скачать книгу бесплатно
Мiстика сновидiнь. Практичний сонник
Неля Шейко-Медведева
Ще нiкому не вдалося вiдкрити таемницю сновидiнь, званих вiщими, але цiкавiсть до них не згасае, оскiльки пошук iхнього мiстичного сенсу – це пошук, по сутi, власного Я. Особливiстю цього сонника е те, що авторка спиралася на повiр’я i тлумачення снiв, притаманнi передовсiм украiнцям та iншим слов’янським народам; подала численнi сни реальних людей та iхнi тлумачення, а також своi, викладенi як у прозовiй, так i в поетичнiй формi, щоб спонукати читачiв до творчого тлумачення своiх сновидiнь, пошуку пророчого сенсу у власному духовному i житейському досвiдi.
Неля Шейко-Медведева
МІСТИКА СНОВИДІНЬ
Практичний сонник
I. Розмова двох приятельок – а. i б., яка вiдбулася, може, наяву, а може, увi снi
Б. Що це ти робиш?
А. Упорядковую свiй Сонник.
Б. Отакоi! Нiколи б не подумала, що ти, серйозна людина, маеш час на такi нiсенiтницi як тлумачення снiв.
А. Це дуже цiкава робота.
Б. Можливо, я згоджуся з тобою, якщо ти поясниш менi, що таке сон.
А. Мудрий чоловiк, письменник i фiлософ Хорхе Луiс Борхес казав: «Сни – це художнi твори, можливо, найбiльш архаiчнi зi способiв художнього вираження. Вони приймають у вищiй мiрi драматичну форму, оскiльки ми перетворюемося в театр, в глядачiв, акторiв, творимо сюжет». Додам, що, прокинувшись, сновидець витлумачуе цей сюжет, тобто, виступае ще у ролi критика.
Американський мiфолог Джозеф Кемпбелл в книзi «Герой з тисячею облич» запитуе: «В чому таемниця позачасових видiнь? З яких безмежних глибин мозку вони виринають? Чому в основi своiй, пiд рiзноманiттям покровiв мiфологiя завжди однакова? Навряд чи можна вважати перебiльшенням слова про те, що мiф е потаемним ходом, через який невичерпнi енергii космосу вливаються в культурнi прояви людини. Релiгiя, фiлософiя, мистецтво, соцiальнi форми первiсноi й iсторичноi людини, новiтнi вiдкриття науки i технологii, навiть звичайнi сновидiння, якi терзають нас пiд час сну, е проявами правдивого, чарiвного кiльця мiфу, що прориваеться назовнi».
Нинi вченi не можуть з певнiстю пояснити, як висновуеться той чи iнший сон. Лише припускають, що творцями його е свiдомiсть i пiдсвiдомiсть людини, а також, можливо, загадковi космiчнi енергii, якi сприяють пробудженню, активiзацii наших глибинних, потаемних знань. Роздумуючи про це, я уявляю собi таку картину: сутем’я, ставка головнокомандувача. Останнiй (Бог, космiчнi енергii чи колективне несвiдоме) спiлкуеться з генералом (пiдсвiдомiстю людини). Вони аналiзують перебiг бою, який щойно завершився, оцiнюють його i складають плани на завтра чи найближче майбутне. А перед входом до шатра стоiть на вартi солдатик-новобранець (свiдомiсть людини). Бiй був нелегким, вiн дуже втомився й кепсько сприймае все, що коiться довкола, але разом з тим йому хочеться пiдслухати плани воевод, збагнути, чого сподiватися завтра: бою, вiдступу, перемоги чи поразки. Йому вдаеться почути якусь фразу. Вона хвилюе його i проганяе дрiмоту. Вiн доповнюе фразу, намагаеться реконструювати початок розмови та ii продовження. Сама розмова його не дуже цiкавить. Вiн хоче знати найпосутнiше: чого йому очiкувати завтра: смертi на полi бою чи медалi за вiдвагу.
Б. Ти впевнена, що «головнокомандувач» справдi бере участь в твореннi людських сновидiнь?
