banner banner banner
Імбир для душі
Імбир для душі
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Імбир для душі

скачать книгу бесплатно

Імбир для душi
Ірина Олександрiвна Мацко

Оскiльки iмбир мае протизапальну дiю, найпопулярнiше його застосування – профiлактика i лiкування гострих емоцiйних станiв, депресii, апатii, вiдсутностi смаку до життя. При будь-якому душевному, сердечному, моральному болю прочитайте «Імбир для душi» – це знизить неприемнi вiдчуття. А якщо прочитати iсторii повiльно вголос на самотi, а потiм перечитувати уривки з них та висновки, то вони дiятимуть як компрес на болюче мiсце.

Iрина Олександрiвна Мацко

Імбир для душi

Замальовки, новели

Замiсть приправи

«Імбир для душi» Ірини Мацко – це маленькi душевнi iсторii, якi зачiпають тебе за живе, адже описанi переживання часто е добре знайомими… Настiльки влучно пiдiбранi слова, що ти стрiмко поринаеш у цi подii, замислюешся про свое життя, своi цiнностi, починаеш вiдчувати свiй бiль, своi рани…

Історii прекраснi тим, що, знайшовши себе в них, ти завжди бачиш вихiд зi складноi ситуацii та вiдчуваеш натхнення на змiни! В кiнцi кожноi iсторii даеться мудра порада, яка заряджае оптимiзмом та вiрою в добро, щастя й успiх у життi!..

Це казковi метафори, якi змушують по-iншому подивитись на самого себе та свое життя, i якiсь важливi речi, якi ти вiдчував, стають усвiдомленими та зрозумiлими… Щирiсть, доброту, мудрiсть та нагадування про головне у життi – ось що я вiдчуваю пiд час читання «Імбиря для душi». Це дуже приемно i цiкаво водночас.

    Свiтлана Глiган,
    психолог, тренер, жiночий коуч

* * *

Імбир мiстить багато корисних думок, тому вiн мае необмеженi лiкувальнi властивостi морального та душевного стану. Приемного до прочитання змiсту «Імбиря для душi» надае легка подача актуальних тем, пекучостi смаку додають гострi висновки та пiдказки до рiшучих дiй, вiн насичений природними iсторiями, переказами, притчами, образами та iншими корисними темами.

Імбир покращуе якiсть життя, при цьому прискорюе обмiн енергiею. Його використання рекомендуеться при порушеннях життевого щасливого стану i особистiсного спiлкування, завдяки незамiнним фiлософським iстинам, якi входять до його складу. Імбир також мiстить рецепти щасливого життя, що полiпшують його якiсть. Його можна використовувати тим, хто бореться iз життевими обставинами, оскiльки стимуляцiя процесу реальноi оцiнки ситуацii сприяе зниженню опору та пришвидшуе пошук iх вирiшення.

Життевi ситуацii, якi приправленi iмбирем, можуть легше засвоюватися та приносити покращення у виглядi аналiзу iх причин та висновкiв i мотивацii до дiй.

Оскiльки iмбир мае протизапальну дiю, найпопулярнiше його застосування – профiлактика i лiкування гострих емоцiйних станiв, депресii, апатii, вiдсутностi смаку до життя. Можна використовувати пiдiгрiтi реальними почуттями iмбирнi новели. Вважають, що це призводить до швидкого одужання.

Вiдома також знеболююча дiя iмбирних iсторiй. При будь-якому душевному, сердечному, моральному болю iх прочитання сприяе зниженню неприемних вiдчуттiв.

У домашнiх умовах використовувати цю властивiсть «Імбиря для душi» можна наступним чином: прочитати iх повiльно вголос на самотi, а потiм перечитувати уривки та висновки, якi будуть мати дiю компресу на болюче мiсце.

Користь iмбирних iсторiй також полягае в тому, що вони е досить сильними антиоксидантами, заспокоюють нервову систему, покращують пам’ять, змiцнюють iмунiтет, допомагають впоратися зi стресом, пiдвищують гостроту зору та бачення ситуацiй, концентрацiю уваги, допомагають вiдновитися пiсля зради, поразки i е вiдмiнним тонiзуючим засобом.

