Депресія

скачать книгу бесплатно


В останнiй, п’ятiй версii було внесено декiлька невеликих, але дуже суперечливих змiн. Одним з найважливiших питань було наступне: чи слiд розглядати скорботу як окремий стан чи як частину депресii?

Скорбота — це етап, який проходить людина пiсля втрати близького. Ранiше в деяких краiнах скорботу виявляли змiною вбрання або такими дiями, як неспання.

Скорбота мае не лише важливий особистий аспект, а й соцiальний, коли людина отримуе пiдтримку та спiвчуття родини i друзiв.

Коли людина переживае скорботу, вона вiдчувае пригнiченiсть та сум, втрачае бажання щось робити, втрачае навiть вiдчуття того, що вона робить... щось логiчне i нормальне в суспiльствi.

Проблема полягае в тому, що усi цi вiдчуття е також симптомами депресii або, як ii називають у психопатологii, великого депресивного розладу.

Деякi експерти зазначають, що якщо вони мають однаковi симптоми, це тому, що це та сама проблема зi здоров’ям. Іншi навпаки роздiляють цi два стани, оскiльки iснуе “причина, яка це виправдовуе”.

Ще одна тема дискусii з приводу скорботи полягае у тому, як довго вона мае тривати. В деяких культурах встановлено, що траур мае тривати один рiк, в iнших суспiльствах — це лише сiм днiв. Але одна справа — скорбота, а iнша — траур.

Перша стосуеться емоцiйного настрою у сiм’i, а друга — це соцiальний прояв, який може бути рiзним в залежностi вiд краiни та може тривати роками. Траур сам по собi не несе нiякого ризику для здоров’я людини, тому його подовження не е проблемою за умови, якщо це дотримання звичаiв суспiльства.

До довiдкового посiбника D.S.M.¬V було встановлено: якщо тривалiсть скорботи перевищуе два мiсяцi, ii слiд розглядати як клiнiчну депресiю. Наразi цей мiнiмальний перiод у два мiсяцi не дотримуеться, тому його можна дiагностувати та лiкувати з моменту появи симптомiв великоi депресii.

Ця змiна полягае в тому, щоб якнайшвидше реагувати на проблему психiчного здоров’я, таку важливу i поширену, як депресiя, без необхiдностi чекати два встановленi мiсяцi, як було ранiше.

Тому скорбота вважалася “простою перехiдною фазою”, яку проходять всi, коли втрачають близьку людину. Але ми все одно повиннi “стежити за собою”, щоб упевнитись, що симптоми не стали настiльки значними, що можуть приховувати справжнiй великий депресивний розлад.

Необхiдно мати на увазi, що, у будь-якому випадку, для подолання скорботи важливо мати соцiальну пiдтримку родини та друзiв, якi розумiють ситуацiю та зможуть бути поряд з людиною, поки вона переживае цей перiод, щоб вiн пройшов нормальним чином.

РОЗДІЛ 3. ДИСТИМІЯ

У бiльшостi з нас в якийсь момент нашого життя наставала темна смуга, етап, коли нам не хочеться нiчого робити, ми вiдчуваемо апатiю i зневiру, будь-яка проблема може нас здолати i ми не можемо “пiднятися”. Але з часом все вирiшуеться, i ми вiдновлюемо свiй попереднiй стан. Однак якщо ви вiдчуваете, що “темна смуга” тривае роками, можливо, ви страждаете вiд розладу, що називаеться дистимiею.

Дистимiя — це вид емоцiйного розладу, при якому в людини проявляються симптоми хронiчноi депресii, що тривають бiльше року у дiтей та пiдлiткiв та бiльше двох рокiв у дорослих. Дистимiя називаеться ранньою, якщо проявляеться до 21 року, та пiзньою, якщо проявляеться пiзнiше.

Симптоми розладу легкi або помiрнi, вони не мають достатньоi iнтенсивностi, щоб вважатися епiзодом депресii — необхiдною умовою для дiагностики великого депресивного розладу.