А. Авжеж. Але трапляеться це не так часто, як хотiлося б. Адже сни е дуже рiзними. Є сни-фантазii, в яких ми отримуемо те, чого нiколи не доможемося в реальному життi; сни-продовження реальних клопотiв, турбот; так званi фiзiологiчнi сни, викликанi певними зовнiшнiми подразниками чи захворюваннями внутрiшнiх органiв. А от у мiстичних, вiщих снах я завжди вiдчуваю присутнiсть чогось надсвiдомого, загадкового, слiд прямого втручання Того Хто Знае в долю людини. І не лише я, але й бiльшiсть людей, яким пощастило на мить потрапити в полон такого сну.
Б. Ти любиш своi сни?!
А. Той, хто любить казки, мiфи, любить високу поезiю i народну в найрiзноманiтнiших ii проявах (я маю на увазi пiснi, прислiв’я, замовляння, голосiння, повiр’я i навiть передсуди), не можуть зневажати своi сни, нехтувати ними, як не може квiтка зневажати грунт, на якому зросла.
«Ви, божества, прихильнi до розвою снiв, це не до вас я покликаюсь, а до вогнистих Спонукальниць дii у iхньому короткому вбраннi».
«Жiнка, яка вчувае нюхом Небо, – вона йому одному вiдкривае живу таемнiсть власного ества…»
«Скiнчився сон, де зачудоване було жадання Сновидця».
Це уривки з вiршiв поета, нобелiвського лауреата Сен-Жон Перса. Вони чудовi, бо в них пульсуе таемниця. Вони схожi на ворожбу, на замовляння. Це свого роду сни наяву.
Б. А я боюсь своiх сновидiнь i хотiла б, аби менi нiчого не снилося.
А. Чому?
Б. Менi снять лише неприемнi сни – тьмавi, хаотичнi, агресивнi.
А. Вже не пам’ятаю, хто сказав: «Сон – це глибоченна криниця, в якiй вiдбиваеться, передовсiм, обличчя сновидця».
Б. А тобi, можна подумати, сняться лише прекраснi сни.
А. Нi. Менi iнколи також сниться щось прикре, але далеко не всi прикрi сни вiщують лихо. Якщо людинi сниться, що вона наступила на лайно босою ногою, це хоч i неприемне видiння, але сприятливе, оскiльки обiцяе грошi, збагачення. Розкажи менi бодай один, останнiй сон, i ми разом спробуемо витлумачити його.
Б. Нi.
А. Чому?
Б. Не хочу знати свого майбутнього.
А. Зрозумiло. Ти боiшся його. І даремно. Вiдома снознавиця Катерина Соляник вважае, що «сон – це, можливо, единий у свiтi порадник, який нiколи не дасть поради на шкоду вам. Вiн покликаний захистити, попередити й допомогти, показати варiант рiшення, який лежить не на поверхнi, але може бути навiть ефективнiшим i вдалiшим в конкретнiй ситуацii… Важливо лише зрозумiти, в чому вiн полягае».
Б. Це вона так думае, а менi здаеться, що моi важкi сни менi навiюе якась лиха сила…
А. Навiщо?
Б. Щоб збентежити мене, налякати, спантеличити.
А. А може, попередити лихо? Одна моя приятелька, фаховий психiатр, вважае сни, в яких на неi хтось нападае, грабуе чи намагаеться вбити, своерiдним щепленням вiд лиха. Каже: «Це гарантiя, що наяву зi мною нiчого подiбного не станеться, оскiльки я вже пережила це увi снi».
До речi, вже згадуваний Хорхе Луiс Борхес не виключае того, що твоi пiдозри е небезпiдставними. «А раптом природа кошмарiв справдi е надприродною? А раптом кошмари – це щiлини пекла? І страшнi сни переносять нас у пекло в буквальному сенсi? Чому б i нi? Свiт дивний, в ньому можливо все». Питання в тому, навiщо це робиться? Щоб просто перелякати сновидця чи, що ймовiрнiше, попередити: «Твоi вчинки не е бездоганними».