Нотки гiркоти, якi мiстяться в складi «Імбиря для душi», можуть мати негативну дiю при наявностi деяких симптомiв, а саме при схильностi до iнфантильностi, вираженому симптомi лiнi, при неспецифiчнiй здатностi уникати вiдповiдальностi за свое життя та бажаннi манiпулювати почуттями iнших. Також небезпечно використовувати його при нарцисизмi та зручному синдромi жертви.

Імбир мае незвичайний пiкантний смак, за який його полюбили як iменитi особистостi, так i домогосподинi. Крiм позитивних моральних вiдчуттiв, iмбирнi iсторii приносять вiдчутну користь людському органiзму. Включивши його у свiй постiйний рацiон, помiчаете, що почали почувати себе бадьорiше, активнiше, стали рiдше сумувати, а приступи апатii та депресii проходять швидше i переносяться легше.

Імбирнi новели можна вживати у свiжому виглядi, сторiнка за сторiнкою смакуючи iх смак, у будь-якому порядку, зазирнувши у меню за пiдказкою, до якого внутрiшнього стану хочеться звернутися на даний момент, або ж випробувати долю i вiдкрити на довiльнiй сторiнцi та прочитати ту замальовку, яка випаде саме в цей момент.

Імбир вiдомий також i як природний афродизiак. Його регулярне вживання усувае симптоми iмпотенцii, допомагае позбавитися фригiдностi i навiть позитивним чином впливае на лiкування безплiддя.

Вiн прискорюе обмiннi процеси, чим заслужив вiддану любов тих, хто прагне щасливого i наповненого життя. До того ж iмбир, будучи хорошим антиоксидантом, допомагае зберiгати молодiсть i красу.

Протипоказання

Незважаючи на неймовiрну користь, шкоди iмбир також може заподiяти. Безумовно, шкода ця незначна в порiвняннi з корисними властивостями.

Якщо при вживаннi iмбиру у думках ви вiдчуваете щось негативне, варто вiдразу вiдмовитися вiд подальшого прочитання i проаналiзувати: що саме викликае у вас це вiдчуття. А тодi спробувати читати ще раз. У будь-якому випадку у черговий раз переконаетеся, що кориснi продукти можуть бути дуже позитивними. І зовсiм не треба в чомусь обмежувати себе для того, щоб бути здоровими i щасливими. А спробувавши цей iмбир одного разу, ви, напевно, знайдете для нього постiйне мiсце у своiй домашнiй бiблiотечцi.

Страва 1

Імбир перемоги

Порцiя

2 сторiнки

Час приготування

6 хв.

Поживнiсть

Допоможе у важкiй ситуацii вiрити в себе

Щоб смакувало краще

Додайте до страви добру жменю рiшучостi, сили волi та впевненостi у власну перемогу.

ВАШ ХІД, ПАНОВЕ!

Шаховий турнiр тривав уже четверту годину. Молодий гравець, який амбiтно вирiшив виграти, щодалi, то бiльше впевнювався у тому, що шансiв у нього дуже мало. Всi обставини проти. І ходи не вдалося передбачити, i супротивник виявився чудовим гравцем. Але вiдступати якось не хотiлося. На полi залишалося ще кiлька його фiгур, хоч вiн не зумiв збити жодноi, але шанси ще були. Через якийсь час надiя, що зможе хоча б втриматися до нiчиеi, розтанула зовсiм. Залишилася одна фiгура i то на такiй позицii, що можна було оголошувати програш.

– То що, юний розумнику, здаемося? – ехидно вколов гравець навпроти.

– Нi, не здаемося. – Впертiсть та якась внутрiшня сила взяли гору i додали азарту. Будь що, але здаватися не буду! – твердо вирiшив.

– Ну якщо тобi так приемно розтягувати агонiю програшу, то я iз задоволенням, – прозвучало зверхньо i самовпевнено.

– Так. Це моя гра i я ii дограю до кiнця. Робiть хiд, а я зроблю наступний вiдносно вашого ходу.

