За вітром

скачать книгу бесплатно

За вiтром
Юлiя Украiнець

Подii детективного роману вiдбуваються в Нiмеччинi, у мiстi Берлiн. Головна героiня- Герда Фiшер, старший детектив агентства «Штайн» веде розслiдування, щодо вбивства керiвника юридичноi компанii «Маккалаген та партнери» Роберта Маккалагена. Розслiдування також вiдбуваеться у Лондонi. У романi висвiтленi не лише етапи слiдства, але i характери та взаемодiя мiж собою головних героiв. Фiлософськi роздуми автора про життя та його цiннiсть переплiтаються з гумором та легким ставленням до рiзних ситуацiй та виходу з них.

Юлiя Украiнець

ЗА ВІТРОМ

Глава 1

Їi колекцiя

Приватна колекцiя займала лише три полички. Експонати розташованi в хронологiчному порядку, за розмiром, можна сказати з любов'ю. Хоча не завжди все було так акуратно органiзовано. Хронологiя та розмiр «виробiв» не завжди спiвпадали. Вона почала збирати свою колекцiю ще задовго до того, як з'явився перший екземпляр, у своiй головi, у своiх задумах. Сама вже не могла згадати звiдки в неi могла виникнути така шалена iдея. Маленькi, великi, товстi, короткi, довгi, це не мало значення, вона пам'ятала кожного, всi тi емоцii, якi вони iй дарували. З появою чергового «виробу» вона нiби оживала, це надавало iй сил та нових думок для самоаналiзу та самокопання. У неi не було цiлi масштабувати свою колекцiю, вишукувати, або бiльш того, гнатися за кожним цiкавим екземпляром. Просто якось все виходило природно, вони самi виникали, займали своi мiсця на поличках, та насамперед в ii пам'ятi. Вiртуальнiсть колекцii зовсiм не знецiнювала ii значення. Вона заплющувала очi, робила глибокий вдих на повнi грузи та переглядала кожного подумки, згадувала цiкавi пригоди пов'язанi з ними. Це як сторiнки ii життя, на кожнiй з'являвся новий, новi думки, нове ставлення до самого процесу колекцiонування, сприйняття самоi себе.

Герда сидiла в крiслi з фiолетового оксамиту в Гранд готелi в центрi самого Берлiну. Шикарне крiсло – подумала вона – якi золотi заклепки, форма, м'яке. Тут би сидiти, пити чай та вести невимушену бесiду, але за iнших обставин. Номер люкс 227 був просто розкiшним: штори димчасто-сiрого кольору, тюлi, розшитi золотими вензелями, на стiнах шовковистi блiдо-рожевi шпалери зi штампами райських птахiв. Шафа з червоного дерева рiзьблена фiгурами чудернацьких тварин, в енциклопедii таких точно не знайдеш, книги на скляних поличках були акуратно розставленi, он виднiеться томик Гете, – ii улюблений мислитель. Існуе легенда, чому в Нiмеччинi так багато фiлософiв, бо мiсцевi жiнки були недостатньо гарними. Але це лише гiпотеза. Журнальний столик зi слоновоi кiстки та благородного дубу роботи вiдомого iталiйського дизайнера. Велике лiжко витримано в класичному стилi, акуратно застелене пурпуровим покривалом, набiр подушок, м'який пiдголiвник болотного кольору. Люстра на стелi з венецiанського скла переливалася вiд перших променiв сонця, – свiтанок вже заходив до кiмнати, наповнюючи примiщення природним освiтленням. На журнальному столику стояв кулер з вже талим льодом, в ньому пляшка шампанського i поряд два порожнi келихи. «О, Moet & Chandon Brut Imperial смакуе менi найкраще, – подумала вона, – ще не вiдкрите. Видно у когось на цей вечiр були пречудовi плани.» Запах розкошi та блаженства…

Герда сидiла замислена. Дивилася на пiдлогу. І тiльки через декiлька секунд пiсля шоку, збагнула, у що одягнена. Чорне, довге кашемiрове пальто похапцем накинуте на майже голе тiло та чорнi панчохи. ЇЇ червонi вечiрнi туфлi якось дивно виглядали за цих обставин. Просто поспiшала, потрiбно було швидко доiхати до мiсця.

