Читать книгу Хтось сказав Мяу? Книга 2 (Ганна Рось) онлайн бесплатно на Bookz
bannerbanner
Хтось сказав Мяу? Книга 2
Хтось сказав Мяу? Книга 2
Оценить:
Хтось сказав Мяу? Книга 2

3

Полная версия:

Хтось сказав Мяу? Книга 2

Ганна Рось

Хтось сказав Мяу?

Книга 2

Новий друг

У вересні Вірочка пішла в школу. Річі сидів удома і нудьгував, виглядаючи у вікно. Потім Вірочка приходила зі школи, обідала, і вони разом йшли гуляти у двір.

* * *

– Привіт, Барсику, тяв-тяв! – зрадів Річі, побачивши Барсика біля під'їзду.

– А де Нічка? – відразу запитав кіт Барсик. – Чого її не видно?

– Вона залишилася в селі, – відповів песик.

– В селі? – з-під ганку виповз Колько. – А чого?

– Там роботи багато, – Річі почухав потилицю. – Мишей сила-силенна, – перебільшив він.

– Мишей? – підповз вужик. – Вони такі смачні, – облизався він.

– А далеко село? – по-діловому запитав їжачок.

– Ногами не дійти, на машині треба.

– Шкода, – сказав вужик, – хто мене візьме в машину?

– Чому, наш тато може, – розхрабрився Річі. – Місця всім вистачить.

– Усім? – з надією подивився Колько.

– Всім! – впевнено відповів песик. – Тільки треба Вірочку попросити, а вона татка умовить. А ми скоро поїдемо картоплю копати, ось вас і відвеземо, – запевнив песик. – А ти, Барсику, не хочеш в село? – запитав він.

– У мене і тут молоко не переводиться, – облизався Барсик. – А що ж Нічка там робить? Все мишей їсть? – запитав він.

– Ні, вона там головний щуролов на селі, – впевнено відповів щеня.

– Щуролов? – здивувалися відразу всі троє друзів.

– Так, вона придушила о-о-ось такого щура, – Річі розсунув лапи, показуючи, який величезний був щур.

– Ось це так! – прицмокнув Барсик. – Ай да Нічка. А з вигляду не скажеш, така тендітна, добра. Або ти жартуєш над нами? – примружив він око.

– Чиста правда! – образився Річі. – Запитайте у Вірочки, якщо мені не вірите.

– Так, життя в селі! – із захопленням сказав їжачок. – Тут тобі – миші, тут тобі – коники, тут тобі…, – він задумався.

– Гусениці, – підказав вужик.

– Суцільний обід! – потер лапки їжачок.



– Так і розтовстіти можна, – хихикнув Барсик.

Всі подивилися на Барсика.

– Деякі і тут не голодують, – ввічливо зауважив Колько.

– А у Нічки там є друзі? – поцікавився кіт. – Або вона весь час на чергуванні?

– Там друзі ослик, кіт Шустрик, його мама Шуня! – радісно згадував Річі.

– Ослик? В селі? – здивувався Барсик. – Я ослика тільки в цирку бачив. Так це цирковий ослик?

– Ні, він молодий. Він сільський. Але такий розумний і вихований! – песик повертів хвостом. – А ще він сміливий! Одного разу на нас напала ціла зграя гусей, – згадав Річі. – Ослик я-ак побіжить! Всіх гусей розігнав.

– А ти що? – запитав Колько.

Всі подивилися на Річі. Пес не розгубився:

– Я я-ак загавкав. Га-ав, га-ав!

– Так ми тобі й повірили, – посміхнувся кіт. – Ти тільки мяу-мяу, ой перепрошую, – вибачився він, – ти тільки тяв-тяв.

– А хто на Барбоса нападав? – заступився за нього вужик.

– А я не сперечаюся, Річі сміливий, – поправився кіт.

– Ви тоді удвох я-ак дали Барбосу! А Колько його я-ак поколов голками! – розійшовся вужик.

Всі подивилися на вужика. Він завжди такий спокійний і мовчазний раптом розговорився.

– Вужику, пригощайся молоком, – згадав Барсик про блюдечко молока.