А далi сталося неймовiрне. Супротивник чи то втратив пильнiсть, чи самовпевненiсть у виграшi так послабила увагу, але вiн ставив щоразу фiгури так, що молодик тiльки те й робив, що збивав iх, i в результатi вони залишилися один на один кожен з однiею фiгурою.

– А тепер як, здаемося? – усмiхнувся молодик до супротивника.

Той насупив брови i промовчав. Ще один хiд – i його фiгура полетiла з поля. Молодик, попри все, таки виграв.

Секрет страви

Ми попадаемо у гру, а тут як у життi. Гравцiв багато: рiднi, близькi, знайомi, соцiум. Хтось робить хiд – ти у вiдповiдь. Головне грати, поки ти у грi, бо поки ти на полi – ти не програв!

Страва 2

Імбир розкутостi

Порцiя

3 сторiнки

Час приготування

10 хв.

Поживнiсть

Допоможе звiльнитися вiд стереотипiв

Щоб смакувало краще

Притрусiть страву дрiбкою бешкетностi та пiдсолодiть спогадами про дитячi витiвки.

МАТУСЮ, СТУПИ У КАЛЮЖУ!

Дощ лив як iз вiдра уже третю добу. На вулицю не те що виходити – дивитися не хотiлося. Але треба було, бо ж малий синочок нiяк не мiг всидiти весь день без прогулянки, та й для здоров’я це важливо. Зiбралися.

Все не клеiлося – нi робота, нi власне життя, нi вiдносини з батьками. Всюди хочеш правильно i чемно, а воно якось зовсiм навпаки виходить. А тут ще й погода. Також не така, як треба. Як же це все владнати? – крутилося в головi, поки синочок стрибав помiж струмочкiв, що текли дорогою, iз великим задоволенням застрибував у калюжi, розбризкуючи iх.

Раптом посеред дороги я побачила величезну калюжу. Збоку ж в’язке i неприемне болото. І тут непереборнi якiсь речi! – розiзлилася уже. Чи це життя мене так випробовуе на мiцнiсть, що усюди однi неприемностi? Аж сльози виступили вiд безсилля. Синочок в цей час iз розгону влетiв у брудну воду i за мить – уже задоволений i щасливий – був на iншому краю калюжi, струшуючи з чобiткiв бруднi краплi.

– Матусю, ступи у калюжу! – крикнув вiн, щосили розмахуючи ручками. – Це зовсiм не страшно!

Дивне запрошення викликало усмiшку, потiм супротив, а тодi, дивлячись на щасливу дитину, яка пiдстрибувала на тiй сторонi калюжi i для якоi це не було чимось непереборним, не було проблеми, яку не можна подолати, я просто перейшла ii i струсила бруднi краплi. Зробила те, що вважала неможливим, бо ж можна забруднитися, а ще й може хтось побачити, як я по калюжах ходжу, i що тодi подумають про дорослу жiнку? І я також ступила. Із розгону поставила свiй чобiт просто у багно, а тодi ще раз, i вже була на iншому боцi.

А може, так i у життi з моiми проблемами? Може, часом варто вийти за рамки i зробити щось нестандартне, i не важливо, як на це подивляться iншi чи що будуть говорити – просто зробити те, що веде тебе до щастя?

Стрибати по калюжах справдi було весело. Синочок дивися, як я це роблю, i радiв разом зi мною. Радiв, що я щаслива. Нарештi я звiльнилася: переступила, зробила щось таке, якого вiн навiть не чекав.

– Мамо, то ти також, як дитина. Чому ж нiколи так не робиш? Не веселишся? Не радiеш з нами?

– Так, синочку, я сама це зрозумiла. Я дуже багато втратила, але я наздожену.

Люди озиралися, хитали головами i скрушно прицмокували: «Ото нерозумна», – говорили однi, а в iнших запалювалися очi i з’являвся внутрiшнiй вогник. «Смiлива i щаслива» – читалося.

Секрет страви

Дорослим часом попри свою серйознiсть варто також виходити за рамки.

Ми так боiмося бути вiльними, так чiпляемося за свою дорослiсть та стереотипи «дорослi так не роблять», що стаемо залежними i самi ж закриваемо себе у клiтку.

Страва 3

Імбир змiн

Порцiя

3 сторiнки

Час приготування

8 хв.