Вiн лежав розпластаний на вишуканому килимi приемного пiсочного вiдтiнку, напевно, руки арабського майстра. Руки розкинутi в рiзнi боки, ноги схрещенi, голова закинута назад. Бiлий банний халат до поясу залитий кров’ю, такою багряною, свiжою, що Герда навiть вiдчувала запах залiза в повiтрi. Нiгтi на правiй руцi вп'ялися в килим, два пальцi очевидно зламанi, бо були неприродньо вивернутими в рiзнi боки. Обличчя, – це окрема тема для дослiдження, його практично не було, лише видно криваву масу iз залишками шкiри та волосся. Нiс зламаний, очi залитi кров’ю, скальп знятий, вуха вiдрiзанi, але на килимi iх не було. Горло перерiзане, напевно, дуже гострим знаряддям, порiз виглядав глибоким, кровi навколо надто багато. Гадаю, що навiть рiдна мати не змогла б його впiзнати. Вiн був вбраний лише в один банний халат, видно по тканинi, що дорогий, вiд п'ятизiркового готелю з вишитими золотими буквами з правоi сторони «Grand hotel». Вона ледве розгледiла цей напис через плями кровi. Халат був розв'язаним i вона побачила, його член, туго перемотаний поясом, в станi ерекцii. Герда аж пiдскочила зi свого комфортного крiсла, – це ж той, що стоiть на поличцi в ii пам'ятi злiва, пiд номером сiм. Вiн з ii приватноi, вiртуальноi колекцii. Тiльки зараз Герда його iдентифiкувала. Роберт Маккалаген, це ж вiн. Вона була в цьому впевнена на сто вiдсоткiв. Боже, хто ж його так…

– Герда, ти ба, який стояк? Менi здаеться, це твiй розмiр, хоч бери i сiдай зверху! З розкотистим, веселим смiхом у кiмнату зайшов кремезний чоловiк, середнього зросту, невизначеного вiку. Вiн був в елегантному зеленому капелюсi, пальто чорного кольору та класичних штанях. Знявши своi шкiрянi рукавицi, чоловiк дiстав iз валiзи, яка здавалася доволi важкою, медичнi рукавички та почав iх методично одягати. Вiн розклав якiсь хiмiчнi реагенти, склянки, пробiрки, зiппакети та своi папери на пiдлогу.

– А чого це ви, фрау, така ошатна приiхали до жертви? Такi гарнi червонi туфлi. На жаль, вiн все одно вже не оцiнить вашоi краси.

– І тобi доброi ночi або ранку. Герман, у тебе з делiкатностi е лише режим такий на пральнiй машинцi? Я просто, як вiдповiдальний спiвробiтник, дуже поспiшала на мiсце злочину. І, мiж iншим, сьогоднi в мене законний вихiдний, тому маю право виглядати, як хочу, вiдкинувшись у крiслi, вiдповiла Герда. – Ти принiс менi каву з вершками без цукру?

– Люба Герда, ти ж чудово знаеш, що я живу на Wilmersdorfer Strasse, i там е поряд загальна, сучасна пральня. З такими цiнами на воду, краще прати речi там. Вибач, я без кави, i де я тобi ii вiзьму, коли майже о пiв на четверту ранку? Ну що вставай з того крiсла, диви на неi, фрау-детектив вмостилася на ньому. Це не оглядини, ну, того, о Боже, який вiн великий, я починаю комплексувати. І крiсло, на якому ти так зручно вмостилась, до речi, речовий доказ.

– По- перше, фрау старший детектив. А по-друге, Герман, ти гадаеш я вперше на мiсцi злочину? Я вже зробила дактилоскопiю з ручок крiсла i взяла всi слiди, ось тримай, все у зiппакетi. Ти навiть своiм кримiнальним професiйним поглядом зауваж, це крiсло майже стерильне, можна сказати, незаймане. Я вже встигла спитати у портье: вiн сказав, що воно нове, його принесли вчора о десятiй вечора, тому що попередне зламалося. І цього понiвеченого тiла на килимi тодi ще не було. Аналiз вiдбиткiв пальцiв навряд чи нам допоможе, все у «пухирцях», орудували явно у будiвельних або спецрукавицях.

– Герда, ти хоч би прикрила чимось цього красеня на килимi. Як його розквасили, уявляю, що тут вiдбувалося. І вiд чого в нього мертвого така завидна ерекцiя? Невже вiагра мае таку довгу дiю? Це ж неможливо, а- пояс- зрозумiло тепер.

– Вiн ще теплий, гадаю вбивство сталося менше години тому. У сусiдньому номерi почули крики та шум, подзвонили на ресепшен, але, коли прийшов портье вiн вже був мертвий. Гадаю, вбивця вистрибнув у вiкно, – це ж не важко, – другий поверх, i слiд вiд взуття на пiдвiконнi.

– Герман, ти ж знаеш процедуру, я не маю права чiпати тiла до твого приходу. От зробиш всi своi аналiзи, знiмеш «пальчики», докази, тодi можна i прикрити. А так сиджу i просто любуюсь. Я вже викликала санiтарiв з лабораторii, – приiдуть через 10–15 хвилин, заберуть його в морг. Я там ще з ним попрацюю. Кiмнату опечатаемо, можливо, буду ще сьогоднi тут пiсля обiду або завтра зранку, – треба подумати, проаналiзувати все. Якесь незвичне вбивство, – так познущатися над обличчям, i цей сексуальний пiдтекст… Щось тут не так.