Менi, примiром, тьмавi, хаотичнi сни, схожi на розмитi дощем акварельнi малюнки, сняться, здебiльшого, перед загостренням хронiчних недугiв. Я не розумiю iх сенсу, пам’ятаю лише гнiтючий настрiй. Називаю iх «слiпими» снами i сприймаю як заклик: «Подбай про здоров’я».
Б. Окрiм того, я не довiряю Сонникам. Колись у мене було декiлька… Один пропонуе одне тлумачення, iнший – протилежне…
А. Й не дивно. Сонники укладають люди, а свiт сновидiнь – що безмежний мiнливий океан. Для одного вода в ньому зелена, для iншого – блакитна, а ще iнший бачить ii рожевою. Проте, у всiх без винятку Сонниках е сталi, незмiннi символи, напрацьованi впродовж тисячолiть. Сiм рокiв тому я придбала цiкаву книжку «Кухня ведьм. Полезные тайны», яка об’еднуе пiд однiею обкладинкою потаемнi книжки середньовiччя, якi зберiгалися в монастирських бiблiотеках, у лiкарiв, травникiв i навiть некромантiв: «Травник Апулея», книжки про каменi, фiзiономiку, хiромантiю, а також «Сонник Даниiла» (XIV–XV ст.), званий ще Оксфордським. І була приемно здивована, що можу користуватися ним, оскiльки бiльша половина тлумачень за своею суттю майже не вiдрiзняеться вiд тих, якi пропонують найсучаснiшi Сонники. Проблема не в Сонниках, а у твоему зневажливому ставленнi до своiх видiнь, в небажаннi пiзнавати в собi як добре, так i зле.
А це, мiж iншим, дуже цiкава праця. Знову зацитую Джозефа Кемпбелла: «Пiдсвiдоме посилае в мозок найрiзноманiтнiшi фантазii, страшних iстот, жахливi й облуднi образи… оскiльки пiд пiдлогою вiдносно охайного, невеликого житлового примiщення, яке ми називаемо свiдомiстю, людське царство перетворюеться в печери Аладiна. Там нас очiкують не лише дорогоцiннi скарби, але й небезпечнi джини». Страхаючись джинiв, ти вiдмовляешся вiд скарбiв, дорога.
Б. І що саме ти вважаеш «дорогоцiнними скарбами»?
А. Вiщi, мiстичнi сни, якi допомагають людинi, а то й змушують ii змiнювати думки, мрii, iдеi. Тобто, докорiнно змiнюватися на краще, пильнiше, вiдповiдальнiше ставитися як до життя, так i до смертi. Поезiя (справжня!) i вiщий сон мають спiльне джерело. Муза талановитого поета не пурхае над ним, а подiбно душi сновидця, в якiй не згасла жага пiзнання, перебувае на межi миттевостi й вiчностi й там, як богиня долi Парка, з вражень дня i ночi висновуе Здогад.
«Деннi» вiршi, «деннi» сни, в яких не вловлюеться подих вiчностi, – витвори без пiдтексту, як правило, неглибокi й швидко забуваються. А вiщi сни, так само, як i генiальнi вiршi, залишаються в пам’ятi назавше, бо вони – дiти дня i ночi, пiзнаного i непiзнаного, минулого й вiчного. Той, хто подiбно тобi, нехтуе ними, нехтуе самопiзнанням, самовiдкриттям i самовикриттям, мов листок пливе на поверхнi рiки життя.
Б. Ну годi! Вважай, що ти переконала мене, «сновидице»! Якщо менi присниться якийсь неймовiрний сон, я звернуся до тебе, щоб ти витлумачила його.
А. Звертайся, але май на увазi, що нiхто не зробить цього краще за тебе, бо на вiдмiну вiд сторонньоi людини, ти знаеш про себе все чи майже все: обставини свого життя, своi грiшки, своi мрii, прагнення, стан здоров’я i т. i. То ж вчися сама.
Б. Гаразд, спробую. Пiдкажи менi, який Сонник нинi вважають найповнiшим, найдосконалiшим?
