скачать книгу бесплатно
– При усiй моiй повазi директор, думаю, нам йому нiчого запропонувати – свого часу, коли вiн тiльки прибув до нас збiглим рабом з Гармора, майже диким, ми змогли його переконати в спiвпрацi. А тепер… маловiрогiдно…
– А ти спробуй, спробуй – може, йому щось потрiбно таке, чого немае у вiльному продажi, а у нас е?
– Директор, ви ж знаете полiтику Торгового Союзу – цивiльним продають тiльки деякi моделi шостого поколiння, а усе iнше стоiть в резервi держави. Вiн же i полетiв в Хаман вiсiм рокiв тому тiльки тому, що отримав вiдмову в службi консервацii дванадцятого флоту.
– Чин, постарайся, я тебе прошу – стомлено сказав глава СБ планети – заради нових технологiй можна i на правила наплювати: тут же i дурневi зрозумiло, що у нього в головi щось забiйне зберiгаеться.
Уранцi, поки його дружини мирно сопiли з бокiв, Макса вiдвiдали тi ж два агенти, якi приймали у нього медичне устаткування Де’галiр в його перший прилiт в Торговий Союз. Перший виклик незнайомого абонента чоловiк вiдхилив – дуже рано лiзуть поговорити всякi незнайомi люди, а бажання говорити доки немае. Але абонент виявився наполегливим i прислав повiдомлення зi своiм iдентифiкатором: iм’я Чин земляниновi нiчого не говорило, але служба i посада цього типу пiдняла його з лiжка i погнала до вхiдних дверей будинку, де його чекали.
– Здрастуй Макс – звернулася до нашого героя смутно знайома людина – бачу, що не упiзнав – згадай свое перше прибуття в Лайну, обмiн медичного устаткування Де’галiр на «Фортер» – як?
– Тепер згадав – зморщився фахiвець зi збагачення руди – i чим зобов’язаний в таку ранню годину таким шановним агентам? Менi i в лiжку з дружинами було непогано – переходiть вiдразу до сутi питання без передмов – технолог запросив двох служивих у будинок, щоб не говорити на порозi у усiх на виднотi.
Подальша розмова не надихнула землянина: держава хотiла знати про нього практично все. Де був усi вiсiм рокiв, що за непiзнаний кораблик у нього стоiть на парковцi шахтарськоi станцii, якi плани на верф, що за прототип йому продали хаманцi, якi данi вiн передав iм на валлiнгiв i ще декiлька схожих по сенсу питань.
– Апетити у вас, шановнi, ростуть непомiрними темпами – посмiхнувся Макс – з усього того, що вам хочеться знати, можу вiдповiсти тiльки на питання по кораблю серii «Флоу-м» – брехати не буду, це дiйсно судно спорудження iмперii Де’галiр. Шiсть тисяч рокiв iдеальноi консервацii, призначення – кур’ер, i вiдразу хочу помiтити, бачачи ваше вираження очей, що мiняти, продавати i так далi його не буду, оскiльки в цьому немае нiякого сенсу. Корабель пiдкоряеться псiонiку, який змiг його активувати – тобто менi, якщо хто не зрозумiв. Бортовий мозок вiдрiзняеться високою вiдданiстю до хазяiна, що закрiплено на рiвнi генноi прив’язки, тому окрiм мене iм не зможе нiхто скористатися. Майже усiм там управляе бортовий розум, пiлот там тiльки вiддае накази, технологii виробництва не знаю, нiяких даних по ньому у мене немае – тут допомогти нiчим не зможу. Але якщо хочете, то коли буду на орбiтi, готовий пустити всередину ваших фахiвцiв – нехай ознайомляться. Правда вiдразу попереджаю, сам розумник дуже своерiдна особа, стороннiх не любить i шанси у ваших дослiдникiв будуть украй малi. Що стосуеться усiх iнших питань про мое минуле життя, моiх планах на майбутне i тому подiбного iнтересу до моеi персони, то тут все просто: комерцiйна таемниця i особисте життя.
