скачать книгу бесплатно
Чарiвна крамниця
Герберт Велз
"Чарiвна крамниця" – один з найбiльш парадоксальних i загадкових оповiдань вiдомого англiйського фантаста Герберта Веллза, автора романiв "Людина-невидимка", "Вiйна свiтiв" i iн. Чарiвна крамниця, куди Веллз приводить читача, вiдкривае своi дверi не кожному. Це мiсце перетворень, метаморфоз, якi так легко вiдбуваються з людиною в дитинствi i залишаються спогадами на все життя.
Герберт Велз
Чарiвна крамниця
Я бачив Чарiвну крамницю здалеку кiлька разiв. Бувало, що я навiть проходив повз ii вiтрину, звiдки на мене дивилися рiзнi химернi вироби, магiчнi кулi, чарiвнi кури та ковпаки, ляльки для черевомовцiв, набори для фокусiв, колоди карт, якi на перший погляд здавалися абсолютно звичайними, та iншi подiбнi речi. Але я нiколи i не думав туди заходити, поки одного разу, практично без попередження, Гiп не потягнув мене за руку прямiсiнько до вiтрини i поводився так, що менi нiчого не залишалося, окрiм як зайти з ним всередину. Чесно кажучи, я навiть нiколи точно не знав, де знаходиться ця крамниця – простенька, нiчим не примiтна вiтрина на Рiджент-стрiт, мiж магазином картин i вiтриною з курчатами, вирощеними в запатентованих iнкубаторах – але, як виявилося, ось вона тут. Менi здавалося, що вона знаходиться десь ближче до Площi Пiкадiллi або за поворотом на Оксфорд-стрiт, або навiть десь у районi Холборн. Вона завжди виднiлася нiбито здалеку, була завжди, так би мовити, не по дорозi, вона завжди була чимось на зразок мiражу в пустелi. Але зараз я бачив ii зовсiм чiтко, я стояв прямо перед ii парадним входом, а Гiп своiм маленьким вказiвним пальчиком тицяв по вiтринi, вказуючи на ii рiзноманiтний вмiст.
«Якби у мене була купа грошей, – сказав Гiп, тицьнувши пальцем у «Зникаюче яйце», – я б купив собi це. А ще ось це», – вiн вказав на лялькове немовля, яке було неймовiрно схоже на справжне. «О, i ще ось це», – пухкий пальчик тягнувся до загадкового предмету, до якого додавалася записка з написом: «Купуй та дивуй своiх друзiв».
«Все, що ти покладеш пiд цей ковпак, зникне, – сказав Гiп, – я читав про це в книзi».
«А ось це, татку, «Зникаюча монета», тiльки вони поклали ii таким чином, щоб ми не бачили, як вона працюе».
Гiп, милий хлопчина, був дуже схожим на свою матiр, вiн не просив зайти до магазину i не вередував, тiльки ось, знаете, абсолютно несвiдомо тягнув мене за палець до дверей, чiтко даючи зрозумiти своi намiри.
«І це, – вiн вказав на «Чарiвну пляшку».
«А якби вона у тебе була?», – запитав я, при цьому Гiп розцiнив мое запитання як багатообiцяючу перспективу, i його очi миттево засяяли.
«Я б показав ii Джессi», – сказав вiн, як завжди, не забуваючи i про друзiв.
«До твого дня народження залишилося менше ста днiв, Гiбблс», – сказав я, поклавши руку на дверну ручку.
Гiп нiчого не вiдповiв, тiльки стиснув мiй палець ще мiцнiше, i ми зайшли до крамницi.