– Фрау детектив, вже встановили особу цього нещасного?

– Ти ж розумiеш, це не важко. Зараз спущуся на ресепшен i подивлюся списки на поселення. Вiн очевидно зупинився в цьому готелi, гадаю, не на першу нiч, бо його речi акуратно розкладенi в шафi, навiть шкарпетки випрасуванi висять на обiгрiвачi у ваннiй кiмнатi.

Герда, звичайно, не могла зiзнатися в тому, що вона впiзнала жертву. Навiщо iй розповiдати про якусь iнтрижку з Робертом Маккалагеном, яка сталася три роки тому. І це взагалi не пов'язано з цим iнцидентом.

Глава 2

Messe Berlin

О, Роберт, – цей красень з Лондону. Вони зустрiлися на конференцii з кримiнального права в Берлiнi. Їi туди вiдрядило начальство, вона добре пам'ятала той день, коли зовсiм не хотiла йти на те сумне збiговисько нудних юристiв, правникiв та кримiналiстiв, але в Messe Berlin планувався виступ одного професора з Францii, у нього е доповiдь про новi методи дослiдження в кримiналiстицi, цiкаво послухати. Через три години безперервноi дискусii про кримiнальне право та юридичнi аспекти нового закону, прийнятого владою Нiмеччини, бiльшiсть учасникiв почали задивлятися на годинники, в надii, коли вже розпочнеться кава-брейк. Мiзки кипiли вiд новоi, дiйсно цiкавоi iнформацii, але тiло потребувало хоч невеликоi перерви. Герда стояла за круглим фуршетним столиком, накритим бiлою скатертиною, з келихом брюту, декiлька шматочкiв швейцарського сиру, ii улюблений дор блю та канапе зi слабосоленим лососем апетитно дивились на неi з тарiлки.

Вiн був високим, струнким, з курчавим волоссям до плечей. Виблискуючи своiми зубами кольору слоновоi кiстки з посмiшкою та келихом шардоне, Роберт пiдiйшов до ii столика.

– Фрау, чи можу я до вас приеднатися? – сказав вiн таким оксамитовим тембром, що Герда вмить забула, про що думала.

– Так, звичайно, я не заперечую. «Скiльки в ньому чарiвноi елегантностi, такий iнтелiгентний» – подумала вона. Костюм темно-синього кольору добре вiдтiняв його блакитнi очi. Бiла сорочка та сiра краватка доповнювали одне одного.

– Дозвольте вiдрекомендуватися, мене звати Роберт Маккалаген, я власник юридичноi компанii «Маккалаген та партнери», з трохи вiдчутним лондонським акцентом, промовив вiн.

– Приемно познайомитися, Герда Фiшер- старший детектив Бюро розслiдувань «Штайн».

– І що вас привело на цю невеселу конференцiю зарозумiлих юристiв та кримiналiстiв? Невже iнтерес до юриспруденцii? Гадаю, вечiр п'ятницi можливо проводити i веселiше.

– Так, ви правi, з посмiшкою вiдповiла Герда. – Але це моя робота бути в курсi всiх останнiх новин в цiй сферi, останнiх змiн. Як вам доповiдь литовських кримiналiстiв про технологiю 3D сканування мiсця злочину? На мiй погляд, цiкаве поеднання науки i сучасних технологiй.

– Так, Герда, для мене, трохи далекого вiд самого кримiнального процесу, ця технологiя здалася проривом в кримiналiстицi та новаторством. Маю надiю, що подiбнi винаходи зменшать статистику нерозкритих справ. А ви, як розумiю, безпосередньо проводите розслiдування рiзних злочинiв? Вiн пiдняв келих шампанського i подивився iй прямо в очi своiм звабливом поглядом. Не загорiлий слiд вiд обручки на лiвiй руцi безiменного пальця вона помiтила ще з перших секунд iх знайомства. Помiчати деталi – це звичайно ii робота, але бiльше, мабуть, сутнiсть. Інодi навiть переходить в хворобу, вона не може розслабитися, бути звичайною дiвчиною, треба завжди щось помiчати…

– Так Роберт, наше бюро розслiдуе рiзнi злочини, а я, насамперед, спецiалiзуюся на вбивствах. Якщо вас це не вiдлякуе- можемо продовжити нашу бесiду. Герда пiднесла келих та залишила на ньому слiд вiд своеi червоноi помади. Ковток прохолодного брюту налаштував ii на невумушену бесiду з приемним незнайомцем.

– Я не такий слабкодухий, як вам могло здатися. Менi навiть стало цiкаво. Ви, така приваблива дiвчина, i ведете справи з вбивств. Це незвично. Роберт посмiхнувся, оголивши своi блискучi зуби.

