ДОСЛІДЖЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ САМООЗДОРОВЛЕННЯ ОРГАНІЗМУ

Симбіоз трьох видів польової форми матерії став основою для створення корпускулярних форм: атомарно-молекулярної та клітинної. Галактики та сонячні системи – це структури, створені з цих форм матерії. І вже сама атомарно-молекулярна форма матерії створює в матерії простору стабільні електромагнітні та гравітаційні поля (процес самоіндукції). Електромагнітні та гравітаційні поля, створювані атомарно-молекулярною матерією, мають характеристики потужності. Гравітаційні поля, самоіндуковані в матерії простору, надійно пов'язують між собою галактики, сонячні системи та планети на своїх орбітах. Матерія Всесвіту отримує відносну свободу в своєму подальшому планово-еволюційному розвитку.

На жаль, ще дуже мало створено апаратури для візуалізації самоіндукованих полів (зокрема електромагнітного поля людини — аури). Ми можемо сфотографувати електромагнітний спрямований промінь, що випускається цілителем або майстром східних бойових мистецтв. Однак природу їхнього створення офіційна наука пояснити не може. І абсолютно відсутня апаратура для візуалізації просторових польових структур, індукованих матерією. Але ж візуалізація індукованої архітектурно-польової структури атома допоможе зрозуміти механізм створення електромагнітних і гравітаційних полів. Люди, які мають дуже чутливу нервову систему, можуть візуалізувати польові структури. На жаль, через те, що людина може, мимоволі, сама створювати в матерії простору польові структури, вона може плутати реальність зі створеним фантомом.

4.4 Атомарно-молекулярна форма матерії

Отримавши з «0» простору інформацію про побудову атома водню, матерія простору візуалізувала її. Проявила себе у вигляді каркаса з симбіозу замкнутих польових структур. Однак їхні енергопотужні характеристики були практично нульовими. Аналог-голограма в динаміці. Використання тимчасового параметра в процесі створення атома водню — це перехід до матеріальних показників: імпульсу (аналогія з гіроскопом), потужності, щільності і, як наслідок, маси та гравітаційної структури поля матерії. Одночасно з програмою створення атома водню в матерію простору надійшла інформація про створення галактик і сонячних систем. У міру зростання маси атомів водню та посилення гравітаційних полів самоіндукції була запущена програма створення галактик, зоряних систем, зірок і планет. Мільярди років тривали процеси «конденсації» та стиснення. За певними програмами, під дією потужних гравітаційних полів самоіндукції із застосуванням відцентрових і доцентрових сил у одночасно створюваному та використовуваному обладнанні − інкубаторі, а це планети та їхні ядра, йшло створення з атомів водню різноманітної атомарної матерії із заздалегідь запланованими властивостями. Чим більше створювалося щільнішої атомарної матерії, тим могутніше ставали гравітаційні та інші поля самоіндукції, а отже, прискорювався процес синтезу неорганічної атомарної й молекулярної форми матерії. Після утворення кисню був запущений процес утворення води — програмованого інкубатора для виробництва органічних сполук, вірусів і клітин.

Створення органічної матерії на Землі відбувалося у воді. Вода була створена спеціально як програмований інкубатор, і тому вона має широкий і універсальний спектр фізико-хімічних властивостей та інформаційних можливостей. Вода буде використовуватися як робочий інструмент для створення органічного об'єкта: молекул, вірусів, клітин, тканин і організму в цілому, а також як його наповнювач. Будь-який білково-клітинний організм при зневодненні або гине, або переходить в анабіоз.

У воді як приймачі, зберігачі та передавачі інформації використовується польова структура водневого зв'язку, створювана молекулами води. Водневий зв'язок у десятки разів слабший за ковалентний, отже, польова структура, яка його створює, є більш мобільною, пластичною та чутливою до впливу на неї слабкого електромагнітного поля індукції, що передає інформацію з 0-простору. Властивості: чутливість, мобільність, зв'язок з протоном (90% будівельної матерії всесвіту – водень) — все це заздалегідь запрограмовані параметри для подальшого використання польової структури водневого зв'язку як польового приймача і передавача інформаційних програм життєдіяльності в клітинній формі матерії.