Згiдно з дослiдженням ESEMeD-Espa?a, проведеного спiльно з Вiддiлом дослiджень i розвитку психiчного здоров’я, Сант-Джоан-де-Деу-Сервейса в областi психiчного здоров'я, мiсто Сант-Бой-де-Льобрегат, та мiським iнститутом медичних дослiджень у Барселонi (Іспанiя), результати якого були опублiкованi в науковому журналi “Клiнiчна медицина” (“Clinical Medicine”) [5], дистимiя — це третiй за поширенiстю психiчний розлад у населення Іспанii, що вражае майже 1,5% громадян щороку. На вiдмiну вiд iнших психологiчних розладiв, iснують важливi вiдмiнностi в розподiлi населення за статтю дистимii, адже вона вражае до п’яти разiв бiльше жiнок, нiж чоловiкiв.

Причини розвитку дистимii поки що вивченi недостатньо, ii пояснюють змiною певного типу нейромедiаторiв, що називаеться серотонiном. Вiн вiдповiдальний за управлiння емоцiями та цiннiсними судженнями. Аналогiчно, причиною виникнення дистимii може бути тривалий стрес та особистiснi фактори.

Серед найчастiших скарг, що приводять людину в кабiнет спецiалiста з цього приводу, ми можемо виявити наступнi ознаки дистимii:

- Пригнiчений або дратiвливий настрiй (у випадку дiтей та пiдлiткiв).

- Втрата iнтересу до речей, якi ранiше були приемними.

- Почуття провини, недооцiнювання самого себе.

- Сприйняття себе як “сумного” або “пригнiченого”.

- Довготривалiсть подiбного стану.

До всього вищесказаного, при встановленнi дiагнозу необхiдно також дослiдити наявнiсть наступних симптомiв дистимii:

- Змiна апетиту (може виникати як надмiрний, так i недостатнiй апетит).

- Низький рiвень енергii та втома.

- Низька самооцiнка.

- Проблеми з концентрацiею та прийняттям рiшень.

- Розлади сну (надмiрна кiлькiсть сну або його нестача).

- Хронiчнi та постiйнi симптоми, легшi, нiж симптоми депресii.

З цього можна зробити висновок, що дистимiя — хвороба тиха, яка мае слабку симптоматику, може протiкати непомiтно, в багатьох випадках важко встановити момент ii початку. Окрiм того, перш нiж встановлювати дiагноз дистимii, слiд виключити iншi причини, якi можуть стояти за цим, наприклад, фiзичнi захворювання (такi як гiпотиреоз) або прийом медикаментiв (певнi види лiкiв можуть виправдовувати подiбний стан).

Також слiд бути особливо уважним при встановленi дiагнозу, щоб вiдрiзнити дистимiю вiд iнших розладiв з подiбними симптомами, наприклад, вiд рецидивуючого короткого депресивного розладу або депресивного розладу особистостi.

У першому випадку спостерiгаються рецидивуючi депресивнi розлади протягом усього життя, але вони е епiзодичними та поодинокими, а також показують бiльш серйозну симптоматику.

Що стосуеться депресивного розладу особистостi, то це постiйна особливiсть людини, тодi дистимiю можна дiагностувати, якщо вона мала пiзнiй початок.

Незважаючи на вищезазначене, слiд вiдмiтити, що дистимiя зазвичай виникае разом з iншими як фiзичними, так i психологiчними розладами. Серед перших — хронiчний бiль, фiбромiалгiя та синдром подразненого кишечника; серед психiчних розладiв дистимiю найчастiше супроводжуе клiнiчна депресiя (у 40% випадкiв), яку тодi називають подвiйною депресiею, а також тривожними розладами, зокрема тривожним кризовим неврозом.

Пiсля того як буде встановлено своечасний дiагноз, необхiдно назначити таке лiкування, щоб людина вiдновила “нормальний” настрiй, той, який був у неi до дистимii. Застосовуються наступнi методи психологiчноi терапii:

- Когнiтивнi види психотерапii, спрямованi на надання необхiдних iнструментiв для роботи з щоденними потребами, а також для боротьби з негативними думками про себе, навколишнiй свiт чи майбутне (стовпи депресивного мислення).