– Якось непатрiотично, шановний пан Шнiтке – несхвально помiтив другий агент, iменi якого Макс не знав – ви хаманцям передали важливi вiдомостi по фортецi валлiнгiв, а своiй державi нiчого не хочете запропонувати рiвноцiнного.
– Ааа,… ви про схему енергосистеми? – посмiхнувся землянин – ловiть пакет, думаю користi вiд нього нiякого, оскiльки сумнiваюся, що на усiх фортецях вони iдентичнi, хоча,… така вiрогiднiсть дуже висока, якщо трохи подумати. А з приводу спiвпрацi з Бриларом, то можу сказати, що як вiдповiдальний громадянин Торгового Союзу, я передам деякi вiдомостi своiй державi через декiлька рокiв, одночасно з передачею цих же даних ще декiльком державам Спiвдружностi. Бiльше поки менi нiчого сказати, вибачте, i з приводу технологiй валлiнгiв: хаманцi його розколупали без мене, i те, що тепер у них е матерiал для технологiчного ривка – це iх нагорода за десятилiття протистояння з цими коротунами – тут адже цi витрiшкуватi пуголовки не з’являються, як менi вiдомо.
– Тобто Макс, ви стверджуете, що маете технологii, якi використовуете у своiх цiлях, а уся Спiвдружнiсть чекатиме, коли одноосiбний iх володар вирiшить ними подiлитися?
– Я б не став називати це технологiями – доки це знання, i найближчими роками я iх освоюватиму, щоб перетворити цi знання в технологii, якi потiм передам людству. Не всiм i не безкоштовно, природно – на момент передачi я визначуся з цiною – моя корпорацiя створюватиме, i продаватиме ексклюзивнi товари, якi у свою чергу будуть доступнi не усiм. Ось власне i все – через добу чекаю ваших фахiвцiв на станцii, якщо вас ще на той час цiкавитиме мiй кур’ер. А тепер попрошу вас покинути наш будинок – у нас сьогоднi сiмейне свято, а ви не входите до числа наших родичiв i вносите елемент незадоволення в емоцii моiх жiнок, хе-хе. Прошу не ображатися, агенти – менi цiкавiше з ними, нiж з вами – а-ха-ха-ха!
Весь день був присвячений святу: приiхав Клом зi своiми вцiлiлими вiсiм рокiв тому товаришами по службi – всi зi своiми подружками, у тому числi i сам братик – чарiвна шатенка добре виглядала поряд iз здоров’яком Кронлi старшим. Пiд’iхали i iх прийомнi дiти: курсант Герт в строгому костюмi академii ВКС Брилара i його сестра Елiя, одягнена по-цивiльному просто i строкато – iй форма одягу не вказана. Ближче до вечора, коли усi наiлися, напилися i нагулялися, компанiя повiльно розсмокталася – у будинку залишилися тiльки двi молодi жiнки, iх чоловiк i брат зi своею подругою. Дiти вже вели цiлком самостiйне життя, тому, тепло попрощавшись з батьком, вiдбули у своiх справах. Макс не наполягав i не нав’язував iм свое суспiльство – поруч залишилися тi, хто знав його майже з самого прибуття в цей свiт.
З ранку вирiшили злiтати на iх з Юлi дике мiсце з валунами: показати Лакiрi вiдлюдний куточок природи з особливою атмосферою i обстановкою навкруги. Тут намiтилися проблеми з транспортом: iх двомiсний «Індо-52» активно використовувався Кломом, у дiтей були своi флайеры, а купувати заради однiеi поiздки ще один агрегат було безглуздо – невiдомо, коли вони зможуть iм скористатися наступного разу. Тому орендували на добу звичайний чотиримiсний апаратик i вiдправилися купатися, загорати i любити один одного. Тут все було також, як i вiсiм рокiв тому – що таке вiсiм рокiв для планети – менше митi! Аура цього дикого i в той же час чарiвного мiсця знову обплела своiми чарами людей i особливо Макса – вiн знову став невтомний, нiжний i надмiрно активний, опановуючи своiми жiнками у черговий раз, доводячи iх по черзi до екстазу. Поеднання гарячого ложа, шуму прибою i морськоi пiни на губах оп’яняло трiйцю, i вони майже цiлий день провели тут наодинцi один з одним i незайманою дикою красою природи, поки не закiнчилися сили.