Сонце вже поволi заходило за горизонт. Середина осенi давалася взнаки. Блиски свiтла вiдбивалися на золотавому листi, залишаючи на ньому, немов поцiлунки, дотики тепла. Ще не всi дерева вбралися гарно, деякi ще стояли зеленими, нiби не хотiли здаватися осенi, трималися до останнього. Природа, в цей перiод перетворилася на невидимого художника, який своею палiтрою розмалював дерева, кущi, траву, небо i здаеться одяг самих людей. За вiкном не всi сумували i були одягненi у сiре та чорне, як нiби на траур по пекельному лiту. Дiти гралися на майданчику: он та дiвчинка в червоному пальто, така яскрава, сховалася за такого ж кольору кущик, скiльки радостi i життя в ii очах. Он молодi хлопець та дiвчина в зеленому та жовтому такi щасливi, мабуть перше побачення. Люди також пiдхопили цей настрiй осенi, вони, нiби торкаючись яскравих дерев, листя, проводили через себе ту сонячну енергiю та тепло, яке природа в них акумулювала.

Величезнi вiкна вiд пiдлоги до стелi в лаунж зонi, в конференц-холi Messe Berlin виглядали немов портал в ту картинку осенi, яка виблискувала, притягувала до себе, манила своiм оксамитовим теплом. Промiння сонця спускалися по вiкну, нiби «вимикали» дерева, вiдштовхуючи iх в тiнь. День швидко переходив у вечiр. Наближався заключний етап конференцii, а також виступ iменитого професора iз Францii, а точнiше, як виявилось, професорки – Жозефiни Мегре Учасники конференцii поволi проходили в зал для завершального етапу, все навкруги гомонiло, гудiло, бiльше звичайно чоловiчi голоси. На фуршетних столах залишилися келихи з недопитим шампанським, вином, тарiлки з канапе, бруднi серветки та вiдкритi пляшки води. Попiльнички були переповненi вiд сигарет та сигар, дим стояв стовпом, хотiлося свiжого повiтря.

Герда в супроводженнi Роберта також прослiдувала в конференц- хол. Вiн пропускав ii вперед, показуе свою галантнiсть, подумала вона. А коли цей вишуканий англiець знайшов мiсце бiля неi, попросивши пересiсти огрядного юриста з Мюнхену, Герду це трохи схвилювало. Невже осiннiй вечiр п'ятницi буде не таким нудним, як здалося з початку.

Жозефiна Мегре- професор з кримiналiстики та начальник полiцii провiнцii Бордо, перша жiнка на такiй високiй посадi за останне десятилiття у Францii. Герда часто вiдвiдувала подiбнi форуми i конференцii тут в Нiмеччинi i взагалi в Європi. Вона була знайома зi своiми колегами з iнших краiн, обмiнювалася досвiдом та знаннями. З деякими навiть спiлкувалася бiльш тiсно по роботi, що стосувалося самоi структури Євросоюзу. Єдина зона надавала переваги злочинцям перемiщатися без кордонiв та реестрацiй. Тому так важливо тримати зв'язок з iншими детективними агентствами, нацiональною полiцiею европейських краiн та колегами кримiналiстами. Вiд такоi спiвпрацi вигравали усi. Полiцiя була в единому iнформацiйному колi, що сприяло бiльшому розкриттю справ, хоча «висякiв» вистачало також.

Панi професорка виглядала на рокiв трохи за п'ятдесят. Можливо для жiнки не завжди приемно уточнювати ii вiк. Але Жозефiна Мегре несла своi роки красиво, iй личила сивина волосся до плечей, якi вона навмисно не фарбувала. В ii сiрих очах, навколо трохи с гусячими лапками та зморшками, вiдчувалося стiльки свiтла i мудростi, що спiврозмовник потопав у цiй безоднi. Навдивовиж, жiнка зберегла за цi роки струнку фiгуру, регулярнi заняття спортом давали своi результати, широкi плечi видавали майстра спорту з плавання ще в молодi роки. Жозефiна захистила дисертацiю з кримiналiстики в Паризькому унiверситетi Сорбонна. На конференцiю панi професорка приiхала з доповiддю про новi методи дослiдження на мiсцi злочину. Хоча вона вже 10-ть рокiв викладала в унiверситетi, але практику не залишила. Всi своi знання теоретичнi та практичнi Жозефiна застосовувала на новiй посадi начальника полiцii провiнцii Бордо у Францii. Герда прекрасно пам'ятала ту справу з близнюками вбивцями-шахраями, якi пiсля злочинiв в Берлiнi почали «гастролювати» на пiвднi Францii. Саме силами французькоi полiцii, пiд керiвництвом панi Жозефiни, вдалося iх схопити. То була доволi заплутана справа, але завдяки спiльним зусиллям, все вдалося.