А. Запитання просте й, водночас, складне. Почну здалека. Понад двадцять рокiв тому я придбала свiй перший Сонник «В царстве сна и смерти» росiйського автора Євгена Цветкова – невеликий за обсягом i дуже лаконiчний. Вiдтодi я почала записувати своi сни, а також сни своiх родичiв, друзiв i знайомих. Причому, не всi, а лише тi, якi, на думку сновидцiв, збулися. Й також тлумачення окремих символiв, якi дарували менi малознайомi люди, переважно жiнки, порiвнювала iх з тлумаченнями, якi менi пропонували Сонники, й… робила висновки. Той самий шлях долав свого часу i Євген Цветков. «Двадцять рокiв я займався сновидiннями – своiми i чужими. Не психологiею, не аналiзом сонних марень, а саме роздумами над ними, як роздумують над картиною великого майстра, притчею мудреця або уривком зi Святоi Книги, який запав у серце… Кожна людина, яка тлумачить своi сни, здiйснюе ту ж роботу, що й поет, чи письменник, якi «мучаться» своiми творами, ще ненародженими, поки раптом iх не осяе…»
Б. До чого це ти?.. Я ж питала про Сонник!
А. До того, що всяка справжня розгадка сну – подiя творча. Тлумачення сну – це творення оповiдання про задум долi. Без натхнення вигадування е бездарним. Ти хочеш, щоб я запропонувала тобi не Сонник, а довiдник. Щоб ти вiдкрила його i без будь-яких зусиль розуму i серця отримала однозначну вичерпну вiдповiдь. А сни, за Цветковим, слiд тлумачити так, «як тлумачили отцi церкви Священне Письмо, як даоськi монахи тлумачили п’ять тисяч iероглiфiв Лао Цзи: натхненням, одкровенням, несподiваним осiнiнням».
Б. Тобто, без Сонника?
А. З Сонником. Але вiдкриваючи його, ти маеш пам’ятати, що вiн – своерiдний шифр, за допомогою якого твоя пiдсвiдомiсть спiлкуеться зi свiдомiстю, дороговказ на перехрестi дорiг, який пiдказуе тобi, куди рухатися, на чому слiд зосередити свою увагу. Прочитавши його, ти маеш довiритися своiй уявi, iнтуiцii, життевому досвiду…
Б. А якщо того, що ти перерахувала, обмаль?
А. Не прибiднюйся. Адже ти знаеш, що в народнiй поезii козак – сокiл, орел – володар неба, отже начальник, високопоставлений чиновник, впливовий ворог, а також герой, мужня, вiдважна людина; мак – квiтка кохання i, водночас, смутку, розлуки. Якщо не свiдомiсть твоя, то пiдсвiдомiсть знае все чи майже все, що пропонуе тобi Сонник. Але ти мусиш активiзувати своi прихованi знання. Часом, якщо тобi мариться якийсь чудернацький, страшний чи навпаки дуже радiсний сон, який супроводжуеться бурхливими емоцiями, знання активiзуються самi й, прокинувшись, ти й без Сонника вгадуеш сенс свого сну i через певний час усвiдомлюеш, що вiн був вiщим. Здебiльшого лише тодi бiльшiсть сновидцiв починають розумiти окремi деталi сну, аналiзувати iх за допомогою Сонника, згоджуватися з ним чи нi, тобто, по сутi, укладати власний Сонник. Для прикладу переповiм тобi сон мого колишнього сусiда, яким зi мною подiлився його син. На початку дев’яностих рокiв сусiд започаткував свiй бiзнес i успiшно його провадив. Тодi ж приснилося йому таке: «Дивлюся через вiкно свого будинку на подвiр’я i бачу там чиюсь гарну рябу корову. Виходжу назовнi, а там бiля корови сидить товстелезна тiтка в кухвайцi. Доiть корову, а поруч вже стоiть одне вiдро з надоем. Проте тiтка продовжуе роботу – смикае i смикае корову за дiйки. Я бачу, що корова вже починае худнути. Кричу тiтцi: «Годi! Годi!», але вона не зважае на мене. Тру-диться й також худне, худне. Раптом лунае трiск i корова, переламавшись навпiл, падае на землю, а разом з тим i вiдра з молоком… Доярка зникае. Я пiдбiгаю до корови, але бачу замiсть неi лише купу кiсток».