Додому поверталися мовчки: жiнки втомилися i спали у своiх крiслах, флайер летiв на автоматi, а наш герой вивчав пропозицii торгових майданчикiв Лайни. Проаналiзувавши будову кораблiв великого типу шостого i п’ятого поколiнь, вiн дiйшов висновку, що каркасна схема майже не змiнилася, i якщо е можливiсть, то краще брати п’яте поколiння – воно дешевше, адже усi модулi все одно будуть переробленi Колонiею, та i наявнiсть бортовоi ескадрильi не обов’язкова, в принципi. Як i слiд було чекати, п’яте поколiння продавалося в станi вживаного: важкi носii за цiною вiд чотирьохсот мiльйонiв до чотирьохсот шiстдесяти, залежно вiд кiлькостi i стану бортовоi москiтноi групи, в основному. Знос самого корпусу був приблизно в одних межах: вiд 20 до 38 % вiд початкового стану.
Шостого поколiння теж було вiдносно мало, як не нових, так i абсолютно нових: тут цiни були вже не такi приемнi i розпочиналися з восьмисот дев’яноста п’яти мiльйонiв i вище, поки гаманця вистачить. Лiнкорiв у продажу не було, ситуацiя з важкими носiями теж була не особливо радiсна – вiн знайшов всього три одиницi такоi технiки. Проглянувши все три, дiйшов висновку, що переплачувати чотириста мiльйонiв за москiтну групу, яка пiде на ресурси, немае сенсу, i зупинився на варiантi корабля п’ятого поколiння з некомплектною бортовою ескадрильею: з двохсот одиниць в наявностi було тiльки сто вiсiм КВП, три абордажнi боти i один розвiдник. Продавець – якийсь найманий загiн, виставив цiнник в чотириста двадцять вiсiм мiльйонiв за корабель з ресурсом в 69 % – Макс вирiшив зарезервувати товар i вислав продавцевi побажання видалено ознайомитися iз станом корабля. Вже через п’ятнадцять хвилин вiн отримав на нейромережу звiт ШМ корабля i став уважно його переглядати – за цим зайняттям його застало прибуття орендованого флайера додому. Довелося розбудити своiх дружин i перемiститися з ними всередину – нiяких постiльних розваг на сьогоднi бiльше не планувалися – до моменту прильоту чоловiка теж стало хилити в сон, що вiн i зробив, залишивши звiт до завтра, провалившись в обiйми Морфея.
На наступний ранок трiйця вiдправилася на орбiту оглядати «вiдкладений товар» – виставлений на продаж носiй серii «Вiлот-5.210Б» був виробом вiтчизняних конструкторiв майже столiтньоi давностi, i нинi висiв на далекiй орбiтi, де платити за стоянку не було необхiдностi. Оглядали кандидата на купiвлю з борту кур’ера, природно – як виявилося, лiжко в каютi кораблика могло умiстити i трьох людей, тiльки дуже щiльно. Лакiра взагалi вiднеслася до кур’ера прохолодно – технiкою нiколи не цiкавилася i не розбиралася в нiй – для неi «Флоу-м» був просто маленьким круглим сiмейним кораблем.
– Слабке озброення: всього двi тунельнi гармати середнього калiбру – коментував вголос для своiх дружин звiт ШМ корабля наш герой – хоча тих же турелей наставили порядно, майже чотири сотнi, потрiбно спробувати сторговуватися. Корабель майже столiтньоi давностi, багато що серйозне застарiло за цей час. Але для наших цiлей пiдходить. О! До речi, Лакiра – там е повноцiнний медичний сектор на дванадцять капсул – полiзеш вчитися вiдразу ж, як отримаемо на нього коди активацii, потрiбно освоювати нову спецiальнiсть, хе-хе.
