скачать книгу бесплатно
Тут Гор вперше у життi зiштовхнувся з незнайомим для нього явищем. Коли вiн пiднявся настiльки високо, що вся Велика Долина у всiй своiй красi розкинулася перед його очима, вiн натикнувся на якийсь незрозумiлий бiлий-бiлий пiсок. З вигляду вiн був точно таким самим, як той, якого було багато на березi рiдноi Рiчки. Але той був жовтим. А цей – бiлий. І, якщо там, у Долинi, пiсок був не просто теплим, а навiть гарячим, то тут вiн був холодним-холодним. Коли ноги ступали по ньому, то все тiло починало тремтiти вiд холоду. Гор нiяк не мiг зрозумiти цього. Чому? Чому пiсок з Долини повiльно просипаеться крiзь пальцi, а цей у долонi раптом стае водою? Чому по звичному з дитинства пiску можна йти i йти, не вiдаючи втоми, а по цьому далеко не пiдеш?… Чому у рiднiй Долинi завжди вiдчуваеш себе добре i затишно, а тут надовго й залишатися не хочеться? Чому, нарештi, чим ближче пiдiймаешся до Небесного Володаря, тим стае холоднiше?… Повинно ж бути навпаки! Адже, вперше пiдiймаючись в гори, Гор навiть боявся згорiти вiд жару Володаря…
Чим бiльше пiдростав i мужнiв Гор, тим бiльше цих «чому?» крутилося у нього в головi. І на всi цi «чому?» йому неодмiнно хотiлося знайти вiдповiдi. Але нiхто у Племенi не знав iх, цих вiдповiдей. Тому Гор вирiшив, що вiдповiдi на всi своi запитання вiн повинен знайти сам.
Так як небесна дорога Володаря поки що для нього була закрита, то Гор вирiшив направити всю свою енергiю в iнший бiк. Вiн вирiшив зайнятись дослiдженням своеi Долини. Не вiчно ж Крi будуть такими довiрливими. А Племенi потрiбно м'ясо для харчування. От i потрiбно дiзнатися, куди це втiкають Гну пiд час полювання на них. Потрiбно знайти мiсця, де вони ховались колись у часи Великого Хара. Потрiбно було розвiдати новi рибнi мiсця, так як бiля печер Племенi риби стало значно менше, нiж це було колись. Потрiбно було розшукати мiсця, де було б достатньо плодiв i iстiвних трав. І, що найголовнiше, Горовi потрiбно було дiзнатися, як у Долину потрапив Великий Хар i чи не загрожуе Племенi така ж напасть у майбутньому?
До того часу Гор вже давно зрозумiв, що хижак мiг потрапити у Долину лише якимось невiдомим Племенi проходом у горах. Цей прохiд необхiдно було знайти, що б не трапилось. Щоб потiм надiйно закрити його. Адже, хто його знае? Мало що ще може трапитись у майбутньому i хто ще може пробратися у Долину цим проходом?
У Гора не було друзiв-ровесникiв. Всi вони загинули при падiннi зiрки. До старших iз дiтей Племенi зi своiми пропозицiями вiн звертатися не насмiлювався. Мало що у нього в головi, у цього старшого! Один просто посмiеться над фантазiями молодого самця, а iнший, не довго думаючи, може й довбнею навернути.
Молодшi за нього були ще зовсiм хлопчаками. З ними Горовi було нецiкаво. Та й важко було б iм витримувати далекi переходи. Тому й бродив вiн своею Долиною сам один. Нiхто про нього не турбувався. Але Гор i не потребував нiчиеi турботи. Вiн сам добував собi iжу, сам готував ii на вогнищi, сам шукав собi мiсце для ночiвлi i турбувався про свiй затишок.
Саме пiд час цих своiх походах Гор i полюбив свою Долину. Долину, i свое незалежне iснування у нiй.
Роздiл 3.Вогненний слiд
Йшли роки. Чисельнiсть племенi зростала, а Гор ставав все бiльш незалежним.
У тi часи довгий час вождем Племенi був Кiр. Цей величезний i надзвичайно сильний самець був значно розумнiшим за iнших самцiв Племенi. І хоча вiн завжди вимагав вiд iнших безумовного пiдкорення своiй волi, вiн чомусь завжди заохочував Горовi походи по Долинi.
Гор поважав Кiра. Вiн часто розповiдав йому про все, що доводилось бачити. Саме вiн знайшов невеличку ущелину, де Гну зазвичай ховались вiд негоди. Швидше за все, саме сюди вони втiкали колись i вiд Великого Хара. Гор розповiв Кiровi про свое вiдкриття, i Плем'я тодi добре пополювало на цих прудконогих.
Наступного разу Гор знайшов дiлянку лiсу, де на кожному деревi росли смачнi плоди. Пiсля цього все Плем'я перебралося на нове мiсце i отаборилось у однiй, але дуже великiй печерi. Вона була зручною ще й тим, що вхiд до неi був дуже вузьким. Навiть два самцi не змогли б пройти по цьому проходу одночасно. А далi печера ставала значно ширшою, i кожен з дiтей Племенi змiг знайти собi у нiй затишний куточок. Навiть якщо б ще один Великий Хар раптом зумiв проникнути у Долину, то у цiй печерi Плем'я вiдчувало б себе у повнiй безпецi.