– Шановнi моi колеги! Рада Вас привiтати на спiльнiй конференцii, почала поважним голосом Жозефiна Мегре. – Для всiх нас – це унiкальна можливiсть спiлкування у единому iнформацiйному колi, обмiн досвiдом, а також можливiсть створення нових корисних знайомств.

– Сучасний етап розвитку цивiлiзацii прийнято називати перiодом формування iнформацiйного суспiльства, а тому наука може бути представлена, як свiтовий iнформацiйний процес, обумовлений епохою глобалiзацii. Кримiналiстицi, як галузi, в умовах глобалiзацii, притаманнi деякi найбiльш загальнi тенденцii. Це пов'язано з тим, що наука – це особливий вид пiзнавальноi дiяльностi, нацiлена на вироблення об'ективних, системно органiзованих та обумовлених знань про всесвiт. Панi професорка, в паузi зробила пару ковткiв води. Всi в залi дуже уважно слухали, дух поваги та довiри витав у повiтрi. Вона продовжила ще бiльш твердим та впевненим голосом.

– Кримiналiстика займае особливе мiсце в системi iнших наук. В рiзних краiнах свiту цю науку iменують: «Forensic Sciences» (судовi науки) в США, у Великобританii, Канадi, Австралii; «Kriminalistik» (кримiналiстика) в Нiмеччинi, Австрii. «Police Scientifique» (наукова полiцiя) у Францii, Швейцарii. В англомовних краiнах поряд з термiном: «Forensic Sciences» використовують також iншi: «Criminalistics» (як частина судових наук), «Criminal Investigation» (кримiнальне розслiдування), «Criminology» (кримiнологiя). Така ж ситуацiя спостерiгаеться i в деяких iнших краiнах свiту. Вiдмiнностi можуть бути лише в ширинi або вузькостi пiдходiв до об'ему закономiрностей, якi вiдносяться до кримiналiстичних знань i предмету кримiналiстики. Становлення i розвиток кримiналiстики загалом в рiзних краiнах свiту прослiдковуеться в ii окремих направленнях або у формуваннi самостiйних наукових дисциплiн, таких як: судовоi токсикологii, судовоi хiмii, судовоi медицини, судовоi експертизи, судовоi (кримiнальноi) психологii, судовоi фармакологii.

– Шановнi колеги, не хочу своею нудною доповiддю псувати вам такий прекрасний осiннiй вечiр п'ятницi, але ще хвилинку вашоi уваги. Хотiла вам розповiсти про новi аспекти технологiчного пiдходу не тiльки в кримiналiстицi, але i в судовiй експертизi. «Інформатизацiя» кримiналiстики обумовлюе також використання нових наукових категорiй та понять. Широке визначення в науковому оборотi мають такi термiни як «iнформацiйне поле», «iнформацiйна взаемодiя», «iнформацiйне середовище», «iнформацiйний слiд». Комп'ютерна технiка, сервiси глобальноi мережi Інтернет, мережа мобiльного зв'язку, системи вiдеонагляду стали невiд'емними компонентами повсякденного життя людини. Проблема використання iнформацiйних технологiй i надсучасного технiчного «продукту» в кримiналiстичних цiлях може бути розглянута як глобальна, а не тiльки нацiонального характеру.

Жозефiна поправила свое елегантне сиве волосся i продовжила доповiдь. – І нарештi, ми пiдходимо до сутi моеi доповiдi. Це я вас трохи розiгрiвала сухими термiнами. То була прелюдiя. Чоловiки в своiх крiслах трохи оживились. Сонце вже зайшло за горизонт. Сьома вечора, подивилася на годинник Герда, коли вже ця конференцiя скiнчиться, доповiдь Жозефiни заключна, отже скоро.

– З використанням новiтнiх технологiй, а також пiдключивши наших IT- спецiалiстiв, вiддiл полiцii в провiнцii Бордо пiд моiм керiвництвом, винайшов новi методи ведення кримiнальних справ. Перш за все, весь документообiг ми перевели в електронну систему. Полiцейськi та детективи заповнюють своi звiти лише в електронному виглядi у спецiальнiй програмi, яка захищена надiйно вiд хакерських атак, вiд компанii Smart Solutions. Ця систематизацiя дозволила нам фiксувати статистику злочинiв по видам, аналiзувати данi розкритих та нерозкритих справ, а також ми ведемо свою базу злочинцiв, яка пiдключена до загальних даних всiеi краiни. Ми готовi подiлитися досвiдом з iншими колегами з Євросоюзу для сприяння взаемодii, боротьби зi злом i несправедливiстю.