Короткi переговори з продавцем на борту «Вiлота» принесли корпорацii «М.Ш.Тех» нове майно з невеликою знижкою в три мiльйони кредитiв, а потiм старi хазяi покинули борт носiя, обмiнявшись з його новими власниками кодами доступу i активацii искина корабля. Лакиру вiдразу ж уклали в капсулу на перший сеанс розгону: прокинеться вона вже через десять днiв в стрибку – сам «Вiлот-5.210Б» мiг стрибати на вiсiм систем максимально, що означало два переходи до кiнцевоi точки маршруту: перший на вiсiм, а другий на чотири системи. Поки Юлi освоювалася в рубцi на мiсцi пiлота, оскiльки окрiм iх двох нiхто бiльше не мiг пiлотувати цей корабель, та i бiльше тут нiкого не було, хе-хе. Їi партнер в цей час заглибився у вивчення мiсцевого ринку: вимагалося ще купити десяток шахтарських кораблiв п’ятого поколiння i збагачувальну фабрику або аналогiчний мобiльний комплекс обробки сумiшей.
Купувати шахтарську матку технолог передумав – пiлотiв все одно у нього бiльше не було, а крiм того, такий корабель був не потрiбний, оскiльки уся сировина була у базовiй системi розташування верфi. А злiтати в сусiдню, де ще був торувал, можна було i на будь-якому великому кораблi, хоч наприклад, на своему лiнкорi – забрати тi залишки цiлком можна i в його трюмах за один рейс. Тому стурбувався спочатку пошуком малих шахтарських копачiв: десять однотипних «Конн-5.2Д» викупив у однiеi розваленоi шахтарськоi корпорацii – та розпродавала свое майно усiм пiдряд. Заплатив всього двiстi сiмдесят тисяч за кожен кораблик зi зносом 36 % – цiлком осудна цiна. З мобiльною фабрикою не зрослося: навiть в складеному видi найпростiша не влiзала на палуби i трюми носiя, тому знайшов iнше рiшення.
Виторгував у тiеi ж шахтарськоi корпорацii, що прогорiла, бортовий збагачувальний комплекс «Поток-Р5с» – конструкцiя розбиралася i збиралася в сiм окремих модулiв по пiвмiльйона кубометрiв кожен, а такий об’ем цiлком стерпно розмiщувався в трюмах i напiвпорожнiх льотних палубах носiя. Фахiвець планував розгорнути модулi комплексу на просторовiй рамi верфi – мiсця там було, звичайно впритул, але було.
Потiм вiдзначилася мiсцева СБ – на борт «Вiлота» прилетiла цiла команда фахiвцiв на чолi з вiдомими вже агентами, всього сiм чоловiк, якi бродили, чiпали, намагалися чимось просвiтити нутрощi кур’ера бiльше двох годин. Макс не перешкоджав дослiдникам – вiн сам погано розбирався в деяких системах кур’ера, незважаючи на вивченi практичнi бази – без теоретичних основ пiлот мiг тiльки лiтати i дещо ремонтувати. Бригада з СБ намагалася навiть поспiлкуватися з Аресом, але безуспiшно – розумна особа на прохання хазяiна зображувала невдоволеного чужою присутнiстю на своему борту замкнутого ШМ. Загалом, компанiя йшла явно засмученою – очевидно, результати польових дослiджень були провальними. Хазяiн корабля наостанок тiльки театрально розвiв руки iм услiд – мовляв, вибачте, це усе рохумник – вiн дуже злий вiд народження i нелюдимий iз стороннiми, а зi мною дотримуеться нейтралiтету, що тут поробиш – за шiсть тисяч рокiв самотностi озвiрiв.