Поживнiсть

Допоможе вiдчути потребу змiнитися

Щоб смакувало краще

Додайте до страви ложку вiри у щасливе майбутне.

НАЙЛЕГШЕ ЗМІНИТИСЯ ЗОВНІ

Сьогоднi я таки зважилася. Зателефонувала своiй тепер уже постiйнiй перукарцi i домовилася про зустрiч. Вона погодилася прийти завтра о дванадцятiй дня просто до мене додому. Ну що ж, так навiть краще, анiж у салонi. Я буду вiльна, i нiхто не буде дивитися на мене з помитою прилизаною головою, без макiяжу, iз фарбою на волоссi, поки вона там зафарбовуе моi волосинки та де-не-де краплями чи мазками залiзае на обличчя, мов шоколад на торт.

«Хм…» – вiд цiеi думки менi стало смiшно. Настрiй пiднявся. Ну нарештi! Нарештi я змiнюся. І життя повинно змiнитися! Звичайно, дещо страшнувато, i як це сприймуть моi знайомi, не кажучи вже про рiдних? Мама, мабуть, спочатку подивиться i скаже: що це з тобою зробили? Так, як було ранiше, – було краще. А потiм пiдбадьорить i скаже, що навiть гарно, просто звикнути треба. А чоловiк? Мабуть, теж усмiхнеться, але якось байдуже. Нiяких емоцiй вiд нього я не очiкую, тому це пройде повз нього. Ну, пiдстригла, ну, якщо хочеш так, то нехай буде. Повна байдужiсть.

Все. Тепер уже назад дороги немае. Хоч можна ще вiдмовитися. Але я вже вирiшила твердо. Це потрiбно менi.

Я давно уже планувала цi змiни, але чомусь завжди вiдкладала цей крок.

Що я вирiшила?

Та хоча б зробити нарештi коротку стрижку. Стильну, сучасну, вiльну. І щоб уже без лаку, без тiеi тонкоi, твердоi шкiрки, що, наче панцир, сковував голову i робив рухи якимись не природнiми.

Хочу звiльнитися вiд цього.

Наступного дня рiвно о дванадцятiй прийшла моя уже добра знайома перукарка, молода дiвчина, яка як нiхто вмiла вгадати моi настроi та побажання. Може, це просто майстернiсть переконання, що так справдi менi краще? Але менi було комфортно пiсля ii чаклувань iз моiм волоссям, i мене це влаштовувало, хоч оплата була не такою вже й малою, порiвняно з iншими майстрами, так що я погодилася.

– Ну що, наважилися таки? Скiльки ж я вмовляла вас ранiше до цього кроку. Чому ж тiльки тепер? – влетiла вона у вiдчиненi дверi.

– Наважилася. Це було нелегко.

– І уже без захисного даху? – все ще не вiрила вона. – Щось важко навiть уявити.

– Так, i лаку вже не буде. Навiть не купуватиму.

Кiлька вправних рухiв iнструментами над моею головою, i опале волосся, як опале минуле, лягло пiд ноги. Головi стало легко i комфортно… Нарештi. Нарештi змiнилася, звiльнилася!

…Це бажання виникло давно. Рокiв п’ять тому, коли я прочитала книжку одного вiдомого зарубiжного письменника i вперше задумалася про те, для чого я живу i чого ж я хочу. Виявилося, що чiткоi мети у мене немае. Є лише примарнi мрii, якi, як я думала, колись обов’язково збудуться. Про те, як iх здiйснити, я уявлення не мала. Лише прочитавши книгу, зрозумiла, що самi по собi вони нiколи не здiйсняться – це я повинна щось для того зробити.

До цього часу я була звичайною обивателькою, яка дотримуеться нав’язаних ще з дитинства принципiв та обмежень: це не можна, того не треба, так негарно. Та й зовнiшнiсть звичайна, як на моi тридцять з хвостиком. Намагалась завжди пiдтримувати ii, доглядати за собою, тому випадковi знайомi iнколи давали навiть менше. Це мене наповнювало гордiстю.

Все тодi у менi збунтувалося. Але сили щось змiнити не було аж досi…

Секрет страви