скачать книгу бесплатно
Повернення
Тамара Альохiна
«Повернення» – п'еса про життя i творчiсть вiдомого голландського художника Рембрандта ван Рейна, який здiйснив справжнiй переворот в живописi. Це драматична, i в той же час, надихаюча iсторiя про кохання, про вiдданiсть, про трiумф i поразки, про вiрнiсть собi i про велику силу людського духу!
Тамара Альохiна
ПОВЕРНЕННЯ
Драма у чотирьох дiях
За мотивами роману Гледiс Шмiтт «Рембрандт»
Дiйовi особи
Рембрандт Ван Рейн, художник.
Саскiя Ван Ейленбюрх, дружина Рембрандта.
Титус Ван Рейн, син Рембрандта.
Хендрик’е Стоффельс, служниця в будинку Рембрандтiв, по смертi Саскii супутниця в життi Рембрандта.
Корнелiя ван Рейн, донька Рембрандта i Хендрик’е.
Хармен Геррiтс ван Рейн, мiрошник, батько Рембрандта.
Адрiан Харменс ван Рейн, старший брат Рембрандта.
Нiколас Пiтерс, на прiзвисько доктор Тюльп, амстердамський лiкар i вчений, голова гiльдii хiрургiв.
Ян Лiвенс, художник, друг Рембрандта.
Хендрик ван Эйленбюрх, двоюрiдний брат Саскii, крамар митецькими виробами.
Пiтер Пiтерс Ластман, маляр, учитель Рембрандта в Амстердамi.
Алларт ван Хорн, аристократ, товариш по навчанню Рембрандта в Амстердамi.
Франс Банiнг Кок, капiтан амстердамськоi бюргерськоi роти стрiльцiв.
Вiллем ван Рейтенберг, лейтенант амстердамськоi бюргерськоi роти стрiльцiв.
Дварт Симонс ван Хадде, скарбничий гiльдii сукнянщикiв.
Марiя Сильвiус, тiтонька Саскii.
Ян Йорис ван Эйленбюрх, дядько Саскii, бургомiстр Лейвардена (Фрисландiя)
Рiнске Добелс, натурниця.
Вiченцо, слуга Ластмана.
Учнi в майстернi Пiтера Ластмана.
Музиканти.
Слуги в будинку Рембрандта.
Солдати амстердамськоi бюргерськоi роти стрiльцiв.
Синдики гiльдii сукнянщикiв.
ПЕРША ДІЯ
1
Майстерня в будинку Пiтера Ластмана в Амстердамi. Учнi за мольбертами. Заскакуе Ян.
Алларт. Дiзнався?
Ян. Про все довiдався!
Рембрандт. Розказуй швидше!
Ян. Дайте передихнути!
Хендрик. Не муч, Яне.
Ян. Ну, картина така: Вiченцо сказав, що вчитель запросив… прачку Рiнске.
Алларт(розчаровано). Цю товсту стару потвору?
Рембрандт. І з неi ми будемо писати красуню Сусанну?
Всi. Ти брешеш, Яне, обдурюеш нас?!
Ян. Навiщо це менi? Вiченцо сказав, що молодi натурницi дорого коштують. А для вас, телепнiв, i така пiдiйде!
Алларт, Так сказав Вiченцо?
Ян. Нi, це я сказав, вiдчепiться!
Алларт, Що значить вiдчепiться?
Ян. А то i означае: наступного разу самi все дiзнавайтесь.
Рембрандт. Гаразд, не ображайся, друже!
Хендрик. Вчора привiв цього старого жебрака, примусив писати Сатира, а сьогоднi ще краще!
Алларт(наслiдуючи Ластману). Хiба ви забули: художник мае не просто вiдображати натуру зi всiма ii непривабливими виявами, а й облагороджувати ii!
Ян. Тихiше! Вони йдуть!
Ластман(заходить, з ним натурниця Рiнске). Ось твое мiсце, Рiнске.
Рiнске. Еге ж, добре, ваша милосте.
Ластман. Нагадайте нам, будь ласка, Алларте, сюжет.
Алларт. Сусанна – вишукана молода дама, цнотлива дружина…
Рембрандт(Хендрику). Це Рiнске молода i вишукана?
Ластман. Майте терпiння вислухати до кiнця, Рембрандте!
Рембрандт. Я Слухаю.
Ластман. Продовжуйте, мiй друже.
Алларт. Я продовжую. Три старих (з недобрими намiрами) пiдкрались за нею. Сусанна хоче ступити у воду, але раптом помiчае iх. Вона перелякана.
Ластман. Рiнске, ти чуеш: ти перелякана?!
Рiнске(озираючись). Так, Ваша милосте! І що ж я маю робити?
Ластман. Хапай сукню, прикрийся нею. Тобi жахливо стае лише вiд думки, що тебе можуть побачити оголеною.
Учнi хихикають.
Ластман(пiдходить до мольберта Хендрика, пiдправляе малюнок). Ось так буде краще.
Хендрик. Дякую Вам, учителю.
Ластман(пiдходить до Лiвенса). Яне, ти так захопився зображенням жiночих принад, що забув про пропорцii. (Вказуе па недолiки.)
Ян. Ви маете рацiю, учителю.
Ластман. Твоя Сусанна чудова, Алларте, поклади малюнок у папку, треба виконати цю роботу олiею.
Алларт(радiсно). Олiйними фарбами?!
Ластман. Ми зможемо перетворити ii i в Дiану, яка купаеться, i в Псiхею. Це буде красиво в кольорi. (Пiдходить до Рембрандта, дивиться на його малюнок. Ледь стримуючись, робить крок назад, пiдходить до моделi i удавано ласкаво говорить.) Дякую, Рiнске, на сьогоднi досить. Грошi отримаеш у Вiченцо.
Рiнске. Дуже вдячна, пане Ластман.
Ластман. Іди, ступай!
Ластман(повiльно повертаеться до мольберта Рембрандта). Значить, на твою думку, так виглядала Сусанна?
Рембрандт(розгублено). Я не думав про це…
Ластман. Зрозумiй же, нарештi, художник покликаний облагороджувати натуру.
Рембрандт. Я вже чув це не раз!
Ластман. Так, саме так! Для таких, як ти, я повторюватиму це знову i знову! (Бачачи, як скипiв Рембрандт, стискаючи кулаки, пом'якшуеться.) Зосередься i пiдправ.
Рембрандт. Ну i нехай! (Зривае малюнок i починае його жмакати.)
Ластман(виривае у нього аркуш). Негайно вiддай! Ти не маеш права нiчого знищувати! (Звертаючись до решти учнiв i намагаючись уникнути очей Рембрандта) Все, що створено в цiй майстернi, за законом гiльдii Святого Луки, належить менi!
Рембрандт(з викликом). Але ж вам не подобаеться, як я працюю?!
Ян(пiдходить до Рембрандта, обiймае його за плечi). Рембрандт, не гарячкуй.
Ластман(роздратовано). А це не мае значення! (Дзвонить дзвiночком).
Вiченцо(заходить). Слухаю, господарю?
Ластман. Ти розрахувався з Рiнске?
Вiченцо. Як наказували, ваша милосте.
Ластман. А як там…
Вiченцо(прислужливо). Вечеря?
Ластман. Так, так, вечеря?
Вiченцо. Готова, ваша милосте!
Ластман(до учнiв). Йдiть! Не забудьте ретельно вмитися i вчасно з'явитися до столу. (Всi виходять. Ластман розпрямляе малюнок на столi, кладе його в папку i iнстинктивно витирае руки носовою хусткою.)
Слуга(заходить). Доктор Нiколас Пiтерс – до Вашоi милостi.
Ластман. Клич, запрошуй!
Тюльп. Добрий вечiр, Пiтере.
Ластман. Хотiлося б, щоб вiн справдi був добрим.
Тюльп. Я принiс гарнi новини: судячи з усього, епiдемiя сходить нанiвець.
Ластман. Слава богу!
Тюльп. А що у вас трапилось?
Ластман. У нас своя чума завелась.