Тато пiд час снiданку був дуже смутним: «Знаю, що молоко – це добре, корова сниться до збагачення, а що знакують кiстки, тiтка в кухвайцi? Мабуть, бiднiсть. Сон, схоже, вiщуе менi, що я спершу забагатiю, а потiм збанкрутую». І не помилився. Забагатiв якось дуже швидко, бо був чоловiком метким, моторним, не боявся ризикувати, а потiм, замiсть того, щоб згадати свiй сон i вдовольнитися тим, що мае, уклав половину зароблених грошей в якийсь «липовий» проект, другу вiдняли рекетири… Наслiдок – iнсульт. У Соннику написано, що «костi – це небезпека iнтриг, змова, неприемна пригода…» А виявилося, що смерть. А товста тiтка в кухвайцi (я сам до цього додумався) – це його щаслива фортуна. «Надоiла» йому чимало добра й залишила його».
Ти почула лише один короткий сон, а скiлькома символами завдяки йому збагатилася? То ж не дивуйся, що я люблю i своi, i чужi сни.
Б. Ти впевнена, що, розповiдаючи родинi свiй сон, чоловiк нiчого не додав, не домалював?
А. Нi, тому що всi ми пiдрихтовуемо, пiдмальовуемо своi видiння вже в ту мить, коли прокидаемося, побаченi увi снi картинки починають тьмянiти, розпливатися, вiдлiтати, як птахи у вирiй. Ми гарячково ловимо iх, й те нелогiчне, фантастичне, що вдалося впiймати, зберегти, несамохiть починаемо впорядковувати за законами логiки, сирiч свiдомостi. Це раз. Друге, ми доповнюемо те, що вцiлiло, коли, прокинувшись, починаемо вiдтворювати побачене в своiй уявi й оцiнювати його. А невдовзi домальовуемо й дофантазовуемо своi вiзii, втрете, спираючись на Сонник чи поради рiдних.
Б. Знову запитую: який Сонник ти менi радиш придбати?
А. Для початку придбай собi невеликий за обсягом, лаконiчний, головне – зрозумiлий тобi Сонник, тому що об’емнi, «наукоподiбнi» Сонники, якi подають понад десять i бiльше тлумачень одного символу, тiльки спантеличать початкуючих тлумачiв. Знаю це з власного досвiду. Придбавши, не клади Сонник на полицю, а погортай його, а ще краще почитай. Загодя ознайомся з «шифром», який ти обрала, бодай побiжно i скажи собi: «Це мiй улюблений Сонник! Я буду довiряти саме йому!» Й невдовзi, пiсля постiйних «контактiв» з ним, ти будеш бачити сни, здебiльшого, за цим Сонником. Я вже понад двадцяти рокiв користуюся саме таким – невеликим, лаконiчним – i отримую вiд нього найточнiшi поради. А от, скажiмо, зi славнозвiсним Сонником Густавуса Хiндмана Мiллера «контакт» у мене не склався. Вiдтак, я дiйшла висновку, що шукати пiдказки варто передовсiм в Тлумачниках свого народу чи близьких йому за ментальнiстю Сонниках слов’янських народiв. Звiсно, ти можеш мати будь-якi iншi Сонники – асирiйськi, перськi чи африканськi (якщо такi е), але твоiм улюбленцем мае бути один, бажано слов’янський. Раджу тобi також, подiбно менi, придбати собi зшиток i записувати там: а) свiй сон; б) твое тлумачення; в) наслiдки, тобто, що збулося (повнiстю або частково), а що не збулося. Якщо ти прислухаешся до моеi поради, тобi частiше снитимуться, вiрнiше, запам’ятовуватимуться твоi видiння. З кожним роком вони ставатимуть чiткiшими, барвистiшими i мудрiшими або приемнiшими. Це по-перше. А по-друге, ти навчишся не просто тлумачити iх, а отримувати за-доволення вiд своiх творчих зусиль i своеi «прозорливостi».
Б. Дякую за пораду. Можна, я погортаю рукопис твого Сонника?
А. Погортай.
Б. Отакоi! Ти розповiдаеш своi сни?!
