скачать книгу бесплатно
Свiтанок мого кохання
Таня Весна
Бувае таке, що тонкi ниточки кохання знаходять собi притулок у вiршах. Свiтанковим мереживом, ароматом кави, орхiдеями, що на пiдвiконнi, мрiями, чеканням, сподiванням, вони народженi з глибини душi, i так сором'язливо, трохи не впевнено, але правдиво представленi свiту. Адже це перша збiрка поезiй письменницi Танi Весни. Вона достатньо вiдверта у своiй творчостi, – i цим цiкава. Їi вiршi не вигаданi, а прожитi, вiдчутi, справжнi. Написанi легко, на одному диханнi, на одному дотику душi.
Таня Весна
СВІТАНОК МОГО КОХАННЯ
Закоханi
Летиш до нього ти на крилах,
І вiн для тебе – цiлий свiт.
Любов розправила вiтрила
Тим нiжним дотиком повiк.
Ваш поцiлунок нiжний, перший,
І тихе осенi люблю,
Обiймiв щире переплетень,
Що над водою у гаю.
Для нього ти, мов зiрка з неба,
І вiн для тебе – цiлий свiт.
Вам пiдморгнула сама доля
Тим нiжним дотиком повiк.
30.10.2020 р.
«А ти уже така, як треба…»
А ти уже така, як треба,
І свiт навколо тебе теж.
Люби себе i свiтло всього неба,
Де б Ти не була, завжди принесеш.
Сприймай себе, сприймай себе, як жiнку.
Вiчно квiтучу, юну й молоду,
Оту, що гордо зветься украiнка,
Що наче пташка у весняному саду.
Таку як е! Просту, земну, чарiвну…
Ти ж спiвом заколихуеш дитя.
Ти вiльна, мудра, сильна i чарiвна,
Ти е продовженням життя.
Лиш ти зумiеш в горi втiшить,
Пораду дати, пiднести води,
Залiкувати всi людськi печалi
Й зцiлити нiжним дотиком руки.
Люби себе, прошу тебе,
О жiнко! Любовi свiтло
й радiсть принеси.
03.11.2020 р
«Менi тебе подарувало небо…»
Менi тебе подарувало небо,
Лиш ти один, а iншого не треба.
Менi тебе подарувало сонце,
Що лагiдно так свiтить у вiконце.
Обiймiв мрii нiжно-волошковi,
Моiх вiршiв, що сплетенi з любовi,
Мого кохання, що свiтанком кличе —
Любов моя тобi сьогоднi личить.
10.12.2020 р.
«Пiкселем, свiтлом, зображенням…»
Пiкселем, свiтлом, зображенням,
Що в дзеркалi моiм вiдображенням,
