скачать книгу бесплатно
У стiни над брамою негайно вдарили десятки куль. Кiлька яничарiв одразу впали мертвими, один полетiв у рiв, розмахуючи руками. Вишневецький напружився i жбурнув спис, гостре вiстря глибоко увiйшло в деревину брами. Поряд iз першим списом одразу встромилися ще чотири. Козаки продовжували стрiляти безперервно, вiдкладенi рушницi в окопах одразу заряджали iншi воiни. Дмитро ще двiчi кинув списа.
– Андрiю, вже досить. Приготуйся! – крикнув Вишневецький друговi.
– Не стрiляти! – щосили загорлав Претвич.
Козаки вiдразу припинили стрiльбу. Дмитро i Скалозуб розбiглися i в карколомному стрибку, перелетiвши через рiв, учепилися руками в устромленi списи. Кiлька яничарiв визирнули над стiнами, але iх зустрiв шалений залп козацьких самопалiв. Вишневецький з Андрiем полiзли вгору до залiзних ланцюгiв, на яких трималася пiдойма. Тепер уже козаки стрiляли не так щiльно, боячись влучити у своiх. Проте i цього вогню було досить, щоб яничари не висовували носiв. Пiднявшись до ланцюгiв, друзi хутко вклали натруски, набитi якiсним турецьким порохом, мiж залiзними ланками i полiзли далi на стiну.
Воiни Претвича перестали стрiляти. Один з яничарiв висунувся краем стiни i побачив князя, що вилiз на широкий парапет. Очi потурнака загорiлися лютим вогнем. Щось хрипко прокричавши, вiн висунув руку з ятаганом, але Вишневецький його випередив. Вiстря княжоi шаблi пронизало шию ворога. Яничар, захлинаючись кров’ю, впав на заряджену гармату. Дмитро, вчепившись у кам’яну виiмку, рiзко пiдтягнувся догори i стрибнув по той бiк стiни. Гримнув гарматний пострiл, на княжича одразу накинувся новий ворог. Поспiшаючи, осман необачно близько пiдiйшов до украiнця. Не зводячись на ноги, Вишневецький зробив швидкий випад шаблею. Почувся хрускiт зламаних кiсток, колiна турка пiдкосилися, i вiн звалився на землю. Дмитро повернувся праворуч, Скалозуб саме взявся руками за стiну, аж тут напроти нього вискочив довговусий яничар i замiрився клинком вiдрубати долонi козаковi. Вишневецький блискавично витягнув з-пiд пояса нiж i жбурнув його в яничара. Гостре лезо глибоко увiйшло в бiк ворога, турок упав, з рота його пiшла кров… Андрiй одразу видерся нагору й опустився за виступ стiни. Тiеi ж митi козаки стрелили з усiх стволiв. Гарячi свинцевi кулi, влучивши в натруски, викликали одночасний вибух, i ланцюги розiрвало вибуховою хвилею. Вишневецького, Скалозуба та кiлькох туркiв, що були на стiнi, скинуло в двiр перед брамою.
Дмитро через силу пiдвiвся, намацавши перед собою шаблю. У вухах шумiло так, наче вiн всунув голову у дзвiн.
– Сто чортiв! – вигукнув Вишневецький, коли побачив дерев’яну перепону. Пiдйомнi ворота не впали, незважаючи на вiдсутнiсть ланцюгiв. Розмiрковувати, чого так сталося, не було часу. На князя стрибками пер здоровезний яничар, розмахуючи ятаганом, мов косою. Вiдбивши розмашистий удар ворога, Дмитро ступив крок убiк i вдарив злiва направо. Турок упав на землю iз розпанаханою грудиною. Князь обернувся назад: Скалозуб бився з трьома яничарами водночас, його плече було в кровi… Один з них зайшов за спину козака i вже замiрився кинджалом… Мить – i Вишневецький одним стрибком дiстався хитрого ворога i вiдрубав яничару руку по лiкоть. Андрiй, опустившись на одне колiно, хвилястим ударом розсiк тулуби ще двох туркiв.