Вода як інкубатор (в будь-якому обсязі: калюжа, озеро, океан) отримувала індуковані (проявлені) матерією простору польові структури (архітектурні каркаси молекул) простих і складних органічних сполук. Польова структура водневих зв'язків між молекулами води, під впливом цієї польової інформації, створювала з «молекул-диполів» більш потужні просторові каркаси (кондуктори), за якими йшло будівництво (збірка) органічних молекул. Вода використовується і для очищення навколишньої нас матерії від наносної (сміттєвої) інформації. Вода як губка вбирає нестабільну інформацію і тим самим очищає (змиває) від цієї інформації матерію, що нас оточує (або: навколишню матерію). Всі ці властивості використовуються людьми. Запис у воді певних інформаційних програм: змови, гомеопатія, хрещення. Необхідно пам'ятати, що у звичайному стані вода швидко приймає (записує) інформацію, а при надходженні іншої — перезаписує її. Для тривалішого збереження потрібної інформації у воді до неї додають мікронаважку твердокристалічної речовини із записаною в ній інформацією. Наразі технології внесення будь-якої інформації у водні розчини, а також посилення її впливу вивчені досить добре і не становлять технічних труднощів.

Подальше створення однониткової молекули РНК і її просторове згортання у дві нитки підтверджують версію про те, що як приймач і передавач інформації використовується поле, яке створює «водневі зв’язки». У цьому польовому джгуті і записуються програми, що надходять з «0» простору. Так відбулося створення молекули РНК — жорсткого пристрою для отримання (прийому) та перенесення інформації в клітинній матерії. Отримавши жорстку білково-ліпідну оболонку, молекула РНК перетворилася на вірус. Біологічна інформація вірусу підтверджується його хімічним складом і геометричним каркасом. Якщо в результаті якогось впливу буде порушено геометрію або розірвано водневі зв'язки, то вірус не отримає з «0-простору» свою біологічну програму і не зможе вбудуватися в клітинний механізм відтворення РНК. Інформаційні технології порушення геометрії архітектурного каркаса покладено в основу нейтралізації вірусної інфекції.

Подальше вдосконалення цього органічного "вінчестера" вимагало додати йому міцності й жорсткості, застосувати подвійну спіраль і прошити її білковими молекулами з маркерами. Після такої реконструкції лише pH і температура розчину могли порушити цілісність водневого зв'язку. Ця властивість — підвищення температури тіла з метою розриву водневих зв'язків і погашення поля — закладена в інформаційній програмі життєдіяльності людини й використовується для самозцілення організму від програм, що вносяться в нього вірусами. Подальше відновлення водневих зв'язків у ДНК відбувається після рясного потовиділення та, як наслідок, зниження температури тіла. Великий температурний розрив водневих зв'язків у процесі самозцілення практично завжди призводить до втрати свідомості, тому що зникає канал, який з'єднує клітини з «0»-простором, і припиняється передача всередині ядра клітини програм з виробництва РНК, а відповідно, і вірусів. Необхідно пам'ятати, що вироблення клітинами інтерферонів як потужних пригнічувачів вірусної інфекції (хімічних речовин, що порушують геометрію молекули РНК вірусу) відбувається не завжди. А подальший розвиток виробництва інтерферонів і їх споживання вдарить по імунній системі людства сильніше, ніж антибіотики. До складу інтерферонів входять залишки молекул ДНК, а це — письмовий наказ для роботи клітини. Який збій в роботі клітин і всього організму може статися, сьогодні не може передбачити ніхто. Вся інформаційна програма життєдіяльності людини, передана від предків, а також її коригування, що відбувається в процесі життя, надходять, записуються і передаються далі через польову структуру водневого зв'язку ДНК клітини. Молекула ДНК — це приймально-передавальний і записувальний пристрій (подібно до котушки з конденсатором чи дискети для запису), налаштований на певний сигнал. Навіть невелика ділянка молекули ДНК, поміщена в пробірку з водою, служитиме приймально-передавальним пристроєм для отримання і подальшого використання інформаційних даних про організм, у клітині якого вона перебувала. Через молекулу ДНК клітини отримують інформацію, за якою (або: згідно з якою) в ядрі клітини виробляються молекули РНК різноманітних типів. РНК — це письмовий наказ клітині щодо виробництва різноманітної хімічної продукції.

