скачать книгу бесплатно
Шухляднi краевиди
Емма Андiевська
«Шухляднi краевиди» Емми Андiевськоi – найновiша збiрка, в якiй у традицiйному для свого iдiостилю жанрi сонету авторка репрезентуе своi рефлексii. Свiтову славу письменницi принесли прозовi твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапiта», «Тигри», «Казка про яян», поетичнi збiрки «Народження iдола», «Наука про землю», «Вiлли над морем», «Мiражi», «Мiста – валети», «Шухляднi краевиди» та iн. Емма Андiевська – украiнська письменниця та художниця, яка працюе у стилi сюрреалiзму та герметизму. На бажання авторки у книзi збережено особливостi авторськоi мови вiдповiдно до норм украiнського правопису 1929-1933 рр. та «Правописного словника» Гр. Голоскевича, а також особливостi авторськоi пунктуацii.
Емма Андiевська
Шухляднi краевиди
Сонети
Могутне – духа – пророста – зерно
Із циклу «Вiдозви»
Обрушуються – й обрис iнший – барви.
Ротата – дiйснiсть – вiвцiв – до обори.
Незнанi – риси – проступають – в збiрнiм,
Готуючися – до звитяг – i збурень.
Й найпроминальнiше – могоричi.
Із неба – душi – розтина – смичок.
Гадючники – в свiдомостi – й очу.
Красуню – смерть – за кiски – парубчак.
Й де щойно – зазiмки,[1 - Зазiмки – початок зими, першi холоди.] – буя – весна,
Пунктииром – й геть – левинi – брами сну.
І те, що – в оберемки – легковажно,
Гуляе – неподолане – без вiжок. —
Бо й там, де – анi – нив, анi – стернi,
Могутне – духа – пророста – зерно.
Бо – кожний – поле бою – i наварх[2 - Наварх = у Старод. Грецii – начальник фльоти.]
Не в той бiк – погляд, i на айсберг – лиска.
Й сполучна – ланка узвичаень – луска. —
Ляска – батiг. – Запобiгають – ласки.
Ще свiт – молюск, заки – колос – Родоський.
Вiдтинки – тлуму, що – сади – й колюччя.
Та – намiр, – й лячне – миттю – на нелячне.
Не встиг i – пальця, – й дiйснiсть – вся – на клоччя.
І лише – рiг, який – хортiв – десь – кличе.
Рiвнина, що – й на гори, – до останку.
Та – бiльш, нiж – всесвiт, – вахлярем – з-пiд тиньку
Найневимовнiше, – вже – й око – мружить,
Щоб – не чекав – нiхто – на роздорiжжi,
Коли – на нього – з нетрiв – хижий – звiр. —
Бо – кожний – поле бою – i наварх.
Й знов – дух – на барикади – i траву
Із циклу «Вiдозви»
Навккiлля – кольорова – желятина
Пiвдотикiв, пiвшерехiв, пiвтонiв.
Могутнi хвилi: павзи – i хитання —
На пiвдорозi – у несусвiтенне,
Деперепони – сталому, – чаклун,
Що, – присмоктки – невтiльного – й зi скла
Й на жужелицю, щоб – циклон
Заговорив – тiею мовою, що – й клен,
І, стиснувши – загубник[3 - Загубник = Гумовий наконечник дихальноi рурки акваланга, яку вставляють мiж губами й зубами.] – акваланга,
За рибкою – у доозонний – лiнкос,[4 - Лiнкос = штучна мова, створена для спiлкування з iнопланетянами, яку запропонував голляндський математик Г. Ф. І.]
Заки – буття – ковтне всесвiтня – мульча,[5 - Мульча = дрiбна солома, листя, торф для мульчування грунту] —
З заглибини – височуючи – мовчки —
Все, що – енергiю – подальших iснувань,
Й, ще – в сповиточку, – паростки – новi. —
Й знов дух – на барикади – i траву! —
Та вже – вороний – i вершник – iз краплини – вирина
Із циклу «Вiдозви»
Дошки – рожевi – вiд звуковiдтворень, —
Вiд – прощавань, вiд’iздiв – i повернень. —
Як – густо – крила, де – птахи – у вирiй
Крiзь смужку – спогадiв, що – ледь – вiд вару.[6 - Вар – спека]
Час – нескiнченностей. – І час – обмежень.
Межу – рухому – галактичнi – мажi.
Хоч – голi – й босi, – щит, – единий, – мужнiсть,
Куляста блискавка, що – сили – множить.
На кожнiм – кроцi – вири – й роздорiжжя, —
Шлях – до – щораз – стрiмкiших – перероджень. —
i Бациля духа – напрям – i собори —
Повз вовкулакiв – всiх вiкiв – й забарвлень,
Де – калiч – волю. – Та вже – вороний
І вершник – iз краплини – вирина.