Жозефiнi був до лиця сiрий брючний дiловий костюм, бiла блузка огортала ii струнке тiло. Чорнi туфлi на високих пiдборах вона вмiла носити, хоча часто вiдвiдувала учбовi тренування у вiйськовiй формi та берцях.

Продовжуючи свою доповiдь панi професорка оглянула своiм глибоким поглядом всю аудиторiю i промовила: – В результатi наших старань, ми розробили, спiльно зi спiвробiтниками лабораторii в Парижi, спецiальну скриньку. Для аналiзу даних з мiсця злочину нашi експерти беруть з собою цю мiнi лабораторiю, яка включае в себе електронну базу даних аналiзу дактилоскопii зi стовiдсотковою гарантiею результату. Отже на мiсцi злочину, за допомогою цього приладу, е змога видати результати вiдбиткiв пальцiв, якщо звичайно вони у нас е в базi. За допомогою реактивiв без лабораторних умов можемо визначити аналiз шматочкiв тканини, слiдiв кровi та органiчних залишкiв. Дозвольте нам продемонструвати наш Smart box- так ми самi його назвали. До трибуни панi професорки пiдiйшов молодий чоловiк в полiцейськiй французькiй формi зi скринькою жовтого кольору. – Ви не дивуйтесь такому вигляду нашого Smart box, це маскувальний колiр. Ця технiка вже була випробувана на декiлькох мiсцях злочину, i результати отриманi вiдразу. Наша скринька запатентована, а прибуток вiд патенту надходить до фонду допомоги сiм'ям, загиблих полiсменiв Францii.

– І наостанок, хочу вам подякувати за цiкаву конференцiю. Запрошую вас, колеги, до нас в Бордо для знайомства та обмiну досвiдом.

В залi пролунали оплески. Люди поволi почали вставати зi своiх мiсць та прямувати до виходу. За вiкнами стало вже зовсiм темно. Сонце сховалося. Навколо будiвлi Messe Berlin загорiлися яскравi лiхтарi. Паркувальний майданчик бiля конференц- холу почав шумiти, гудiти – гостi вiд'iжджали.

Роберт пiдвiвся зi свого мiсця, повернув голову до Герди та промовив: – Фрау, дякую вам за компанiю, ви кудись поспiшаете? Хочу вам запропонувати пропустити келих чогось смачненького разом зi мною. Я приiхав на пару днiв з Лондону по справах та на конференцiю. Вирiшив зупинитися в самому центрi Берлiну в готелi Grand hotel.

Вiн взяв ii нiжно за руку, притримав сумку, допомiг одягнути пальто. Гердi приемна була така увага. Якась чарiвнiсть в його манерах та рисах. Його статура, галантний вид, справжнiй сер з Лондону.

Таксi вже стояло бiля Messe Berlin i вони поiхали до бару Madame Claude. Оригiнальний заклад, розташований у колишнiй будiвлi борделю берлiнського Кройцберга. Таке затишне, зовсiм не туристичне мiсце, можна сказати для мiсцевих жителiв. Там виступали нiмецькi молодi музичнi гуртки, все було по-домашньому, невелике примiщення, барна стiйка з дерева. Інтер'ер бару незвичайний, оригiнальний. На стелi намертво прибитi стiльцi, столи, кухонний гарнiтур. Картинка здавалася перевернутою до гори дригом. Вiдвiдувачi сидiли на своiх мiсцях нiби вверх ногами. В кольоровiй гамi прослiдковувалася яскраво-червонi та жовтогарячi фарби, насиченi, концентрованi. Сексуальна енергiя тут вiдчувалась яскраво, можливо вiд колишнього борделю йшла ця хвиля, а може Герда iнтуiтивно вiдчула цей потяг. Пiдлога в шахову клiтинку чорно-бiлу. М'якi, оксамитовi крiсла пiсочного кольору. На не величких круглих столиках стояли свiчки в скляних пiдсвiчниках дизайну Тiффанi, свiтло виблискувало кольоровими блискiтками. «Така iнтимна атмосфера», подумала Герда. Багато мiсць зайнято, але для них знайшовся затишний столик.

– Герда, хочу про вас дiзнатися бiльше. Гадаю такi глибокi, зеленi очi ховають багато таемниць про вбивства, манiякiв та всiляких злочинцiв, – промовив Роберт з трохи помiтним англiйським акцентом. Вiн був звабливим, манив до себе так, що Гердi захотiлось вмить запустити своi пальцi в його курчаве волосся, прилинути до себе та пристрасно цiлувати, але правила хорошого тону ii зупиняли. Пару мiсяцiв вiдсутностi iнтимноi близькостi давалися взнаки.