А. Моiх тут небагато. Здебiльшого це сни iнших людей: родичiв, друзiв, просто знайомих людей.
Б. А © – це що?
А. Це знак, що сновидець сам розповiдае свiй сон, пропонуе свое тлумачення i розповiдае, що сталося згодом: збувся сон чи нi, а якщо збувся, то як саме: так як гадалося чи якось по-iншому.
Б. Чому це спало тобi на думку?..
А. Я вже пояснювала тобi, що таким робом легше зрозумiти й запам’ятати сенс того чи iншого символу. Окрiм того, я уявила собi сиву давнину, наших пращурiв. Довгими зимовими вечорами при мерехтливому свiтлi каганця вони розповiдали один одному не лише чарiвнi казки, але й своi дивовижнi, схожi на казку, сновидiння, обговорювали iх, шукали iхнiх слiдiв у реальностi, тобто гуртом творили Тлумачення, певну частину яких успадкували ми. Це було дуже цiкаво. Це зближувало людей, вигострювало уяву.
Люди й нинi люблять слухати чужi сни, особливо тi, в яких е глибина, мiстика, якi, подiбно твоiм снам, викликають хвилювання, навiть страх. Очi iх робляться круглими, подих зачаеним, голос приглушеним. І не дивно, адже оповiдач вiдкривае перед ними свою «печеру Аладiна»…
Б. Тут i вiршi?..
А. Це моi, iндивiдуальнi, тлумачення власних сновидiнь.
Б. Не розумiю.
А. Пояснюю. Тобi, скажiмо, приснилося, що ти блукаеш густим, понурим лiсом. Сонник тлумачить це так: «Вас чекають невдачi на службi й сiмейнi незгоди». А ти – самотня жiнка, на службу не ходиш, нi пiдступних друзiв, нi вiдвертих ворогiв не маеш. А сон приснився. Отже, треба шукати якесь свое, особисте тлумачення.
Б. Менi справдi якось снився подiбний сон.
А. І ти постаралася якнайшвидше забути його.
Б. Так.
А. Даремно. Якби ти трохи помiркувала, то дiйшла б висновку, що лячний лiс, яким ти довго блукала, це, можливо, твоя пiдсвiдомiсть. Можливо, ти перебуваеш у незгодi сама з собою, шукаеш в собi вiдповiдi на якiсь запитання i, водночас, боiшся iх знайти. В такому разi сон пiдказуе тобi: «Годi блукати! Поглянь правдi у вiчi! Реально оцiни обставини свого життя, своi мрii, свiтло i темряву в собi й виходь з лiсу, тобто, прийми рiшення!»
Б. Я спробую. Дякую за розмову.
А. І я тобi дякую. За терпiння. Остання порада: не стався до своiх снiв надто серйозно. Деякi з них, яскравi, чарiвнi, бувають отруйними, як мухомори.
II. Земля
Всеплощюща мати-годувальниця, хранителька скарбiв, а також загадкових, грiзних таемниць. В земних глибинах, за мiфологiею, знаходиться царство мертвих, пекло – обитель грiшникiв i демонiчних iстот, ворожих людям. Те, що на поверхнi землi е здебiльшого добрим, благодатним, а те, що в ii надрах – викликае тривогу, вiдчуття небезпеки, страх.
Неоднозначне (амбiвалентне) ставлення до землi нерiдко проявляеться саме в наших снах. Земля – покрита зелом – надiя на одужання, обiцянка добробуту, довголiття; орати землю – нелегка, але приемна праця, швидке завершення справ; щось закопувати – прагнення звiльнитися вiд прикрих обов’язкiв, неприемних спогадiв, страхiв; часом – знак того, що ви «закопуете» своi таланти, мрii, плани на майбутне, а також прагнення будь-що позбутися своiх ворогiв чи суперникiв; вiдкопувати скарб – ви вiдкриете в собi незнанi досi можливостi, таланти, по-новому осмислите свое життя; вiдкопати труну, костi – ви надто переймаетеся минулими подiями, якi завдали вам болю, а можливо й навпаки – вас нарештi зацiкавить ваш родовiд, життя предкiв, ви захочете вiдвiдати iхнi могили, подбати про них.