Імовірно, що інформація з «0» простору надходить у поле водневого зв'язку молекули ДНК через ядра атомів водню, які створюють це поле. Цей канал характеризується досить високим ступенем захисту від зовнішніх пошкоджень. Одночасно поле водневого зв'язку слугує детектором під час передачі інформації з протона (частота поля — більше 1х1030 Гц) до польової структури ядра клітини.

4.5 Клітинна форма матерії

У водному середовищі протягом багатьох років велося послідовне планове виробництво органічних молекул, органел і фрагментів біомембран. Все це створювалося за архітектурно-польовим проєктом, індукованим матерією простору у водному середовищі, і з використанням молекул води як робочого інструменту на підставі інформації, що надходить з «0»-простору.

Клітина, як будь-яка форма матерії, має, як первинний каркас, індуковану польову форму матерії. Цей каркас індукується матерією простору на підставі інформаційного креслення будови клітини, що надходить з «0» простору. Він складається з індукованих польових форм, що задають атомарну будову органічних молекул, які застосовуються при створенні клітини. Усі процеси життєдіяльності клітини здійснюються за програмою, що надходить із «0» простору. Програма управління життєдіяльністю клітини надходить в поле індукції каркаса клітини, яке посилюється більш потужним електромагнітним полем самоіндукції, тому ми спостерігаємо програмно впорядковані процеси переміщення органічних молекул в обсязі клітини. У всіх процесах активну участь беруть молекули води. Згортання білків у вторинні, третинні і четвертинні структури не відбувається мимовільно, воно відбувається за заданою програмою і з використанням в якості інструменту молекул води. У клітинах еукаріотів ядро та великі органели виділені біомембранами і мають додатково свої польові каркаси, в які і надходить керуюча програма. Еукаріоти — це живі організми, клітини яких мають оформлене ядро, де зберігається вся генетична інформація (ДНК). У разі порушення роботи клітини, що входить до складу тканини, вона не знищується, а лише капсулюється. Обсяг фізичного тіла зберігається. Сучасна біохімія дає нам знання про численні біохімічні процеси, що відбуваються в клітинах, проте не дає відповіді на питання, чому це відбувається і що робить клітину живою — самовідтворювальною. Відповідь проста - інформаційна програма.

Мільярди років через рослинний і тваринний світ відпрацьовувалися найскладніші програми управління клітинами, тканинами, органами, системами й організмом у складних біологічних об'єктах. Йшло програмоване створення на основі симбіозу клітин тіла «людини». Будь-яка клітинна тканина, орган, система і тіло організму складаються з клітин у польовій архітектурній конструкції, індукованій матерією простору на підставі інформації, що надходить з нульового простору. Індуковане поле посилюється самоіндукційним полем клітин. Одночасно зі створенням тканин, органів і тіла в індуковану польову архітектурну конструкцію із нульового простору надходить програма спільної роботи цього симбіозу клітин. Ця програма переходить у поле самоіндукції, звідки й керує клітинами, тканинами, органами, системами та всім організмом.

Польові архітектурні конструкції умовно можна розділити на сім рівнів.

- Увесь організм (тіло).

- Орган.

- Система.

- Тканина.

- Клітина.

- Органели, в тому числі і ядро клітини.

- Молекули ДНК (хромосомний набір з білками-маркерами).

Найбільш захищеним, але й менш доступним для коригувального втручання є канал надходження інформації через ядра атомів водню, які входять до молекул ДНК і беруть участь в утворенні водневих зв'язків, створюючи своєрідний і досить складний польовий джгут. Найменш захищеною є польова структура тіла. Навіть невеликі електромагнітні коливання можуть порушити програму погодження роботи органів і систем. Усе це стосується будь-якого біологічного організму. Далі ми розглядатимемо лише тіло людини.

Людина — найскладніший вид матерії, створений на Землі. Вона складається з енергетичної, польової, атомарної та клітинної форм матерії, а також розширеної біполярної програми індивідуальної свідомості й матеріальної оперативної системи — мозку. Ясно, що для нормального функціонування всієї цієї системи, створення гомеостазу та забезпечення симбіозу клітин, органів і мікрофлори потрібне багаторівневе інформаційно-програмне забезпечення — назвемо його програмою життєдіяльності. Відмінність від тварин — це розширена біполярна програма індивідуальної свідомості та збільшена матеріальна оперативна система — мозок. Ось чому порушення програми життєдіяльності людини багато в чому схожі на аналогічні процеси у тваринному й рослинному світі, проте мають набагато ширший спектр проявів. Це результат впливу на життєві процеси алгоритму індивідуальної свідомості людини.