– Дякую, – сказав вужик. – У мене в горлі пересохло.

– Колько, пригощайся, – запросив кіт.

– Дякую, – відповів їжачок.

* * *

У вихідні тато, як і обіцяв, зібрався їхати до бабусі Марусі копати картоплю.

– Тату, візьми мене, – попросила Вірочка. – І Річі!

– У мене велике прання, я не поїду, – сказала мама. – Треба, поки сонечко білизну висушити, а то задощить – де її сушити.

– Мамо, ми самі впораємося, я буду татові допомагати, – пообіцяла Вірочка.

– Стрибайте в машину, – скомандував тато.

Вірочка біля під'їзду побачила Колька і вужика.

– Тато, давай їх візьмемо в село, ну давай, – просила дочка.

– Тільки в багажник, – погодився тато.

– Залазьте в багажник, – шепнув Річі друзям, підставляючи ящик.

– Поїхали! – сказав тато, зачинивши багажник і двері.

* * *

Так їжачок і вужик опинилися в селі.

– Ой, у нас їжачок завівся, – зраділа бабуся Маруся. – Тепер на городі порядок буде. Їжачки і слимаків їдять, і комах, і гусениць.

– Бабусю, це ми привезли їжачка з міста, – сказала Вірочка.

– От і добре! Тут йому роздолля буде, не те, що в місті! І мені веселіше.

А вужик вирішив бабусі не потрапляти на очі. Він знав, що багато людей недолюблюють плазунів. Тому він відразу в траву, до струмочка і до річки, в очерети. А там їжі! І жаби, і рибкою можна поласувати.

* * *

Почувши, що у сусідів з'явився їжачок, ослик прийшов до них подивитися на нового мешканця, а заодно і познайомитися.

– Привіт, я Ося! – сказав він.

– А я Колько, – відповів їжачок. – Мене так всі звуть. А я тебе знаю, нам Річі розповідав, який ти сміливий.



– Я? – здивувався ослик.

– Ага, – кивнув їжачок.

Ослик підняв догори брови. «Коли це я був сміливий? Якось і не помітив», – подумав він.

– Здрастуй, ослику! – прибіг Річі. – Тяв-тяв!

– Ти надовго? – запитав Ося.

– На вихідні, – відповів Річі. – Картоплю копати. Ви вже познайомилися? – запитав він у Колька.

– Уже, – він розвів лапками.

– Ти приходь до нас у двір, ми сусіди, – запросив ослик. – У нас навіть хвіртка не закривається, тому що ми дружимо.

– Можна, – сказав їжачок. – Тільки я ввечері. Зараз треба обстежити город бабусі Марусі, чи немає там шкідників.

– Увечері ще краще, – погодився ослик. – Я теж хочу допомогти картоплю возити.

«Він і справді розумний і добрий, – подумав їжачок. – Ось, допомогти прийшов. Працьовитий. Ех, добре в селі!» – їжачок потягнувся і пішов в город.

* * *

– Я готовий копати картоплю, – сказав тато, переодягнувшись і взявши лопату.

– А я допомагати! – зголосилася Вірочка.

– На тобі, внучко, сумки, збирай картоплю, та в кошик носи. А ослик картоплю перевезе.



– Іа-іа! – закивав ослик. Він дуже любив попрацювати в дружній компанії.

Шустрик сидів на груші і бачив усіх. «Їжачок, – подумав він. – У Осі новий друг. Але це і добре. Ослик не буде нудьгувати, коли ми з Нічкою сидимо на дереві. А день сьогодні хороший! Може і мені допомогти їм картоплю збирати? Але їх так багато. Гаразд, подрімаю і піду», – вирішив він і примружив очі. Шустрик сам не помітив, як солодко заснув на сонечку.

* * *

Увечері їжачок пішов в гості до ослика.

– Ось тут у сараї ми і живемо. Ще Маня, коза бабусі Гані. Тут місця багато. Ти як захочеш, приходь погрітися або просто так, поговорити.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Вы ознакомились с фрагментом книги.

Для бесплатного чтения открыта только часть текста.

Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:


Полная версия книги
bannerbanner