Автострада – широка, рiвна – необмеженi можливостi досягнення успiху.
Алея (в парку) – ошатна, освiтлена – ви прямуете в майбутне вiрним шля-хом; затемнена – сон радить вам замислитися над способами досягнення бажаного.
Берег – якщо, перепливаючи рiчку, ви сягнете берега – удача, а якщо стоiте на березi й не наважуетеся зайти у воду – спокiйне життя вам дорожче за поставлену мету.
Болото – бачити – застiй у справах; йти болотом – ризикованi справи, намiри; виснажлива праця за мiзерню платню; впасти в болото – серйознi, дуже несприятливi змiни.
Бруд – довкола – несприятливi обставини; забруднитися – захворiти, стати жертвою наклепу, втратити репутацiю.
Весна (зима, осiнь, лiто) – не в сезон – удача, втiшнi звiстки, несподiвана допомога.
Вулиця – чиста, людна – успiхи в суспiльному життi, кар’ерне зростання.
Гори (кручi) – голi, кам’янистi – несприятливi ситуацii. Пiднiматися вгору – успiх, якщо досягнете вершини; спускатися – невдача; скотитися з гори – крах усiх планiв.
Землетрус – вiдчути увi снi землетрус; побачити, як падають скелi, руйну-ються будiвлi – життева катастрофа; знак майбутнiх суспiльних катаклiзмiв, вiйни.
Каменi – на дорозi, стежцi – перепони; якщо переносите iх, а вони великi – доленоснi вчинки, життевi тягарi, яких не уникнути. Отже, треба набратися терпiння. Вам дарують камiнь – новi життевi можливостi, досягнення бажаного завдяки нелегкiй працi. Розкидати камiння – пошуки легкого шляху пiдчас розв’язання складних проблем, який не увiнчаеться успiхом. Кидати в когось камiнь – до успiху того, кому призначаеться камiнь.
Краевид – привабливий – щастя, здiйснення потаемних бажань.
Лiд – та ж вода, але зацiпенiла, непорушна – застiй у справах; бурульки – матерiальнi труднощi, проблеми в особистому життi. Якщо тануть – все невдовзi змiниться на краще. Краплi падають на голову – кохання, але нетривале; або ж грошi – невеликi.
Лiс – темний, понурий – обставини не сприяють вашому особистому щастю. Привiтний, осяяний гай – приемне товариство, любовне побачення.
Луг – якщо багато рiзнобарвних квiтiв – заможне, безтурботне життя.
Могила – сон про могилу (за Сонниками) не обiцяе нiчого доброго: неприемностi, хвороби, втрати рiдних. Але може бути й iнше тлумачення.
© «Я прожила зi своiм чоловiком сiм рокiв у мирi й злагодi. Ми працювали в однiй фiрмi, нiколи не сварилися, сумлiнно виконували своi сiмейнi обов’язки. Я була впевнена, що менi пощастило. Збиралася народити дитину. Аж раптом менi приснився дивний сон. Начебто, я з подругою виношу з нашого будинку спальний мiшок, в якому знаходиться труп мого чоловiка, котрого я вбила! Завантажуемо його у автiвку червоного кольору i веземо за мiсто, щоб покрадьки поховати.
Слiпучо сяе сонце, обабiч дороги стеляться поля, вкритi неймовiрно зеленою травою. Я кермую, не вiдчуваючи нi страху, нi докорiв сумлiння. Навпаки, перебуваю в ейфорii: свiт чудовий, я вродлива, здорова, щаслива. Єдиний клопiт – знайти пiдхоже мiсце для поховання. Їдемо довго, оскiльки менi не хочеться толочити зелене руно. Нарештi помiчаю серед поля невеличку «лисинку». Зупиняю автiвку. Ми переносимо туди спальник з небiжчиком. Я викопую могилу легко i швидко. Ми кладемо спальник у яму, присипаемо землею i в чудовому настроi повертаемося до автiвки».
В Соннику, який у мене був, я прочитала: «Копати могилу – знак того, що супротивники готовi знищити вас, але якщо ви встигнете завершити свою роботу, ви здолаете iх».