- Поведiнковi види психотерапii, спрямованi на пiдвищення активностi пацiента, надання йому приемних переживань, пiдвищення його самооцiнки та почуття незалежностi. Проводиться також робота з технiками релаксацii для контролю стресу.

- Психоаналiз як метод самопiзнання, який дослiджуе психологiчнi травми, що вiдповiдають за симптоми дистимii, причиною яких е стосунки, встановленi на раннiх етапах життя.

Окрiм перерахованого, цi психотерапii зазвичай супроводжуються фармакологiчним лiкуванням пiд медичним наглядом, коли призначаються антидепресанти, якi у випадку деяких пацiентiв будуть прийматися протягом усього життя.

Серед заходiв, якi можна вжити для попередження дистимii, можна видiлити:

- Щодня займайтеся певним видом помiрних фiзичних навантажень, навiть якщо це просто ходьба, бажано на свiжому повiтрi.

- Дотримуйтесь правильного режиму харчування, уникайте жорстких чи тривалих дiет.

- Щодня дотримуйтесь помiрного рiвня активностi (роботи/навчання), при якому ви будете вiдчувати себе корисним у тому, що робите, уникаючи стресових ситуацiй.

- Пiдтримуйте соцiальнi вiдносини, будь то сiмейнi чи дружнi, змiцнюйте якiснi емоцiйнi стосунки.

- Спiть близько восьми годин на день (цей перiод може варiюватись в залежностi вiд вiку), тобто достатньо, щоб сили органiзму могли вiдновитись та ви могли належним чином працювати наступного дня.

РОЗДІЛ 4. СЕЗОННА ДЕПРЕСІЯ

Вiдчувати сонливiсть та спад енергii в першi днi новоi пори року — це нормально. Особливо якщо настае холодний сезон. Але якщо цi та iншi симптоми залишаються i пiсля декiлькох перших днiв, ми можемо мати справу з сезонною депресiею.

Безумовно, у вашому органiзмi в деякi перiоди року вiдбудуться змiни, особливо в умовах змiн пiр року, хоча ми, як правило, пов’язуемо це зi зниженням температури та пiдвищенням вологостi, коли наближаеться зима, або пiдвищенням температури та зниженням вологостi повiтря, коли наближаеться лiто.

Може виникнути сонливiсть або зниження iнтересу до виконання щоденних завдань, у деяких випадках навiть настiльки, що здаеться, нiби нам для цього не вистачае енергii.

Поки що це нормальний i природний процес адаптацii до нових свiтлових i температурних умов, що характернi для даноi сезонноi змiни. Але якщо цi симптоми залишаються, або з’являються iншi новi симптоми, ми можемо мати справу iз сезонною депресiею.

Технiчним термiном для цього спаду е “сезонний афективний розлад”, вiн описуе змiни настрою, пов’язанi iз сезонними змiнами, особливо частi восени та взимку.

Цей розлад вражае переважно жiнок, у яких зазвичай спостерiгаеться бiльша частота змiни настрою; i у молодих людей, оскiльки iх органiзм знаходиться в безперервному процесi дозрiвання та змiни.

Розповсюдженiсть даного розладу серед населення свiту нерiвномiрна, це обумовлено ефектом свiтла, тобто положення Землi щодо Сонця, що меншою мiрою впливае на населення, яке живе поблизу екватору, адже воно отримуе бiльшу кiлькiсть свiтла протягом року. Частота випадкiв сезонного афективного розладу збiльшуеться по мiрi наближення до дальнiх широт, адже цi регiони зазнають великих змiн у кiлькостi сонячного свiтла, яке вони отримують протягом року.

Прикладом цього може бути те, що вiдбуваеться на полюсах, де протягом довгоi зими пiвроку нiч без дня, тодi як влiтку, яке тривае решту пiвроку, – безперервний день без ночi.

До найпоширенiших симптомiв, якi зазвичай виникають у першi днi змiни пори року, i можуть бути пов’язанi з виникненням сезонного афективного розладу, можна вiднести: