скачать книгу бесплатно
Без зламу совiстi несе,
Несе останне, що покоiть,
Вiд страху дух його хоронить,
Та й все ж й воно враз пропаде.
Вiн зрозумiв, що в життi немае сенсу,
Чому сей Бог не виправить цю мету,
«Інквiзицiю у путь» – промовив вiн,
Та й стрибнув з обриву, i полетiв у даль краiну,
Де не мае зла, печалi, де боронять все скрижалi,
Де царюе доброта!
Летить униз, так ось як баче,
Іде там дiвчина чиста,
Така невинна, що аж лячно, здобута свiтом доброта,
Вiдчув вiн бiль, та й всеодно
Йому на нього, скорiше б зникла та тривога,
І зник цей свiт, цей чорний потуг,
І все те зло, яке бере.
Та забирае ненароком, його злиденну душу гне.
Лежить вiн павший на асфальтi, i баче зорi тi яснi,
А люди ходять так повз нього,
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
