скачать книгу бесплатно
Оргiя
Леся Украiнка
«Оргiя» Лесi Украiнки – iсторична драма, подii якоi вiдкривають перед читачем античний свiт***. Темою п’еси е протистояння Грецii та Риму. Найвiдомiшими творами авторки е поетичнi збiрки «На крилах пiсень»», «Думи i мрii», п’еси «Лiсова пiсня», «Одержима», «Бояриня», «Оргiя», «Блакитна троянда», «Кассандра», «Камiнний господар» тощо. Леся Украiнка – видатна украiнська письменниця, перу якоi належить низка генiальних творiв, для ii iдiостилю характернi посилений психологiзм та фiлософiчнiсть у поеднаннi з сугестiею.
Леся Украiнка
ОРГІЯ
Драматична поема
Дiячi:
Антей – спiвець.
Гермiона – мати його.
Евфрозiна – сестра його.
Нерiса – жiнка його.
Хiлон – ученик його.
Федон – скульптор.
Меценат – багатий, значний римлянин, нащадок вiдомого Мецената.
Префект.
Прокуратор.
Гостi на оргii, раби, рабинi, танцiвницi, мiми, хор панегiристiв.
Дiеться в Корiнфi пiд римським пануванням.
I
Садок в оселi спiвця-поета Антея, невеличкий, оточений глухими мурами, з хвiрткою в однiй стiнi; в глибинi садка домок повiткою на чотирьох стовпах i з двома дверима – однi в андронiт, другi – в гiнекей.
Гермiона, стара мати Антеева, сидить на порозi гiнекея i пряде вовну. Чутно стук у хвiртку.
Гермiона (не встаючи).
Хто там?
Голос (за хвiрткою).
Се я, Хiлон Алкмеонiд.
Гермiона (гукае в напрямi других дверей).
Антею, вийди! ученик до тебе!
(Сама лишаеться сидiти, лише нижче спускае покривало.)
Антей (молодий, але мужнього вигляду, виходить з дверей i вiдчиняе Хiлоновi хвiртку).
Сьогоднi ти, Хiлоне, запiзнився.
Всi учнi розiйшлися.
Хiлон (дуже молодий хлопець, говорить запинаючись, з видимою нiяковiстю).
Вибачай…
але… я, власне, не прийшов учитись…
Антей (привiтно).
Будь гостем.
(Сiдае на ослонi пiд деревом i показуе Хiлоновi мiсце коло себе, але той лишаеться стояти.)
Чом не сядеш?
Хiлон.
Маю справу…
Антей.
Аж сiсти нiколи, таку нагальну?
Хiлон.
Воно-то нi… але… пробач… я мушу
подякувать сьогоднi за науку…
Я бiльше не прийду.
Антей.
Чому?
Хiлон мовчить.
Та правда,
менi про се питать не випадае.
Я, очевидячки, не догодив
тобi наукою. Що ж, не соромся, —
соромитись приходиться менi.
Хiлон (щиро).
Нi, нi, учителю! Того не думай!
От свiдок Аполлон, що я шаную
науку ту, мов святощi мiстерiй!
Антей.
Тодi не розумiю…
(Перебивае сам себе, вдарившись долонею по чолi.)
Догадався!
(Видно, що й йому трохи нiяково.)
Хiлоне, слухай… Я пождати можу,
поки скiнчиш усю мою науку…
Та я волiв би i зовсiм не брати
вiд тебе грошей, як тобi то трудно…
Хiлон.
Учителю, та ти ж не багатир.
Антей.
Хiлоне, я скажу тобi по правдi,
хоч ти ще молодий такее слухать,
але iнакше трудно довести…
Бач, спiв, музика й слово – мiй зарiбок,
та хист мiй я таки цiную вище,
нiж тii грошi, що приходять з нього.
Я талану нiкого не навчив
i не навчу – се ж тiльки бог здолае, —
отож коли я вчу людей звичайних,
недiткнутих рукою Аполлона,
то – я навчаю iх малоi втiхи
перебирати струни доладненько
та вимовляти думку виразнiше,
вони ж менi дають дещицю грошей,
i так ми в обрахунку. Як же бог
менi пошле обранця молодого,
щоб я йому служив своiм здобутком,
i бачу я, що кожда мертва форма,
яку я викладаю перед ним,
присвоiвшись йому, вмить оживае,
i генiй молодий в прадавнiй формi
шумуе та iскриться самоцвiтом,
як молоде вино в старiм кришталi, —
тодi я вже заплачений. Нi, бiльше, —
я наче почуваюсь до вини,
що я нездатен так йому служити,
як би хотiв. Тепер ти розумiеш?
Хiлон.
Учителю…
(Зворушення не дае йому говорити, вiн низько похиляе голову i прикривае долонею очi.)
Антей.
Коли тепер твiй генiй
вже перерiс тi форми й ту науку,
якими я владаю, що ж, мiй хлопче, —
покинь мене, я сам тобi те раджу.
Та тiльки – заклинаю Аполлоном! —
не кидай ще науки, iдь в Афiни,
там, певне, знайдеться iще таке,
чого ми тут не маемо в Корiнфi.
А потiм, покiнчивши рiзнi школи,
учися ще, знаходь собi науку
в книжках, i в людях, i по цiлiм свiтi,
але нiколи не кажи до себе:
«Я вже скiнчив науку».
Хiлон.
Ся порада,
учителю, осмiлюе мене.
Признаюся тобi: я не покину
науки, вiддалившися вiд тебе,
бо я вступлю до школи…
(Знов мовкне.)
Антей.
До якоi?
Хiлон.
До тоi, що врядив тут Меценат.
Антей.
Латинськоi?!
Хiлон.