Усi завантаження, закупiвлi зайняли увесь день, що залишився, i частину ночi – вирiшено було добити вiльнi об’еми носiя органiчною сировиною, силiкатами, пластиками i усiма iншими iнгредiентами для роботи Колонii. В результатi, через вiсiмнадцять годин пiсля купiвлi «Вiлота», вiн став розганятися для свого першого стрибка. Доки застарiлий на сотню рокiв носiй набирав прискорення (а це бiльше доби для виробу п’ятого поколiння такого розмiру), Макс розмiстив в мiсцевiй iнфомережi оголошення про найм на роботу в дикому космосi псiонiкiв, бажано пiлотiв на умовах iндивiдуальних контрактiв i на термiн не менше трьох рокiв. Усi пропозицii вiд претендентiв пропонувалося залишати на поштовiй скриньцi технолога, а приблизний час першоi спiвбесiди вказав через три мiсяцi. Орiентовно через такий час вiн збирався знову повернутися сюди за новими кораблями-носiями – в такий термiн Мартуся визначила вiдрiзок, упродовж якого вона зможе переробити основу до повноцiнного носiя проекту «ШІ Колонiя». Звичайно, надii на те, що знайдеться що багато бажають з числа обдарованих людей вiдправитися невiдомо куди, було мало, але, як говоритися – а раптом?
А коли «Вiлот» вже закiнчував свiй довгий розгiн, в тихому просторому кабiнетi глави СБ планети Лайна знову зiбралася невелика компанiя з трьох чоловiк, що обговорювала останнi новини.
– Розповiдайте, що вдалося взнати? – почав бесiду хазяiн тихого кабiнету.
– Та, за великим рахунком, майже нiчого – знизав плечима другий агент – минуле вiдмовляеться обговорювати, майбутне теж, сказав, що його плани – це комерцiйна таемниця, на якiй вiн збираеться конкретно заробити. Пiдтвердилося наше припущення про походження цього кур’ера – вирiб Де’галiр, i судячи iз зовнiшнього вигляду i непрямих натякiв Шнiтке, воно у повному порядку.
– А як щодо…? – значущо потер пальцями хазяiн примiщення.
– Категорично вiдмовляеться продавати, мiняти i так далi, упираючи на те, що сам кораблик прив’язаний до нього по ДНК, i пiдкоряеться псiонiку, що провiв його активацiю. Таким чином, як вiн стверджуе, ця цiнна рiч абсолютно даремна для усiх iнших.
– Вiн ще i псiонiк, виявляеться, а я дiзнаюся про це тiльки зараз! – скоса подивився шеф на агента Чина, який при цьому спробував зробити вигляд, що вiн тут випадково опинився i нiякого вiдношення до СБ не мае.
Глава 2
– Спецiалiзацiя, рiвень – що вiдомо? – продовжував насiдати на своiх пiдлеглих директор, але тi вiдповiсти нiчого не могли, оскiльки такi данi можна отримати або безпосередньо вiд самого псiонiка по добрiй волi, або оцiнити з боку пiд час застосування iм своiх здiбностей.
– Зрозумiло – постукав пальцями по столу головна людина в кабiнетi – тут теж нiчого,… погано-погано. Що ще можете розповiсти менi?
– Гм… з приводу iнциденту з валлiнгами бiля системи Фопрасс – вiдмовляеться вiд своеi активноi участi в епiзодi, стверджуючи, що тiльки передав хаманцям схему енергосистеми фортецi. Якийсь клан «Нишпорок» – i звiдки назву-то взнав? О! Трохи не забув, приймiть пакет, шеф – це той самий план енергосистеми коротунiв.
– Гм… цiкаво – пiсля недовгого мовчання вимовив шеф – i що ви думаете з приводу усiеi тiеi «неучастi» в розгромi фортецi витрiшкуватих?
– Однозначно бреше – вважаю, що брав найактивнiшу участь у бiйцi, i усi цi сiм рокiв провiв у цих зеленошкiрих в полонi – звiдси i кораблик цей i план енергосистеми. Явно весь цей час знаходився у них в якостi, як мiнiмум, об’екту дослiджень, а при слушнiй нагодi втiк, щось зiпсувавши, або зламавши – не в гостях же там був увесь цей промiжок часу, ха-ха-ха – начал було смiятися агент, але злiсний погляд шефа убив смiх у зародку.