– Роберт, ви ж розумiете, що таемниця слiдства помре разом зi мною, – вiдповiла Геда з посмiшкою. – Я не маю права вам ii розкривати. Але можу вам трохи розповiсти, звiсно без подробиць. Зараз працюю над убивством мiсцевого депутату Бундестагу. Гадаю, навiть до Лондону дiйшла ця iсторiя, яка сталася тиждень тому в Берлiнi.

– Так, Герда, я чув про цей випадок. А також те, що його пiдозрюють у корупцii, той депутат мав доступ до мiського бюджету.

– Роберт, ну все це чутки. Ви ж розумiете, я не маю права коментувати хiд слiдства.

Їм принесли напоi. ««Маргарита» – це якраз коктейль для сьогоднiшнього вечора», подумала Герда, i як вiн вгадав ii бажання. Такий кислуватий алкогольний смак текiли iз солоним колом по краям келиху. Навiть Томi Хiлтон не встояв перед цим напоем. Коктейль «Маргарита» перекочував, в свiй час, з Мексики i пустив корiння в США через всю мережу готелiв Хiлтон. – Сучасна класика, сказав бармен, який принiс iй напiй. – Насолоджуйтесь! Роберт тримав в руках олд фешен з вiскi та кубиками льоду.

– Роберт, пропоную випити по коктейлю за наше знайомство та за конференцiю, яка нас познайомила. Як вам заключний виступ панi професорки? Я знаю ii особисто, ми з нею працювали над однiею справою. Вона дуже розумна, я б сказала, навiть мудра i прониклива жiнка. Ви знаете, що Жозефiна Мегре за свою полiцейську кар'еру була двiчi поранена: вогнепальне поранення в плече i в лiву руку. Вона дуже смiлива жiнка. В моiй роботi детектива дуже важлива спiвпраця з колегами з iнших краiн Євросоюзу для слiдчих дiй. Зараз злочинцi стають бiльш хитрими та розумними. Ми повиннi розвиватися, освоювати новi технологii, методи дослiджень, щоб попереджувати iх бодай на крок.

– Так, Герда, ви правi, з приводу розвитку та спiвпрацi з iншими колегами. Навiть в моiй адвокатськiй кар'ерi керiвника юридичноi фiрми це потрiбно. Я беру участь, як адвокат, в деяких голосних справах, в основному, це шахрайськi злочини, економiчнi махiнацii. Вiд вбивств, кровi та манiякiв я далекий звичайно, але, знаете, у тих людей, також руки по лiкоть у брудi.

Бар був переповнений вiдвiдувачами, всi гомонiли, така невимушена атмосфера. Ближче до 9-тоi вечора почався виступ мiсцевоi нiмецькоi групи. Молодi хлопцi спiвали про кохання i дружбу в досить саркастичнiй формi. Було весело за ними спостерiгати. Смiх та гомiн вiдвiдувачiв, запахи свiчок, атмосфера приемна та дружня. Лунала i танцювальна, повiльна музика. Роберт запросив Герду на танок. Вiн взяв ii за талiю, притиснув до себе так сильно, що у дiвчини перехопило подих. Вона вiдчула аромат не лише дорогий парфум, але i звабливий запах його тiла. Мурахи побiгли по ii шкiрi. Це був такий сексуальний потяг, сильний, iнтригуючий.

Вони ще проговорили бiля години, повторили своi коктейлi. Музиканти закiнчили виступ. В барi почали звiльнятися столики. Бiля дванадцятоi ночi Роберт, взявши за руку Герду, вийшли з бару Madame Claude. Таксi вже чекало iх бiля дороги.

– Grand hotel! – голосно крикнув Роберт. Вiн сiв на задньому сидiннi поряд з нею. Герда ще не встигла отямитися, як його руки вже нишпорили пiд ii спiдницею, губи пристрасно цiлували шию i опускалися нижче..… Можливо все виходило швидко, i заходило занадто далеко, але такi прекраснi вiдчуття. Герда хотiла жити цим моментом зараз, цiею солодкою миттю, без почуття сорому та жалю. Бути тут i зараз, нi про що не думати, кохатися, насолоджуватися.

Вони зайшли в шикарний хол готелю «Grand hotel», що розташувався в центрi самого Берлiну. Мармурова пiдлога виблискувала своею чистотою. Золотi канделябри на стiнах, вишукана люстра, аромати дорогих парфумiв. В центрi, на столику з коралового мармуру, стояла ваза з живими квiтами- гарнi, величезнi бiлi та рожевi хризантеми, осiннi квiти, додавали свого оригiнального запаху в повiтря. Пiдтримуючи ii за талiю, вiн пiдiйшов на ресепшн за карткою- ключем вiд кiмнати, потiм вони пiднялися по сходах. Дзеркальний лiфт зупинився на 5-му поверсi. Килим червоного кольору стелився змiйкою пiд iх ногами, золотавi з чорним пiдсвiчники на стiнах мляво миготiли, свiтло вiдблискувалось на шпалерах iз золотими вензелями на стiнах. 527- номер його кiмнати. Роберт пiднiс магнiтну картку- дверi вiдчинились, потiм вiн вставив картку-ключ в слот – тихе комфортне свiтло залило кiмнату.