Щоб – мисочку – й для часу косарiв
Із циклу «Ненормованi вiдтинки»
Нa брамi дiйсности – стовп – бiоробот:
Цим – лусту – хлiба, тим, якi – маршрути,
Весiлля – верх i низ – ефемериди. —
Кожний – собi, – мiрою – змоги, – раду,
Заки усiх – небес – двигтюща – лiйка,
Хоч навкруги – ще – регiт, охи, – зойки. —
Тлiн – у руцi – колоду карт – й махлюе. —
Хлопчина – до колонки – чортопхайку.[7 - Чортопхайка – тут – мотоцикл]
На площах – гучномовцi – й велелюдно.
Та – течii – хто – в свiтло, – непiдвладнi.
Маля – на коника – при мамi – вйока.
Вируе, згортуючись, – гомiн-накип. —
Й на розi – варить – бабця – риж-сирець,[8 - Риж – сирець – повноцiнний, не цiлком очищений риж]
Щоб – мисочку – й для Часу Косарiв.
Ледь – мiнiдощик
Із циклу «Вiдозви»
Ледь – мiнiдощик, – й зацвiли – мiмози —
На втiху – i статечним, i замурзам.
Дiйсности – вузол – пробуе – й омизник.[9 - Омизник = кокетник] —
Природа – ширше – зiр, серця – i м’язи.
Пошкандибало – неутульне – вбiк —
Пiд – мильнi – бульбашки, якi – байбак.
Очищень – лазнi – знов – цiлу – добу:
Той – випростався, iнший – у клубок.
Й крiзь – омахи – в ущiльнення – рябе, —
Русалки – i в калюжах – арибал.[10 - Арибал = давньогрецька туалетна посудина для запашних олiй] —
З-пiд – плiвок – й пелюшок – назовнi – оклик —
Дорiжку, до якоi – ще – не звикли:
Ще – палить – ноги – свiтлом – в свiтло – йти,
І поруч – доги, що iм – гном: «Ату!» —
Та дух – единий – воля – i мета.
Вуста – до вуст, – дух – крiзь буття – iде
Артерiю, – пiв неба, – затискач.[11 - Затискач = хiрургiчний iнструмент.]
Пом'якшав – слiд, що – атмосферний – корч.
Лон долонi – нiжно – громiздке. —
Й все бiльшi – ноги – й пальцi – сонця кущ.
Й де пiд ребро – ножа – засалабонив[12 - Засалабонити = всадити, увiгнати.] —
Навкiллю – вир, – слiпучiшають – банi,
Що – просто – з грунту – повiвом – в обiйми —
Найневимовнiшому, яке – буйнiсть —
На цуценя, що – хвостиком – меляе[13 - Меляти (хвостом) = вертiти хвостом]
Вiд чого – свiту озiя – малiе.
І дiйснiсть – знову – нескiнченний ранок,
Який – новi усесвiти – iз ринви. —
Аж – голову – на лiкоть, – снiв вапняк —
Бар’ери, – нездоланнi, – розiпхнув —
Й, не клiпнувши, суцiльним – оком – вдих:
Пусти до вуст, – дух – крiзь буття – iде.
Де – вiчнiсть – з проминальним – у триктрак
Із циклу «Вiдозви»
Поснули – пильнувальники – циклопи,
Й назовнi – те, яке – в трунi – у склепi.
Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа,
Й за нею – почет – з гiдр, клоак, полiпiв.
Та – iз мачини – й iнший – полiгон.
І дiйсности – мiняеться – нога.
Гонг, i ковток – прозрiння – й на бiгу, —
І яблуневий сад – iз вух – й легень. —
На перетрус – буття – iдiофони.
Й знов – вагонетки – з трупами коханих.
Попiд – навiяним – хребти – й первинне —
Пiд тягарем – процесiв – виживання.
Та – намiр – й найстабiльнiший – конструкт,
Де – вiчнiсть – з проминальним – у триктрак.[14 - Триктрак = старовинна гра, яка мiститься в пересуваннi по дошцi дамок, вiдповiдно до кiлькостi очок, що випали на кiсточках]
Свiт – з додатками – в Cилур[15 - Силур = третiй перiод палеозойськоi ери iсторii розвитку Землi.]
Нащадка – пильно – ненька – i татусь.
Попiд ногами – жовтi зябра – Стiкс.
Ледь – на мiкрон, i – прiрвою – «не так!» —
Всi з’яви – з невимовного – ниток.
З тунелiв сну – i пiшi, i – комоннi.
Заки й вони – на цяточки – туману.
Перед – непiзнавальним – з крихт – й iмунне.
Й не блиснуло, а вже – глобальнi – змiни.