– Пiдтримую напарника – влiз у бесiду другий агент – за сiм рокiв вивчив iх мову, можливо,… нi, визначено точно ще i мову Де’галiр, раз змiг розiбратися в цьому кур’еровi. Напевно ще щось прихопив у коротунiв цiнне, як компенсацiю, так би мовити, коли драпав звiдти – iнакше, навiщо йому верф повного циклу в нiчийному просторi?
– До того ж, шеф – уклинився Чин – вiн однозначно натякнув, що через пару рокiв передасть своi секрети Спiвдружностi – тут щось з’ясувати не вдалося, на жаль.
– Не передасть, а продасть – поправив Чина його колега – нiби як на той час вiн зможе визначитися з цiною.
– Значить, я був правий i це щось, найiмовiрнiше, навiть цiннiше за технологii цих валлiнгiв – за нашими вiдомостями вiн до моменту розгрому i захоплення фортецi вже був в стрибку, i не став брати участь в розпилюваннi цього трофея. Так що там далi, давайте, не тягнiть – менi що, допитувати вас, чи що?
– Далi трохи дивно, директор: купив старий носiй п’ятого поколiння з некомплектом на борту, якийсь збагачувальний модуль, парочку шахтарських кораблiв, завантажився рiзною сировиною i вiдлетiв до себе, невiдомо куди. А!.. Ось ще один цiкавий момент: помiстив в iнфомережi оголошення про прийом на роботу псiонiкiв, причому обумовлюе, що бажано з пiлотськими навичками. Ось тепер все!
– Приводний маяк на це старе корито здогадалися хоч поставити, а, бiйцi невидимого фронту?
– Поставити-то поставили, шеф, але ви адже в курсi, що користь вiд нього тiльки у тому випадку, якщо в системi е ретранслятор,… а так, це просто даремне прилипало на корпусi – чiпляй, не чiпляй…
– Зрозумiло, тут теж безвихiдь. О! До речi, його оголошення про найм псiонiкiв – це наш шанс, займiться цим питанням – щоб через пару мiсяцiв, як в цьому оголошеннi, ви знайшли пару-трiйку вiдставних i не дуже вiйськових з псiонiчними схильностями. Зрозумiло, що таких ентузiастiв знайдеться мало, хто спалахне iдеею вiдлетiти невiдомо куди на декiлька рокiв, але я чув, що серед тих, хто усе життя пропрацював в космосi, е такi, хто не можуть нормально спати на планетi – натяк зрозумiлий?
– Тут все складно, директор – самi знаете, такi люди без роботи не сидять, та i зарплата у них…
– Ваша справа знайти, а питання оплати працi нехай вирiшуе з ними сам Шнiтке – коротше, у нас повинно бути через три мiсяцi те, що йому потрiбно – i це ваше головне завдання на цi три мiсяцi. Все, працюйте.
– Двi хвилини до виходу в точцi призначення – повiдомив ШМ «Вiлота» на сорокову добу подорожi через дванадцять номерних систем убiк Гармора.
Зараз в рубцi знаходься усi трое мандрiвникiв: глава корпорацii «М.Ш.Тех» Макс, його перша дружина Юлi, що займала зараз ложемент пiлота i Лакiра – дiвчина половину шляху провела в капсулi пiд розгоном, освоюючи шостий ранг професii «диспетчер-оператор захисних систем». Першi три бази вже уляглися в ii головi, i сьогоднi-завтра знову уляжеться на черговi десять дiб цiеi процедури, але вже на борту верфi – цей носiй йде на перебудову. Так подумав глава корпорацii – свiй «Треммо» вiн вирiшив пустити на модернiзацiю другим, оскiльки лiнкор доки був единою повноцiнною бойовою одиницею корпорацii. На носii хоч i була сотня КВП п’ятого поколiння, але пiлотiв було значно менше, можна сказати, що катастрофiчно мало.