Герда зайшла в номер нiби в солодкому снi, ноги здавалися важкими. Штори в номерi 527 були вже закритими, хаускiпiнг встиг зробити гостю «вечiрнiй сервiс» – це така спецiальна послуга в 5* готелях, коли перед сном з 21-22-00 закривають тюлi, штори, на лiжку викладають подушки, та розстеляють покривало, такий елемент додаткового сервiсу, пiдготовка кiмнати на нiч. По дорозi до лiжка з неi впала юбка за допомогою Роберта звiсно, з блузкою було складнiше, в поривi пристрастi два гудзика майже вiдiрвалися i висiли на однiй нитцi. Туфлi розкиданi в рiзнi боки по килиму. Вiн швидко зняв з неi чорнi капроновi панчохи, трусики стягнув зубами. Все було нiжно i прекрасно. Герда насолоджувалась цiею миттю пристрастi. Його солодкi поцiлунки покривали все ii тiло, вiдбитки рук вона вiдчувала на своiх стегнах, та на талii. Роберт щось шепотiв iй на вухо на англiйськiй мовi, щось непристойне i пристрасне, а iнодi навiть похiтливе. Вона розумiла всi цi слова i ще бiльше розпалювалась. Вiн рухався ритмiчно, всiм тiлом Герда вiдчувала його всерединi себе, весь його рельеф, кожен м'яз чоловiчого тiла.

Пiсля пiку насолоди, Герда вiдчула сильну спрагу, нiби вмить вся рiдина з ii тiла випарувалась. Зi щасливого обличчя скотилася сльоза. – Люба, щось не так? схопився Роберт. – Нi, все прекрасно, не зважай, коли мене переповнюють такi емоцii, пiсля пiку насолоди, можу пустити сльозу, i це показник прекрасного i мить щастя. Ковток води повернув Гердi баланс почуттiв…

Глава 3

Розтин

Вiн лежав на столi з нержавiючоi сталi накритий простирадлом. Ерекцii вже не було. Герда стояла над ним в бiлому халатi та захисному фартусi. На обличчя дiвчина одягла захисну маску та окуляри. Зазвичай вона не робила сама розтини. Цим займались патологоанатоми лабораторii, з якою спiвпрацювало ii детективне агентство. Але тут особливий випадок, для неi особливий. За першою, вищою освiтою Герда здобула лiцензiю лiкаря. Незвична спецiальнiсть- медичний спецiалiст за направленням «клiнiчний патолог» для дiвчини з околиць Баварii, з такоi релiгiйноi родини католикiв як у неi. Герда не боялась кровi, трупiв та всiеi тiеi вiдповiдноi мiстичноi атмосфери самого процесу. Для неi розтин являвся просто одним з етапiв слiдчих дiй, важливою сходинкою пошуку iстини. Всупереч популярному уявленню про роботу лiкарiв-патологоанатомiв, iх найпоширенiша дiяльнiсть заключаеться в проведеннi прижиттевоi мiкроскопiчноi дiагностики (зокрема, бiопсii) бiологiчних матерiалiв пацiента, якi вiдправляють на дослiдження такi спецiалiсти як хiрурги, урологи, гiнекологи, ендоскопiсти. І лише невелика частина iх працi присвячена дослiдженню трупу людини з метою встановлення причин смертi.

Стiни в примiщеннi моргу в бiлому кафелi. Свiтла достатньо, галогеновi лампи по периметру та всерединi стелi. Кiмната виглядала iдеально чистою, майже стерильною. Бюро розслiдувань «Штайн», в якому числилась Герда старшим детективом спiвпрацювали саме з цим моргом, бо тут були надiйнi патологоанатоми i сучасна лабораторiя. Не слизький, матовий кахель жовтого кольору на пiдлозi покладений з ухилом пiд зливи. Сучаснi стацiонарнi столи для розтину з нержавiючоi сталi, над ними на стелi великi круглi лампи додаткового освiтлення, каталки на колесах, нове обладнання та захисних одяг для лiкарiв. Така миротворча атмосфера моргу сприяла комфортнiй, злагодженiй роботi, якщо можна так сказати в цьомi мiсцi, i правильним результатам дiагностики. Бездоганна репутацiя медичного закладу являлась важливим фактором. Всi лiкарi-патологоанатоми, санiтари пiдписували документи про нерозголошення ходу та таемниць слiдства, а також встановлених причин смертi пацiентiв. Вони коректно спiлкувалися з родичами померлих.