5.0 Індивідуальна свідомість людини

Індивідуальна свідомість людини - це біполярна програма, що працює за індивідуальним алгоритмом. Розум - здатність цієї програми до аналітичного мислення. Мозок — матеріальна оперативна система візуалізації, місце тимчасової пам'яті. За цією програмою в електромагнітному полі, створюваному нейронними клітинами мозку, візуалізуються (проявляються, декодуються) будь-які зовнішні і внутрішні впливи (подразнення), вловлювані рецепторами фізичного тіла людини — нервовими клітинами шкіри та інших систем, а також органами зору, слуху, нюху, смаку.

Це програма, за якою здійснюється і відповідна реакція на зовнішній і внутрішній вплив (роздратування). Ця програма відповідальна за емоційні характеристики психіки людини, за створення певного типу нервової системи ще під час внутрішньоутробного розвитку, за розвиток і використання фізичного тіла, за порушення геометричних параметрів побудови та розташування органів і систем в організмі, за спадкові порушення цілісності організму.

Продукція роботи алгоритму програми індивідуальної свідомості людини — це думки зі своїм емоційним забарвленням. На підставі своєї індивідуальної свідомості людина здійснює усвідомлені і неусвідомлені діяння. Про вплив свідомості на цілісність організму багато, але не конкретно говорять у китайській та індійській медицині. Індивідуальна свідомість людини нескінченно багатогранна і, як індивідуальна інформаційна програма людини розумної, пов'язана з програмами управління життєдіяльністю організму. При зародженні нової людини її програмі індивідуальної свідомості задається алгоритм, за яким вона працюватиме.

5.1 Вплив програми індивідуальної свідомості на програму життєдіяльності організму

Почнемо з того, що в «0» (інформаційному) просторі є стандартна інформаційна модель людського тіла з інформаційною програмою життєдіяльності. А також інформаційна програма індивідуальної свідомості, створена на основі родових і батьківських систем свідомості та закріплена в процесі життєдіяльності (алгоритм). Діти у своїх звичках і характері поведінки завжди схожі на батьків або близьких рідних. Однак у процесі життєдіяльності алгоритм програми індивідуальної свідомості може коригуватися людиною.

В одному варіанті повністю дотримується закон триєдності, і програма управління життєдіяльністю організму надходить без спотворень. Аналізуючи інші варіанти, можна зробити висновок, що в деяких випадках польові структури, які створюються матерією простору в процесі впливу індукції та самоіндукції, не збігаються. Отже, деякі клітини, тканини, органи, системи й організм не отримують чіткої й цілісної програми управління життєдіяльністю. Результат: порушення передачі керуючих програм. Йде послідовне руйнування цілісності в роботі організму на тканинному та клітинному рівнях. Створивши людину, Творець дав йому можливість самостійно розвивати біполярну індивідуальну свідомість, зберігаючи цілісність фізичного тіла. Індивідуальна свідомість людини, ймовірно, має бути жорстко біполярною. Людина зобов'язана управляти своїми почуттями, бажаннями, потребами та примхами — тобто емоціями. Не емоції повинні керувати людиною, а людина — емоціями.

Неусунені в процесі життєдіяльності порушення біполярності індивідуальної свідомості передаються у спадок наступним поколінням. Неусунені порушення програм життєдіяльності в наступних поколіннях з рівня органів і тканин переходять на рівень клітин, органел і, нарешті, на рівень молекули ДНК. У всьому рослинному й тваринному світі з метою поліпшення породи можливе внутрішньостадне, родинне розмноження. Людині це заборонено. Тіло для людири вже створено, а індивідуальна свідомість потребує природного розвитку. Індивідуальна свідомість близьких родичів у своїй основі має багато спільних рис. Отже, родинне кровозмішення не дає можливості природної зміни, розвитку і перебудови індивідуальної свідомості в майбутньому потомстві. Родинне кровозмішення може призвести до різкого посилення спадкових пошкоджень тканин і клітин аж до виродження роду.