Сама Лакiра зовнi була абсолютно спокiйною i байдужою, хоча усерединi трохи хвилювалася – все, що вiдбувалося в ii життi за останнiй мiсяць, рiзко вiдрiзнялося вiд усього ii минулого життя, а на великому космiчному кораблi дiвчина взагалi була уперше, та i за великим рахунком, далi за орбiту своеi Лайни вона не лiтала нiколи.
– Система 02-СБ-133к, штатний вихiд iз стрибка… рееструю опромiнення обшивки, проводжу сканування у вiдповiдь – розговорився бортовий розумник носiя – технолог не давав йому iменi, оскiльки у свiтлi майбутнiх переробок це не мало нiякого сенсу.
– О! Нарештi. повернення блудного сина – вийшла на зв’язок Мартуся – а де подарунки, квiти,… стоп, квiти не потрiбно, я iх не люблю – я люблю кредитами. Що там з нашими фiнансами, шеф, все нормально?
– Кхе… i тобi привiт, Мартуся – Колонiя знову здивувала технолога своiм вiльним стилем спiлкування – з фiнансами поки все нормально, ще на пару мiсяцiв тобi вистачить, а потiм думатимемо, де ще узяти. До речi про подарунки – ось це диво пiд назвою «Вiлот» – твiй перший об’ект для роботи, лiнкор доки притримаемо. Зараз дiзнаюся як справи у моiх пiдопiчних i активуватимемо другу Колонiю – так, швидше за все, справа пiде швидше,… а що там з верф’ю – як проходить процес модернiзацii до потрiбних стандартiв?
– Докладаю, шеф: до закiнчення процесу тридцять п’ять годин… приблизно… iдуть точнi роботи, налаштування, юстирування там всякi, i так, по дрiбницях – всяка фiгня… можеш розслабити булки малюк – у мене все пiд контролем.
Ззаду Макс почув незрозумiлий звук i обернувся: Лакiра iз здивованим обличчям дивилася на голопанель, де лiтав дроiд, розмахуючи манiпулятором, i показуючи на нього рукою, намагалася щось сказати чоловiковi.
– … Макс, э… я не зрозумiла, ти розмовляеш з дроiдом? Я звичайно поки вiд технiки далека, але менi здаеться, що дроiдiв, що говорять, немае… чи е?
– А, вибач, забув тобi розповiсти, думав, що Юлi тобi все розповiсть: це наша найголовнiша таемниця – штучний iнтелект Колонiя, дiтище iнженерiв i учених iмперii Де’галiр, а дроiд просто один з ii пiдзвiтних пристроiв.
– О, Макс, ти узяв собi нову подругу, до пари, так би мовити, гм… непогано-непогано, схвалюю, хороша кобилка в наше стiйло, мдя – вiдгукнувся дроiд – смак у тебе е, безперечно е. Все, менi пора справою займатися, а то вiдволiкають тут всякi…
– Максик, а що таке кобилка? – донеслося з ложемента, де лежала Юлi – у мене якiсь неяснi асоцiацii виникають в мозку, а з динамiкiв в стелi рубки донiсся приглушений смiх.
– До речi, Лакi, приймай пакет – цi бази розучиш першими, а своi профiльнi вiдразу пiсля них – землянин скинув дiвчинi повний пакет баз Де’галiр, такий самий, як i пару мiсяцiв назад передав Юлi.
Потiм поспiлкувався з Круном i Нешем – в системi все тихо i спокiйно, нiхто не прилiтав, персонал вивчив бази по своiх нових спецiальностях, а сам iнженер пакет по Колонii i носiю – можна було починати перший корабель. Процес постановки «Вiлота» в клiть верфi розтягнувся на декiлька годин – тут позначалася величезна маса спокою гiганта i його габарити: судно п’ятого поколiння було в довжину два кiлометри i сорок шiсть метрiв, i бiля одного кiлометра завширшки i глибину (висоту). Також дуже сильно давали про себе знати обмеженi можливостi для маневрування – стапель мав висоту i ширину всього по два кiлометри, а для таких маневрiв цього було замало, але Юлi успiшно впоралася iз завданням. Через деякий час технолог вирiшив викликати на «Вiлот» Соню i провести з нею остаточну бесiду i потiм доручити iй активацiю другого зародка Колонii. Пам’ятаючи по своему досвiду усi неприемнi моменти активацii, занесли в рубку трохи рiзноi сировини – iнтелект, як прокинеться, буде голодний i швидше за все, розчинить в собi одяг псiонiка.
