення. Як свiдчать пiдрахунки зарубiжних прихильникiв цiеi iдеi – а iх чимало, – таким чином можна було б зiбрати вiд 6 до 7,5 мiльярда доларiв за умови, що кожна з 700–750 тисяч украiнських родин у захiдних краiнах в середньому внесе до цього близько 10 тисяч доларiв.
Є й iншi – про створення фонду для допомоги в переселеннi в Украiну офiцерiв-украiнцiв тощо. Про деякi з них сподiваемося почути з доповiдей п. М. Жулинського, п. П. Мовчана, п. М. Слабошпицького, з виступiв членiв Ради.
Я висловився проти утриманства у стосунках з дiаспорою, а ось, бачте, знову неначе говорю лише про потреби Украiни. Дуже привабливий девiз Джона Кеннедi: «Не думай, що вiтчизна може дати тобi, думай, що ти можеш дати вiтчизнi», але вiн аж нiяк не може вичерпати принципи взаемодопомоги в украiнствi. І захiдна, i схiдна дiаспора надто багато втрачали вiд того, що невiльна вiтчизна не могла як слiд пiклуватися про украiнцiв свiту. Дорогi нашi закордоннi брати i сестри, не нарiкайте, що бiльше говорю про Украiну. На жаль, ми значно менше й досi знаемо про вашi пекучi потреби. Вони рiзнi в рiзних краях, але ми мусимо знати про них достеменно все, щоб зробити максимум для iх задоволення.
Все залежить вiд нашого розуму, нашоi енергii, волi i працьовитостi.
Дякую за увагу.
Вiсник УВКР. – 1993. – № 1
Вiдкритий лист Президентовi Украiни Л. М. Кравчуку, Головi Верховноi Ради І. С. Плющу, прем’ер-мiнiстровi Украiни Л. Д. Кучмi
Вельмишановнi керiвники украiнськоi держави! Украiнська Всесвiтня Координацiйна Рада звертаеться до вас iз настiйним закликом скоригувати зовнiшню полiтику Украiни таким чином, щоб у нiй нарештi знайшов належне мiсце захист прав украiнцiв, що проживають на територiях сусiднiх краiн, в СНД, особливо в Росii. Необхiднiсть такоi постановки питания зумовлена не лише нормами й практикою тих держав, якi, шануючи власний авторитет i гiднiсть, твердо обстоюють iнтереси своiх етнiчних меншин в iнших краiнах (Польща, Угорщина, Нiмеччина, Росiя), а надто в Украiнi, де саме повага до вiльного розвитку неукраiнцiв може правити за взiрець гуманiзму й нацiональноi толерантностi. Бачимо, наприклад, що захист росiян, ба й представникiв iнших нацiй, що розмовляють росiйською мовою (тобто й частини украiнцiв), став чи не головним напрямом, нарiжним каменем зовнiшньополiтичних акцiй Президента, Верховноi Ради й уряду Росiйськоi Федерацii щодо краiн Балтii, Молдови, Закавказзя, iнших регiонiв колишнього СРСР. Саме це питання, незрiдка навiть штучно й необгрунтовано, висуваеться на перший план у стосунках Росii i держав СНД, визначае полiтичнi, економiчнi, вiйськовi взаемини РФ з сусiднiми урядами i парламентами. Нагадаемо лише недавню поiздку групи народних депутатiв та громадських дiячiв Росii з метою iнспекцii становища росiян в Украiнi i люб’язний прийом цiеi делегацii у наших вищих державних iнстанцiях. Не будемо вже говорити про безперервнi (i небезуспiшнi) та, на жаль, безперешкоднi силкування офiцiйних i громадських дiячiв Росii пiдбурювати росiян Украiни до боротьби проти украiнськоi незалежностi, спроби перетворити iх на своерiдних «фольксдойчiв», аби вони дiяли в iнтересах реставрацii iмперii – СРСР (Крим, Донбас, Закарпаття).
Нашiй державi вже час пiдтримати украiнцiв у ближчому закордоннi насамперед з тiеi причини, що вони зазнають там постiйноi, часто жорстокоi дискримiнацii, яка дедалi зростае, не в останню чергу через пасивнiсть i навiть байдужiсть державноi влади iхньоi iсторичноi батькiвщини до долi своiх синiв i дочок за межами Украiни.
Чи не найупослiдженiше становище украiнцiв у Росiйськiй Федерацii. Це стосуеться передовсiм тих частин украiнського етносу, якi споконвiчно проживали або були першими поселенцями на територii нинiшнiх росiйських Воронiжчини, Стародубщини, Бiлгородськоi та Липецькоi областей, на Кубанi (Краснодарський край), Ставрополлi, Приураллi, Поволжi, в Сибiру, на Далекому Сходi. Позбавлення iх прав на рiдну мову, нацiональну освiту й культуру, перiодику, навiть на нацiональнiсть (примусова замiна етнiчноi приналежностi в паспортах i фальсифiкацiя пiд час переписiв населення), розпочате й розгорнуте терористичним бiльшовицьким режимом, тривае й сьогоднi. Послiдовна дискримiнацiя застосовуеться i до тих украiнцiв, яких у тоталiтарному СРСР навмисне, «централiзовано» посилали працювати в рiзнi регiони Росii – iх свiдомо вiдтинають, вiдгороджують вiд рiдноi мови й культури, прагнучи остаточно i безповоротно зденацiоналiзувати.
Украiнцi в Росii – явище особливе. Протягом бiльш як 300 рокiв Росiя пiдносила до рангу своеi державноi полiтики винищення украiнства – етнiчне, культурне, полiтичне, економiчне, духовне й фiзичне. Украiна ж нiколи не забороняла в себе росiйську мову, газети, театри, школи. Нинi Росiйська Федерацiя створюе собi на мiжнароднiй аренi iмiдж постiмперськоi демократичноi держави. Украiна зобов’язана ставити питання, щоб Росiя не лише декларувала, а й демонструвала свою демократичнiсть i в СНД, в тому числi й щодо дотримання прав людини, зокрема украiнцiв.
Справдi материнське пiклування про росiян в Украiнi не зустрiчае паритетного цивiлiзованого розумiння з боку офiцiйноi Росii, не спонукае ii подiбно ж або хоч терпимо ставитися навзаем до украiнцiв на своiй територii. Не можна i близько порiвнювати можливостi росiян розвивати свою культуру в Украiнi з можливостями украiнцiв бодай найменшою мiрою зберiгати свою нацiональну автентичнiсть у Росii.
Ось, що засвiдчуе статистика:
– кiлькiсть росiйськомовних державних шкiл в Украiнi – 5283;
– кiлькiсть украiномовних державних шкiл у Росii – 0;
– кiлькiсть дiтей, якi навчаються в росiйськомовних школах в Украiнi (тис. чол.) – 3416,1;
– кiлькiсть дiтей, якi навчаються в украiномовних школах Росii – 0;
– кiлькiсть росiйських (лише з Москви) телепрограм в Украiнi – 2;
– кiлькiсть украiномовних телепрограм у Росii – 0;
– вузи, в яких навчаються росiйською мовою в Украiнi, – всi;
– вузи, в яких iснуе навчання украiнською мовою в Росii, – 0;
– кiнотеатри з демонстрацiею фiльмiв росiйською мовою в Украiнi – всi;
– кiнотеатри з демонстрацiею украiномовних фiльмiв у Росii – 0:
– книгарнi для продажу росiйськоi лiтератури в Украiнi – всi;
– книгарнi, де продавалися б украiнськi книжки в Росii, – 1 (в Москвi);
– кiлькiсть росiйських театрiв в Украiнi – 18;
– кiлькiсть украiнських театрiв у Росii – 0.
В украiнських каталогах перiодичноi преси, за якими здiйснюеться передплата, внесенi практично всi видання Росii. У росiйськi каталоги украiнськi часописи не включаються (за деяким тенденцiйним винятком). Росiйське радiо i телебачення охоплюе всю територiю Украiни. Украiнцi ж у Росii позбавленi можливостi слухати украiнське радiо i дивитися украiнське телебачення.
Застосовуючи подвiйний стандарт у ставленнi до захисту росiян в iнших краiнах СНД, у тому числi й в Украiнi, росiйськi властi одбуваються вiдмовкою, нiби украiнцi в Росii не виявляють бажання задовольняти своi нацiонально-культурнi потреби. Так, росiйськi украiнцi поводяться скромно, висувають помiркованi, коректнi вимоги, не мають у Росii украiнських полiтичних, а тим бiльше сепаратистських партiй i рухiв, номенклатурних кланiв – на вiдмiну вiд росiян в Украiнi. Але твердження про iхню нацiональну пасивнiсть не вiдповiдають дiйсностi, вони прикривають також факт насильницького позбавлення украiнцiв iхнiх етнiчних прав. У часи вiдносного державного сприяння в Росiйськiй Федерацii (чи принаймнi за вiдсутностi опору властей) в 1930–1931 pp. в Нижньо-Волзькому краi дiяли 429 украiнських шкiл, у яких навчалося 46 тис. учнiв i працювало 1,5 тисячi вчителiв, було вiдкрито кiлька агро- i педтехнiкумiв, украiнський вiддiл в iндустрiальному iнститутi. У Далекосхiдному краi наприкiнцi 1929 року було 1076 початкових украiнських шкiл (52,5 тисячi дiтей), а також 219 середнiх шкiл (8,8 тисячi дiтей). Понад 1000 украiнських шкiл працювало в 1931 роцi у Пiвнiчно-Кавказькому краi, розпочав роботу украiнський Педагогiчний iнститут iм. М. Скрипника в Краснодарi. Обласнi украiнськi газети виходили у Воронежi, Хабаровську, Саратовi, Ростовi-на-Дону, Самарi, а також багато районних. Украiнськi журнали випускалися у Саратовi, Краснодарi, Ростовi-на-Дону, Москвi. У серединi 20-х рокiв у Москвi iснувало украiнське видавництво «СІМ». Лише у видавництвах Пiвнiчно-Кавказького краю в 1931 роцi було випущено 149 назв украiнських книжок тиражем майже 1 млн примiрникiв, а на 1932 рiк планувався iх тираж майже в 5 млн примiрникiв. Навiть до 1917 р. працювали украiнськi театри в рiзних мiстах вiд Петербурга до Владивостока, украiнськi бiблiотеки. Цi та iншi духовнi здобутки украiнства, що й далi буйно розвивалися в захiднiй дiаспорi, у Росii були жорстоко i невблаганно витоптанi, а украiнська iнтелiгенцiя фiзично винищена у подальшi роки.
Загальновiдомо, що офiцiйнi данi занижують кiлькiсть украiнцiв, якi проживають у Росii (понад 4,3 мiльйона чоловiк, або 3 % вiд усього населення, хоч у самiй росiйськiй пресi називають цифри вiд 10 до 20 мiльйонiв, вважаючи, що кожний десятий житель Росii – украiнець або людина украiнського походження) i завищують кiлькiсть росiян, якi мешкають в Украiнi.
Проте е ряд регiонiв Росii, де частка украiнцiв сягае 17,2 % (Ямало-Ненецький округ), 16 % (Чукотка), 15,4 % (Магаданська область), 11,6 % (Ханти-Мансiйський округ), 9,1 % (Камчатка), 9 % (Мурманська область), 8,6 % (Таймирський округ), 8,3 % (Приморський край), 7,4 % (Єврейська автономна область), 7,2 % (Якутiя), 6,9 % (Ненецький округ), 6,5 % (Сахалiн), 5,3 % (Евенкiйський округ), 5,4 % (Бiлгородщина), 5 % (Воронiжчина), майже по 5 % в Омськiй i Оренбурзькiй областях. Таким чином, украiнцi зосередженi там, де видобувають нафту, газ, золото, срiбло, алмази, вугiлля, добувають деревину, отже, iхнiй внесок у розвиток економiки Росii дуже значний, i що знаменно, саме в тих галузях, у яких залежнiсть господарства Украiни вiд Росii найбiльша i найуразливiша. І коли йдеться про прiоритет захисту украiнцiв в украiнськiй державнiй полiтицi як ознаку цивiлiзованоi i гiдноi поваги та самоповаги держави, то в цьому разi цiлком очевидною е й життева економiчна необхiднiсть такоi полiтики.
Та всупереч своiм корiнним нацiональним iнтересам, офiцiйна Украiна досi не звертала найменшоi уваги на становище украiнцiв у Росii, належно не ставила й не вирiшувала на мiждержавному рiвнi питання про iсторичне й загальновизнане цивiлiзацiею людське право украiнцiв у Росii на однакових засадах iз становищем росiян в Украiнi. У той час, коли украiнська держава всiляко сприяе, в тому числi матерiально й фiнансово, становленню i розвитку неукраiнських, в т. ч. росiйських, нацiонально-культурних громад в Украiнi, вона залишае своiх спiввiтчизникiв напризволяще в сусiднiх краiнах. Зокрема, святим нашим обов’язком е виявити i встановити мiсця масових поховань украiнцiв на територii Росii, де полягли вiд куль, голоду й холоду мiльйони наших братiв i сестер – учасники украiнського Руху Опору, мирнi i працьовитi селяни-хлiбороби, цвiт нацiональноi iнтелiгенцii, та зажадати вiд росiйськоi сторони належного догляду за цими похованнями так само, як ставить це питання Росiя щодо своiх поховань в iнших краiнах. Не кажемо вже про те, що було б новим злочином не потурбуватися про тих репресованих украiнцiв та iхнiх нащадкiв, якi й досi проживають на Пiвночi Росii, в Сибiру, неначе вiдбувають довiчне покарання й наругу.
Пiсля того, як патрiотична громадськiсть Украiни провела минулого року в Киевi Конгрес украiнцiв з краiн СНД i Всесвiтнiй форум украiнцiв, на територii колишнього СРСР почали активно з’являтися украiнськi нацiонально-культурнi товариства, що спростовуе зловмиснi вигадки про якусь особливу схильнiсть украiнцiв розчинюватися i денацiоналiзуватися в iноетнiчних середовищах i засвiдчуе, що лише жорстоким насильством i репресiями вдавалося притлумити на якийсь час iхню нацiональну гiднiсть i самосвiдомiсть. Нинi в Росii дiе близько 60 украiнських товариств, i тенденцiя до iх збiльшення зростае. Об’еднуючись i органiзовуючись, украiнцi в Росii виявляють тверду волю до нацiонального виживання у несприятливому, а найчастiше – агресивному щодо них етнiчному середовищi. Як життево невiдкладнi постають перед ними складнi, незрiдка тупиковi проблеми реанiмацii нацiональноi мови, культури, освiти, iнформацii, украiнського громадянства, а також повернення на рiдну землю, чого бажають сотнi тисяч украiнцiв, зокрема офiцери, якi становлять значний вiдсоток у росiйськiй армii. Росiйськi центральнi та мiсцевi властi у кращому випадку залишаються абсолютно байдужими до невiд’емних людських прав i потреб украiнцiв, що показово виявляеться у ставленнi до них в самiй столицi РФ Москвi, де украiнцiв налiчуеться кiлька сот тисяч. Немае й натяку на те, щоб Росiя мала намiр вiддати украiнцям свiй полiтико-моральний борг, або щоб ii увага до нацiонально-культурних, життевих потреб украiнськоi меншини стала схожою на державне опiкування РФ росiянами в Украiнi. Мусимо констатувати, що демократична Росiя продовжуе ленiнсько-сталiнську нацiональну полiтику КПРС, що призвела до згубних наслiдкiв планетарного масштабу, пiдривае основи iснування самоi Росii.
Украiнська Всесвiтня Координацiйна Рада закликае Президента, Верховну Раду, уряд Украiни повернутися обличчям до украiнцiв у Росii, в СНД, сформулювати стратегiю й тактику всебiчноi полiтичноi, економiчноi, культурно-освiтньоi, iнформацiйноi, моральноi пiдтримки i допомоги iм, захисту iнтересiв украiнцiв на мiждержавному та мiжнародно-свiтовому рiвнi включно з ООН та НБСЄ, як це робить Росiя. Не злiчити всiх конкретних питань юридичного, матерiального, органiзацiйного характеру в цiй доленоснiй для Украiни справi, якi вже давно вимагають свого розв’язання. Першими вимогами у мiждержавних стосунках Украiни i Росii мають бути: офiцiйне визнання украiнцiв найчисленнiшою з нацiональних меншин РФ; у мiсцях масового компактного проживання украiнцiв у РФ вiдкрити мережу державних i громадсько-державних освiтнiх i культурних центрiв; ознайомлення державно-громадських офiцiйних делегацiй з Украiни iз становищем украiнцiв у рiзних регiонах Росii. Пропонуемо, не гаючи часу, розробити державну програму Украiни, спрямовану на захист невiд’емних людських прав i свобод украiнцiв у Росii та iнших краiнах СНД згiдно з усталеними мiжнародними нормами. Украiнська Всесвiтня Координацiйна Рада готова взяти щонайактивнiшу участь у цiй дiяльностi державних структур.
Уже цiлком очевидно, що й саме нинiшне тяжке становище украiнського суспiльства не в останню чергу зумовлене тим, що владним чинникам повною мiрою ще не вдаеться збагнути: найживотворнiшим джерелом процвiтання й могутностi держави е турбота про спiввiтчизникiв, хоч би де вони мешкали. Усвiдомлення цього, безперечно, сприятиме полiтичнiй та економiчнiй стабiлiзацii в Украiнi та в СНД.
Дискримiнованi й утискуванi украiнцi ближчого зарубiжжя заслуговують i чекають на увагу вiд держави свого народу.
«Вiсник УВКР». – 1993. – № 2 (серпень)
УВКР: сьогоднi й завтра
Інтерв’ю «Народнiй газетi» (вересень 1993 p.)
– Іване Федоровичу, останнiм часом у пресi дедалi частiше згадуеться Украiнська Всесвiтня Координацiйна Рада у зв’язку з тими чи тими подiями суспiльного життя. Публiкувалися вiдкритi листи за Вашим пiдписом як Голови УВКР до Президента, iнших найвищих урядовцiв. Нашi читачi цiкавляться: що це за нова органiзацiя, адже в сьогоднiшньому розмаiттi громадських угруповань i партiй не кожному легко зорiентуватися.
– Менi доведеться хiба що нагадати про недавнi своi виступи пiсля офiцiйноi реестрацii та презентацii Украiнськоi Всесвiтньоi Координацiйноi Ради в травнi цього року у Мiнiстерствi юстицii – тодi досить широко подавалася iнформацiя про характер нашоi якiсно новоi мiжнародноi органiзацii, ii плани й намiри. Чому якiсно новоi? Це перша спроба утворити унiверсальну структуру, на яку б виходили всi без винятку украiнськi громади з кожноi краiни, де проживають украiнцi. Пiсля здобуття незалежностi ми нарештi змогли озватися до свiтового украiнства за прикладом iнших усталених держав, якi, мов свiтила, притягують до себе думки й почуття спiввiтчизникiв поза своiми кордонами. Виявилося, що украiнська дiаспора – одна з найбiльших серед iнших планетарних етнiчних розселень: за межами Украiни нас живе майже стiльки, скiльки проживае на рiднiй землi. Немилосердна доля, що кiлька сторiч випробовувала украiнцiв на життездатнiсть i шляхом чужоземного окупантського тиску вичавлювала з рiдного краю його синiв i дочок на всi меридiани й паралелi, мовби пiдтвердила: украiнська нацiя – велика нацiя. Мiльйони наших братiв i сестер зберегли серед iншого, незрiдка недружнього, ба й ворожого етнiчного середовища, кровну спорiдненiсть з тисячолiтнiм корiннями своеi нацii, плекали рiдну мову й культуру, звичаi i риси характеру, не полишали вiру в те, що украiнська держава воскресне. Допомогло iм те, що навчилися гуртуватися, триматися купи – тобто набули властивостей, якими ще доводиться оволодiвати нам, сущим у Великiй Украiнi. У свiтi налiчуеться близько пiвтисячi украiнських органiзацiй, iхня активнiсть пiсля серпня-грудня 1991 року зросла й зростае, живлячись новими патрiотичними iмпульсами, гордiстю за свiй народ, який нарештi вiдновив власну державнiсть.
Про нову якiсть новопосталоi УВКР можна говорити ще й тому, що на Всесвiтньому Форумi украiнцiв у серпнi 1992-го, попри спалахи ще цiлком зрозумiлих на той час полiтичних пристрастей, бiльшiсть учасникiв вiдкрили нову сторiнку у взаеминах свiтового украiнства, зажадавши спрямувати iх у будiвниче, животворне рiчище, на шляхи конкретних, практичних справ. Отож Форум i зафундував Украiнську Всесвiтню Координацiйну Раду як iнституцiю неполiтичну, немiтингову, сказати б, суто дiлову. Не як арену боротьби рiзних свiтоглядiв i переконань, а осередок iхнього заспокоення i об’еднання довкола iнтересiв Украiни i украiнцiв усього свiту. УВКР уособлюе все, що нас, украiнцiв, об’еднуе, а не роз’еднуе на рiзнi полiтичнi, релiгiйнi, культурнi течii й розгалуження.
– Чи реальне завдання висунув Форум, адже украiнцi – рiзнi навiть тут, на своiй прадавнiй вiтчизнi? Що на це вiдповiдае досвiд роботи УВКР, хай i короткий?
