скачать книгу бесплатно
Традицiйнiсть. Збiрка вiршiв
Ольга Цанева
Цiкава рiч, що л'еться мов стумочок. То не вода- то все говорить моя бессмертная душа. Це сбiрник вiршiв про щасливе життя моiх украiнцiв. Про дорослих та дiтей. Про красиву природу.
Традицiйнiсть
Збiрка вiршiв
Ольга Цанева
© Ольга Цанева, 2022
ISBN 978-5-0053-8071-5
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Традицiii народу нашого
А ви чули? Чи ж знали?
Що таки розстають нашi вороженьки,
Як роса на сонцi…
І тодi мирно скрiзь стало.
І добрим людям дадуть срiбло.
А мовчунам золато.
Злодiям вiдкриеться вiконце…
А хто як може допоможе.
Бодай сиротинцi.
У них батькiв Бог забрав.
Живуть по одинцi.
Так допоможiть в Украiнi кожнiй сиротинцi.
Як зрiвнять iхнi достатки?
Чи то перемножить?
Чи розподiлити порiну…
Чи то подарувати всим хорошую доленьку.
Щоб щасливiшими стали, геть усi людоньки.
Ось чому на веснi у лiсi збираються молодi.
Дiвчата вiнки плитуть.
Потiм танцюють.
Через вогнище плигають.
Один одного пiдтримують.
Так вони собi в життi пару вибирають.
Бо лише весною буйнi трави зеленiють.
Квiти розквiтають.
Аромат любовi,
Кохання чистого в душi своi запускають.
20.04.2021 року
Традицiйне диво
Тече рiчка невеличка, повноводна.
Саксаганню зветься.
Вона себе наповнюе, поповнюе.
Джерельцями рiзними.
Великими.
Маленькими.
З русла на береги виходить.
Та крiз мiсто тече, в'еться помiж балками.
А бере початок вона,
Тай у Чьорному лiсi.
Де гущавини великi.
Де виють вовки дикi.
Там живуть рiзнii звiрi на волi.
Там життя- буття вируе.
Є там село, Боковенька зветься.
Землями гарними вона богата.
Як у всiх народiв, i тут традицii мають :
Вони кожний рiк, до нового року,
З жита «Дiдуха" збирають.
Стрiчками кольоровими.
Намистом червоним його прикрашають.
Бож не мали ялиночок,
У степу широкому.
В краю землеробiв.
Але що маемо, те маемо.
Так себе й втiшаемо.
Так вони говорять, жартують, посмiхаються.
Рацiю на все те життеву мають.
30.04.2021 року
Наука козацька
Жили -були в Украiнi.
Рiзнi героi…
Жили такi на Запорiзькiй Сiчi.
Козаками вiльними, iх звали.
Так iх безсмертними нарiкали.
Був собi такий козак, звали Мамай.
Який своiм мистецтвом весь свiт завоював.
Дуже гарно чортiв,
Та рiзну нечисть висмiював…
Козацтво тее всi боi вигравало.
Царицi допомогало.
Краiну прославляло, людей оберiгало.
Бiй вели швидко та вправно,
Неначе «гопака» танцювали.
Так вмiння свое, традицiйне застосовували.
Шаблями своiми гострими,
Ворогiв,
Вправно без голiв зоставляли.
Ось так в краiнi жили нашi пращури…
Розгубили.
Позабували онуки всi науки…
І тепер збiднiли.
Опустили руки.
І забули традицii…
Де ж тепер шукати, всесвiтнi,
З часом забутi,
Традицii,
Про украiнськi боi козацькi.
31.04.2021 року
Бабусенi традицii
Чи дрiмаемо.
Чи iмо.