– Соня, зараз твiй вихiд – сьогоднi вiдчуй себе мамою квазiживоi розумноi iстоти, вiднесися до нього, як до своеi дитини, або, можливо, сестри або брата – ти сама вiдчуеш до кого ближче розум цього створiння. Буде трохи боляче, а може бути i дуже боляче – не лякайся, це тимчасово i недовго, потягнися до нього подумки, як ти iнодi вселяеш iншим своi iдеi – поклич його до себе. Ми тебе залишимо одну – так замислювалося спочатку творцями: один псiонiк – одна Колонiя. Можливо, у тебе все вiдрiзнятиметься вiд того, як було у мене. порозумiйся з тим, що ти пробудиш до життя – спочатку воно сприймае тебе, як наставника, батька, можливо, як матiр – знайди свiй шлях до його розуму. Головне, не бiйся – ми будемо на прямiй лiнii з тобою – додав технолог, помiтивши, що дiвчина трохи зблiдла, озираючись кругом i з побоюванням поглядаючи на контейнер.
– А як воно хоч виглядае? До чого менi бути готовою? – нервово озираючись, запитала вона у шефа корпорацii.
– Нанофабрика у виглядi темноi густоi маси, як желе чорного кольору – воно тебе не скривдить, може трохи позлитися за те, що його довго тримали наодинцi – знайди потрiбнi слова i думки – воно легко залiзло менi в голову. Все, почекай, поки ми покинемо борт корабля i роби все так, як я тобi говорив. Якщо запитуватиме про сам корабель, то скажеш, що це основа для ii носiя.
ШМ «Вiлота» дав канал телеметрii з рубки на кур’ер i верф – там уся корпорацiя спостерiгала за процесом, причому Максу довелося пiдбадьорювати молодого псiонiка – та трохи гальмувала. Процес пройшов майже один в один, як з його випадком: Соня трохи занервувала, коли ii стала обвивати чорна субстанцiя, але технолог був на зв’язку i заспокоiв ii, сказавши, що так i мае бути – а потiм дiвчина коротко скрикнула i повалилася на контейнер без свiдомостi. Далi нiчого цiкавого не було: нанофабрика-зародок знайшла заготовленi для неi припаси i стала швидко збiльшуватися в об’емах, попутно розповзаючись по комунiкацiйних каналах носiя i п’ятiрцi ШМ п’ятого поколiння в рубцi. Дiвчина-псiонiк прийшла в себе через пiвгодини приблизно, очевидний цей час iй було потрiбен для вiдновлення свого резерву псi – в порiвняннi з Максом ii резерв був набагато меншим.
Залишивши молоду наставницю налагоджувати взаемовiдносини зi своею штучною особистiстю, парочка вiдбула на верф. Слiд було зайнятися збагачувальним комплексом i шахтарськими кораблями: цi операцii вони планували виконати самi, командi Неша i так вистачало роботи на верфi. З ходу вирiшити це питання не вдалося: за час iх вiдсутностi в системi Мартуся серйозно перебудувала каркас i робочi модулi верфi: окрiм змiни габаритiв, помiнялася внутрiшня начинка кожного з них i додалися декiлька нових. Пояснення псевдоживоi особи не додали знань в головах технiкiв i iнженера: теоретична пiдоснова була вiдсутня, а саме древне створення не могло тут нiчим допомогти – провести ментосканування i створити пакет баз по новому устаткуванню тут не виходило нiяк. Але Неш був оптимiстичнiший, нiж iншi:
